КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Якість різних приголосних залежить від умов їх творення. В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:1) за участю голосу і шуму в їх творенні (тобто за роботою голосових зв’язок);2) за місцем творення (за активним мовним органом);3) за способом творення;4) за наявністю або відсутністю палаталізації (пом’якшення);5) за наявністю абовідсутністю носового забарвлення.• За участю голосу і шуму (тобто за роботою голосових зв’язок) приголосні діляться на сонорні й шумні.Сонорними називаються приголосні, що складаються з голосу й шуму з перевагою голосу. До сонорних приголосних належать: [в], [й], [р], [р?], [м], [н], [н?], [л], [л?].Шумними називають приголосні, що складаються з голосу і шуму з перевагою шуму (дзвінкі приголосні) або з одного тільки шуму ( глухі приголосні ).Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф], утворюють співвідносні пари:

• За місцем творення (або за активним мовним органом) усі приголосні поділяються передусім на губні і язикові. Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами. До губних приголосних належать: [б], [п], [в], [м], [ф].Язикові приголосні залежно від того, яка частина язика артикулює до пасивного мовного органа ( зубів, піднебіння, або задньої стінки глотки), поділяються на:1. Передньоязикові.2. Середньоязикові.3. Задньоязикові.4. Глотковий, або фарингальний. При творенні корінь язика зближується із задньою стінкою глотки.

Характеризуючи приголосні за способом творення, враховують характер перепони, що утворюється між мовними органами.

• За способом творення (шуму) приголосні поділяються на три основні групи:зімкненні , щілинні і дрижачі. При вимові зімкнених приголосних активний орган ( нижня губа або язик) тісно змикається з пасивним. Під тиском повітря зімкнення з силою розривається, і при цьому утворюється характерний шум.Шумні зімкнені (в свою чергу) поділяються на проривні і африкати.До проривних належать: [б], [п], [д], [д?], [т], [т?], [Ґ], [к], [м], [н], [н?]. При цьому проривні шумні ([б], [п], [д], [д?], [т], [т?], [Ґ], [к]) називаються ротовими, а проривні сонорні ([м], [н], [н?]) – носовими. При їх вимові в ротовій порожнині утворюється тісне змикання ( як при [б] або [д]), проте одночасно повітря вільно виходить через носову порожнину. При вимові африкат передня спинка язика, наближаючись до піднебіння, спочатку утворює зімкнення . Проте замість моментального прориву цього зімкнення в останній фазі у африкат зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Отже, африкати – це звуки складної артикуляції, першим компонентом яких є зімкнення, а другим – щілина. До африкат в українській мові належать: [ч], [ц], [ц?], [дз], [дз?], [дж].При вимові щілинних активний мовний орган, наближаючись до пасивного, утворює вузьку щілину. До щілинних належать: [в], [ф], [з], [з], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [л].При вимові дрижачих [р], [р?] кінчик язика періодично або притискається до переднього піднебіння, або відходить від нього.• Приголосні звуки можуть класифікуватися за твердістю – м’якістю. Пом’якшення звуків виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння, чим може ускладнюватися основна артикуляція приголосних.Залежно від відсутності чи наявності роботи середньої спинки язика приголосні поділяються на тверді і м’які. Проте м’якість виявляється не в усіх приголосних однаково. Найбільш м’яким є звук [й], і за ним завжди лишається назва м’який приголосний. Інші приголосні пом’якшуються меншою мірою, і тому їх ще називають пом’якшеними . До них відносяться: [д?], [т?], [з?], [с?], [ц?], [дз?], [л?], [н?], [р?].Крім того, в українській мові, головним чином перед [і], з’являються ледь пом’якшені відтінки ряду твердих приголосних, які не мають м’яких відповідників. Вони називаються напівпом’якшеними. Ці звуки в транскрипції позначаються знаком „апостроф”. До них відносяться: [б?], [п?], [в], [м?], [ф], [ж?], [ч?], [ш?], [дж?], [Ґ?], [к?], [х?], [г?]

Звук [п]• верхня і нижня губа зімкнені;• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука;• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;• голосові звўязки не вібрують.

Звук [б]• верхня і нижня губа зімкнені;• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука ;• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;• голосові звўязки вібрують.

Звук [м]• верхня і нижня губа зімкнені;• язик спокійно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного голосного звука;• м'яке піднебіння опускається та утворює отвір для проходження струменя повітря через ніс;• голосові звўязки вібрують.

Звук [т]• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;• кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли;• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [д]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик та передня частина спинки язика упирається у верхні зуби та альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [н]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика упирається у верхні зуби та альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами, чим створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення між язиком та верхніми зубами;
• м'яке піднебіння опускається і відкриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [к]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до мўякого піднебіння і утворює з ним зімкнення;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [гў]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору до мўякого піднебіння і утворює з ним зімкнення;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [х]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а задня частина спинки язика утворює щілину з мўяким піднебінням ;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [г]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів, а корінь язика наближається до спинки глотки;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [в]
• верхні зуби змикаються з нижнюю губою, утворюючи вузьку щілину;
• язик спокійно лежить біля нижніх зубів;
• м'яке піднебіння підняте і закриває прохід у носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [ф]
• верхні зуби змикаються з нижнюю губою, утворюючи вузьку щілину;
• язик спокійно лежить біля нижніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [й]
• губи і зуби набувають положення наступного голосного звука;
• кінчик язика упирається в нижні ясна, а середня частина спинки язика утворює щілину з твердим піднебінням;
• м'яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [с]
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів трохи оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми зубами;
• спинка язика піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [з]
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми зубами;
• спинка язика піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [ц]
• губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного;
• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;
• кінчик язика за нижніми зубами;
• передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке поступово переходить в щілину;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звукосполучення [дз]
• губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного;
• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;
• кінчик язика зімкнений з нижніми зубами;
• передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке плавно переходить в щілину;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [ш]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [ж]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [ч]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звукосполучення [дж]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звукосполучення [шч]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до альвеол і утворює з ними щілину;
• середня частина язика опущена
• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки не вібрують.

Звук [л]
• губи набувають положення наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• звужений кінчик язика упирається у верхні різці або альвеоли;
• корінь язика піднімається до мўякого піднебіння;
• бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Звук [р]
• губи набувають положення наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;
• бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;
• м'яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові звўязки вібрують.

Лекція №1