Обратная связь
|
Тема 5 - Нормування шкідливих чинників виробничого процесу. Контроль умов праці та шкідливих чинників, заходи, спрямовані на нормалізацію умов праці, запобігання захворювань і отруєнь
Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.
Нормування параметрів мікроклімату робочої зони.
Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на виробництві.
Профілактичні заходи щодо запобігання професійних захворювань та отруєнь.
Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.
Нормування природного та штучного освітлення виробничих приміщень та вимоги санітарних нормативів щодо використання систем природного і штучного освітлення.
Гігієнічне нормування вібрацій, шумів, ультра- та інфразвуку.
Нормування іонізуючого опромінення.
Гранично допустимі напруженості електростатичних полів.
Нормування електромагнітних випромінювань промислової частоти і радіочастотного діапазону.
Нормування інфрачервоного, ультрафіолетового та лазерного випромінювань.
Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).
Завдання на СРС: Контроль параметрів мікроклімату. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
Гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві. Використання засобів індивідуального захисту.
Джерела штучного освітлення, світильники. Методи розрахунку штучного освітлення.
Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму, ультразвуку, інфразвуку, шляхи їх реалізації, вибір, ефективність.
Методи та засоби захисту від дії іонізуючого випромінювання. Дозиметричний контроль.
Контроль електромагнітного випромінювання на робочих місцях. Методи захисту від електромагнітних полів.
Засоби та заходи захисту від випромінювань оптичного діапазону
Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків
і професійних захворювань
Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному
страхуванню власником від нещасних випадків і професійних
захворювань.
Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що
визначаються законодавством і колективним договором (угодою,
трудовим договором).
Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що
належать потерпілому працівникові за період його тимчасової
непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової
допомоги, передбаченої статтею 11 цього Закону. Власник
зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду соціального
страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання
сталися з вини власника.
Стаття 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливимиумовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичнимхарчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами,газованою солоною водою, мають право на оплачувані перервисанітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочогочасу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплатупраці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, щонадаються в передбаченому законодавством порядку. При роз'їзному характері роботи працівнику виплачуєтьсягрошова компенсація на придбання лікувально-профілактичногохарчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів наумовах, передбачених колективним договором. Власник може за свої кошти додатково встановлювати заколективним договором (угодою, трудовим договором) працівникампільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством. Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасноінформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірахпільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.Стаття 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, атакож роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних унесприятливих температурних умовах, працівникам видаютьсябезплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальневзуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі тазнешкоджуючі засоби. Власник зобов'язаний організувати комплектування та утриманнязасобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актівпро охорону праці. Власник компенсує працівникові витрати на придбання спецодягута інших засобів індивідуального захисту, якщо встановленийнормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушенийпридбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобівне з вини працівника власник зобов'язаний замінити їх за свійрахунок. Стаття 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду,заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірівтраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатитипотерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразовудопомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником,не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективнимдоговором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно домедичного висновку у потерпілого встановлено стійку втратупрацездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеноїз розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за коженпроцент втрати ним професійної працездатності. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повиненбути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю,крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманцяпомерлого, а також на його дитину, яка народилася після йогосмерті. Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконанняпотерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розміродноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначаєтьсятрудовим колективом за поданням власника та профспілковогокомітету підприємства, але не більш як на п'ятдесят процентів.Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією порозслідуванню нещасного випадку. Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в томучислі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортнихзасобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальноїдопомоги відповідно до медичного висновку, що видається увстановленому порядку; подає інвалідам праці, включаючине працюючих на підприємстві, допомогу у вирішеннісоціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - зарахунок підприємства. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку знещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням,зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата навесь період до відновлення працездатності або визнання їх увстановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконанняпотерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечитивідповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку іпрацевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи. Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своємупідприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але нестали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовимпризначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населеннякошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників закожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цихосіб здійснюється державною службою зайнятості населення. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадкомна виробництві або професійним захворюванням зараховується достажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажуроботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсіїна пільгових умовах і у пільгових розмірах. Стаття 12. Відшкодування моральної шкоди Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщонебезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втратипотерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків,вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання,заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу,що спричинило погіршення або позбавлення можливостейреалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин зоточуючими людьми, інших негативних наслідків моральногохарактеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілимпрацездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначаєтьсязаконодавством. Стаття 13. Перегляд розміру відшкодування шкоди У разі зміни вартості життя порядок пов'язаного з цимперегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомогивизначається Кабінетом Міністрів України. Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги,що сплачуються потерпілому (або членам сім'ї та утриманцямпомерлого), не підлягають оподаткуванню.Стаття 25. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій Власник повинен проводити розслідування та вести облікнещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно доположення, яке розробляється Державним комітетом України понагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України. Розслідування проводиться за участю представникапрофспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках,передбачених законодавством, також за участю представників органівдержавного нагляду, управління охороною праці та профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку абопрофесійного захворювання власник складає акт за встановленоюформою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпіломуабо іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моментузакінчення розслідування. У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок абопрофесійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншоїзаінтересованої особи із змістом акта питання вирішується упорядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержуютьвідповідний висновок представника органу державного нагляду, абооргану державного управління охороною праці, або профспілковогооргану. Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-XIV, що був введений в дію 1 квітня 2001 p., всі підприємства повинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 20 класів). Клас професійного ризику та страховий тариф визначає Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та постанови KM України від 13.09.2000 р. №1423 "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання". Найбільші страхові внески, з урахуванням змін, внесених Постановою KM України від 27.06.2003 р. № 985, становлять 13,8% (67-й клас ризику), найменші - 0,86% (1-й клас) від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за кожний відповідний місяць календарного року, а з урахуванням пільг внески можуть становити лише 0,2%.
Підприємства, на яких сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішенням відповідного керівного органу страхового Фонду і, відповідно, сплачують більші страхові внески. Пільги по страховим внескам скасовуються, якщо підприємство штрафується за порушення правил охорони праці. Контроль за станом травматизму і за відрахуванням страхових внесків здійснюють страхові експерти Фонду. Страхові виплати потерпілим виплачує страховий
Фонд. Великі страхові внески погіршують матеріальне становище підприємства і змушують власника дбати про стан безпеки й удосконалювати виробництво, щоб мати пільги і низький клас ризику.
Згідно з Законом "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:
1) допомогою по тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
2) допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;
3) пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників. Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися
на санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.
По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.
|
|