Визначення основних понять і термінів

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Олександрійський політехнічний коледж»

«ПРАВИЛА І БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ»

(назва дисципліни у називному відмінку)

Матеріали лекцій

для студентів денного відділення

Курсу

спеціальності 5.07010102 «Організація перевезень і управління на автотранспорті»

(шифр і назва спеціальності)

Викладач

_________ Ю.В. Максименко

(підпис викладача)

Розглянуто і схвалено

на засіданні циклової комісії

автотранспортних технологій

Протокол №

від «_____»______2014 р

Голова циклової комісії

_________ В.І. Лещенко

(підпис голови ЦК)

Олександрія

2014 р.

Лекція _____

Тема: Закон України «Про дорожній рух». Терміни та визначення.

План

1. Загальні положення

2. Визначення основних понять і термінів

Загальні положення

Пункт Правил 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух по закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Сьогодні в Україні діють єдині Правила дорожнього руху, які мають нормативний характер. Вони затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 і, як правовий документ, що ґрунтується на Законі України «Про дорожній рух», установлюють чіткий порядок здійснення руху транспортних засобів і пішоходів, дотримання якого забезпечує безпеку учасників дорожнього руху.

Одночасно Правила встановлюють, що будь-які особливості руху, пов’язані з типом транспортного засобу, який експлуатується (кар’єрні, лісовози тощо), або особливостями самої території (завод, гаражний кооператив тощо), а також введений за допомогою додаткових нормативних актів або інструкцій порядок руху, повинні ґрунтуватися винятково на вимогах Правил.

Пункт Правил 1.2. В Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів.

Ця норма повинна бути засвоєна кожним водієм і пішоходом у першу чергу, оскільки вона є основоположною. У суворій відповідності з цим положенням у нашій державі розробляються конструкції механічних транспортних засобів (світло фар повинне «розкривати» праве узбіччя), розташовуються технічні засоби регулювання руху (дорожні знаки, світлофори встановлюються в першу чергу справа), наноситься дорожня розмітка.

Пункт Правил 1.3. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Знання Правил є обов’язковим для кожного учасника дорожнього руху. Чітке виконання їхніх положень сприяє взаємній довірі і повазі, безпечному співіснуванню на дорозі всіх учасників дорожнього руху. Будь-які відхилення положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортних подій, нанесення збитків майну, нанесення шкоди здоров’ю людей і навіть до людських жертв.

Пункт Правил 1.4. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Усяка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їхніх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки, оскільки в цих випадках інші учасники дорожнього руху будуть діяти відповідно до вимог Правил і розраховувати на взаємне дотримання їх будь-якою іншою особою.

З урахуванням характеру порушення Правил і тяжкості їхніх наслідків відповідальність наступає диференційована: за умови наявності причинного зв’язку між фактом порушення Правил і негативними наслідками наступає більш сувора відповідальність.

Наявність цієї норми дозволяє, наприклад, пішоходові розраховувати на те, що за кермом транспортного засобу, що рухається, знаходиться особа, яка вміє керувати транспортним засобом, має спеціальну підготовку і відповідний документ, і що у випадку перетинання траєкторій руху транспортного засобу і пішохода водій цього транспортного засобу буде діяти саме так, як йому передбачено Правилами.

Пункт Правил 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов’язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Як приклад бездіяльності може бути ненадання необхідної допомоги потерпілому або не усунення перешкоди на дорозі ( не прибраний водієм вантаж, який випав під час його перевезення). Акцентуючи увагу на даному питанні, Правила мають основною своєю метою турботу про безпеку людей, збереженню майна. Очевидна і суть цієї вимоги: зобов’язати учасників дорожнього руху і посадових осіб у процесі руху або при його забезпеченні (утримуванні доріг і їхньому облаштуванні) своїми діями прагнути звести виникаючі негативні наслідки до мінімуму.

Пункт Правил 1.6. Використовувати дороги не за їх призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36-38 Закону України «Про автомобільні дороги».

Дане положення Правил є уніфікованою нормою Закону України «Про дорожній рух» і додатково акцентує увагу на тому, що автомобільні дороги повинні задовольняти потреби держави і населення в перевезеннях пасажирів і вантажів, а також забезпечувати безпеку учасників дорожнього руху. Використання їх в інших цілях (наприклад, сушіння зерна, сіна, складування яких-небудь матеріалів і т.п.) забороняється. Оскільки організація дорожнього руху покладена на власника доріг, то відповідно тільки йому і дозволено встановлювати засоби організації дорожнього руху.

