Основні напрями покращення стану повітря виробничої зони

Заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища у виробництві, нормалізації параметрів мікроклімату та захисту працюючих включають у себе:

- вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміну шкідливих речовин менш шкідливими тощо. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт – іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – миючими розчинами на основі води тощо;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо);

- автоматизацію та дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих зі шкідливими речовинами;

- герметизацію виробничого устаткування, роботу технологічного устаткування під розрідженням;

- попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

- контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту;

- засоби вентиляції.

Найбільш поширеним і ефективним засобом регулювання якості повітря робочої зони є вентиляція.

Вентиляція виробничих приміщень

Призначення та класифікація систем вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена;

- за напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливно-витяжна;

- за місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована;

- за часом дії – робоча та аварійна

На об'єктах галузі використовується, здебільшого, штучна вентиляція. Штучна (механічна) вентиляція дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір у найбільш чистій зоні.

Загальнообмінна вентиляція. Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення.

Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції містить: повітрозабірний пристрій 1; фільтр для очищення повітря 2; повітронагрівач (калорифер) 3; вентилятор 5; мережу повітроводів 4 та припливні патрубки з насадками 6. Якщо необхідності підігрівати припливне повітря немає, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал 7.

Витяжна вентиляція. Витяжна вентиляція складається з очисного пристрою 1, вентилятора 2, центрального 3 та відсмоктуючих повітроводів 4.

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом у робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

Місцева вентиляція

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, виконується у вигляді повітряних душів, потрібних параметрів повітряного середовища в обмеженому просторі.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (ділянок виробничої зони, які різко відрізняються своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт.

Місцева витяжна вентиляція забезпечує локалізацію та видалення шкідливих речовин безпосередньо від джерела їх утворення, що запобігає поширенню шкідливих речовин у приміщенні, робить процес їх видалення більш ефективним і економічним. Вона працює за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів і пристроїв, що встановлюються безпосередньо на технологічному або допоміжному обладнанні.

Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та перешкоджати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.

Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Індивідуальним завданням студентів є приготування авторської страви за розробленою технологічною картою страви.

Варіанти індивідуальних завдань(варіант індивідуального завдання вибирається згідно з порядковим номером студента у списку):

1. Особливості приготування страв української кухні.

2. Особливості приготування страв польської кухні.

3. Особливості приготування страв італійської кухні.

4. Особливості приготування страв швейцарської кухні.

5. Особливості приготування страв грецької кухні.

6. Особливості приготування страв турецької кухні.

7. Особливості приготування страв німецької кухні.

8. Особливості приготування страв французької кухні.

9. Особливості приготування страв болгарської кухні.

10. Особливості приготування страв румунської кухні.

11. Особливості приготування страв угорської кухні.

12. Особливості приготування страв єврейської кухні.

13. Особливості приготування страв китайської кухні.

14. Особливості приготування страв японської кухні.

15. Особливості приготування страв корейської кухні.

16. Особливості приготування страв молдавської кухні.

17. Особливості приготування страв російської кухні.

18. Особливості приготування страв мексиканської кухні.

19. Особливості приготування страв бразильської кухні.

20. Особливості приготування страв грузинської кухні.

21. Особливості приготування страв американської кухні.

Рекомендовані індивідуальні завдання під час проходження виробничої практики

1. Подати загальну характеристику підприємства у вигляді текстового опису, заповнити анкету закладу ресторанного господарства бази практики (табл. 1).

Таблиця 1