Фізичні та юридичні особи як суб’єкти комерційної діяльності. Види оптових посередників та їх функції.

Основні принципи , чинники розвитку , структура та функції комерційної діяльності.

Принципи - це вихідні положення, основні правила, які відображають

природу комерційної діяльності і визначають особливості її організації на ринку товарів і послуг. Принципи виражають вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації взаємодії і побудови взаємовідносин суб'єктів ринку.

Можна виділити такі основні принципи комерційної діяльності: економічна свобода, конкурентоздатність, адаптованість, ризикованість, ефективність.

Принцип економічної свободи означає, що суб'єкти комерційної діяльності вільні у виборі об'єктів, форм і методів взаємодії, самостійно визначають масштаби й умови здійснення комерційних операцій, характер взаємовідносин, міру відповідальності. Реалізація цього принципу можлива лише в умовах ринкових відносин, коли відсутні ліміти, фонди, квоти, прикріплення покупців до постачальників, плани розподілу продукції, фіксовані ціни Суть другого принципу - конкурентоздатності полягає в тому, що комерційна діяльність здійснюється в умовах монопольної конкуренції, тобто коли на ринку функціонує багато продавців з ідентичним асортиментом товарів. Ясно, що на такому ринку посилюється конкурентна боротьба. Свої конкурентні переваги продавці досягають методами як цінової конкуренції (зниження цін, сукупних витрат), так і нецінової - оптимізацією асортименту,впровадженням активних методів продажу, продовженням робочого часу, підвищенням рівня культури торгівлі. Адаптивність, як принцип комерційної діяльності, виражає спроможність її механізму пристосовуватися до ринкових умов, які постійно змінюються. Практично це означає впровадження гнучких форм і оперативних методів комерційної діяльності, адекватних ринковому середовищу і кон'юнктурній ситуації. Обов'язковою умовою реалізації цього принципу є децентралізація-регулювання комерційної діяльності, передача функцій планування, управління, формування зв'язків, регулювання відносин безпосередньо суб'єктами ринку.

Невід'ємним принципом комерційної діяльності є ризикованість. По суті,комерційної діяльності без ризику не буває. Для ризикової ситуації, в якій здійснюється комерційна діяльність, характерні:

- випадковий характер подій;

- зміна кон'юнктури ринку;

- невдосконаленість системи економічного і правового регулювання;

- не цивілізованість відносин.

Ефективність, як принцип комерційної діяльності, пов'язана власне з метою отримання прибутку. Однак суть цього принципу значно глибша. Річ у тому, що комерційна діяльність має багатоцільовий характер. Крім отримання прибутку, вона має на меті збільшення обсягів купівлі-продажу, прискорення обігу товарів, засвоєння і закріплення на конкретних ринках, формування іміджу фірми та ін.

Структура комерційної діяльності – це сукупність взаємопов¢язаних елементів, які взаємодіють відповідно до загальновизнаних принципів. Елементи комерційної діяльності доцільно систематизувати залежно від сфери їх взаємодії. Практично їх можна згрупувати в три блоки

Отже, структурні елементи в кожному блоці мають свої завдання і функції. У першому блоці вони забезпечують, насамперед, збут виробленої продукції. Другий блок містить також складні елементи, що сприяють реалізації обміну за участі оптової та роздрібної торгівлі. У блоці «роздрібна торгівля-сфера споживання» зосереджені найтонші комерційні інструменти. Вони повинні безпосередньо забезпечити обмін причому на завершальній його стадії. Оскільки споживачами є фізичні особи, то й характер комерційних елементів є своєрідним. Вони відрізняються соціальним, психологічним, фінансово-економічним змістом .Функції комерційної діяльності:Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (товару, послуги) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При ньому обмін за своїм економічним змістом є моментом відтворення суспільного продукту. Це важливо підкреслити, оскільки в умовах соціалістичної економіки лише обмін товарів народного споживання вважався моментом відтворення. Тим самим штучно звужувалися відносини обміну, насамперед у сферах обігу засобів виробництва та продукції аграрного сектору. Друга важлива функція торгівлі - це доведення товарів із сфери виробництва до сфери споживання. Мається на увазі переміщення товарів у їх матеріально-речовій формі . Виконуючи цю функцію, сфера обігу організовує масове переміщення товарів від виробників до споживачів. Таке переміщення пов'язане із значними витратами на транспортування, вантажну обробку, фасування, складське зберігання товарів. Ці витрати мають виробничий характер, їх частка в загальних витратах обігу переважає. Особливо варто підкреслити, що ці витрати об'єктивно необхідні. Наступною важливого функцією торгівлі є забезпечення зв'язків між галузями народного господарства і регіонами країни. Ця функція випливає з економічної суті торговельної сфери . Встановлюючи в широких масштабах економічні зв'язки між переважною частиною галузей національної економіки, торгівля сприяє їх матеріально-технічному та сировинному забезпеченню, їх функціонуванню та розвиткові. Надзвичайно важливою у нових умовах функцією сфери торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Отже, завдання торгівлі полягає тому, щоб усіляко пристосовувати виробничу програму до вимог ринку. Це завдання нелегке. Торгівля утримує потужний комерційний апарат, проводить широкі маркетингові дослідження.

Фізичні та юридичні особи як суб’єкти комерційної діяльності. Види оптових посередників та їх функції.

Суб¢єктами комерційної діяльності відповідно до чинного законодавства України можуть бути фізичні та юридичні особи. Фізичні особи– громадяни України або інших держав, які здійснюють комерційну діяльність за таких умов:

- вони повинні бути право та дієздатними;

- не мати заборон або обмежень на заняття комерційною діяльністю у

зв¢язку зі своїм службовим становищем чи з інших причин (це стосується військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, осіб з непогашеною судимістю та ін);

- бути зареєстрованими як суб¢єкти підприємницької діяльності.

Фізична особа може бути зареєстрована як підприємець зі створенням або без створення юридичної особи. Підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі документи – статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про сплату реєстрації. Юридичною особою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном за свої зобов¢язання. Юридична особа повинна мати самостійний баланс , поточні рахунки, від свого імені виступати у суді, набувати майнові й немайнові права. Господарюючий суб¢єкт отримує права юридичної особи лише після його державної реєстрації. Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості й складні.