Тема 5. МІСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ХІІ-ХІІІ ст. бурхливий розвиток міст і зростання їх ролі у культурному розвитку.

Міська література

Джерела ої літератури:

Фольклор

Лицарська словесність

Християнсько-церковне письменство

Система цінностей міської літератури містить не “нелицарські” та “недуховні” якості:

……………………...; ……………………...;

……………………...; ……………………...;

……………………...; ……………………...

Поетика міської літератури:

специфічне словесне, мімічне, поведінкове представлення культури, яке полягає у подоланні заборон, страху, серйозності, виражає життєрадісний настрій, здоров’я, веселості; засіб неприйняття абсурду дійсності; пародійно-травестійний культ (перевдягання, маски, непристойні жарти і танці, переміщення ієрархічного верху униз, логіка амбівалентно-тілесного низу).

Предновелістика.

Сукупність малих прозових і віршованих творів (наративів), котрі передували створенню ренесансної новели.

Основні жанри середньовічних малих наративів – фабльó/ фабліó – лаконічна віршована оповідь комічного або рідше сатиричного змісту, шванки – повчально-сатиричне оповідання анекдотичного характеру з парадоксальним фіналом, “приклади” – твори релігійно-моралізаторського жанру, написані латиною, які неграмотним слухачам переповідалися рідною мовою, ле.

3. “Роман про Лиса”

сатирична пам’ятка міської писемності середньовіччя. Сформована на основі народного епосу про тварин, об’єднаного в циклічну поему;

записаний мандрівним поетом з Ельзасу Генріхом Гліхезером (Лицеміром), який назвав спритного Лиса християнським ім’ям Райнгард (у франц. Транскрипції – Ренар);

твір переписувався в різні часи, не цілісний, обсяг до чотирьох томів (≈ 50000 віршованих рядків);

містить 27 розділів (гілок), об’єднаних темою змагань мудрого, хитрого Лиса-Ренара з глупуватою вовком-Ізенгріном.

4. “Роман про Троянду”

алегорична поема про куртуазні та філософські погляди того часу;

першу частину (4058 версів) написав Гільом де Лорріс (1230):

дотримувався традицій лицарського роману Кретьєна де Труа та Марії Французької;

другу частину роману (18000) написав Жан де Мен (1277):

менше цікавився лицарськими мотивами, виявляв схильність до сатири.

5. Поезія вагáнтів і голіáрдів

§ мандрівні поети ХІІ-ХІІІ ст.

§ соціальний стан: студенти, бідні клірики, міські декласовані елементи

§ мова – латина

§ теми та мотиви: студентське життя, плотські радощі, кабацький розгул, зіпсованість світу, мінливість долі.

§ дуалістичність світобачення (уславлення радощів життяÛіронічне ставлення до життя)

пародійність

Тема 6. ВІДРОДЖЕННЯ В ІТАЛІЇ І ТВОРЧІСТЬ ДАНТЕ. ТВОРЧІСТЬ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ.

Історична характеристика XIV ст.

невдача Хрестових походів;

падіння влади імператора «Священної Римської імперії»;

падіння могутності церкви

ріст капіталістичного виробництва;

феодальна роздробленість, відсутності єдиного державного центру, піднесення значення італійських вільних міст, які перетворилися на велику економічну, та політичну силу;

розвиток міської культури;

поява нового соціального прошарку – інтелігенції

широкий культурний рух ВІДРОДЖЕННЯ або РЕНЕСАНС

Ознаки літератури Ренесансу

Періодизація Відродження

Раннє Відродження (14-15 століття), Середнє (або Високе)і Пізнє Відродження.

Творчість Франчéско Петрáрки

(………………………..) ………………………………………………… …………………………………………………. …………………………………………………. ………………………………………………….

місце для портрету

Світоглядні засади:

схилявся перед двома мислителями: Аврелієм Августином (поч. V ст.) і Данте Аліґ’єрі;

драматична суперечка двох поглядів: теоцентричного й антропоцентричного.

Збірка “Пісні” (“Canzoniere”):

360 поезій;

основна тема – оспівування прекрасної дами та її краси;

сформував поетику нового, ренесансного кохання й етику кохання як цінностієвропейської культури;

споглядання природи втрачає риси трансцендентального акту і перетворилося на споглядання краси земної жінки – Лаури;

відмовився від алегорії;

у центр сприйняття світу ставив уяву і цим підносить значення суб'єктивності;

узаконив і удосконалив у ренесансній літературі жанр сонета. (Сонет складається з 14 рядків, які розбиті на два катрени і два терцети і щодо змісту побудовані як силогізм. У сонеті катрен – строфа з чотирьох рядків, терцет – строфа з трьох рядків; трирядкова строфа з самостійною функцією називається терцина);

суттєвий елемент поезії – не переживання чи споглядання, а аргументація, доказ.

Творчість Джованні Боккáччо

(………………………..) ………………………………………………… …………………………………………………. …………………………………………………. ………………………………………………….

“Декамерон”:

збірка новел (поч. 1350-х p.) складається зі 100 новел, об'єднаних між собою сюжетною рамою;

переосмислено Дантову ідею “нового життя” у сенсуалістському дусі;

історії про реальнихлюдей;

Боккаччо перший акцентує увагу на стосунках людей по горизонталі, а нена основі соціальної вертикалі;

основна творча парадигма Боккаччо – переосмислення психологічно-поведінкового стереотипу;

емансипований гумор і десакралізація;

пародійне руйнування канону “високого” та “низького”, піднесення анекдоту до ідеалізованих висот

доба розквіту авторської літератури й утвердження індивідуальної точки зору на світ і красу;

письменник утверджує свій мікрокосм (певну світоглядна і есте­тичну широту, вміння серцем відгукуватися на почуття інших)