ТЕМА V КОМПОЗИЦІЙНІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ

ЕЛЕМЕНТІВ ФОРМИ

• Ритм

• Пропорції

• Симетрія

• Принципи взаємозв’язку елементів форми.

Ритм

• Ритмічна та метричні порядки.

• Вплив різних ритмічних порядків на емоційне сприйняття форми.

Ритмом називається закономірне чергування спів розмірних та чуттєво визначених елементів форми. Характерною ознакою ритму є повторюваність елементів та інтервалів між ними.

В природі ритм – це об’єктивно існуючі повторення в просторі та часі ( зміна дня і ночі, пір року, місячних циклів, припливів-відливів і т.ін, фізіологічні ритми людини: дихання, серцебиття і т.ін.)

Наслідуючи природу, дизайнери і митці застосовують свої специфічні засоби для створення ритмічного малюнку, притаманного саме цим видам мистецтва (література – слова, речення, рими; музика – звуки; танок – рухи; живопис – мазки, кольорові плями, лінії і т.ін.)

Види ритму

Найпростішою закономірністю, на основі якої будується повторюваність форм, є рівномірне чергування форм і інтервалів між ними – метричний порядок.

Метричний порядок може бути представлений наступними видами:

• Повторення рівних форм через рівні інтервали;

• Повторення рівних форм без інтервалів;

• Радіальний ритм - елементи повторюються відносно центру.

Метричний порядок може бути складним, в якому в ролі повторюваного елемента виступає набір елементів і інтервалів (рапорт), який має свій власний ритм. Наприклад: орнаменти стрічкові та радіальні.

На емоційному рівні метричний порядок привносить в композицію впорядкованість, спокій, рівновагу.

Послідовна закономірна зміна форм та (або) інтервалів характеризує ритмічний порядок.

Прикладом ритмічного порядку можуть слугувати наступні види:

• Згасання (зростання) розмірів елемента при постійному інтервалі;

• Згасання (зростання) відстані при незмінному елементі:

• Згасання (зростання) елемента з одночасним згасанням (зростанням) інтервалів (перспектива):

• Згасання елементів при наростаючому інтервалі:

ü Завдання: намалювати схему даного виду ритмічного порядку

Емоційне сприйняття:

Найпростіший метричний ряд (А+А+А) виражає спокій, рівновагу.

Складний ритмічний ряд становить систему елементів, поєднаних пропорційною залежністю наростання чи згасання: А+(А+В)+(А+В+С)+(А+В+С+Д).

Ритмічний порядок виражає динаміку, внутрішню напруженість руху елементів.

Ритмічні ряди – результат контрастного чи нюансного убування чи наростання елементів форми. Наприклад: намисто.

Ритмічний лад також може виявлятися у пластиці форми, в динамічній лінії, у виразному силуеті. Метр і ритм можуть взаємно поєднуватися.

Існує ще один вид ритму в дизайні – скачкоподібний – при якому не простежується певних закономірностей у розташуванні, формі інтервалів. Він може виявлятися за допомогою кольорових плям, застосуванням декоративних елементів, малюнку, ліній, фактурних поєднань і т.ін.

З усіх засобів композиції ритм найбільш тісно пов’язаний з психологією сприйняття, тому його в композиції є дуже значною. Хоч ритм є активною закономірністю, додатково організує композицію, він ще не гарантує гармонії композиції. Критерієм вдалої ритмічності є відносна простота та ясність руху складових елементів предмета, видима читаємість закономірностей ритмічних побудов.

ü Завдання: визначіть на малюнку види метричних порядків:

1) 2)

Пропорції в композиції

1. Пропорція та пропорційність як категорії структури гармонійної форми.

2. Канони гармонійних пропорцій.

3. Пропорція як категорія цілісної форми.

Співвідношення в композиції – важливий аспект взаємозв’язку частин форми. Людина інстинктивно прагне до порядку. Тому, природно, що пошук порядку відтворюється в мистецтві. І визначається цей порядок саме пропорціями.

Пропорціонування – кропіткий, інтуїтивний процес, мета якого – побудова гармонійної форми композиції.

Гармонія – це внутрішня і зовнішня впорядкованість, узгодженість, цілісність явищ і процесів; в естетиці гармонія – відповідність зовнішніх ознак форми її змісту.

Пропорція – означає розмірність, струнку систему співвідношень окремих частин між собою та всією формою. Правильно встановлені пропорції забезпечують гармонійний лад форми.

Пропорції в математиці – це рівність між двома відношеннями : а:в = с:d. Вони можуть бути простими ( 1:1; 1:2; 2:3; 4:10…) або ірраціональними ( 1:1,8; 1:2,5; 3,2:1…).

Канони гармонійних пропорцій

Гармонійні співвідношення хвилювали людей з давніх часів. Ще єгиптяни використовували в архітектурі, живописі, декоративно-прикладному мистецтві певні співвідношення за для досягнень гармонії. Так, до наших часів дійшли відомі канони гармонійних пропорцій – єгипетський, месопотамський, індотибетський та інші.

