Технологічні аспекти реабілітаційної діяльності Перейдемо до аналізу теоретико-методологічного змісту на основі якого розробляються конкретні психотехнології, соціально-психологічні методи і техніка, інструментарій, що використовуються в психологічній практиці соціальної роботи.
Соціально-психологічна реабілітація розглядається як цілісний динамічний безперервний процес розвитку особистості, її само актуалізації та самореалізації.
Особливо важливим аспектом в реабілітації є розуміння її не як впливу , а як взаємодії з сім’єю на основі партнерства, щодо реалізації цілей реабілітації, особистісно-орієнтованого підходу, комплексності і системності зусиль. У цьому випадку особливої уваги як форми взаємодії заслуговує реабілітація соціокультурна, головною метою якої є особистісний розвиток індивіда, підвищення його рівня саморегуляції [[10][4], С. 299] .
В етимологічному значенні реабілітація (від пізньолатинського - відновлення).
Цей термін широко використовується в медицині, психології, а з 1991 р. в соціальній роботі. Багато дослідники вкладають різний зміст у це поняття. З'явилися також поняття "комплексна реабілітація", "соціальна реабілітація", які застосовуються, як правило, у роботі з інвалідами. У теоретичному плані зміст цих понять перебуває в процесі розвитку, що дозволяє використовувати його в різних інтерпретаціях, і не дозволяє розвивати реабілітаційну практику в відношенні до інших категорій населення: особам з девіантною поведінкою, засудженим, дітям-сиротам, літнім і т. д.
Серед підходів можна виділити напрямок, де реабілітація розглядається як відновлення індивідом втрачених функцій організму, відносин і ролей соціального функціонування, професійних навичок та навичок і вмінь взаємодії з навколишнім світом.
Соціальну реабілітацію необхідно розглядати в широкому і вузькому тлумаченні.
У широкому тлумаченні соціальна реабілітація - це створення умов у суспільстві для відновлення і розвитку здібностей і навичок індивідів самостійного соціального функціонування.
У вузькому тлумаченні соціальна реабілітація - це система форм, методів і засобів відновлення втрачених індивідом або не набутих в процесі соціалізації функцій, відносин і ролей соціального функціонування.
Соціальна реабілітація - це також процес цілеспрямованої діяльності з індивідом по відновленню втрачених або не набутих в ході соціалізації навичок і умінь виконання соціальних функцій, відносин і ролей.
Методологічною основою такого підходу є дослідження структури й функціонування індивідуальності клієнта, його соціальних ролей і соціального статусу американських дослідників X. Перлман, С. Бріар, Р. Міллер.
Під соціальним функціонуванням розуміється здатність індивіда самостійно здійснювати взаємодію з навколишнім світом, забезпечувати свою життєдіяльність і життєдіяльність сім'ї, відповідати встановленим та загальноприйнятим у суспільстві нормам моралі і моральності.
До втрачених або не набутим у процесі соціалізації умінь і навичок будувати соціальні відносини і функції, які необхідно вчити створювати чи відновлювати, відносяться сімейні, трудові, з приводу освіти, дружби, зміцнення здоров'я, підвищення культурного рівня, життєдіяльності в побуті.
До втрачених або не набутих у процесі соціалізації соціальних ролей, які необхідно розвивати, відновлювати або вчити здійснювати, відносяться ролі: дружини, чоловіка, бабусі, дідуся, батька, матері, сина, дочки, громадянина, сусіда, покупця, робочого, друга, учня і т. д.
Рівні соціальної реабілітації:
1) федеральний, регіональний, місцевий;
2) рівень індивідуальної і групової роботи.
Федеральний, регіональний і місцевий рівень соціальної реабілітації - це система організаційних, правових, економічних, інформаційних та освітніх заходів, що вживаються органами управління по створенню умов для утворення і діяльності системи реабілітаційних соціальних служб різної відомчої підпорядкованості та різних форм власності.
Цей рівень забезпечує:
o створення законодавчої бази, що забезпечує правове поле реабілітаційної діяльності;
o визначення напрямків підготовки кадрів бакалаврів і магістрів соціальної роботи, соціальних педагогів, реабілітологів, психологів, які забезпечують діяльність реабілітаційних соціальних служб;
o створення економічних умов для підприємницької і комерційної діяльності в галузі реабілітаційної діяльності;
o розробку положень про порядок надання реабілітаційних послуг різним категоріям громадян;
o координацію діяльності системи реабілітаційних соціальних служб різної відомчої підпорядкованості та різних форм власності;
o надання приміщень для організації та діяльності реабілітаційних соціальних служб і т. д.
