І. Основні категорій і поняття та прикладні задачі
Функція витрат— це кількісний вираз залежності витрат від їх чинників. Слід відрізняти:
1. функції сукупних (абсолютних) витрат підприємства або його підрозділів, окремих статей чи елементів (наприклад, загальновиробничих витрат, витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування)
2. функції витрат на одиницю продукції (собівартості продукції).
Чинники витрат виражаються певними показниками, які впливають на витрати і мають кількісну оцінку. Вони визначаються в процесі аналізу і емпіричної перевірки зв'язку з витратами і в подальшому розглядаються як змінні параметри функції витрат.
Лінійні функції витрат, коли пряма витрат однозначно визначаться двома точками, є найбільш прийнятними для практичного використання. Такі функції легкі в побудові та використанні.
Нелінійні функції не можна достатньо точно визначити виміряною кількістю точок, що й є головною складністю їх застосування.
Прикладом найбільш поширеної лінійної функції витрат, змінний параметр якої — обсяг виробництва, с функція
де С — сукупні витрати за певний період;
Сзо— змінні витрати на одиницю продукції;
N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;
Сп — постійні витрати за розрахунковий період;
Ссо — сукупні витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).
Інженерний метод ґрунтується на аналізі взаємозв'язків між витратами ресурсів і результатами. При цьому ресурси диференціюються за видами залежно від того, які чинники і як впливають на їх витрати (сировина, основні, допоміжні матеріали за видами, інструмент, основні засоби, праця і т. д.). На основі досліджень і обчислень розробляються нормативи витрат на окремі ресурси стосовно певних показників (драйверів): кількість виробів, машино-години роботи устаткування, людино-години роботи працівників та ін. Перевага інженерного методу полягає у тому, що він забезпечує досить точні обчислення витрат, він враховує технологічні та організаційні можливості використання ресурсів, орієнтує на передові методи роботи та досягнення науково-технічного прогресу. Але основний його недолік — складність і трудомісткість оцінки витрат і розробки їх норм.
Бухгалтерський метод, який ще називають методом аналізу рахунків, передбачає побудову моделі поведінки витрат на основі матеріалів бухгалтерського обліку. За даними бухгалтерських рахунків аналізуються витрати і їх носії (драйвери). В процесі такого аналізу всі витрати або певна група їх, наприклад, загальновиробничі витрати, розподіляються на змінні та постійні. Фактичні витрати за минулий період коригуються з урахуванням реальних умов діяльності підприємства (ціни, тарифи), визначаються змінні витрати на одиницю їх носія і формулюється лінійна функція витрат.
Перевага методу аналізу рахунків полягає у тому, що він є досить поширений на практиці внаслідок своєї простоти і доступності для фахівців середньої кваліфікації. Недоліком вважається те, що він є приблизним, оскільки згідно з ним майбутні витрати обчислюються на основі співвідношення «чинники-витрати» минулих періодів.
ПРИКЛАД 1. Проілюструємо цей метод побудови функцій витрат простим прикладом. За даними бухгалтерського обліку, загальновиробничі витрати цеху за минулий квартал становили 1500 тис. грн. Розгляд бухгалтерських рахунків показав, що 800 тис. грн.. цих витрат належать до постійних. Інші загальновиробничі витрати вважаються змінними щодо такого показника обсягу діяльності, як машино-години роботи технологічного устаткування. За квартал устаткування цеху відпрацювало 35 тис. машино-годин. Згідно з цими даними будуємо функцію загальновиробничих витрат.
Змінні витрати на 1 машино-годину:
Функція витрат:
де Сзв — загальновиробничі витрати за квартал по цеху тис. грн;
і — завантаження технологічного устаткування, тис. машино-годин.
В однопродуктовому виробництві обсяг виробництва слід виражати кількістю продукції. Тоді функція витрат має вираз формули .
Згідно з мінімаксним методомзалежність витрат від обсягу діяльності визначається на основі двох рівнів (точок) останньої — мінімального й максимального.
ПРИКЛАД 2. Конкретизуємо цей метод на прикладі побудови функції загальновиробничих витрат. Припустимо, що мінімальна кількість машино-годин роботи устаткування була у І кварталі. Вона становила 29 тис. машино-годин. У III кварталі завантаження зросло до 35 тис. машино-годин. Сума загальновиробничих витрат відповідно склала 1377 і 1500 тис. грн.
