Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Фактори які негативно впливають на здоров’я працівників на виробництві й можуть стати причиною появи професійних захворювань.

Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання

Вібрація - це механічні коливання, що призводять до розладу життєвих функцій людини, шкідливо впливають на роботу обладнання та руйнують будівельні конструкції.

Залежно від способу передачі вібрації тілу людини розрізняють:

· локальну (місцеву), що передається людині переважно через кінцівки;

· загальну, що передається на тіло людини через опорні поверхні тіла.

Загальна вібрація поділяється на:

· транспортну, що передається людині, яка знаходиться на транспортному засобі, що рухається;

· транспортно-технологічну, яка передається оператору машини з обмеженим переміщенням, яке здійснюється по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень або промислових площадок;

· технологічну, яка передається від стаціонарних машин на робочі місця, що не мають джерела вібрації, через підлогу, фундаменти або робочі площадки, де працює оператор.

Довготривалий вплив на людину загальної вібрації призводить до розладу вестибулярного апарату, центральної та вегетативної нервових систем, захворювання органів травлення, а також серцево-судинної системи.

Місцева вібрація викликає порушення периферійного кровообігу і нервової системи та м'язово-суглобного апарату. Тривала дія локальних вібрацій часто призводить до вібраційної хвороби з незворотними змінами в цих системах. Одночасна дія підвищеного шуму та вібрації, охолодження всього організму або кінцівок поглиблюють захворювання. Профілактика впливу вібрацій на організм людини включає ряд заходів технічного, санітарно-гігієнічного та лікувального характеру. Найкращим захистом є дотримання нормативних параметрів інтенсивності вібрації.



Шум - це коливання звукової хвилі в звуковому діапазоні, що характеризується змінною частотою і амплітудою, непостійні в часі, які не несуть корисної інформації людині.

Звукові коливання будь-якого середовища виникають при порушенні його стаціонарного стану під впливом збурюючої сили. Частинки середовища починають коливатися відносно положення рівноваги, при цьому швидкість цих коливань (коливальна швидкість) значно менша швидкості розповсюдження звукових хвиль (швидкості звуку), яка залежить від пружних властивостей, температури та щільності середовища

Людське вухо неоднаково відчуває звуки різних частот. Звуки малої частоти людина сприймає як менш гучні, порівняно зі звуками більшої частоти тієї ж інтенсивності. Тому для оцінки суб'єктивного відчуття гучності шуму введено поняття рівня гучності, який відлічується від умовного нульового порогу.

При дуже високому звуковому тиску може статися розрив барабанної перетинки. Найбільш несприятливими для органів слуху є високочастотні шуми (1 000-10 000 Гц).

Шум також впливає безпосередньо на різні відділення головного мозку, змінюючи нормальні процеси вищої нервової діяльності. Цей вилив може негативно позначитися навіть раніше, ніж виникнуть проблеми із сприйняттям звуків органами слуху. Характерним впливом шуму є скарги на підвищення втомлюваності, загальну слабкість, роздратування, апатію, послаблення пам'яті, пітливість та інші нездужання. Практикою встановлено також вплив шуму на органи зору людини - зниження гостроти зору та зниження чутливості розрізнення кольорів. Страждає від шуму також вестибулярний апарат, порушуються функції шлунково-кишкового тракту, підвищується внутрішньочерепний тиск, порушуються процеси обміну в організмі та ін.

Шум, особливо непостійний (коливальний, переривчастий, імпульсний погіршує здатність до виконання точних робочих операцій, утруднює сприйняття інформації. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) відзначає, що найбільш чутливими до впливу шуму є такі операції, як збір інформації, складання і мислення.

Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Граничним спектром зветься сукупність нормативних рівнів звукового тиску дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогеометричними частотами.

Ультразвук -це коливання пружного середовища з частотою понад 20 000 Гц. Ультразвуковий діапазон частот поділяється на низькочастотні коливання (від 1,12104 до 10й Гц), що розповсюджуються повітряним і контактним шляхом, та високочастотні коливання (від 103 до 109 Гц), що розповсюджуються тільки контактним шляхом. Джерелами ультразвуку можуть бути різні акустичні перетворювачі, найпоширеніший з них - магнітострикційний перетворювач, що працює від змінного струму і генерує механічні коливання з частотою понад 20 кГц.

Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях звукових та ультразвукових коливань, що поширюються повітряним шляхом, не повинні перевищувати таких значень:

При обслуговуванні установок, що випромінюють ультразвук, слід застосовувати спеціальні рукавички з багатошарового матеріалу (гума, тканина) та захоплювачі-маніпулятори, що виключають безпосередній контакт людини з вібруючим обладнанням.

У повітрі інфразвук поглинається незначно. У зв'язку з цим він здатний поширюватися на великі відстані.

Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м2), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку та інфразвукового тиску визначаються в дБ.

У виробничих умовах інфразвук утворюється при роботі тихохідних великогабаритних машин та механізмів (компресорів, металообробного обладнання, електричних та механічних приводів машин та ін.), що здійснюють обертальні або зворотно-поступальні рухи з повторним циклом до 20 разів за секунду. Інфразвук аеродинамічного походження виникає при турбулентних процесах, в потоках газів та рідин.

Інфразвук несприятливо впливає на весь організм людини, в т. ч. і на органи слуху, знижуючи слухову чутність на всіх частотах. Інфразвукові коливання сприймаються як фізичне навантаження, в результаті якого виникає втома, головний біль, запаморочення, порушується діяльність вестибулярного апарату, знижується гострота зору та слуху, порушується периферійний кровообіг, виникає відчуття страху і т. ін. Важкість впливу залежить від діапазону частот, рівня звукового тиску та тривалості.

У промисловості широко використовуються прилади, пристрої, устаткування, робота яких пов'язана з використанням і утворенням електромагнітних випромінювань різних частотних діапазонів - від іонізуючих до радіохвиль.

Джерелами випромінювання електромагнітної енергії є різні телевізійні установки та радіостанції, промислові установки високочастотного нагріву (індукційні і конденсаторні), вимірювальні, контрольні і лабораторні прилади тощо. Причиною появи електромагнітних полів (ЕМП) у робочих приміщеннях є неякісне, екранування джерел випромінювання.

Електромагнітні випромінювання здійснюють шкідливий вплив на організм людини, що проявляється у функціональних порушеннях нервової, ендокринної і серцево-судинної систем, а при великих рівнях опромінення можливі і незворотні органічні зміни, наприклад катаракта очей.

Для захисту персоналу застосовують такі способи:

· зменшення потужності випромінювання джерела ЕМП застосуванням узгоджених навантажень і поглинувачів потужності;

· віддалення робочого місця від джерела ЕМП (захист відстанню);

· зменшення часу перебування під опроміненням (захист часом);

· раціональне розташування в робочому приміщенні устаткування, що випромінює електромагнітну енергію;

· встановлення раціональних режимів роботи устаткування і обслуговуючого персоналу;

· екранування джерела ЕМП чи робочого місця;

· застосування засобів індивідуального захисту;

· застосування засобів сигналізації і блокування.

Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) за фізичними властивостями являє собою електромагнітні хвилі довжиною від 0,75 до 420 мкм. Під дією ІЧВ виникає розігрівання тканин організму людини, що може спричинити шкоду здоров'ю. Чим коротша довжина хвилі інфрачервоних хвиль, тим глибше вони проникають в тканини тіла. Найбільш короткі можуть проникати на декілька сантиметрів, а при опроміненні голови вони проникають через шкіру, череп і діють безпосередньо на тканини головного мозку.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) є також електромагнітним з довжиною хвилі від 400 до 7,6 нм. Природним джерелом його також є Сонце.

Штучне УФВ створюється кварцовими лампами, електричними дугами, ртутно-кварцовими горілками та іншими джерелами високотемпературного випромінювання. УФВ впливає і на центральну нервову систему, спричиняючи головний біль, запаморочення, підвищення температури тіла, відчуття розбитості, підвищення втомленості, нервове збудження та ін.

