Застосування лінійного і цільового програмування у сфері послуг

Управлінські рішення в сфері послуг найчастіше приймаються з урахуванням якомога більш раціонального використання ресурсів організації. Під ресурсами зазвичай маються на увазі робоча сила, фінанси, складські площі або матеріали. Від їх кількості залежить планування виробництва та перевезень, рекламна політика, інвестиційні рішення або організація харчування в лікарні. Щоб оптимально розподілити ресурси, найчастіше доводиться приймати компромісне рішення. Для пошуку такого рішення застосовують спеціально розроблені математичні методи - лінійне програмування (ЛП) та цільове програмування (ЦП).

За допомогою ЛП і ЦП вирішується багато питань у сфері послуг, зокрема ці методи успішно застосовуються для:

· поліпшення процесу планування в банку;

· розміщення постів міліції по районах в залежності від рівня злочинності;

· розвитку перспективного (довгострокового) кадрового планування в армії;

• складання розкладу шкільних автобусів;

• контролю над парком з 3300 вантажівок на вантажних перевезеннях;

• планування ремонту товарних вагонів на сортувальних станціях.

Так як задачі лінійного програмування найчастіше вирішуються за допомогою комп'ютерної програми, в більшості випадків можна уникнути вирішення завдань ЛП і ЦП вручну із застосуванням складних алгоритмів. ЦП в змозі впоратися з завданнями, що мають різні, іноді суперечливі, цілі.

Лінійне програмування

Всі завдання ЛП, загалом, мають чотири властивості:

1. Вони спрямовані на те, щоб максимізувати або мінімізувати деяку величину (зазвичай прибуток або витрати). Цю властивість можна вважати цільовою функцією задачі ЛП. Головна мета майже будь-якої фірми-максимізувати прибуток в довгостроковому періоді. У системах наземних або повітряних перевезень мета може полягати в тому, щоб мінімізувати транспортні витрати.

2. Наявність обмежень, або стримуючих факторів, обмежує ступінь, до якої ми можемо досягти мети. Наприклад, рішення про те, скільки одиниць кожного продукту треба поставити зі складу фірми в одну роздрібну точку, обмежена місткістю, робочою силою і бюджетами. Тому ми прагнемо максимізувати або мінімізувати величину (цільову функцію), яка залежить від обмежених ресурсів (обмежуючих факторів).

3. У керівництва фірми повинен бути вибір з декількох варіантів. Наприклад, якщо в магазині є три види товарів, маркетологи можуть за допомогою ЛП вирішити, як розподілити між ними демонстраційний простір і рекламний бюджет. Якщо альтернатив немає, ЛП не потрібне.

4. Мета і обмежувальні фактори в задачах лінійного програмування повинні бути виражені у вигляді лінійних рівнянь або нерівностей.

Покажемо на прикладі ці властивості і процес формулювання задачі ЛП. Розглянемо роздрібний магазин дрібних предметів мебелі. Мебельний магазин планує провести розпродаж. Для цього відповідно до пори року відібрали два товари, що ідеально підходять для вечірок на відкритому повітрі, - складні столи і стільці. В магазині тільки 100 квадратних метрів площі, придатної для показу і зберігання цих виробів. Кожен стіл оптовою вартістю в $ 4 займає 2 квадратних метри площі і буде проданий в роздріб за $ 11. Оптова ціна стільця $ 3; для кожного потрібно 1 квадратний метр площі, і кожен буде продаватися за $ 8. Менеджер вважає, що стільців буде продано не більше 60, а попит на столи по $ 11 практично не обмежений. Нарешті, кошторис на доставку столів та стільців дорівнює $ 240. Менеджер магазину повинен вирішити, скількома столами і стільцями запастися, щоб отримати максимальний прибуток.

Формулювання цього завдання як завдання ЛП почнемо з введення декількох простих умовних позначень для використання в цільової функції і обмежують факторах.

Х¹ кількість столів на складі, , Х²= кількість стільців на складі.

Тепер ми можемо виразити цільову функцію ЛП через Х¹ и Х²

Максимізувати чистий прибуток = роздрібна ціна - оптова вартість

= ($11 Х¹ + $8Х²) - ($4Х¹ , + $ЗХ² )= $7 Х¹ + $5Х² ,.

Тепер визначимо математичні співвідношення, щоб описати три обмежуючих фактори в цій задачі. Загалом, співвідношення таке: кількість використовуваного ресурсу повинно бути не більше кількості доступного ресурсу. Перший обмежуючий фактор: бюджет. Бюджет доступний

4Х¹ + ЗХ² < 240 $ для закупок, наявних в розпоряженні.

Другий обмежуючий фактор: використовувана площа

2Х¹+Х² < 100 квадратних метрів торговельної площі.

Третій обмежуючий фактор: прогнозований попит на стільці:

Х² < 60, які можуть бути продані.

Ці фактори обмежують постачання і, звичайно, впливають на загальний прибуток. Наприклад, магазин не може замовити 70 столів, тому що якщо Х¹ = 70, два перших фактори будуть порушені. Отже, можна відзначити ще один важливий аспект лінійного програмування: між змінними є деякий взаємозв'язок. Чим більше одиниць одного товару замовляє магазин, тим менше він може замовити інших товарів.