Пункт Правил 1.7. Водії, пішоходи та пасажири зобов’язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.

Цей пункт Правил закріплює гарантії безпеки окремих категорій учасників дорожнього руху – дітей, літніх громадян, а також осіб з ознаками інвалідності, які у силу визначених обставин (віку, поганого здоровя) не можуть чітко виконати вимоги Правил або недостатньо усвідомлюють, що вони своєю поведінкою створюють перешкоду або небезпеку для інших учасників руху. Інші учасники дорожнього руху зобов’язані бути особливо уважними в місцях появи таких осіб: водії – знижувати швидкість, звільняти дорогу тощо; пішоходи – надавати допомогу, наприклад, при переході проїзної частини; пасажири – створювати нормальні умови перебування осіб зазначених категорій у транспортному засобі.

Пункт Правил 1.8. Обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законодавством порядку.

Повторення в Правилах аналогічної вимоги Закону України «Про дорожній рух» сприяє реалізації прав громадян на свободу їх пересування автомобільними дорогами. У силу цього положення будь-яке обмеження такого права повинно мати законні підстави (ліквідація наслідків стихійних лих, проведення певних спеціальних заходів тощо). Повний перелік умов і компетенцій відповідних органів по введенню обмежень у дорожній рух сформульований у статті 26 згаданого Закону. Відхилення від вимог нормативно-правових актів, як і інші форми і методи введення обмежень для учасників дорожнього руху, є неправомірними.

Пункт Правил 1.9. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Інтереси захисту суспільства від тяжких наслідків доржньо-транспортних подій повною мірою обумовлюють необхідність прийняття примусових заходів впливу до осіб, які не бажають добровільно виконувати Правила дорожнього руху. За подібні порушення на підставі чинного законодавства передбачена дисциплінарна, адміністративна, карна і цивільна відповідальність.

За порушення Правил до учасника дорожнього руху застосовуються в основному заходи адміністративного впливу у виді попередження, штрафу або тимчасового позбавлення права на керування усіма видами транспортних засобів.

Якщо порушення Правил привели до вчинення дорожньо-транспортної події, при якій загинули або були травмовані люди, особи, винні в цьому, притягуються до кримінальної відповідальності.

У залежності від характеру й обставин порушення, що привело до вчинення дорожньо-транспортної події, на підставі цивільного законодавства з винного може бути стягнена повна або часткова сума нанесеного матеріального і морального збитку.

Власник (водій) транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, відповідно до цивільного кодексу несе матеріальну відповідальність за заподіяний цим транспортним засобом збиток.

Визначення основних понять і термінів

Пункт Правил 1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

Терміни в Правилах носять специфічний характер і дещо відрізняються від загальноприйнятих, чим і викликана необхідність спеціального їх тлумачення. Значна частина термінів у Правилах є нововведенням, деяка частина обновлена, однак об’єднує їх одна мета – однозначне тлумачення положень даного нормативного акту і створення його більш зрозумілим для тих, хто вивчає і застосовує його положення на практиці.

автобус – автомобіль з кількістю місць для сидіння більше девяти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки;

Відповідно до Державного стандарту розрізняють наступні види автобусів:

мікроавтобус– одноповерховий автобус з числом місць для сидіння не більше сімнадцяти, з місцем водія включно;

автобус загального призначення – автобус, призначений для перевезення пасажирів громадським транспортом (за маршрутами);

міський автобус – автобус загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням пристосований для міських і приміських перевезень; має місця для сидіння та спеціальні місця поза проходом для стояння і забезпечує можливість переміщення пасажирів усередині автобуса;

міжміський автобус – автобус загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням пристосований для міжміських перевезень, поза проходом не має місць для стояння, в автобусі можна перевозити пасажирів, які стоять у проході, на короткі відстані;

автобус далекого прямування – автобус загального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням пристосований для перевезення тільки сидячих пасажирів на далекі відстані з необхідним рівнем комфортабельності;

спеціалізований автобус – автобус, який за своїми характеристиками не відповідає жодному з вище зазначених типів, має спеціальне обладнання і призначений, в основному для перевезення пасажирів певних категорій або певних професій;

зчленований автобус – автобус, який складається з двох і більш жорстких шарнірно з’єднаних між собою секцій таким чином, що забезпечується переміщення пасажирів з однієї секції в іншу.

