Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

І. Основні категорій і поняття та прикладні задачі

 

Функ­ція витрат— це кількісний вираз залежності витрат від їх чин­ників. Слід відрізняти:

1. функції сукупних (абсолютних) витрат під­приємства або його підрозділів, окремих статей чи елементів (на­приклад, загальновиробничих витрат, витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування)

2. функції витрат на одини­цю продукції (собівартості продукції).

Чинники витрат виражаються певними показниками, які впли­вають на витрати і мають кількісну оцінку. Вони визначаються в процесі аналізу і емпіричної перевірки зв'язку з витратами і в пода­льшому розглядаються як змінні параметри функції витрат.

Лінійні функції витрат, коли пряма витрат однозначно визначаться двома точками, є найбільш прийнятними для практичного використання. Такі функ­ції легкі в побудові та використанні.

Нелінійні функції не можна достатньо точно визначити виміряною кількістю точок, що й є головною складністю їх застосування.

Прикладом най­більш поширеної лінійної функції витрат, змінний параметр якої — обсяг виробництва, с функція

де С — сукупні витрати за певний період;

Сзо— змінні витрати на одиницю продукції;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

Сп — постійні витрати за розрахунковий період;

Ссо — сукупні витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).

Інженерний метод ґрунтується на аналізі взаємозв'язків між витратами ресурсів і результатами. При цьому ресурси диферен­ціюються за видами залежно від того, які чинники і як впливають на їх витрати (сировина, основні, допоміжні матеріали за видами, інструмент, основні засоби, праця і т. д.). На основі досліджень і обчислень розробляються нормативи витрат на окремі ресурси стосовно певних показників (драйверів): кількість виробів, ма­шино-години роботи устаткування, людино-години роботи пра­цівників та ін. Перевага інженерного методу полягає у тому, що він забезпечує досить точні обчислення витрат, він враховує технологічні та організаційні можливості викорис­тання ресурсів, орієнтує на передові методи роботи та досягнення науково-технічного прогресу. Але основний його недолік — складність і трудомісткість оцінки витрат і розробки їх норм.



Бухгалтерський метод, який ще називають методом аналізу ра­хунків, передбачає побудову моделі поведінки витрат на основі ма­теріалів бухгалтерського обліку. За даними бухгалтерських рахун­ків аналізуються витрати і їх носії (драйвери). В процесі такого аналізу всі витрати або певна група їх, наприклад, загальновиробничі витрати, розподіляються на змінні та постійні. Фактичні витра­ти за минулий період коригуються з урахуванням реальних умов ді­яльності підприємства (ціни, тарифи), визначаються змінні витрати на одиницю їх носія і формулюється лінійна функція витрат.

Перевага методу аналізу рахунків полягає у тому, що він є досить поширений на практиці вна­слідок своєї простоти і доступності для фахівців середньої квалі­фікації. Недоліком вважається те, що він є приблизним, оскільки згідно з ним майбутні ви­трати обчислюються на основі співвідношення «чинники-витрати» минулих періодів.

ПРИКЛАД 1. Проілюструємо цей метод побудови функцій витрат простим прикладом. За даними бухгалтерського обліку, загальновиробничі витрати цеху за минулий квартал становили 1500 тис. грн. Роз­гляд бухгалтерських рахунків показав, що 800 тис. грн.. цих ви­трат належать до постійних. Інші загальновиробничі витрати вважаються змінними щодо такого показника обсягу діяльності, як машино-години роботи технологічного устаткування. За квар­тал устаткування цеху відпрацювало 35 тис. машино-годин. Згід­но з цими даними будуємо функцію загальновиробничих витрат.

Змінні витрати на 1 машино-годину:

Функція витрат:

де Сзв — загальновиробничі витрати за квартал по цеху тис. грн;

і — завантаження технологічного устаткування, тис. машино-годин.

В однопродуктовому виробництві обсяг виробництва слід ви­ражати кількістю продукції. Тоді функція витрат має вираз фор­мули .

Згідно з мінімаксним методомзалежність витрат від обсягу діяльності визначається на основі двох рівнів (точок) останньої — мінімального й максимального.

ПРИКЛАД 2. Конкретизуємо цей метод на прикладі побудови функції загальновиробничих витрат. Припустимо, що мінімальна кількість машино-годин роботи устаткування була у І кварталі. Вона становила 29 тис. машино-годин. У III кварталі завантаження зросло до 35 тис. машино-годин. Сума загальновиробничих витрат відповідно склала 1377 і 1500 тис. грн.