Графічне рішення задачі лінійного програмування

Щоб знайти оптимальне рішення задачі лінійного програмування, треба насамперед визначити набір або область допустимих рішень. Для цього накреслимо кожен стримуючий фактор завдання на графіку.

Змінна Х¹ (у нашому прикладі столи) на графіку представлена ​​як горизонтальна вісь, а змінна Х²(стільці) - як вертикальна. Завдання тепер можна представити як:

Максимізувати прибуток =$7Х¹+$5Х²

який залежить від двох факторів:

4Х¹+ЗХ² < 240 (обмежений бюджет);

2Х^{1 +} Х²<100 (обмежена площа).

Х² < 60 (обмежений попит на стільці).

Щоб обмежуючі фактори завдання представити графічно, треба спочатку перетворити нерівності в рівності (або рівняння); отримуємо:

обмежуючий фактор 1: 4Х¹+ 3Х²= 240;

обмежуючий фактор 2: 2Х¹ + Х¹ = 100;

обмежуючий фактор 3: Х² = 60;

Щоб побудувати лінію на рис. 18.2, знайдемо точки, в яких пряма 4Х¹ + + 3Х² = 240 перетинає осі Х¹ и Х² . Заштрихована область представляє всі точки, які задовольняють вихідну нерівність.

Обмежуючі фактори 2 і 3 обробляються аналогічно. На рис. 18.2 показані три фактори разом.

Зауважимо, що третій обмежуючий фактор виражений прямою.

Заштрихована область на рис. 18.2 є тією частиною, в якій дотримані всі три обмеження, так як вона задовольняє всім умовам, визначеним обмежуючими факторами завдання. Вона називається областю допустимих рішень, або просто допустимої областю.

5 питання, які повинні бути висвітлені в курсовій роботі

1. Використання маркетингової інформації при розробленні маркетингової політики фірми сфери послуг.

2. Дослідження споживачів послуг.

3. Дослідження кон’юнктури ринку послуг.

4. Вивчення діяльності конкурентів і захоплення першості у конкурентній боротьбі.

5. Дослідження конкурентоспроможності фірми на ринку окремої послуги.

6. Визначення конкурентних переваг послуги та її позиціювання.

7. Процес дослідження, планування і розроблення нової послуги.

8. Формування концепції і стратегії фірми в процесі розроблення нових послуг.

9. Вибір місця розташування фірми послуг.

10. Прогнозування продажу послуг.

11. Прогнозування попиту й обсягу продажу на фірмі.

12. Маркетингові дослідження рекламної діяльності фірми.

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Перевіривши курсову роботу, рецензент пише розгорнуту рецензію, а також визначає попередню оцінку роботи. При незадовільній оцінці робота до захисту не допускається.

Результати рецензування студент отримує на кафедрі маркетингу.

У випадку незадовільної попередньої оцінки курсова робота повертається студенту. Він зобов'язаний її переробити згідно з вказівками рецензента і здати чи вислати для повторного рецензування, обов'язково додавши до роботи попередню рецензію.

Після допуску до захисту студент повинен ознайомитися зі змістом рецензії і підготуватися до захисту своєї роботи; студент зобов'язаний відпо­вісти на питання та зауваження рецензента відповідно до роботи.

Захист курсової роботи проводиться перед викладачем або комі­сією викладачів кафедри маркетингу в період, визначений навчальним планом.

Студент протягом 10-12 хвилин стисло повідомляє зміст і результати виконаної роботи. Потім відповідає на питання.

Під час розв`язання питання про оцінку курсової роботи береться до уваги якість виконаної роботи, змістовність повідомлення, точність і повнота відповідей на поставлені питання.

Студент, який отримав при захисті курсової роботиоцінку "незадовіль­но", до складання екзамену з відповідної дисципліни не допускається.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про власність: Закон України. –1991. - 7 лютого.

2. Про підприємство: Закон України. -1992. - 7 лютого.

3. Про захист прав споживачів: Закон України. -1991. - 12 червня.

4. Про захист споживчого ринку в Україні: Закон України. – 1991. - 25 червня.

5. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України. -1991. -18 грудня.

6. Про рекламу: Закон України. -1996. - 3 липня.

13. Міжнародний кодекс МТП ЕСОМАР - з практики маркетингових та соціальних досліджень. Прийнятий Європейським товариством по вивченню громадської думки та маркетингу в 1972р.

14. Котлер Ф. Основы маркетинга. М. Прогресс, 2004 - 736 с.

15. Мовчан Б.С. Территориальные системы сферы обслуживания. –М, 1986

16. Песоцкая Е.В. Маркетинг услуг. С,-Петербург, 2000 г. –156 с.

17. Спицин И.О., Спицин Я.О. Маркетинг в банке. Тернополь, А.О."Тарнекс", 1993. - 656с.

18. Федосеев В.В. Экономико-математические методы и модели в маркетинге. М: Финстатинформ, 1996. - 110с.

19. Эванс Дж., Берман Б. Маркетинг. М. Экономика, 1990. - 350с.

20. Ноздрева Р.Б. Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. М. Финансы и статистика ,1991 - 314 с.

21. Маклей Х. Как уцелеть среди акул( опередить конкурентов, заключать сделки) побеждать на рынке. М. Экономика ,1991 - 172 с.

22. Ромат Е. Реклама в системе маркетинга. Х., Студинцентр, 1995. - 229с.

Додаток А