Механізм функціонування підприємства. Соціально-економічна роль підприємства в умовах ринку істотно змінюється. Ця зміна йде по цілому ряді напрямків:
1. Основна вимога, що ринок висуває підприємству – працювати так, щоб результатом діяльності був не тільки випуск продукції або послуг, але й одержання прибутку, тобто завжди повинне бути перевищення доходів над витратами, і чим вище це перевищення, тим прибутковіше працює підприємство.
2. На зміну вимозі випуску як умова більшої кількості продукції, оскільки соціальна економіка перманентно перебуває в умовах дефіциту по тім або іншому асортиментах продукції, приходить вимога - не тільки зробити продукцію, але й збути її, реалізувати. Подальше нарощування обсягів доцільно тільки в умовах гарантованого збуту останньої.
3. На зміну існуючим обмеженням з боку вищестоящих організацій приходить самостійність підприємств по багатьом напрямкам його діяльності, але як плата за цю самостійність - небезпека неспроможності й банкрутства, тобто підприємство може бути виведене за рамки економічної сфери, оскільки воно не змогло працювати в умовах ринку й змушено покинути його.
Отже, поводження підприємства в ринкових умовах господарювання видозмінюється, і ця зміна стосується багатьох аспектів діяльності підприємства.
Будь-яке підприємство незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, галузевій приналежності, що випускає продукції або надає послуг є відкритою економічною системою.
Основні блоки діяльності підприємства:
1 блок-підприємство, основне завдання котрогоперетворення ресурсів.
2 блоки-ресурси на вхід-трудові, матеріальні, фінансові
3 блоки-ресурси на виході, тобто перетворені ресурс-готова продукція, відходи виробництва, прибуток, кошти
4 блок-соціальне середовище, з якого взаємодіє підприємство-держава, муніципальні органи, законодавство.
5 блок-природна середовище-споживання природних ресурсів, корисних
копалин, повітря, води.
6 блок-взаємозв'язок з ринком, маркетинг, причому цей блок взаємодіє як на вході ресурсів, так і на виході.
7 блок-співвідношення ресурсів на вході з ресурсами на виході утворює економічну роботу на підприємстві, економіку підприємства.
Підприємство на вході споживає ресурси певного виду, щоб потім в результаті виробничого процесу на виході одержати трансформовані ресурси, ресурси іншої споживчої вартості.
Співвідношення ресурсів на вході й на виході становить зміст такого поняття, як економіка підприємства. Єдине, що її цікавить - це співвідношення у використанні ресурсів, що припускає перевищення дохідної частини над видатковою(рентабельна робота підприємства), перевищення видаткової частини над дохідною (збиткова робота підприємства) і, нарешті, рівність дохідної й видаткової частин (робота підприємства в умовах самооплатності).
Процес перетворення ресурсів на підприємстві є важливим елементом виробничого процесу на підприємстві. Саме обрана технологія визначає склад і необхідну кількість ресурсів на виході у виробничу систему. Зміна технології веде до зміни професійного й кваліфікаційного складу необхідних для виробництва кадрів, технологічного встаткування, транспортних засобів, інструмента аж до зміни використовуваних видів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Підприємство залежно від характеру виробленої продукції, масштабів, наявних у нього можливостей інвестування, вибирає ту або іншу технологію. Обрана технологія тісно пов'язана із двома показниками роботи підприємства: ціною продукції і рівнем її якості. Одночасно ці два фактори формують і конкурентоздатності продукції, частіше перевага віддається другому показнику.
У ринкових умовах ціна служить істотним регулятором виробництва й робить безпосередній й опосередкований вплив на величину формованого прибутку, на характер і результати конкурентної боротьби. Ціна на продукцію для підприємства є договірна ціна між ним і споживачем.
Існує кілька варіантів договірних цін(Цд):
1-й варіант: Цд = Собівартість + Прибуток
2-й варіант: Цд = Попит - Пропозиція
3-й варіант: Ціна конкурента i> Цд < Ціна конкурента j
Перший варіант установлення договірної ціни повністю визначається умовами виробництва й зосереджує в рамках підприємства. Однак в умовах ринку це скоріше виключення, ніж правило, оскільки на ринку звичайно не один виробник. Цей варіант застосуємо в тому випадку, коли фірма-виробник товару є провідною на даному ринку й коли результати фінансової діяльності задовольняють керівництво. Цей варіант дозволяє досить справедливо розподілити прибуток між виробником, який не пропонує дефіцитний товар, і споживачем, для якого ціна не є вирішальним чинником при покупці. Другий і третій варіанти наближені до реальної дійсності.
При другому варіанті встановлення ціни за основу приймаються прогнозований попит і собівартість товару. Завдання для підприємства ставиться так: ціна за одиницю товару попередньо визначена й необхідно установити, при якій кількості проданих товарів підприємство почне діставати реальний прибуток. Можливо й зворотне завдання: відома приблизна кількість виробів, яку можна реалізувати на ринку, необхідно визначити, при якій ціні цей обсяг продажу не приведе до збитків.
Третій варіант формування ціни враховує рівень конкуренції на ринку й часто дає гарні результати. Виробник вивчає динаміку цін конкурентів і визначає, яка буде ціна конкурента на аналогічний товар основна увага при цьому спрямовано на зменшення витрат і збільшення прибутку.
Розгляд трьох варіантів показує, що в умовах ринкової економіки ціна - фактор забезпечення конкурентоспроможності продукції. Іншим не менш важливим фактором є якість продукції.
Якість продукції - результат якості: праці, предметів праці, технології, управління, виробничого середовища в цілому.
В останні роки передовими фірмами світу послідовно впроваджується нова стратегія керування якістю продукції.
§ Забезпечення якості розуміється не як технічна функція, реалізована якимсь підрозділом, а як систематичний процес, що пронизує всю організаційну структуру фірми.
§ Новому поняттю якості повинна відповідати відповідна структура підприємства.
§ Підвищення якості вимагає застосування нової технології виробництва, починаючи з автоматизації проектування й кінчаючи автоматизованими вимірами контролю якості.
Підприємницька діяльність являє собою ініціативну самостійну діяльність громадян й їхніх об'єднань, спрямовану на одержання прибутку. Отже, одержання прибутку - це безпосередня ціль підприємства. Але дістати прибуток підприємство може тільки в тім випадку, якщо воно провадить продукцію або послуги, які реалізуються, тобто задовольняють суспільні потреби. Співпідпорядкованість цих двох цілей - задоволення потреби й одержання прибутку - наступна: не можна одержати прибуток, не вивчивши потреби й не почавши провадити той продукт, що задовольняє потреби. Необхідно зробити продукт, що задовольнить потреби й притім за такою ціною, що задовольнила б платоспроможні потреби. А прийнятна ціна можлива тільки в тім випадку, коли підприємство витримує певний рівень витрат, коли всі витрати споживаних ресурсів менше, ніж отриманий виторг. У цьому змісті прибуток - безпосередня мета функціонування підприємства й одночасно - це результат його діяльності. Якщо підприємство не укладається в рамки такого поводження й не одержує прибутки, то воно змушено піти з економічної сфери, визнати себе банкрутом.
|