|
|
Монопольне ціноутворення; цінова дискримінаціяЦіноутворення за формулами (8.6) і (8.7) визначає точні умови мак-симізації прибутку фірми-монополіста. На практиці монополісти користуютьсяпринципом ціноутворення "вартість плюс" - тобто ціна встановлюється на рівні граничної вартості МС плюс певна надбавка. З урахуванням формул (8.5) і (8.6) матимемо:
звідси
тобто ціна дійсно встановлюється вищою за рівень МС (нагадаємо, що ЕD<0 ;формула (10) не використовується у випадку ЕD = -1). Застосування цього принципу ілюструє рис. 8.6.а і 8,6.б. Перший з них відповідає більшій еластичності попиту, ніж другий. Тому надбавка DС=(РM – PC) буде досить значною, коли цей принцип ціноутворення застосовується для товару нееластичного попиту D2, і більш помірною для товару еластичного попиту D1. Монополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовуютьцінову дискримінацію — принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами.
Рис. 8.6. Монопольне ціноутворення за принципом "вартість плюс": (а) ринок товару еластичного попиту; (б) ринок товару нееластичного попиту Для впровадження цінової дискримінації необхідно виконання двох умов: 1) існує формальна ознака, за якою можна розрізняти категорії споживачів; 2) благо не можна перепродавати (інакше ті, хто має можливість купувати його за нижчою ціною, перепродавали б його іншим покупцям, а монополіст втрачав би всю вигоду). Розрізняються три види цінової дискримінації. Цінова дискримінація першого ступеня, абоабсолютна цінова дискримінація існує, тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги. Так, згідно з кривою ринкового попиту D (рис. 8.7), існують споживачі, здатні сплатити за першу одиницю блага 100 грн., за другу — 95. Найнижча ціна, за якою монополіст може реалізувати останню одиницю продукції беззбиткове для себе, дорівнює PC — ціні конкурентної рівноваги. Отже, запровадження абсолютної дискримінації дає можливість монополістові отримати додатковий прибуток, що чисельно дорівнює площам трикутників PMBEM і EMECA (порівняно з монопольним прибутком — площі прямокутника PCPMEMA), — за рахунок скорочення чистих вигод споживачів. Сукупний монопольний прибуток у випадку запровадження дискримінації дорівнюватиме площі трикутника PCBEC, тоді як споживачі зовсім не отримають чистої вигоди. Щоправда, така дискримінація має і позитивну рису — збільшення ринкового обсягу з QM до ефективного рівня QC.
Рис. 8.7. Абсолютна цінова дискримінація (1-го ступеня)
Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу (рис.8.8). Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити при збільшенні обсягу. Так, обсяг QA споживачі готові придбати за ціною PA при збільшенні партії товару до QB додатковий обсяг (QB – QA) вони готові придбати за нижчою ціною РB, наступну партію товару (обсяг QF – QB) — ще дешевше — за ціною PF. При монопольному ціноутворенні було б реалізовано обсяг QM за ціною PF. Спроба продати обсяг QF за єдиною ціною PF принесла б фірмі менший прибуток, ніж максимальний монопольний (при продажу QM за ціною PM. Запровадження дискримінації (у наведеному прикладі - встановлення трьох різних цін у залежності від обсягів продажу) дозволяє збільшити прибуток від продажу обсягу QF навіть порівняно з монопольним прибутком. Така цінова політика поширена на ринках електроенергії. Отже, і в цьому випадку дискримінація дає змогу збільшити сукупну виручку і прибуток монополіста.
Рис. 8.8. Цінова дискримінація 2-го ступеня
Цінова дискримінація третього ступеня (на сеґментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так званісеґмен-ти ринку. У випадку двох груп споживачів — А і В, які відрізняються одна від одної своїм попитом (DA і DB), отже, й еластичністю попиту, матимемо два відповідних сеґменти ринку (Мал. 8.9.а та 8.9.6). Р,С Р,С Р,С
(а) Сеґмент ринку А (б) Сеґмент ринку В (с) Об'єднаний ринок Рис. 8.9. Цінова дискримінація на сеґментованих ринках (3-го ступеня) Монопольний випуск QM встановлюється згідно з умовою MRA+B=MC, де МRA+B — об'єднана крива граничної виручки, що визначається сукупним попитом усіх споживачів (рис. 8.9.в). Для максимізації прибутку треба, щоб MRA i MRB були рівними (інакше прибуток буде зростати при продажу додаткової одиниці на ринку з вищою граничною виручкою). Для групи споживачів А утворюється один ринок із ціною PA, за якою можна продати обсяг QA, для групи споживачів В утворюється свій ринок із ціною РB і обсягом продажу QB; QA+QB=QM. Цiни на цих ринках можна також визначити за формулою (8.10) з урахуванням відомих еластичностей попиту EA, EB та граничної вартості виробництва МС. Це найпоширеніший варіант цінової дискримінації, який застосовується, скажімо, на ринках авіаперевезень, на залізниці. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільшити власні прибутки. ТЕМА №МЕ-9 НЕПОВНА КОНКУРЕНЦІЯ: МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ ТА ОЛІГОПОЛІЯ ОСНОВНІ ПИТАННЯ Монополістична конкуренція. Олігополія. |
|
(8.10)