Найвідомішим з цих канонів є пропорція “Золотого перетину”, яка використовувалась здавна, але отримала таку назву в епоху Відродження ( XV століття) від Леонардо да Вінчі. Сучасні митці добре знають і постійно використовують цю пропорцію у всіх сферах мистецтва та дизайна.

Геометрично «3олотий перетин» будується так:

Мета: поділити відрізок АВ за принципом «Золотого перетину», тобто знайти точку Е, яка поділить даний відрізок на дві нерівні частини. Для цього потрібно:

1. Намалювати прямокутний трикутнику АВС в якому менший катет дорівнює ½ більшого (АС=1/2АВ).

2. Провести дугу з точкиС, радіус якої дорівнює АС і позначити точку Д на гіпотенузі ВС.

3. Потім провести дугу з точки В, радіус якої R=ВД і на катеті АВ отримаємо точку Е, яка поділить відрізок АВ за принципом «3олотого перетину». Для того, щоб знайти коефіціент пропорційності пропорції «Золотого перетину», необхідний числовий розрахунок. Для цього скористуємося вимірюванням побудови пропорції.

Якщо АВ=1, то ВЕ=0,618, АЕ=0,382.

АВ/ВЕ = ВЕ/АЕ = 1/0,618 = 0,618/1,382 = 1,618

Розрахунок показав, що в даній пропорції відношення цілого до більшої частини дорівнює відношенню більшої частини до меншої.

Досліджуючи цю пропорцію, вчені знайшли багато цікавих математичних і геометричних закономірностей, зокрема цей канон:

· Закладений у витворах мистецтва з давнини особливо – епохи Відродження.

· Вчені та митці виявили пропорції «золотого перетину» в побудові природних організмів – зокрема фігури та обличча людини. За Леонардо да Вінчі фігура людини з розведеними руками і ногами вписується в квадрат і коло, центром якого є пуп людини.

Другий відомий канон гармонійних пропорцій «пропорція космічної гармонії»– число П був відомий ще шумерам, закладений у всі формули з дослідженння небесних тіл і це природньо, адже коефіціент пропорційності П виражається відношенням довжини кола до його діаметра і дорівнює 3,14. Він закладений, зокрема, в архітектурі готичних храмів. Застосовується в сучасному мистецтві та дизайні.

Третій відомий канон –– індотибетський – закладений у стародавні пам’ятки культури Індії та Тибету – храмова музика, кольорові поєднання, архітектура стародавніх храмів та зображення божеств…Коефіцієнт цієї пропорції 2,78.

Симетрія та асиметрія

Симетрія – це властивість композиції, що визначає композиційну рівновагу, закономірну впорядкованість форми.

У всі часи людиною симетрія сприймалась як порядок, краса і досконалість.

Симетрія, яку людина розкрила й осмислила в творах природи, стала нормою прекрасного. В східних культурах, наприклад, всі об’єкти, що створювались ремісниками, митцями або архітекторами повинні були бути суворо симетричними.

В наш час в мистецтві і дизайні симетрія виконує роль організуючого початку. В природі абсолютної симетрії не існує. Всі “живі” природні форми мають певні відхилення від симетрії.

В дизайні симетричним називається предмет, що складається з геометрично чи фізично відносно рівних частин, розташованих у визначеному порядку.

Види симетрії:

- Дзеркальна – характеризується наявністю вісі симетрії, відносно якої всі частини форми мають однакові розміри, конфігурацію, розташовані на однаковій відстані та під однаковим кутом.

- Вісьова – віссю симетрії виступає точка, навколо якої елемент “обертається” визначену кількість разів.

- Гвинтова – елемент “ обертається” навколо крапки з одночасним переміщенням уздовж вертикальної вісі.

ü Завдання: намалювати приклади симетричних форм в природі та дизайні та позначити вісь симетрії (в.с.).

Природні форми Форми, створені людиною

Асиметрія – це принцип організації композиції, при якому відсутні ознаки будь-якої симетрії. Композиції, вирішені на основі асиметрії з точки зору естетичності не поступаються симетричним, але робота над ними значно складніша, потребує відчуття композиційної рівноваги та цілісності.

Форми, в основі яких полягає симетрія – статичні, стійкі, врівноважені;

Асиметричні форми – динамічні, активні.

В композиції форми розрізняють також поняття “дисиметрія”.

Дисиметрія – це прояв асиметрії в симетричній формі.

Дисиметрія робить статичну форму невимушеною, більш легкою, грайливою.

Принципи взаємозв’язку елементів форми

В композиції форми узгодження елементів досягається за рахунок використання певних принципів: подібності, нюансу та контрасту.

§ Подібність(тотожність)-це схожість одноріднихелементів форми(кольорів, або фактур, або розмірів, або ліній тощо).