автомагістраль – автомобільна дорога, що:

спеціально побудована і призначена для руху транспортних засобів, не призначена для вїзду на прилеглу територію або виїзду з неї;

має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини, відокремлені одна від іншої розділювальною смугою;

не перетинає на одному рівні інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин, має огородження на узбіччях і розділювальній смузі та обгороджена сіткою;

позначена дорожнім знаком 5.1;

Виділення в окремий термін автомагістралі, як частини автомобільної дороги, викликане тим, що умови забезпечення безпеки дорожнього руху при збільшених швидкісних режимах вимагають від учасників дорожнього руху підвищеної уваги і дотримання більш жорстких вимог у цих умовах.

Термін «автомагістраль» розширений з травня 2009 року з метою збільшення швидкісних режимів на певних ділянках доріг.

автомобільна дорога, вулиця (дорога) – частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

У Правилах використовується узагальнений термін «дорога», що містить у собі всі типи вулиць і доріг (провулки, бульвари, спуски тощо) незалежно від місця їхнього розташування і параметрів. Найбільш істотними відмінностями міських вулиць від позаміських автомобільних доріг є наявність перших спеціальних шляхів для руху пішоходів (тротуарів) і широке застосування світлофорного регулювання.

Оскільки в технічній літературі під автомобільною дорогою мається на увазі комплекс інженерних споруд, призначених для забезпечення автомобільних перевезень, і елементи цього комплексу розміщаються в межах так званої смуги відводу, то відповідно до Правил під автомобільною дорогою розуміється тільки та частина типового поперечного профілю заміської дороги, яка розміщається між зовнішніми межами узбіч (згідно з технічною характеристикою це ширина земляного полотна.

Для міської вулиці дорога включає поперечний переріз між зовнішніми межами тротуарів. Межею проїзної частини є тротуари (узбіччя), газони, що відокремлюють проїзну частину від тротуарів, або розділювальна смуга.

У разі відсутності цих елементів за якихось причин межею проїзної частини є її зовнішні краї (на грунтових, польових дорогах – край торованої смуги).

автомобільні дороги державного значення – автомобільні дороги загального користування, до яких належать міжнародні, національні та регіональні автомобільні дороги, які позначені відповідними дорожніми знаками;

Автомобільні дороги поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні та регіональні.

До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з’єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення. Міжнародні дороги позначаються знаком 5.61 з літерою «М». До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з’єднують столицю України – місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами. Національні дороги позначаються знаком 5.61 з літерою «Н». До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з’єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з’єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об’єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами. Регіональні дороги позначаються знаком 5.61 з літерою «Р».

безпечна дистанція – відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

Однією з умов забезпечення безпеки дорожнього руху в потоці транспорту, що рухається, є дотримання дистанції по відношенню до транспортного засобу, що рухається попереду. З точки зору даного положення, безпечною дистанцією вважається відстань, що перевищує зупинний шлях транспортного засобу, який рухається позаду по тій самій смузі.

Притримуючись безпечної дистанції, водій завжди забезпечить собі можливість вчасно зупинити транспортний засіб і уникнути зіткнення (наїзду) у випадку гальмування (навіть екстреного) або зупинки т.з., який рухається попереду. При виборі дистанції водію необхідно враховувати наступні чинники: погодно-кліматичні умови, стан проїзної частини, швидкість руху, технічний стан т.з. тощо. Наприклад, під час снігопаду водій повинен збільшити дистанцію до транспортного засобу, який рухається попереду оскільки в таких умовах зчеплення коліс з проїзною частиною значно нижче, чим на сухому і чистому покритті, що, в свою чергу значно збільшує гальмівний шлях автомобіля.

безпечний інтервал – відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

Дотримання в процесі руху безпечного інтервалу до різних об’єктів (суб’єктів), що знаходяться на дорозі, є важливою умовою забезпечення безпеки дорожнього руху. У ньому закладена мета забезпечення безконтактного просування бокових частин транспортного засобу як повз т.з., що рухаються, пішоходів, так і повз нерухомі об’єкти. При цьому існує пряма залежність між збільшенням швидкості і збільшенням інтервалу, тому що на великій швидкості руху навіть незначний поворот рульового колеса приводить до значного поперечного переміщення т.з.

безпечна швидкість – швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати т.з. та контролювати його рух в конкретних дорожніх умовах;

Рух зі швидкістю, що не відповідає певним дорожнім умовам, у яких здійснюється цей рух, є основною причиною багатьох ДТП. Теоретично безпечною швидкістю можна вважати тільки нульову швидкість, тому що лише тоді т.з. не може заподіяти ніякої шкоди іншим учасникам дорожнього руху. Однак оскільки такий підхід суперечить самій сутності дорожнього руху, у розуміння безпечної швидкості в більшій мірі вкладається поняття «допустима швидкість», що означає для водія дотримання такої швидкості, що дозволить йому в разі необхідності зупинитися перед перешкодою, а також виконати інші дії (наприклад, дати переважне право проїзду або безпечного об’їзду перешкоди), уникнувши при цьому небажаних наслідків.

