Аналіз якості та конкурентоспроможності продукції

Важливим показником діяльності підприємства є якість продукції. Якість продукції трактують як сукупність споживчих властивостей продукції, які задовольняють певні потреби споживачів відповідно до її призначення. Аналіз якості продукції тісно пов’язаний з оцінкою рівня конкурентоспроможності конкретних виробів.

Аналіз якості продукції проводять за двома показниками:узагальню вальними та непрямими. До узагальнюючих належать: показники, які характеризують якість всієї продукції незалежно від її виду та призначення: частка сертифікованої продукції; частка продукції виготовленої на експорт; частка продукції, що відповідає міжнародним стандартам [14, ст. 195].

Для продукції якість якої характеризується сортом або категорією, розраховують частку продукції кожного сорту в загальному обсязі виробленої продукції, середній коефіцієнт сортності, середньозважену ціну продукції зіставимих умовах.

Спосіб оцінки якості за середнім коефіцієнтом сортності передбачає розрахунок цього коефіцієнта як відношення обсягу виробленої продукції всіх сортів до вартості продукції, перерахованої в ціни першого сорту.

У процесі аналізу визначають динаміку коефіцієнта сортності чи середньозваженої ціни порівняно з плановими значенням чи значенням попереднього періоду, а також їх вплив на вартісні показники роботи підприємства: зміна обсягу виробленої продукції ( , обсягу реалізованої продукції ( ОРП) і прибуток від реалізації продукції ( ):

(3.4)

) * РП, (3.5)

, (3.6)

Де – відповідно ціна одиниці продукції до і після зміни її якості;

– відповідно собівартість одиниці продукції до і після зміни її якості;

ВП – кількість виробленої продукції вищого сорту;

РП – кількість реалізованої продукції вищого сорту;

Якість продукції можна проаналізувати і за непрямими показниками, наприклад, за сумою штрафів за неякісну продукцію, за обсягом і часткою забракованої продукції, величиною втрат від браку. Відхилення від норм за якістю виробництва аналізують за даними про внутрішньозаводський брак і зовнішні рекламації на продукцію [12, ст. 302 ].

Наявність рекламації, тобто претензій до постачальника внаслідок отримання від нього продукції, що не відповідає умовам укладених угод, досить об’єктивно характеризує якість його продукції. В процесі аналізу оцінюють кількість та динаміку пред’явлених і визнаних підприємством рекламацій загалом і за окремими видами продукції; вартість та часку продукції, на яку отримано рекламації порівняно з попереднім періодом чи планом. Браком вважаються вироби, деталі, а також роботи, які не відповідають за своєю якістю умовам стандартів чи технічних умов. Рівень барку характеризує якість роботи підприємства, відлагодженість його технологічних процесів і організацію виробництва. Під час аналізу оцінюють динаміку непрямих показників, визначають виконання плану за їх рівнем та встановлюють причини зміни,а також порівнюють з аналогічними показниками інших підприємств галузі [15, ст. 284].

На другому етапі аналізу якості продукції оцінюють якість окремих її видів за індивідуальними показниками, які характеризують одну з її властивостей (надійність, корисність, технологічність), тобто технічний рівень виробу. Важливим етапом аналізу технічного рівня є визначення набору порівняльних параметрів технічного рівня: як правило, виділяють певні групи параметрів. (таб.3.1). Залежно від специфічних особливостей виробу і умов його використання деякі групи наведених у таблиці показників можуть упускатися, і навпаки – за необхідністю додаватися інші групи показників якості.

Основні одиничні показники якості виробу

Технічний рівень продукції – відносна величина якості, яка базується на зіставленні значень показників, які характеризують технічну досконалість оцінювальної продукції з відповідними базовими виробами на ринку. Порівняння з базою є необхідним елементом оцінки. При цьому виріб базового виробу залежить від стадії розроблення, виробництва чи експлуатації. Відносний одиничний показник ( ) розраховують за формулою:

або = (3.7)

Де – кількісні значення і-го одиночного показника відповідно аналізованого виробу і виробу-конкурента, натуральні одиниці.

З двох наведених формул вибирають ту, в якій збільшення відповідає поліпшенню показника якості проектного виробу.

Вищий технічний рівень виробу не завжди є достатньою умовою його освоєння і виробництва. В умовах насиченості товарних ринків, коли пропозиція значно перевищує попит, кожен товар вступає в гостру боротьбу за споживача. Багато товарів водночас спроможні задовольнити однакові потреби споживача. У такій ситуації споживач надає перевагу конкурентоспроможному товару, тобто такому, який на одиницю вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на вищому рівні порівняно з товарами конкурентів [14, ст. 291].

