Психолого-педагогічна характеристика на колектив.

Педагог у своїй діяльності безпосередньо має справу з дитячим колективом. Одним із головних завдань учителя є виховання дружнього, згуртованого колективу.

Тривалий час система виховання радянської педагогіки будувалася на основі тезису, згідно з яким повноцінний розвиток особистості можливий тільки в колективі і через колектив. Проте, чи завжди колектив позитивно впливає на особистість? Чи завжди учню комфортно й затишно в колективі навчальної групи? На ці та інші запитання педагог має вміти знайти кваліфіковану відповідь, діагностуючи міжособистісні стосунки в групі.

Для вивчення учнівського класу доцільно використовувати такі методи й методики: спостереження, бесіду, анкетування, ЦОЄ (ціннісно-орієнтаційна єдність) тощо.

На основі зібраного емпіричного матеріалу студент-практикант має з’ясувати:

1) соціально-психологічні особливості учнівського колективу, рівень його розвитку, ціннісно-орієнтаційну єдність;

2) стан міжособистісних стосунків;

3) роль формальних і неформальних лідерів у системі міжособистісних стосунків;

4) місце у групі непопулярних учнів та причини цього явища;

5) роль майстра виробничого навчання та класного керівника у формуванні дитячого колективу.

Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики на колектив навчальної групи.

1. Структура групи. Кількість учнів, стать, соціальний стан батьків. Скільки учнів позбавлено одного з батьків унаслідок смерті або розлучення (відзначити, як особливості виховання в сім’ї позначилися на характері учня, його поведінці і як вони впливають на позицію в класі).

2. Характеристика групи як колективу. Взаємодопомога та вимогливість у житті групи. Згуртованість групи в боротьбі за глибокі знання і високу дисциплінованість. Традиції колективу. Настрій, що переважає (мажорний, мінорний, спокійно-діловий). Роль учнів у житті групи (активісти, лідери, зірки, зневажені).

3. Загальні інтереси групи. Дружба та товаришування в групі. Взаємини між хлопчиками та дівчатками (якщо групи змішані). Наявність угрупувань та мотиви їх утворення. Відмінники та їх стосунки з групою. Ставлення до дезорганізаторів та їх вплив на групу загалом і на певну особистість, зокрема (якщо таке явище існує).

4. Загальна характеристика навчальної діяльності. Характеристика успішності з окремих предметів. Улюблені уроки групи (чому?). Поведінка групи під час різних уроків. Переважаючі мотиви навчання (інтерес до знань, прагнення проявити себе, прагнення вивести клас в число кращих по школі, підготовка до вибору професії, прагнення виконати свій обов’язок тощо). Негативні соціально-психологічні явища в колективі групи (списування, підказки, дезінформація, заздрість, замовчування негативних вчинків тощо). Ставлення учнів до цих явищ.

5. Дисципліна в групі. Дисципліна на уроках та перервах. Хто найчастіше порушує дисципліну? Які заходи виховання дисциплінованості вживають учителі та майстри?

6. Робота студента-практиканта в групі з метою підвищення суспільної активності учнів, прищеплення їм рис колективізму.

7. Висновки. Стисло викладаються з’ясовані позитивні й негативні сторони, притаманні досліджуваній групі. З висновків мають логічно випливати конкретні психолого-педагогічні рекомендації щодо поліпшення роботи з учнівським колективом учителям, батькам, учнівським організаціям.

11. Критерії оцінювання досягнень студентів та захист практики.

З метою об’єктивної оцінки педагогічної діяльності студентів-практикантів керівники практики повинні керуватися такими показниками.

Оцінка «відмінно» виставляється студентові, який відповідально поставився до практики:

- творчо підходив до вибору методів, прийомів, засобів навчання;

- планував і на належному рівні проводив навчальні заняття різних типів і форм;

- більшість навчальних занять провів на оцінку «відмінно»;

- відвідав і проаналізував декілька уроків кожного із студентів-практикантів;

- за час практики налагодив контакти з навчальною групою та педагогічним колективом навчального закладу;

- проводив з учнями індивідуальні заняття;

- брав участь роботі у предметних гуртків, гуртків технічної творчості, факультативів, організовував і проводив екскурсії;

- брав активну участь у засіданнях предметних (циклових) комісій;

- підготував і провів на належному рівні виховні заходи;

- надав допомогу навчальному закладу в обладнанні кабінетів, лабораторій;

- брав участь у підготовці учнів до олімпіад та конкурсів фахової майстерності;

- вивчав індивідуальні особливості учнів та склав психолого-педагогічну характеристику;

- під час практики брав участь у заходах, які проводились у навчальному закладі згідно з річним планом роботи;

- вивчав кращий педагогічний досвід викладачів і майстрів виробничого навчання;

- якісно підготував і вчасно здав звітну документацію;

- особистим прикладом утверджував повагу до педагогічної діяльності, працював з повною віддачею.