Змінні загальновиробничі витрати на одну машино-годину становлять:
Обчислимо постійні загальновиробничі витрати:
Спзв - 1377 - 29 • 20,5 = 782,5 тис. грн.
Функція загальновиробничих витрат цеху за квартал матиме вигляд:
Перевага методу побудови функцій витрат за двома екстремальними точками приваблює своєю простотою, але він не дає точних результатів і це є його недоліком.
Метод регресійного аналізу встановлює взаємозв'язок між витратами і показниками, що на них впливають, на основі статистичної обробки репрезентативного масиву інформації. В процесі регресійного аналізу може досліджуватися залежність витрат від одного чинника (показника) або від більшої їх кількості. В першому випадку будують однофакторні рівняння регресії, в другому — багатофакторні.
Прикладом однофакторного регресійного аналізу є дослідження залежності витрат від обсягу діяльності (кількості продукції, машино-годин роботи та ін.). Багатофакторне лінійне рівняння регресії має форму
де С — витрати за певний період;
а0— число, що показує ступінь впливу на витрати неврахованих чинників (постійна складова);
ві - ма впливу і-го чинника на витрати;
Хі— кількісний вираз і-го чинника;
п — кількість чинників.
Трансфертна ціна— це ціна, за якою передається продукція або надаються послуги підрозділами підприємства на основі внутрішньовиробничої кооперації. Підрозділ-постачальник виступає тут як продавець, а підрозділ-одержувач — як покупець.
Трансфертні ціни на основі ринкових цінзастосовуються тоді, коли існує конкурентний ринок відповідної продукції (напівфабрикатів), виробнича залежність підрозділів не суттєва і за своїм статусом вони мають право вступати у зовнішні відносини купівлі-продажу, тобто є суб'єктами ринку.
Цт=Цр- Зр, (2.4)
де Цт — трансфертна ціна; Цр— ринкова ціна; Зр — знижка ринкової ціни згідно з економією витрат наодиницю продукції при її внутрішній передачі порівняно з ринковим оборотом.
Трансфертні ціни на основі витратвстановлюються за відомою формулою
ЦТ=С0+ПЦ, (2.5)
де С0 — витрати на одиницю продукції;
Пц — прибуток у складі трансфертної ціни.
Договірні трансфертні ціниформуються спільно підрозділами, які поставляють і одержують продукцію, в процесі переговорів. Такі ціни можуть базуватись як на основі ринкових цін, так і витрат, але ч урахуванням інтересів партнерів
ІІ. Питання для самоконтолю
1. Що є критерієм розмежування періодів на коротко- і довгострокові при аналізі витрат?
2. Поясніть закономірності динаміки витрат у короткостроковому періоді.
3. З'ясуйте закономірності поведінки витрат у довгостроковому періоді.
4. Як впливає на середні витрати зміна величини підприємства?
5. Що таке функції витрат і яке їхнє практичне значення?
6. Які є функції витрат за методами побудови і в чому їхні особливості?
7. Як впливають на собівартість продукції чинники досвіду і виробничого навчання?
8. Поясніть, як визначається норма і будуються криві навчання.
9. Поясніть, у чому сутність трансфертних цін і які їхні функції.
10. Які є методи встановлення трансфертних цін і за яких умов вони застосовуються?
11. Обґрунтуйте базу трансфертної ціни на основі витрат (змінних, виробничих, повних).
12. За яких умов трансфертна ціна використовується як інструмент мінімізації податку на прибуток в транснаціональних компаніях?
Тема. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
План вивчення теми
1. Функції та побудова системи управління витратами. ( лекція)
2. Сегментація сфер витрат і організація центрів відповідальності.(СРС)
3. Основні методи управління витратами. (СРС)
4. Інструменти управління витратами з урахуванням невизначеності та ризику.(СРС)
Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 37 - 68,
1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 68,
2. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС:
- Сегментація сфер витрат і організація центрів відповідальності.(СРС)
- Основні методи управління витратами. (СРС)
- Інструменти управління витратами з урахуванням невизначеності та ризику.(СРС)
План лекції
1. Параметри управління витратами.
2. Система управління витратами.
3. Класифікаційні ознаки системи управління витратами.
4. Контури системи управління витратами.
5. Аспекти формування витрат.
6. Новітні концепції управління витратами.
|