буксирування – переміщення одним т.з. іншого т.з., яке не належить до експлуатації транспортних составів, на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування;

Наявність у Правилах розділу, який регламентує порядок буксирування т.з., свідчить про те, що немаловажним у забезпеченні безпеки цього процесу руху є правильне з’ясування певних вимог і методів буксирування. Цей термін дозволяє більш чітко пояснити вимоги, що стосуються експлуатації транспортних составів і буксирування.

вантажний автомобіль – автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

Відповідно до Державного стандарту розрізняють вантажні автомобілі як загального призначення – вантажні автомобілі з бортовою платформою відкритого або закритого типу, які не обладнані засобами само навантаження - саморозвантаження чи іншим спеціальним обладнанням, так і вантажні автомобілі спеціалізовані – вантажні автомобілі, обладнані засобами само навантаження – само розвантаження або іншим спеціальним обладнанням і призначені для перевезення вантажів певної категорії.

велосипед – транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

Виходячи з цього визначення сформульовані вимоги шостого розділу Правил. З позиції вимог до порядку руху велосипед і мопед – рівнозначні (див. термін «механічний транспортний засіб»).

велосипедна доріжка – виконана в межах дороги чи поза нею доріжка з покриттям, що призначена для руху на велосипедах та мопедах і позначена дорожнім знаком 4.12;

З метою забезпечення безпеки велосипедистів, велосипедна доріжка, яка виконана в межах проїзної частини дороги, як правило відокремлюється від проїзної частини для нерейкових транспортних засобів суцільною лінією горизонтальної розмітки 1.1.

Якщо велосипедна доріжка перетинає проїзну частину, вона виділяється розміткою 1.15.

видимість у напрямку руху – максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру;

Введення цього терміну призначено для формування у водія правильного відношення до вибору безпечної швидкості руху, що, у свою чергу, забезпечує можливість зупинки т.з., не допускаючи його зіткнення (наїзду) з об’єктом, що з’явився в полі зору водія на відстані видимості. Правильне визначення відстані видимості в напрямку руху (не тільки по ходу руху, але також і з бокових напрямків) забезпечує можливість вибору максимально допустимої швидкості руху, яка не суперечить умовам забезпечення безпеки дорожнього руху, але, природно, з урахуванням установлюваних цими Правилами й у кожному конкретному випадку дорожніми знаками обмежень.

вимушена зупинка – припинення руху т.з. через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі;

Це ситуація, коли зупинка обумовлена зненацька виниклою небезпечною для руху несправністю т.з., загрозою падіння вантажу (або його падінням) чи раптовим погіршенням стану здоров’я водія, у тому числі і його фізичного стану (осліплення, втома, сонливість тощо).

Не вважається вимушеною зупинка перед світлофором, за вказівкою співробітника міліції, у дозволеному місці, пов’язана із затором тощо. У цих випадках не потрібно вмикати аварійну світлову сигналізацію і виставляти знак аварійної зупинки. Навмисна зупинка в місці, де це заборонено, у тому числі і з вмиканням аварійної світлової сигналізації, є порушенням Правил.

випередження – рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі;

Випереджати т.з., які рухаються в попутному напрямку по суміжних смугах, Правила дозволяють як із правого, так і з лівого боку за умови вибору безпечного бокового інтервалу. Слід зазначити, що з урахуванням встановленого в Україні правостороннього руху і тяготіння до правого краю проїзної частини транспортних засобів, які рухаються з меншими швидкостями, то доцільніше здійснювати випередження з лівого боку. При цьому необхідно враховувати, що випередження може здійснюватися тільки на дорогах, що мають не менше двох смуг для руху в одному напрямку. Випередження може здійснюватися як із виїздом із займаної смуги, так і без виїзду.

власник транспортного засобу – фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на т.з. та має на це відповідні документи;

Введення терміну обумовлене тим, що окремі законодавчі і нормативно-правові акти передбачають відповідальність саме власника т.з., а не особи, яка керує ним і скоїла правопорушення або злочин. Документом, який підтверджує право власності т.з. є свідоцтво про його реєстрацію, яке видається підрозділами Державтоінспекції МВС, Мін. Оборони, Мін. Аграрної політики і Держ. Комітету з питань житлово – комунального господарства.