УФВ високої інтенсивності (зокрема, під час дугового зварювання) можуть спричинити поразки шкіри, ракові пухлини, головні болі, нервове збудження, офтальмію (захворювання очей, при якому виникають гострі болі в очах, відчуття піску, світлобоязнь).

Заходи захисту від підвищених рівнів УФВ зводяться до екранування джерел, забезпечення спецодягом з льняних та бавовняних тканин, окулярами і щитками із захисними світлофільтрами. Для захисту шкіри застосовують мазі з речовинами-світлофільтрами (салол, саліцилово-метиловий ефір та ін.), для захисту рук - рукавиці.

У промисловості використовують радіоактивні ізотопи для вимірювання густини і вологості сировини і готових виробів, гамма-дефектоскопії, дозування сипких матеріалів і контролю їх рівня та в інших потребах.

Дія іонізуючих випромінювань на людину може бути місцевою і загальною. При місцевому опромінюванні може утворитись променева виразка, ракове захворювання. При загальному - може виникнути гостра або хронічна променева хвороба, яка супроводжується порушенням обмінних процесів у клітинах організму, змінами в центральній нервовій системі, крові, кровотворних органах. Крім зовнішнього, може бути внутрішнє опромінення організму, яке виникає при потраплянні радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, їжею. Дія іонізуючих променів, як і EMIT, не сприймається органами чуттів людини.

Захист від Іонізуючого випромінювання забезпечується такими методами і засобами:

· ізоляцією або огородженням його джерела за допомогою спеціальних камер, екранів;

· "захистом часом";

· "захистом відстанню";

· застосуванням дистанційного управління, сигналізації і засобів контролю;

· використанням засобів індивідуального захисту

 

Класифікація

Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:

  • фізичних факторів — професійна туговухість, вібраційна хвороба, променева хвороба, кесонна хвороба, висотна хвороба тощо
  • хімічних речовин — гострі й хронічні отруєння
  • виробничого пилу — пневмоконіоз, бронхіт тощо
  • фізичного перенапруження і травматизації — неврити, бурсити та тощо
  • біологічних факторів — інфекційні та паразитарні захворювання).

Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.

 

ІснуєПерелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. Він включає:

. Захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів. До них належать:

  1. гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки з характерним ізольованим або сполученим ураженням органів і систем:

а) токсичне ураження органів дихання: ринофаринголарингіт, трахеїт, бронхіт, пневмоніт, фіброзуючий альвеоліт, пневмосклероз тощо;

б) токсична анемія;

в) ураження печінки;

г) токсична нефропатія;

д) енцефалопатія та поліневропатія;

є) токсичні ураження очей тощо;

  1. хвороби шкіри (контактний дерматит, токсикодермія, фотодерматит, оніхії, параніхії, меланодермія, вітиліго тощо;
  2. металева лихоманка.

 

II. Захворювання, викликані впливом промислових аерозолів:

  1. пневмоконіози (силікоз, силікатози, карбоконіози, металоконіози, гі-персенситивні пневмоніти).
  2. коніотуберкульоз (пневмоконіоз, пов'язаний з туберкульозом);
  3. бісиноз (при вдиханні пилу бавовни, льону, конопель, прядива);
  4. хронічний бронхіт (пиловий, ток-сико-пиловий);
  5. емфізема-бронхіт;
  6. емфізема;
  7. хронічний ринофаринголарингіт.

 

III. Захворювання, викликані дією фізичних факторів:

  1. променева хвороба (гостра, хронічна);
  2. пов'язані з впливом неіонізуючих випромінювань (астенічний, асте-но-вегетативний, гіпоталамічний синдроми); місцеві ураження тканин лазерними випромінюваннями;
  3. вібраційна хвороба (викликана впливом локальної або загальної вібрації);
  4. нейросенсорна приглухуватість;
  5. вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок;
  6. електроофтальмія;
  7. катаракта;
  8. декомпресійна (кесонна) хвороба;
  9. перегрівання (гостре та хронічне); 10) облітеруючий ендартеріїт тощо.