Змінні загальновиробничі витрати на одну машино-годину становлять:

Обчислимо постійні загальновиробничі витрати:

Спзв - 1377 - 29 • 20,5 = 782,5 тис. грн.

Функція загальновиробничих витрат цеху за квартал матиме вигляд:

Перевага методу побудови функцій витрат за двома екстремальними точками приваблює своєю простотою, але він не дає точних результатів і це є його недоліком.

Метод регресійного аналізу встановлює взаємозв'язок між витратами і показниками, що на них впливають, на основі статистичної обробки репрезентативного масиву інформації. В процесі регресійного аналізу може досліджуватися залежність витрат від одного чинника (показника) або від більшої їх кількості. В першому випадку будують однофакторні рівняння регресії, в другому — багатофакторні.

Прикладом однофакторного регресійного аналізу є дослідження залежності витрат від обсягу діяльності (кількості продукції, машино-годин роботи та ін.). Багатофакторне лінійне рівняння регресії має форму

де С — витрати за певний період;

а0— число, що показує ступінь впливу на витрати неврахова­них чинників (постійна складова);

ві - ма впливу і-го чинника на витрати;

Хі— кількісний вираз і-го чинника;

п — кількість чинників.

Трансфертна ціна— це ціна, за якою передається продукція або надаються послуги підрозділами підприємства на основі вну­трішньовиробничої кооперації. Підрозділ-постачальник виступає тут як продавець, а підрозділ-одержувач — як покупець.

Трансфертні ціни на основі ринкових цінзастосовуються тоді, коли існує конкурентний ринок відповідної продукції (напівфаб­рикатів), виробнича залежність підрозділів не суттєва і за своїм статусом вони мають право вступати у зовнішні відносини купівлі-продажу, тобто є суб'єктами ринку.

Цтр- Зр, (2.4)

де Цт — трансфертна ціна; Цр— ринкова ціна; Зр — знижка ринкової ціни згідно з економією витрат наодиницю продукції при її внутрішній передачі порівняно з рин­ковим оборотом.

Трансфертні ціни на основі витратвстановлюються за відо­мою формулою

ЦТ0Ц, (2.5)

де С0 — витрати на одиницю продукції;

Пц — прибуток у складі трансфертної ціни.

Договірні трансфертні ціниформуються спільно підрозділами, які поставляють і одержують продукцію, в процесі переговорів. Такі ціни можуть базуватись як на основі ринкових цін, так і витрат, але ч урахуванням інтересів партнерів

 

ІІ. Питання для самоконтолю

1. Що є критерієм розмежування періодів на коротко- і до­вгострокові при аналізі витрат?

2. Поясніть закономірності динаміки витрат у коротко­строковому періоді.

3. З'ясуйте закономірності поведінки витрат у довгостро­ковому періоді.

4. Як впливає на середні витрати зміна величини підприємства?

5. Що таке функції витрат і яке їхнє практичне значення?

6. Які є функції витрат за методами побудови і в чому їхні особливості?

7. Як впливають на собівартість продукції чинники досві­ду і виробничого навчання?

8. Поясніть, як визначається норма і будуються криві навчання.

9. Поясніть, у чому сутність трансфертних цін і які їхні функції.

10. Які є методи встановлення трансфертних цін і за яких умов вони застосовуються?

11. Обґрунтуйте базу трансфертної ціни на основі витрат (змінних, виробничих, повних).

12. За яких умов трансфертна ціна використовується як ін­струмент мінімізації податку на прибуток в транснаціональ­них компаніях?

 

 

Тема. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

План вивчення теми

1. Функції та побудова системи управління витратами. ( лекція)

2. Сегментація сфер витрат і організація центрів відповідальності.(СРС)

3. Основні методи управління витратами. (СРС)

4. Інструменти управління витратами з урахуванням невизначеності та ризику.(СРС)

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 37 - 68,

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 68,

2. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС:

- Сегментація сфер витрат і організація центрів відповідальності.(СРС)

- Основні методи управління витратами. (СРС)

- Інструменти управління витратами з урахуванням невизначеності та ризику.(СРС)

План лекції

1. Параметри управління витратами.

2. Система управління витратами.

3. Класифікаційні ознаки системи управління витратами.

4. Контури системи управління витратами.

5. Аспекти формування витрат.

6. Новітні концепції управління витратами.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.