водій – особа, яка керує транспортним засобом. Вершник, візник, погонич тварин, який веде їх за повід, прирівнюється до водія. Водієм є також особа, яка навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортному засобі;

Водієм вважається будь-яка особа, яка керує автомобілем, трамваєм, трактором, мотоколяскою, гужовою повозкою, велосипедом, тобто будь-яким т.з. (механічним або немеханічним).

До водіїв прирівнюються також особи, які ведуть по дорозі худобу, в’ючних або верхових тварин, незалежно від того, йде ця особа пішки або їде верхом. Це означає, що в даному випадку вони повинні виконувати вимоги Правил, що відносяться до водіїв. Окремі пункти Правил містять вимоги, що виходять з особливостей руху велосипедів, мопедів, гужових візків, саней, прогону худоби.

Відповідно до даного визначення відповідальність за порушення цих Правил покладається як на особу, яку навчають, так і на особу, яка навчає водінню транспортного засобу.

гальмовий шлях – відстань, що проходить т.з. під час екстреного гальмування з початку здійснення впливу на орган керування гальмовою системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки;

Немаловажним для забезпечення безпеки дорожнього руху є знання гальмових якостей т.з., а також показників, якими вони характеризуються: максимальне уповільнення, зупинний і гальмівний шлях. Це дозволяє з урахуванням дорожніх умов вибирати безпечну швидкість т.з.

головна дорога – дорога з покриттям відносно грунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1 – 1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної;

Покриття дороги – це верхня частина дорожнього одягу, що приймає навантаження від коліс автотранспортних засобів і витримує безпосередній вплив атмосферних чинників; покриття повинно забезпечувати необхідні експлуатаційні якості проїзної частини; до покриття відносяться також шар зносу і шари з жорсткою поверхнею. Дорожнє покриття може бути: цементобетонне, асфальтобетонне, дьогтебетонне, із щебеню, гравію і піску, а також грунтів, оброблених в’яжучими матеріалами або поліпшених спеціальними добавками. У містах та інших населених пунктах існують брущаті і кам’яні бруківки. За переліченими ознаками і відрізняють дорогу з покриттям від грунтової дороги.

Дорожні знаки, зазначені в терміні, свідчать про те, що дорога, на якій вони встановлені, є головною стосовно всіх інших, що перетинають її або прилягають до неї.

дати дорогу – вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

Термін «дати дорогу» взаємозв’язаний з терміном «перевага». Якщо один учасник дорожнього руху в конкретній ситуації має переважне право на рух, то інший зобов’язаний дати йому дорогу. Правила обумовлюють усі ситуації, коли один із учасників дорожнього руху повинен дати дорогу іншому. При цьому дії по наданню такого права не повинні створювати перешкод для руху тим, хто має перевагу.

дозволена максимальна маса – маса спорядженого т.з. з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою т.з. як максимально допустима. Дозволена максимальна маса автопоїзда – це сума дозволеної максимальної маси кожного т.з., що входить до складу автопоїзда;

Визначення цього терміну підкреслює, що дозволена максимальна маса для даного т.з. є постійною величиною і не залежить від того, чи рухається т.з. із вантажем або без нього. Тому т.з., що підпадає під дію знака 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», не може рухатися в зоні дії цього знака ні з вантажем, ні без нього. Термін відноситься до вантажних автомобілів, а також тролейбусів, автобусів, автокранів і інших спеціалізованих т.з.

дорожньо-транспортна пригода – подія, що сталася під час руху т.з., внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

Термін містить основної ознаки дорожньо-транспортної події. Це дає можливість учасникам дорожнього руху в разі потреби чітко визначити дану подію, із тим щоб так само чітко виконати зв’язані з цим обов’язки, визначені Правилами. Відповідно до Правил обліку і реєстрації ДТП розрізняють наступні види дорожньо-транспортних подій: зіткнення, перекидання, наїзд на стоячий т.з., наїзд на перешкоду, наїзд на пішохода, наїзд на велосипедиста, наїзд на гужовий транспорт, наїзд на тварин, падіння пасажира, падіння вантажу. Загиблі – це люди, які померли від одержаних поранень на місці ДТП чи протягом 30 діб; поранені - люди, які одержали тілесні ушкодження (без урахування ступеня їх тяжкості).