Рівень індивідуальної та групової соціальної реабілітаційної роботи-це технології або система засобів, форм, методів і методик, застосовуваних соціальними службами та установами для відновлення втрачених або не набутих індивідом навичок і вмінь виконання соціальних функцій і ролей, формування необхідних соціальних відносин.
Так як технологія соціальної реабілітації передбачає відновлення втрачених або не набутих в процесі соціалізації навичок виконання соціальних відносин і ролей, то об'єктивно вона пов'язана з технологіями: соціальної діагностики, соціальної адаптації, соціалізації, опіки, піклування, усиновлення (удочеріння), корекції, профілактики, соціального обслуговування, соціальної експертизи.
Види технологій, які застосовуються у соціальній реабілітації
Технічні засоби реабілітації: лікувальний костюм "Регент" для лікування і реабілітації з розладами руху, біомеханічний апаратно-програмний комплекс "Відеоаналіз рухів", призначений для оцінки біомеханічних характеристик рухових функцій людини, імерсійна ванна - метод лікування та реабілітації захворювань опорно-рухового апарату і т. д.
Методики дефектології та психокорекції: мовленнєвих порушень, когнітивних розладів, особистісної сфери, емоційних порушень, комунікативної сфери, батьківсько-дитячих відносин і т. д.
Соціально-побутова адаптація включає: відновлення здатності до самостійного обслуговування в побуті, формування навичок самообслуговування, підвищення особистого статусу, навчання особистої гігієни, користування побутовими предметами як з допомогою спеціального обладнання, так і без нього. Консультування та навчання клієнта та його сім'ї. Професійна орієнтація включає:
o явище і заохочення здібностей, позитивних психічних схильностей, інтересів і мотивацій клієнтів;
o формування стійких позитивних (соціально значущих) інтересів;
o формування прагнення до самопізнання, самовизначення, формулювання мети в житті;
o формування відповідального ставлення до себе та інших, до своїх проблем, своїм думкам і діям;
o набуття навичок самостійного формулювання своїх проблем і пошуку засобів їх вирішення;
o зміцнення мотивацій, установок на самоздійснення, почуття власної гідності, власної унікальності, визначення передумов для зростання духовних сил і самоактуалізації;
o складання індивідуальної програми розвитку здібностей, інтересів і мотивацій у відповідності з його психофізичними можливостями;
o стимулювання розвитку індивідуальної обдарованості. Якщо розглядати соціальну реабілітацію літніх, то слід насамперед визначитися, які групи літніх її потребують, а потім розглядати технології її здійснення. Їх необхідно розділити на дві групи: літні з відхиленнями в поведінці, асоціальними проявами і літні, прагнуть до активного соціального функціонування.
До першої групи належать і явно потребують реабілітації:
- літні, що повертаються з місць позбавлення волі;
- відчувають насильство в сім'ї;
- самотньо проживають;
- інваліди;
- зловживають алкоголем.
До другої групи відносяться: вдови, вдівці, які вийшли на пенсію, але мріють про роботу в іншій області, і т. д.
Які проблеми необхідно вирішувати і що відновлювати, наприклад, у літніх які повернулися з місць позбавлення волі?
- навички соціального гуртожитку;
- формувати навички життя в нових економічних умовах;
- навчати навичкам етичної поведінки у побуті, у родині, з дружиною, дітьми, сусідами і т. д.
Ці питання вирішують дільничні, фахівці соціальної роботи, соціальної педагогіки, психологи соціальних установ, в яких ці літні люди знаходяться.
Методи роботи:
o індивідуальні та групові:
- бесіди;
- рольові ігри;
- різна терапія;
- заняття в групі;
- консультації і т. д.
o реабілітаційні технології в ЦСО:
- психологічна;
- соціально-медична;
- дозвіллєва;
- побутова і т. д.
Підвищенням ролі реабілітації інвалідів покликана займатися мережева служба персональних помічників для інвалідів.
13 грудня 2006 року Генеральною Асамблеєю ООН прийнята Конвенція про права інвалідів, яка вступила в дію 3 травня 2008 р.
Опорні принципи конвенції:
- повага до притаманного людині достоїнства, її особистої самостійності, включаючи свободу робити свій власний вибір, і незалежності;
- недискримінація;
- повне й ефективне залучення та включення в суспільство;
- рівність можливостей;
- повага до особливостей інвалідів і їх прийняття як компонента людської різноманітності й частини людства;
- доступність;
- рівність чоловіків і жінок;
-повага країн здібностей дітей-інвалідів і повага до права дітей-інвалідів зберігати свою індивідуальність.
