Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи

Економічна система — це сукупність певних підсистем ді­яльності, пов'язаних між собою та спрямованих на створення, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього про­дукту відповідно до мети суспільства,

Важливими підсистемами в кожній економічній системі є фінансова підсистема, грошова, кредитна, підсистема цін, за­робітної плати тощо.

Названі вище підсистеми пов'язані з фінансовою ознакою діяльності суспільства, її вартісною оцінкою, яка здійснюєть­ся за допомогою певних показників. Зв'язок між підсистема­ми є двостороннім, вони активно впливають одна на одну.

Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і мето­дів створення й використання фінансових ресурсів поряд з ін­шими економічними категоріями і передусім — з ціною. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продук­ту. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при реалізації товару. При формуванні ціни виробником вра­ховуються всі витрати виробництва й збуту, а також певна су­ма накопичень у формі прибутку.

Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впли­ву фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та вико­ристанням валового внутрішнього продукту. До певної міри це так, тому що при реалізації товару, роботи чи послуги встановлюється їхня дійсна вартість і обсяги фондів фінансових ре­сурсів, які будуть створені по закінченні виробничого циклу. Це фонди нагромадження, споживання та відновлення вироб­ничих фондів — основних і обігових.

Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на внутрішню п структуру найрізноманітнішими методами. Так, держава, ви­користовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійно­го фонду та фонду соціального страхування. Ціни можуть бу­ти змінені завдяки введенню акцизного збору або податку на додану вартість.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Во­ни здійснюють не лише первинний розподіл валового внут­рішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подаль­ший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Характерними щодо цього є дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, пот­реби електротранспорту, на окремі види ліків.

У теорії й практиці цінові та фінансові методи часто роз­глядаються як рівнозначні щодо регулювання економічних процесів. Є підстави стверджувати, що ці методи доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної економічної ситуації

В розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною приро­дою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб.

Для виплати заробітної плати на підприємстві створюєть­ся фонд фінансових ресурсів. Це свідчить про органічний зв'я­зок фінансів і заробітної плати. Фінанси створюють умови для функціонування заробітної плати. Кошти, що надходять в роз­порядження працівника, є свідченням того, що відбувся про­цес обміну товару — робоча сила на товар-гроші. У подальшо­му товар-гроші обмінюватиметься на інші види товарів, які необхідні для задоволення потреб людини. Тобто поки що від­бувається простий товарообмін.

Проте людина одержавши заробітну плату, використовує її не лише для обміну на товари першої необхідності. Вона створює фонди грошових засобів для придбання товарів три­валого користування, цінних паперів із метою одержання до­ходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.

Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємо­дії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою подат­ків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансо­вих ресурсів стимулює розпиток окремих видів діяльності, нада­ючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті, мають однако­ву економічну природу. Вони виражають рух вартості валового внутрішнього продукту. Проте кожна з них має свою специфі­ку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фі­нансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціо­нування кредиту.

Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави. У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а на іншому — потреба в них.

При нестачі у підприємницьких структур коштів для ви­робничої діяльності та розширення виробництва вони вико­ристовують кредит як джерело формування фінансових ресур­сів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.

На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансуван­ня загальнодержавних потреб, а також місцевого самовряду­вання, може використовувати кредити банків, кошти населен­ня і міжнародних фінансових організацій. Кредит подовжує перерозподільчі процеси, розпочаті фінансами, ціною, заро­бітною платою.

Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Фі­нанси здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутріш­нього продукту, а кредит обмежується лише перерозподілом, бо має справу тільки з тимчасово вільними коштами — акуму­лює їх і за плату надає в користування на умовах повернення. А для фінансів характерний рух без умови повернення

За господарської практики доцільне комплексне використання економічних категорій з урахуванням відмінностей кожної з них.

Взаємовідносини фінансів і грошей мають свою специфіку та особливу систему зв'язків, яка часто призводить до їх ото­тожнення. Фінанси нерідко визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться у розпорядженні юридич­ної або фізичної особи.

Звісно, в цьому немає крамоли, навпаки, є певна істина. Справа в тім, що фінанси, як правило, завжди мають грошо­вий вимір. Проте певна сума грошей — це ще не фінанси. Фі­нанси — це процес формування доходів і видатків, і залежно від того, в яких грошових одиницях проходитиме цей процес, відповідним буде й величина вашого доходу або видатку.

Спершу це якось не сприймається. Але якщо взяти, на­приклад, дохід фізичної особи в розмірі 1000 грн. і 1000 дол. США, то зрозуміло, що величина доходу тут буде різна, а від­повідно сума витрат і фінансове становище теж.

Гроші — це товар, який виконує роль загального еквіва­ленту, тобто має властивість обмінюватися на будь-який ін­ший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економіч­ному житті, що виражено в їхніх функціях.

Щодо фінансів, гроші завжди є технічним засобом вира­ження величини доходу фізичної чи юридичної особи. Сло­вом, вони є обліковими одиницями цього доходу або видатку. Кількість грошей не дає відповіді на запитання про те, якою величиною доходу володіє суб'єкт економічних відносин. То­му виникають додаткові запитання. А саме: в яких грошових одиницях вимірюється дохід? Яке співвідношення даної гро­шової одиниці з іншими? Чим забезпечується стабільність да­ної грошової одиниці, ким і як?

Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фі­нансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються. Відповідно зменшуються доходи й обсяги витрат кожного. Але це тільки один бік явища. Інший полягає в тому, що держава якраз і є ініціатором цього розладу. Не володіючи необхідною кількіс­тю доходів, держава провадить витрати, випускаючи в обіг до­даткову кількість грошей. Лише рішучі дії з обмеження витрат держави та збільшення доходів можуть забезпечити стабілізацію фінансового становища.

Будучи тісно пов'язаними між собою, фінанси й гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини, що має певний сенс, адже не можна досягти поліпшення фінансового стано­вища, не налагодивши нормального грошового обігу в держа­ві. У свою чергу, якщо держава не здійснює свої витрати від­повідно до наявних доходів, то це розладить грошовий обіг.

Треба завважити, що як на грошовий обіг, так і на фінан­си впливають також інші стабілізаційні і дестабілізаційні фак­тори. Так, на розлад фінансів може вплинути кредитна полі­тика, особливо надання інфляційних кредитів, відсутність резервних фондів іноземної валюти, зростання цін на продук­цію, що імпортується, негативне сальдо зовнішньої торгівлі, зростання собівартості продукції тощо.

ТЕМА 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА