Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі

В умовах становлення державної незалежності України, реформування її економіки, побудови власної фінансової сис­теми питання створення науково обґрунтованих методичних і методологічних принципів побудови балансу фінансових ре­сурсів та витрат держави має велике теоретичне й практичне значення.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі — це комп­лексний документ-прогноз, в якому відображається обсяг утво­рюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки.

Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою. У ньому роз­криваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому пе­ріоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продук­ту. Він є базою для прийняття управлінських рішень із питань підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, обґрунтування резервів зростання нагромаджень, залучення додаткових інвестиційних джерел, а також слугує інформацій­ною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Проблема розробки балансу фінансових ресурсів і витрат держави має свою досить тривалу й складну історію. Ідея його розробки виникла ще в 30-ті роки. Була зроблена спроба охопити всі фінанси суспільного сектора зведеним фінан­совим балансом. Українська РСР однією з перших серед рес­публік колишнього СРСР почала розробляти методологію складання фінансового балансу. У 1928 році схема фінансового балансу республіки була розроблена й подана на розгляд до союзних органів.



Одночасно велись роботи з розробки зведеного фінансового балансу країни. Такий баланс був розроблений і затверджений на 1931 рік Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про єдиний фінансовий план". Але вже починаючи з 1932 року робота зі складання єдиного фінансового плану була припинена, що було не випадковим. Практика виявила нереальність виконання його положень в умовах, коли механізм управління й планування народним господарством країни перебував на стадії свого становлення. Були відсутні й багато інших пе­редумов для його реалізації. Нереальною була ідея його роз­робки в територіальному розрізі й на різних рівнях управлін­ня та планування (республіка, край, область, район тощо). Головними перешкодами, зокрема, були; слабкий розвиток балансових методів планування, незадовільний стан обліку й іншої економічної інформації, низька кваліфікація кадрів, відсутність апробованих методик складання фінплану в тери­торіальному розрізі, що зумовлювало складність і водночас низьку якість територіальних фінансових планів, які розроб­лялись на місцях.

Усе вищесказане було причиною того, що починаючи з 1932 року замість єдиного фінансового плану Держпланом СРСР централізовано розроблявся баланс державних фінансо­вих ресурсів лише в масштабах країни, а роботи зі складання територіальних балансів були припинені.

У 1964 році Держпланом СРСР був запроваджений по­рядок розробки й подання союзними республіками балансу фінансових ресурсів, що охоплював господарство, підвідом­че Радам Міністрів союзних республік. Однак із 1967 року його було скасовано, певно, у зв'язку з тим, що після гос­подарської реформи 1965 року відпала необхідність у його розробці. Проте практика незабаром підтвердила, що, нав­паки, набули великого значення синтетичні документи, які характеризували розвиток народного господарства республі­ки в територіальному розрізі. Це зумовлено тим, що в умо­вах галузевого принципу управління господарством можли­вості республік щодо визначення загальноекономічних критеріїв для оцінки розроблюваних проектів планів і про­позицій з розвитку республік виявились істотно обмежени­ми. Тому починаючи з 1981 року роботи зі складання фінансових балансів у союзних республіках відновились, але тільки у тих господарствах, які були підвідомчі Раді Міні­стрів республіки.

З набуттям Україною державної незалежності виникла не­обхідність докорінної перебудови роботи зі складання балансу фінансових ресурсів та витрат держави і передусім з розробки методичних положень, що було викликано:

— переходом у підпорядкування України великої кількос­ті суб'єктів господарської діяльності та бюджетних установ із відання колишніх союзних міністерств і відомств;

— появою нових джерел доходів (відрахування до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Фондів зайнятості, кон­версії, доходи від приватизації, іноземні кредити, доходи від кредитної емісії НБУ тощо), а також потреб на фінансування заходів, яких раніше не було (витрати на оборону, зовнішньо­економічну діяльність, обслуговування державного боргу, створення страхових та резервних фондів тощо);

— введенням нової системи оподаткування та нових видів податків як для юридичних, так і фізичних осіб, які раніше не справлялись;

— значним падінням питомої ваги доходів суб'єктів дер­жавної власності в загальному обсязі доходів і витрат та доко­рінною зміною системи управління підприємствами й органі­заціями, а поряд з цим і чинного порядку звітності (ліквідація окремих міністерств і відомств, приватизація державних об'єк­тів, утворення спільних підприємств);

— переходом більшості підприємств колишнього ВПК на випуск цивільної продукції та відкриту статистичну звітність про показники їх роботи.

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави с. визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення захо­дів з економічного й соціального розвитку на прогнозова­ний період: становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обґрунтованості використання фінансо­вих ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання не­виробничої сфери, розвиток економіки, оборону та управ­ління, виходячи з програми економічного й соціального розвитку держави; перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансо­вих балансів.

Досягнення цієї мети водночас і є формою використання фінансів для регулювання показників економічного й соціаль­ного розвитку, забезпечення Їх економічної обґрунтованості й ефективності.

Охоплюючи повний обсяг ресурсів у цілому по державі незалежно від того, в якій конкретній галузі вони утворилися та використовуються», баланс фінансових ресурсів і витрат в державі відображає їх загальну характеристику за джерелами і напрямками, є самостійним документом синтетичного ш характеру. Це дає змогу використовувати його показники як критерії для оцінки ефективності виробництва. Вони доповнюють загальні показники результативності суспільного виробництва.

Необхідність у додаткових показниках для виміру ефектив­ності суспільного виробництва зумовлена тим, що показник валового внутрішнього продукту не вичерпує всебічної оцінки рівня ефективності. Відомо, що свого часу в економічній літе­ратурі широко обговорювалося питання загального критерію ефективності суспільного виробництва. Однак досі економіч­на наука не має єдиного показника, що всебічно відображає динаміку ефективності виробництва. На практиці нині вико­ристовується декілька таких показників (продуктивність пра­ці, фондовіддача, матеріаломісткість, капіталомісткість, при­буток і т. ін.).

Підсумкові показники балансу фінансових ресурсів і витрат в державі й окремих видів його доходів і ви­трат можуть стати доповненням до арсеналу показників, що використовуються для оцінки рівня ефективності суспільно­го виробництва.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розроб­ляється Міністерством економіки України разом з Міністер­ством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. На підставі цих показниківрозвитку держави здійснюється прогноз обсягу фінансових ресурсів за окремими джерелами та напрямками їх викорис­тання у майбутньому.

У подальшому показники балансу уточнюються з ураху­ванням змін обсягів валового внутрішнього продукту та наці­онального доходу, а також залучається ширше коло загальних і аналітичних показників. Враховуються також фактори, що можуть вплинути на обсяг і використання фінансових ресурсів. В деяких випадках показники балансу визначаються на основі експертних оцінок.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складаєть­ся з двох розділів: перший — доходи, другий — витрати за схемою 1.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.