Під час порівняння перевагу надають тому товару, в якого відношення корисного ефекту до витрат на його придбання та використання дає більший порівняно з іншими аналогічними товарами питомий корисний ефект.

Оцінюючи рівень конкурентоспроможності виробу слід врахувати: по перше, що конкурентоспроможність будь якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння її з іншими виробами і, отже,є відносним показником; по друге, за своєю суттю показник конкурентоспроможності виражає відмінність певного виробу від виробу – конкурента за рівнем задоволення конкретної потреби; по третє, для визначення конкурентоспроможності виробу необхідно непросто порівняти його з іншими за рівнем їх відповідності конкретні потребі, але й врахувати при цьому витрати на маркетинг і витрати споживача на придбання та використання виробу для задоволення своєї певної потреби [13, ст. 469].

Отже, конкурентоспроможність промислової продукції – це сукупність споживчих властивостей конкретного виробу, яка характеризує його відмінність від виробу конкурента за рівнем відповідності суспільним потребам, а також з врахуванням витрат на їх задоволення.

Оцінка конкурентоспроможності товару передбачає виконання таких етапів:

- аналіз ринку, збирання даних про конкурентів і покупців, вибір товару на ринку,який вважатиметься базою порівняння;

- визначення переліку індивідуальних показників виробу, за якими аналізують його якість;

- аналіз нормативних параметрів, які показують відповідність товару державним стандартам;

- розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами;

- розрахунок групового показника конкурентоспроможності за економічними параметрами проводяться за формулою

(3.8)

де – ціна споживання товару, що аналізується;

– це ціна споживання конкурента.

Якщо значення показника менше за одиницю, то це є свідченням того, що аналізований товар за економічними параметрами переважає товар-конкурент.

- визначення інтегрального показника конкурентоспроможності за формулою

(3.9)

Товар вважають конкурентоспроможним, якщо більший за одиницю. Проводити аналіз конкурентоспроможності доцільно для всіх видів продукції підприємства.

Висновки

Готова продукція – це продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. Кількість виробів, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг вимірюються, підраховуються і, при необхідності, зважуються.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 "Готова продукція". За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції з власного виробництва. При списанні готової продукції з рахунку 26 "Готова продукція" сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 "Готова продукція" і дебетом відповідних рахунків. Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Аналіз якості та конкурентоспроможності продукції проводиться за такими напрямами: аналіз якості продукції за узагальнювальними, непрямими та індивідуальними показниками, оцінка конкурентоспроможності продукції – передбачає аналіз ринку, визначення індивідуальних показників виробу, аналіз нормативних показників, які показують відповідність товару державним стандартам. Проводити аналіз конкурентоспроможності доцільно для всіх видів продукції підприємства.

Використані джерела

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні : закон України від 16.07.1999р. № 996-ХІV із зм. і доп. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14

2. Положення стандарт бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зі змінами і доповненнями, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Бутинця - Житомир: ПП «Рута», 2009р.

4. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. / За ред. Р.Л.Хом’яка, В.І.Лемішовського - Львів: Бухг.центр «Ажур», 2009. - 1112 с.

5. Бондар М.І. Фінансовий облік: підручник: у 2 ч. – Ч.1 /за заг. ред. М.І. Бондаря, Л.Г. Ловінської. – К.: КНЕУ, 2012. – 553с.

6. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник. / О.І. Коблянська - К.:Знання, 2004. - 473с.

7. Голов С.Ф. Фінансовий облік: Підручник. / С.Ф.Голов, В.М. Костюченко, І.Ю.Кравченко, Г.А.Ямборко - К.: Лібра, 2005. - 976 с.

8. Мякота В. Бухгалтерський облік на малих підприємствах. / В. Мякота, М. Бойцова, В. Кузнецова. -Х:Фактор, 2007. – 368с.

9. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. / Г.В. Нашкерська – К.: Кондор, 2005 р. – 503с.

10. Плиса В.Й. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. / В.Й.Плиса, З.П. Плиса – К.: Каравела, 2010 р. – 480 с.

11. Базась М.Ф. Основи бухгалтерського(фінансового) та внутрішньо-господарського обліку./ М.Ф. Базась, М.Ф. Матюха - К:МАУП, 2006. – 182.

12. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз : Навчальний посібник / М. А. Болюх [та ін.]; ред. М. Г. Чумаченко; Київський національний економічний ун-т. - 2.вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 555 с.

13. Купалова ГЛ. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник / Г. І. Купалова. - К: Знання, 2008. - 639 с.

14. Ковальчук Т.М. Теорія економічного аналізу : Навчальний.-метод. посіб. / Т. М. Ковальчук, 2008. - 392 c.

15. Прокопенко І.Ф. Методика і методологія економічного аналізу: навч. посібник для студ. вищих навч. закл.../2008. – 430 с.