Поняття, види і результат інноваційної діяльності. I Поняття і види інновацій.
Сьогодні в умовах другого етапу НТР вирішальне значення в забезпеченні конкурентоспроможності організації, фірми чи виробництва відіграють інновації. У термін «інновація» вкладають два поняття. Інновація – це, по-перше, нововведення, тобто новий чи удосконалений продукт, послуга, технологія, впроваджені на ринку, у виробничо-господарської діяльності, споживанні, суспільного життя, по-друге, це процес здійснення змін, впровадження нововведень.
Інновація створюється в результаті досліджень і відкриттів, матеріалізує наукові та практичні рішення. Її основна властивість – новизна, яка оцінюється як за технічними параметрами, застосовності, так і з ринкових позицій по комерційній результативності.
Інновації – це кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового чи удосконаленого продукту або технологічного процесу, який наділено якісними перевагами при використанні та проектуванні, виробництві, збуті, використовується у практичній діяльності та має суспільну перевагу.
Інноваціями вважаються вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які призводять до кількісних або якісних змін у підприємницькій (виробничій) діяльності. Як правило, інноваціям передує науково-технічна діяльність, пов'язана з появою нововведення. Ідея нововведення може виникнути у вигляді інвенції, ініціації або дифузії інновації.
Інвенція – це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання стануть інновацією.
Ініціація – це рекомендації щодо вдосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його продовження (розвиток).
Дифузія – пропозиція щодо використання ідеї інновації, яку вже було обґрунтовано і впроваджено.
Інновація – це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі. Інновація повинна задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносити прибуток виробнику.
Класифікацію інновацій здійснюють за наступними критеріями
1. За масштабами поширення інновації можуть бути світовими, національними, галузевими, локальними, пов'язаними з підприємством або його окремим підрозділом.
2. За сферою застосування розрізняють інновації у виробництво, управління, ринок, споживання тощо.
3. За видами інновації бувають науковими, технічними, технологічними, екологічними, економічними. В останньому випадку, наприклад, мова може йти про освоєння нового ринку збуту, джерела ресурсів, методу стимулювання.
4. За характером генерування та впровадження розрізняють швидкі, уповільнені, затухаючі, рівномірні, стрибкоподібні, наростаючі інновації.
5. За ступенем прогресивності інновації можна розділити на:
- ті, що спричинюють прорив у теорії та практиці (наприклад, мікропроцесор);
- модифікуючі, поліпшують щось усередині існуючих систем;
- ті, що забезпечують адаптацію базових нововведень до змінного середовища та їх підтримку;
- комбіновані.
6. За характером зв'язку з попередніми зразками інновації:
- ті, що відкривають нові напрямки в людській діяльності (наприклад, літак);
- ті, що замінюють (електровоз і тепловоз замість паровоза);
- ті, що скасовують (папір замість пергаменту);
- зворотні (сучасні вітрильні судна, дирижаблі);
- ті, що імітують, у тому числі ретроспективні, які повертають до вихідних ідей, модулів, конструкцій (зразки моди).
7. За цілями виділяються наступні види інновацій:
- для відновлення і збереження функцій існуючої системи та її основних властивостей;
- для тимчасового пристосування системи до кількісних змін середовища;
- для докорінної перебудови системи та створення її нового варіанту (зі зміною всіх або більшості первинних властивостей) при збереженні колишнього функціонального принципу;
- ті, що дозволяє пристосувати її до якісних змін середовища;
- для створення системи нового виду, що передбачає її якісні зміни, але при збереженні колишнього принципу функціонування;
- для створення системи нового роду шляхом докорінної зміни принципу її функціонування.
8. За результативності інновації поділяються на завершені та незавершені, успішні та неуспішні. Нововведення, наприклад, не вважається завершеним, якщо зупиняється на будь-якої проміжної стадії.
9. За інноваційним потенціалом та ступенем новизни інновації бувають радикальні, комбіновані та удосконалюючі. За ступенем новизни (новизна – сукупність властивостей, які характеризують радикальність змін об'єкта) інновації можна розглядати як абсолютні (немає аналогів) і відносні. Останні можуть бути частковими (окремі нові елементи) і умовними (нове поєднання колишніх елементів.) Новизну інновацій оцінюють за технологічними параметрами та з ринкової позиції.
