Класифікація моделей логістичної системи Методологія системного аналізу в логістиці.
Система — сукупність функціонально віднесених елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один із одним, утворюють певну ціліс-ність, єдність і визначають її призначення.
Елемент — частина системи, яка умовно неподільна на складові частини.
У літературі зазначаються різновиди системи:
Складна система — це система із розгалуженою структурою та значною кількістю елементів (підсистем), які є в свою чергу простими системами.
Велика система — це складна система, яка має деякі додаткові ознаки, а саме:
• наявність підсистем, які мають власне цільове призначення, підвладне загальному цільовому призначенню всієї системи;
• велика кількість різноманітних зв’язків (матеріальні, інформаційні, енергетичні та ін.);
• зовнішні зв’язки з іншими системами;
• наявність у системі елементів самоорганізації.
Ознаки систем:
1. Цілісність і подільність. Система — цілісна сукупність елементів, що взаємодіють один з одним. Елементи існують лише в системі, поза нею — це лише об’єкти, що володіють потенціальною властивістю утворення системи. Елементи системи можуть бути різноякісними, але одноякісно умісними. Об’єкт вивчення може бути матеріальним, мислимим абстрактним, а може бути сукупністю матеріальних і абстрактних утворень.
2. Зв’язки. Зв’язки між елементами всередині системи повинні бути більш міцними, ніж окремих елементів із зовнішнім середовищем, тому що в іншому випадку система не зможе існувати.
3. Наявність деякої характеристики, мети, якості, які визначають існування об’єкта як системи.
4. Організація. Для появи системи необхідно створити впорядковані зв’язки, тобто певну структуру, організацію системи.
5. Інтегративна система. Наявність у системі інтегративних властивостей, тобто тих, що властиві системі вцілому, а не одному із її елементів у окремому вигляді.
Логістична система — це адаптивна система із зворотнім зв’язком, що виконує функції, пов’язані з управлінням логістичним потоком. Вона складається із ряду підсистем та має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем.
Мета логістичної системи — поставка товарів та виробів в задане місце, в потрібній кількості та асортименті в максимально можливому ступені підготовлених до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат.
Основними функціональними елементами логістичної системи є: постачання, виробництво, розподіл, транспортування, складування.
Функціональний поділ логістичної системи
Існує також дещо інший варіант поділу на елементи логістичної системи:
1.1. Закупівля — підсистема, яка забезпечує надходженого потоку в логістичну систему.
1.2. Склади — будівлі, споруди, обладнання і т.ін., де тимчасово роз-міщуються та зберігаються матеріальні запаси, утворюються матеріальні потоки.
1.3. Запаси — запаси матеріальні, які дозволяють даній системі шви-дко реагувати на зміну попиту, забезпечують рівномірність роботи транспорту, а також допомагають вирішенню деяких завдань у логістичних системах.
1.4. Транспорт — цей елемент, як і інші, є самостійною складовою системою на макрорівні. Він охоплює матеріально-технічну базу транспортних підприємств.
1.5. Інформація — підсистема, яка забезпечує інформаційний зв’язок між іншими елементами логістичної системи, контролює виконання логістичних операцій, а також вирішує ряд інших завдань.
1.6. Кадри — організаційний персонал, зайнятий виконанням логіс-тичних операцій.
1.7. Збут — підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.
Формалізація ЛС на теоретико-множинному рівні.
Основу формалізації логістичної системи становлять різні методи моделювання, тобто дослідження логістичних систем і процесів шляхом побудови та вивчення їх моделей.
Під логістичною моделю розуміється будь-який образ, абстрактний чи матеріальний, логістичного процесу або логістичної системи, що викорис-товується як їх замінник.
Основна мета моделювання — прогноз поведінки системи.
Основне питання «Що буде, якщо...».
Моделювання базується на подібності систем або процесів, яке може бути повним або частковим.
За ознакою повноти подібності логістичних моделей об’єктам, що моделюються всі моделі поділяються на ізоморфні та гомоморфні.
Класифікація моделей логістичної системи
Ізоморфні моделі — це моделі, які охоплюють всі характеристики об’єкта — оригіналу, здатності, по суті, замінити його. Якщо можна ство-рити та спостерігати ізоморфну модель, то наші знання про реальний об’єкт будуть точними. У цьому випадку ми зможемо точно передбачити поведінку об’єкта.
В основі гомоморфних моделей закладено неповне повторення моделі об’єкта, що досліджується, часткова подібність. При цьому деякі сторони функціонування реального об’єкта не моделюються зовсім. В результаті спрощується побудова моделі та інтерпретація результатів дослідження.
За ознакою матеріальності моделі поділяються на матеріальні та абстрактні.
Матеріальні моделі повторюють основні геометричні, фізичні, ди-намічні та функціональні характеристики об’єкта чи явища, що вивчається.
Абстрактне моделювання поділяють на символічне та математичне. Символічні моделі, в свою чергу, поділяються на мовні та моделювання за допомогою позначень.
Мовні моделі — це словесні моделі. В основі даного моделювання ле-жить набір слів (словник), який очищений від двозначності.
Математичним моделюванням називається процес встановлення від-повідності даному реальному об’єкту деякого математичного об’єкта, що називається математичною моделю.
В логістиці широко застосовують аналітичне та імітаційне моделювання.
Аналітичне моделювання — це математичний прийом дослідження логістичних систем, який дозволяє отримувати достовірні рішення. Аналі-тичне моделювання здійснюється поетапно.
I етап. Формування математичних законів, які пов’язують елементи логістичної системи. (Закони записуються у вигляді функціональних спів-відношень: алгебраїчних, диференціальних і т. д.).
II етап. Рішення математичних рівнянь. Отримуємо теоретичний результат.
III етап. Зіставлення отриманих теоретичних результатів із практикою.
Недоліками аналітичного методу є:
1) при складних системах дослідження наштовхуємося на певні складності. Потрібно спочатку суттєво спростити першочергову модель.
2) потрібно мати в наявності відомі залежності, що пов’язують невідомі характеристики з початковими умовами, параметрами та змінними сис-темами. Такі залежності вдається отримати лише для простих систем. Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності оточуючого середовища. При управлінні матеріальними потоками повинні враховуватися фактори, багато яких мають випадковий характер.
При імітаційному моделюванні закономірності, які визначають харак-тер кількісних відносин всередині логістичних процесів, залишаються не-пізнаними.
Імітаційне моделювання складається з 2 процесів:
1. Конструювання моделі реальної системи.
2. Постановка експериментів на цій моделі.
Мета, яку передбачається при цьому досягти:
1) зрозуміти поведінку логістичної системи;
2) обрати стратегію, яка забезпечить найефективніше функціонування логістичної системи.
Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою комп’ютерного обладнання.
Переваги імітаційного моделювання такі:
• дозволяє вирішувати більш складні завдання;
• імітаційні моделі дозволяють достатньо просто враховувати випадкові впливи та інші фактори, які є складностями при дослідженні аналітичним методом;
• демонструє процес функціонування системи в часі.
Недоліки імітаційного моделювання;
• дослідження мають високу вартість;
• моделі розробляються для конкретних умов, а тому не тиражуються;
• існує ймовірність хибної імітації.
|