 

IV. Захворювання, пов'язані з фізичним перенапруженням окремих органів і систем:

  1. професійна дискінезія (писальний спазм);
  2. захворювання периферичної нервової системи (полінейропатії верхніх і нижніх кінцівок, радикулопатії шийного та попереково-крижового рівнів);
  3. захворювання кістково-м'язової системи та сполучної тканини (артро-зи, ліктьовий, колінний, плечо-лопатковий періатрози, остеохондропатії (остеонекрози);
  4. опущення і випадання матки та стінок вагіни;
  5. виражене варикозне розширення вен на ногах, ускладнене тромбофлебітом;
  6. захворювання, які викликаються перенапруженням голосового апарату (хронічний ларингіт, вузлики голосових зв'язок, контактні виразки голосових зв'язок, фонастенія;
  7. прогресуюча короткозорість;
  8. неврози (при тривалому безпосередньому обслуговуванні психічно хворих).

 

V. Захворювання, викликані дією біологічних факторів:

  1. інфекційні хвороби (туберкульоз, вірусні гепатити, бруцельоз, лептоспіроз, СНІД тощо);
  2. мікози відкритих ділянок шкіри, слизових оболонок та вісцеральні (легеня фермера тощо);
  3. дисбактеріоз, вісцеральний кандидоз.

 

VI. Алергічні захворювання: бронхіальна астма, астматичний бронхіт, кон'юнктивіт, ринофаринголарингіт, дерматит, екзема, набряк Квінке, кропив'янка, токсико-алергічний гепатит, ураження центральної та периферичної нервової системи.

 

VII. Злоякісні новоутворення:

  1. пухлини шкіри (гіперкератози, епітеліоми, папіломи, рак, лейкокера-този);
  2. пухлини порожнини рота, органів дихання;
  3. мезотеліома;
  4. пухлини печінки, рак шлунка;
  5. лейкози, неходжкінські лімфоми;
  6. пухлини сечового міхура;
  7. пухлини кісток.

Тільки ті форми патології, що зазначені в сімох розділах Перелік професійних захворювань, можуть бути віднесені до категорії профзахворювань за умови тривалого впливу несприятливих факторів виробництва, що їм відповідають, про що чітко сказано в санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці, з посиланням на перевищення їх концентрацій (рівнів) у порівнянні з допустимими гігієнічними нормами.

Визначивши наявність у хворого професійного захворювання, лікарсько-експертна комісія вирішує наступне важливе питання - про можливість роботи пацієнта за колишньою професією.

Сьогодні у клініках профзахворювань НДІ перебувають на обстеженні працівники переважно з помірно вираженими формами професійних захворювань, рідше - з початковою і ще рідше - з вираженою формою. Наявність початкової форми професійного захворювання, як правило, не обмежує працездатності працівника за своєю професією. Особи з помірно вираженою і вираженою формою захворювання підлягають переведенню на роботу, не пов'язану з дією несприятливих факторів виробничого середовища. У зв'язку з неможливістю їхнього працевлаштування на підприємстві без втрати кваліфікації ці хворі направляються на МСЕК для визначення відсотків утрати працездатності або групи інвалідності у зв'язку з профзахворюванням (зазвичай - III групи інвалідності).

Хворі з початковими формами професійної патології продовжують працювати за своєю професією. Саме на етапі початкових проявів необхідно систематично проводити курси відновлювального лікування, не допускаючи розвитку виражених інвалідизуючих форм професійної патології.

"Захворюванню легше запобігти, ніж його лікувати" - цей постулат стародавньої медицини актуальний в медицині взагалі і особливо в професійній патології, де причина захворювання відома.

Такі галузі промисловості, як хімічна, гірничорудна, вуглевидобувна, метало- і деревообробна, сільськогосподарське виробництво, виробництво будівельних матеріалів, як і раніше, залишаються носіями несприятливих умов праці - токсичних речовин, промислових аерозолів, фізичних і біологічних факторів, здатних викликати розвиток професійних захворювань.

В Україні щороку реєструється значна кількість професійних захворювань. Чи можна зупинити процес їх розвитку? Так, можна. Для цього необхідно рішуче впроваджувати в життя профілактичні заходи, спрямовані на зниження несприятливого впливу факторів виробничого середовища.

