Тема 1. Поняття про етику як науку. Міністерство освіти і науки України
Чернівецький державний комерційний технікум
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Опорних конспектів
З дисципліни
«Етика бізнесу»
Спеціальність: 5 03051001
«Товарознавство та комерційна
Діяльність»
Розробила викладач: Ємець Ю.М.
Перероблено та доповнено на
засіданні циклової комісії комерційних дисциплін
Протокол №__ від _______2013 р.
Голова ц/к________ Бурденюк О.В.
Дисципліна «Організація і технологія торговельних процесів»
Мета: надання студентам знань щодо закономірностей етики ділового спілкування й етики ділової людини, морально-етичних засад підприємницької діяльності.
Завдання: формування у студентів системи знань щодо етичних принципів поведінки підприємців і працівників та набуття практичних навичок щодо етики ділового спілкування.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати: морально-етичні засади бізнесу; основні етичні норми ділових відносин, форми та закономірності спілкування; вимоги до етики підприємницької діяльності та бізнесу; правила етикету та сутність ділового протоколу.
вміти: визначити чинники, що призводить до неетичної поведінки у діяльності підприємства та при діловому спілкуванні, зменшувати рівень їх впливу, організовувати та контролювати власну поведінку; впроваджувати у практику етичні норми ділового спілкування.
Список тем:
Тема 1. Поняття про етику як науку……………………………
Тема 2. Етика бізнесу, як розділ професійної етики……………
Тема 3. Соціально-економічні аспекти бізнесу…..………………
Тема 4. Етика ділового спілкування………………………………
Тема 5. Професійна культура бізнесової діяльності……………
Тема 6. Основи ділового протоколу………….……………………
Тема 7. Етичні аспекти ділових відносин з іноземцями………
Тема 1. Поняття про етику як науку.
План:
Література:
Лихолат С.М., І.Б. Гапій «Навчальний посібник», Київ, 2013 р.
Етика та естетика: Конспект лекцій для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання. – Полтава, 2007.
Після вивченої теми студенти повинні:
Знати: сутність, види, завдання етики; етичні норми та категорії етики; історичні джерела етики; місце етики у сучасному науковому знанні.
Питання для самоконтролю:
1. Як співвідноситься поняття «мораль» та «етика»?
2. Чи може існувати суспільство, колектив, уникаючи моралі?
3. Назвіть і охарактеризуйте сутність чотирьох основних підходів до вирішення моральних проблем в етиці бізнесу?
4. Яку роль відіграє професійна етика в ділових стосунках
Етика – філософська наука про мораль, яка осмислює, узагальнює, систематизує історичний розвиток моралі, а також історію становлення й розвиток етичних теорій і концепцій.
Мораль – це одна з форм духовного життя, один із найдавніших способів соціальної регуляції. Рівень моральності свідчить про міру людяності суспільства та особистості.
Одвічні проблеми добра і зла, справедливості й гуманності, сенсу життя та щастя людей завжди узагальнювали досвід духовних пошуків людства і тому поставали як філософські, а не лише як конкретно-моральні проблеми. Релігія, мистецтво, право також віддзеркалюють моральні ідеали, норми та уявлення, але саме філософія надає їм найглибшого тлумачення та обґрунтування. Тому етику й називають моральною філософією.
Уперше етику як моральну філософію визначив видатний німецький філософ Еммануїл Кант. Етика, за Кантом, є вчення не про суще, а про належне. Етика нічого не запозичує з інших наук про людину і про природу, вона досліджує цілком особливий світ – світ свободи, а не світ закономірностей.
Етика як учення про мораль пройшла тривалий шлях.
«Етика» походить від давньогрецького „ethos”. Це слово спочатку означало місцезнаходження, спільне житло, згодом – звичай, характер, стиль мислення, а також усталену природу якогось явища.
Видатний мислитель античності Аристотель (384–322 рр. до н.е.) утворив від слова «ethos» прикметник «ethicos» – «етичний» для позначення особливої групи людських чеснот: мудрості, справедливості, мужності, помірності тощо. Науку про етичні чесноти (які відрізняються від доброчинностей чистого розуму) Аристотель назвав «ethos» – етика. Тобто як учення етика відома з ІV ст. до н.е.
Термін «мораль» сформувався в латинській мові від слова „mos” („moris”) – крій одягу, звичай, порядок, вдача, характер. Давньоримський філософ Цицерон (106–43 рр. до н.е.) утворив від цього слова прикметник „moralis” – „моральний”, тобто такий, що стосується характеру, норову, звичаю. Пізніше сформувався термін „moralitas” – „мораль” як учення про людські характери.
Поняття «етика» і «мораль», таким чином, виникли не в стихії народної свідомості, а були створені філософами для позначення певної сфери дослідження.
Значення понять «етика» і «мораль» у своїй основі збігаються. Але в процесі історико-культурного розвитку під мораллю стали розуміти реальні явища (звичаї суспільства, усталені норми поведінки, оціночні уявлення про добро, зло, справедливість, щастя тощо), а етику почали розглядати як науку, що вивчає мораль.
Предметом етики є мораль як особлива форма ставлення людини до дійсності, до конкретних людей, соціальних груп, до живих природних істот і до цінностей культури.
Мета етики – дослідження та пояснення моралі, її природи й сутності, місця та значення в розвитку особи і суспільства.
Функції етики:
– описова функція (охоплює вивчення моралі і моральних процесів);
– ціннісно-орієнтаційна функція (виділення головних моральних цінностей,
тобто смислових комплексів, що визначають орієнтацію в житті й поведінку людей);
– функція вироблення моральних знань (обґрунтування понять, принципів,
норм, ідеалів, оцінок на базі з’ясування походження моралі та вивчення фактів морального життя).
Перші етичні системи і вчення, що досліджували моральні процеси, з’явилися вже на відносно розвинутій стадії класових відносин, коли інтелектуальна діяльність відокремилася від фізичної, ставши привілеєм заможних верств суспільства.
|