Оцінка «добре» виставляється за практику, якщо студент за більшість залікових уроків одержав оцінку «добре», а з інших зазначених видів діяльності студента-практиканта деякі були виконані частково або окремі з них були оцінені на «задовільно».

Оцінка «задовільно» виставляється, якщо більшість залікових уроків студента було оцінено на «задовільно», і він виконав не менше половини завдань педагогічної практики, але не виявив належного рівня сформованості професійно-педагогічних умінь.

Практика оцінюється «незадовільно», якщо студент безвідповідально поставився до її проходження, в навчальній діяльності продемонстрував низький науково-методичний рівень, ігнорував інші види педагогічної роботи. У разі отримання незадовільної оцінки, за наказом ректора, у вільний від занять час, студент направляється на повторне проходження практики.

У триденний термін після закінчення практики студенти здають всю необхідну документацію методистам, груповим керівникам та консультантам з психології.

У тижневий термін після завершення педпрактики проводиться підсумкова конференція на факультеті, мета якої – проаналізувати і узагальнити результати педагогічної практики, відмітити позитивні і негативні аспекти її організації і проведення. Доповідачі з числа студентів призначаються від кожного навчального закладу-бази практики, які повідомляють про результати педагогічної практики, діляться своїми враженнями і пропозиціями, вносять рекомендації стосовно організації і проведення практики. У підсумковій конференції беруть участь і представники навчальних закладів-баз практики. Під час підсумкової конференції проводиться виставка зразків кращої документації, наочних посібників, виготовлених студентами. За результатами та підсумками педагогічної практики студентам виставляється залік (ІІ, ІІІ курси) або оцінка (IV, V курси).

Висновки

Одним із напрямків підвищення професійного рівня інженерів-педагогів є подальше удосконалення їхньої практичної підготовки з забезпеченням єдиного комплексного підходу й організації виробничих і педагогічних практик, системності, безперервності і наступності навчання студентів.

Означені вимоги забезпечуються при використанні наскрізних програм професійної практичної підготовки студентів. Дана програма є основним учбово-методичним документом, що визначає порядок проведення практик студентів. Розроблено комплексні завдання з усіх видів педагогічних практик, що передбачають одночасне формування інженерно-педагогічних навичок і вмінь, які студент здобуває в процесі проходження тієї або іншої практики, методи самооцінки практичної підготовки, якими учні можуть скористатися в процесі проходження, після проходження і перед захистом звітів усіх видів практик, а також низка інших матеріалів, що дозволяють підготувати майбутнього фахівця відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики.

Рекомендований список літературних джерел:

1. Батышев С.Я. Основы профессиональной подготовки/ Батышев С.Я. – М.: Высшая школа, 1976.- 436с.

2. Закон України про освіту:чинний/ Верховна Рада УРСР. –Офіц.вид.-К.: Відомості Верховної Ради, 1991.- 34, 457с.

3. Єфименко М.Г. Наскрізна програма професійно-практичної підготовки (методичні вказівки для студентів спеціальності: 7.0101410 Професійне навчання. Технологія й обладнання зварювального виробництва)/ Єфименко М.Г., Багров В.А., Лузан С.О. – Харків: УІПА, 2003. – 52с.

4. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів. / За заг. ред. М.С. Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-центр, 2005.

5. Немов Р.С. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики.

6. Основы психологии: Практикум. / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. Изд. 2-е, доп. и переработ. – Ростов н/Д: «Феникс», 2001.

7. Пашукова Г.І., Допіра А.І., Д’яконов Г.В. Практикум із загальної психології. / За ред. Г.І. Пашукової. – К.: «Знання», КОО, 2000.

8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: z0173-93.-Офіц. вид.-К. Міністерство освіти України, 1993. – (Наказ Міністерства освіти від 02.06.1993, № 161)

9. Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України/Офіц. вид.-К. Міністерство освіти України, 1993. – (Наказ Міністерства освіти від 08.04.1993, № 93)

10. Положення про організацію практики в Глухівському державному педагогічному університеті: зб. нормативних документів університету/відпов. за випуск О.І.Курок .-Глухів.: РВВ ГДПУ, 2002.-238 с.

11. Практикум по возрастной психологии: Учебное пособие / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2002.

12. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2 кн. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «ВЛАДОС», 2000. – Система работы психолога с детьми разного возраста. – Кн. 1.

ДОДАТКИ

Додаток А