Профілактика містить у собі комплекс інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на недопущення розвитку професійних захворювань.

Успішне впровадження в нових виробництвах інженерно-технічних заходів профілактичної спрямованості дає змогу ліквідувати або різко знизити несприятливий вплив виробничих факторів. Сприяє зниженню ступеня дії несприятливих факторів і впровадження нових технологічних ліній, модернізація та удосконалення технологічного устаткування. Прикладом таких інженерно-технічних рішень може бути виробництво скла. Зокрема, автоматичне пакування склотари в склопакети повністю ліквідувало ручну працю, що зумовило зникнення профзахворювань на цій дільниці. Модернізація шліфувальних верстатів значно знизила параметри вібрації, внаслідок чого зменшилась кількість клінічних проявів порушень периферичного відділу нервової системи. Механізація процесу відламування скла значно полегшила працю відламувача скла.

Проте є ще багато виробництв, де інженерно-технічні рішення або економічно важко впровадити, або на цьому етапі просто неможливо.

У шахтах прохідники, вибійники, гірники очисного вибою продовжують використовувати відбійний молоток і зазнають впливу комплексу несприятливих виробничих факторів - пилу, вібрації, шуму, значних фізичних навантажень, що перевищують гігієнічні нормативи. Бульдозерист, екскаваторник, обрубувач литва, каменотес також продовжують працювати в умовах дії локальної вібрації, інтенсивного виробничого шуму. В сільськогосподарському, ткацькому виробництві основою профілактики професійних захворювань є проведення санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів (т. зв. вторинна профілактика). Починати її необхідно з істотного поліпшення якості медичних оглядів - і періодичного, і, що особливо важливо, попереднього (при влаштуванні на роботу).

Робота, пов'язана з дією несприятливих умов праці, як правило, добре оплачується. Тому особи, які бажають влаштуватися на неї, на попередньому медичному огляді про свої скарги на здоровья не згадують. Як наслідок - лікар огляд проводить поверхово і тому може багато що пропустити.

На нашу думку, попередній медичний огляд варто зробити більш поглибленим, з використанням тих методик, які застосовуються під час періодичного медичного огляду, а краще - того набору методик, який використовується під час ранньої діагностики професійних захворювань.

Електрофізіологічні, біохімічні та специфічні дослідження (на свинець, ртуть, марганець тощо), проведені у особи, яка влаштовується на роботу, де діють ті чи інші несприятливі фактори, будуть своєрідною нормою для неї і враховуватимуться під час проведення наступних періодичних медичних оглядів. Буде з чим порівнювати результати досліджень. Попередній медичний огляд повинен бути бар'єром, надійним заслоном у доборі осіб, які влаштовуються на роботи з несприятливими умовами праці.

Наступні періодичні медичні огляди працюючих в умовах дії несприятливих професійних факторів, що проводяться з рядом досліджень, спрямованих на виявлення ранніх функціональних змін серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату, функції кровотворення, дадуть змогу виявити ранні порушення з боку названих систем і проводити курси віднов-лювального лікування.

Добре оснащені в минулому медико-санітарні частини (цехова медична служба), заводські профілакторії, здоровпункти успішно справлялися з таким завданням. їх відновлення є життєво важливим. Саме на цих базах варто було б планомірно, поіменно проводити курси відновлювального лікування, використовуючи всі необхідні методи традиційної та нетрадиційної терапії.

Важливо добитися того, щоб кожний працівник з початковими проявами професійних захворювань не менше двох разів на рік одержував курс відновлювального лікування з використанням медикаментозних препаратів, фізіотерапевтичних засобів, до складу яких входять фізпроцедури, водолікування, масаж, ЛФК. До осіб, які ухиляються від одержання курсу відновлювального лікування, повинні застосовуватися заходи адміністративного впливу.

Курси відновлювального лікування, які проводяться чітко за графіком кожні 6 місяців, дадуть можливість зупинити розвиток професійної патології на його початковому етапі, що не обмежує працездатності працівника.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.