10. За технологічними параметрами розрізняють: інновації продуктивні (ведуть до створення продукту) і процесні (удосконалення процесу). Продуктивні інновації включають застосування нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів. Процесні інновації пов'язані з новими методами організації виробництва (новими технологіями). Процесні інновації пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства.
11. У залежності від розповсюдження інновації бувають одиничні та дифузні.
12. За місцем у виробничому циклі інновації класифікують на сировинні; забезпечуючі, продуктивні.
13. За наступністю інновації виділяють наступні інновації: скасовуючі; заміщувані; зворотні, відкриваючі; ретровведення.
14. За обсягом розрізняють інновації локальні, системні та стратегічні.
Характеристика інновацій
Потреба в інноваціях виникає під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. До зовнішніх відносяться: конкурентна боротьба, завдання завоювання нових ринків, зміна політичної, демографічної, правової ситуації тощо; до внутрішніх: несприятливі умови праці, зростання виробничих витрат.
Оскільки нововведеннями, як правило, не можна скористатися без спеціальних знань, важливу роль у справі їх реалізації грають «ноу-хау» - інформація, необхідна для їх практичного застосування (технологічні та конструкторські секрети виробництва, конфіденційні відомості комерційного, управлінського та організаційного характеру). Вона спеціально опускається в описі, бо в більшості випадків не охороняється патентами. Основними ознаками «ноу-хау» вважаються промислова і комерційна цінність і закритість.
Будь-яка інновація (нововведення) має свій життєвий цикл, який складається з трьох основних елементів:
- періоду від початку розробки до виходу на ринок (при цьому нововведення може застаріти, а саме нововведення ще не розпочатися);
- періоду від виходу на ринок до зняття з виробництва;
- періоду старіння від зняття з виробництва до припинення експлуатації у споживачів.
Повний життєвий цикл нововведення має дві основні стадії – створення і використання. Остання в свою чергу складається з двох підстадій: виробництва, збуту і післяпродажного обслуговування.
Інновації викликають до життя деякі дуже серйозні проблеми. Вони ведуть до дострокового морального старіння елементів виробничої системи при збереженні їх нормального фізичного стану, вимагають здійснення нововведень в суміжних областях, що порушує стабільність і стале «статус-кво».
Таким чином, інноваційний процес охоплює цикл від розробки ідеї до її реалізації на комерційній основі.
Поняття, види і результат інноваційної діяльності.
Основу інноваційного процесу становить інноваційна діяльність, пов'язана з трансформацією ідей, результатів наукових досліджень і розробок у новий або вдосконалений продукт, впроваджуваний на ринок або у виробництво. Вона передбачає здійснення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, спрямованих на створення та впровадження нововведення.
Виділяють такі види інноваційної діяльності: підготовка та реалізація виробництва, його освоєння, маркетинг і реклама нових продуктів, придбання речових і нематеріальних технологій, патентів, ліцензій, торгових марок, ноу-хау; виробничого проектування.
Результатом інноваційної діяльності на етапах фундаментальних, пошукових, прикладних досліджень і розробок є інтелектуальний продукт, що стає об'єктом інтелектуальної власності і товаром.
На етапі фундаментальних досліджень це – наукові знання, теорії та відкриття; на етапі прикладних досліджень – результати НДР; на етапах проектних, конструкторських, технологічних робіт – науково-технічні проекти в галузі створення наукомістких, інжинірингових систем з кадровим супроводом; дослідні зразки й настановні партії нової техніки і нових матеріалів, виготовлені за результатами виконаних НДДКР.
Результатом інноваційної діяльності можна вважати також:
- дрібносерійну і малотоннажну продукцію, виготовлену на експериментальній базі ВНЗ та НДІ;
- програмну продукцію;
- науково-виробничі послуги з використанням унікальної апаратури;
- послуги в галузі інформатики, інформаційного, метрологічного, патентно-ліцензійного забезпечення НДІ та виробництва;
- консалтингові послуги;
- добре знання та ефективне використання ринкових можливостей.
|