Дтп може відбутися не тільки безпосередньо на дорозі, але і в дворі, у полі, в лісі. Однак констатація такої події припускає, як мінімум, три умови: у момент події т.з. повинен знаходитися в русі, сама подія повинна бути зв’язана з цим т.з. і наслідки повинні являти собою загибель або поранення людей, ушкодження т.з., вантажу або споруд. Юридичним фактом, що підтверджує те, що трапилося ДТП, є його реєстрація органами ДАІ.

дорожні умови – сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину нахилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

Дорожні умови є складовою частиною поняття «дорожня обстановка» і повинні обов’язково враховуватися при виборі безпечної швидкості і прийомів керування т.з.

естакада – інженерна споруда для руху т.з. та (або) пішоходів, підняття однієї дороги над іншою у місці їх перетину, а також для створення дороги на певній висоті, яка не має з’їздів на іншу дорогу;

Введення даного терміну обумовлено особливостями певних режимів руху, зупинки і стоянки т.з. на естакадах і під ними.

житлова зона – дворові території, а також частини населених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.31;

Однією зі складових частин населених пунктів є житлова зона, яка відповідає певним житлово-комунальним нормам і має певні обмеження в русі і стоянці т.з.

Межами житлової зони є місця установки дорожніх знаків 5.31 «Житлова зона» і 5.32 «Кінець житлової зони», а місцем, де починається дворова територія, - місце в’їзду (виїзду) із неї на дорогу.

залізничний переїзд – перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні;

Перетинання дороги із залізничними коліями позначаються дорожніми знаками 1.27 – 1.31.6, і проїзд через них регламентується особливими вимогами, викладеними в розділі 20 Правил.

засліплення – фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об’єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані;

Під осліпленням варто розуміти тимчасове значне погіршення зорового сприйняття людини внаслідок різкого збільшення освітленості на сітчатку ока. У цей момент відбувається світлова адаптація зорового апарату, тривалість якої може складати декілька секунд.

зупинка – припинення руху т.з. на час до 5 хвилин, або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);

Будь – яке припинення руху т.з. на час до 5 хвилин або пов’язане з посадкою (висадкою) пасажирів або завантаженням (розвантаженням) вантажу вважається зупинкою. Час виконання цих операцій Правилами не регламентується, однак вони повинні проводитися безперервно. Якщо вищезгадані операції перериваються з причин нетехнологічного характеру, то така зупинка буде вважатися стоянкою. Зупиняти т.з. потрібно якнайближче до краю проїзної частини, причому він повинен розташовуватися паралельно до краю проїзної частини.

Зупинкою вважається також припинення руху т.з. з метою дати дорогу учаснику дорожнього руху, який має переважне право на рух, перед регульованим перехрестям при заборонному сигналі світлофора або регулювальника та в інших випадках, пов’язаних із необхідністю виконати вимоги Правил дорожнього руху.

колона т.з. - організована група з трьох і більше т.з., що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар;

Наявність у Правилах розділу, що регламентує рух колон т.з., свідчить про вуажливість забезпечення безпеки дорожнього руху при русі колон.

У випадку відсутності хоча б одного з перерахованих ознак, група т.з. не вважається колоною. Правилами передбачені окремі вимоги до організованого руху колони т.з., які викладені в розділі 25 Правил.

край проїзної частини (для нерейкових т.з.) – видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

Окремі пункти Правил містять вимоги, відповідно до яких водій як учасник дорожнього руху повинен орієнтуватися по краю проїзної частини (зокрема рухатися по дорозі якнайближче до правого краю проїзної частини, розташовуватися там під час зупинки і стоянки на дорозі). Край проїзної частини може бути позначений дорожньою розміткою, виділений бордюром тощо.

крайнє положення на проїзній частині – положення т.з. на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному т.з. (У тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги);

Окремі вимоги Правил наказують водію т.з. займати крайнє положення на проїзній частині для забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема при виконанні поворотів і розворотів на перехресті. Варто підкреслити, що виконання цих маневрів не з крайнього положення на проїзній частині в багатьох випадках призводить до зіткнення з т.з., що рухаються в попутному напрямку. В окремих випадках для забезпечення безпеки водію доцільно звернутися за допомогою до інших осіб.

легковий автомобіль – автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев’яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки;

Відповідно до державного стандарту розрізняють легкові автомобілі як загального призначення, так і спеціалізовані – які мають спеціальне обладнання (лічильник, пульт зв’язку, броня тощо).

маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) – автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

Термін об’єднує усі види наземних транспортних засобів (крім залізничного транспорту), які призначені для регулярних пасажирських перевезень по встановлених маршрутах.