Чинники низької ефективності реабілітації інвалідів:
- відсутність рівного доступу інвалідів до реабілітаційних послуг;
- слабке інформування інвалідів та членів їх сімей про діючих реабілітаційних програмах і держгарантії;
- низька вмотивованість інвалідів на реабілітацію;
- дискоординація діяльності державної служби медико-соціальної експертизи та реабілітаційних установ.
Для створення ефективних механізмів соціального партнерства між некомерційними організаціями й органами соціального захисту населення у сфері соціальної адаптації інвалідів з важкими обмеженнями життєдіяльності та досягнення ними можливо повної інтеграції в суспільство створюються служби персональних помічників.
Це організація комплексу заходів, що забезпечують оперативний доступ особам з тяжкими обмеженнями життєдіяльності (незалежно від віку) до реабілітаційних та інших послуг, поліпшення якості їх життя.
Завдання служби персональних помічників:
- підготувати із залученням кваліфікованих фахівців інвалідів, які мають важкі обмеження життєдіяльності, а також членів їх сімей до правильного усвідомлення і розуміння проблем, що виникають у зв'язку з інвалідністю;
- проінформувати інвалідів та членів їх сімей про встановлені державні гарантії, порядки їх надання і визначити шляхи вирішення цих проблем через державні або громадські структури;
- допомогти виявити проблеми родини, що виникають у зв'язку з інвалідністю, та забезпечити представлення інтересів інвалідів у органах державної влади та інших організаціях, уповноважених на роботу з інвалідами;
- здійснити передачу інформації про інвалідів, які потребують реабілітації та адаптації середовища життєдіяльності, органи виконавчої влади та інші організації відповідно до їх компетенції для організації адекватного реагування;
- здійснити координацію діяльності уповноважених органів і організацій в цілях вирішення проблем;
- навчити інвалідів за участю профільних фахівців долати наявні недоліки, навчити користуванню побутовими приладами та спеціальними допоміжними технічними пристроями;
- сформувати у інвалідів з участю профільних фахівців позитивні установки на активну участь у соціальному та трудової діяльності, на можливо незалежну життєдіяльність;
- забезпечити установчий (вступний) індивідуальний на термін від 6 до 12 місяців (залежно від тяжкості обмежень життєдіяльності та реабілітаційних можливостей особи) активний реабілітаційний патронаж інваліда.
Критерії відбору для обслуговування інвалідів:
1. Наявність у особи обмеження здатності до самообслуговування, пересування, спілкування, трудової діяльності 3-й і(або) 2-го ступеня, до навчання 1-й і(або) 2-го ступеня;
2. Відсутність у особи обмеження здатності до орієнтації і контролю за своєю поведінкою 3-го ступеня;
3. Бажання інваліда (законного представника дитини-інваліда).
Критерії відбору фахівців для роботи в службі:
Наявність вищого та (або) профільного середнього спеціальної освіти (пріоритет - психологи, соціальні працівники, лікарі, педагоги).
Наявність стажу роботи за фахом не менше 3 років).
Наявність досвіду роботи з інвалідами (не менш 1 року).
Наявність мотивованості на роботу з інвалідами.
Соціально – психологічна реабілітація органічно пов’язана з іншими її формами. Соціально – психологічна реабілітація дозволяє клієнту успішно адаптуватися в навколишньому середовищі та суспільстві в цілому, набути морально – психологічну рівновагу, впевненість у собі, усунути психологічний дискомфорт, зажити повноцінним повнокровним життям.
Таким чином, короткий аналіз основних понять і категорій соціальної психології дає загальне системно-структурне уявлення про неї як про окрему цілком самостійну науку і навчальну дисципліну, засвоєння якої необхідно соціальним працівникам.
Питання для самоконтролю знань?
1) Основні підходи до трактування понять «реабілітація», «соціальна реабілітація», «соціально-психологічна реабілітація»?
2) Назвіть основні характеристики реабілітаційної програми?
3) Об’єкти та суб’єкти реабілітаційної діяльності?
[1][1] Шевців З.М. основи соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.
[2][2] Шевців З.М. основи соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.
[3][3] Шевців З.М. основи соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.
[4][4] Шевців З.М. основи соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.
[5][5] Мала енциклопедія соціального педагога
[6][6] Шевців З.М. основи соціально-педагогічної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.
[7][1] Психологія соціальної роботи — Е. В. Кулебякін
[8][2] Гулина М. А. Словарь-справочник по социальной роботе. – СПб.: Питер, 2008. – 400 с.
[9][3] Жигайло Н. І. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007. – 256 с.
[10][4] Соціальна педагогіка: Підручник 4-те вид. виправ. та доп. / За ред. проф. А. Й. Капської. – К.: центр учбової літератури, 2009. – 488с.
|