|
|
Лекція 7 Статична і динамічна NAT.Статична NAT.
Статична NATвизначає статично сконфігуровану (фіксовану) трансляцію внутрішніх локальних і глобальних адрес з відповідністю 1®1. На рис. 3.19 показано приклад статичної трансляції внутрішніх локальних адрес 10.1.1.13 і 10.1.1.27 у внутрішні глобальні адреси 206.245.160.13 та 206.245.160.27 відповідно. Ситуація, показана на рисунку, відповідає висиланню пакету від клієнта, визначеного парою <IP-адреса: порт>, до сервера, визначеного іншою парою <IP-адреса: порт>; наприклад, клієнт 10.1.1.13:1108 пересилає пакет до FTP-сервера 207.135.89.111:21, а клієнт 10.1.1.27:1101 – до Web-сервера 207.135.89.15:80. З боку зовнішнього середовища клієнти мають адреси джерела, замінені відповідно до таблиці статичної трансляції. Відзначимо, що як внутрішня, так і зовнішня мережі мають мережевий префікс /24, і перетворюється лише мережева частина адреси, а номер станції залишається незмінним.
Рис. 3.19. Приклад статичної NAT. За особливих обставин статична NAT, яку тоді також називають вхідним відображенням (inbound mapping) може дозволити зовнішнім пристроям зініціювати сполучення зі станцією в домені-відгалуженні. Наприклад, якщо потрібно перейти від внутрішніх глобальних адрес до визначених внутрішніх локальних адрес, які призначені Web-серверу домену-відгалуження, то статична NAT може забезпечити сполучення. Динамічна NAT . Динамічна NAT здійснює трансляцію з пулу внутрішніх локальних IP-адрес у пул внутрішніх глобальних IP-адрес, якщо це потрібно. Обидва пули адрес повинні бути визначені користувачем. Призначення адрес здійснюється раутером, оснащеним NAT, автоматично, динамічно будуючи таблицю NAT. Сполученням, ініційованим станціями з приватної мережі, призначаються публічні адреси з відповідного пулу. Користувач не має впливу на те, яка IP-адреса підібрана з адресного пулу. Доки приватна станція має вихідне сполучення, вона може бути досягнена вхідним пакетом, висланим за цією публічною адресою. Коли сполучення завершене, пов’язання адрес припиняється і адреса повертається до пулу для подальшого використання. Щоб пришвидшити конфігурування, можна відображати діапазон IP-адрес. На рис. 3.20 показано приклад динамічної NAT між локальним і віддаленим адресними пулами.
Рис. 3.20. Приклад динамічної NAT між локальним і віддаленим адресними пулами. Динамічна NAT працює таким чином. q Внутрішня мережа (домен-відгалуження) має незареєстровані IP-адреси, які не маршрутуються у зовнішньому середовищі, оскільки вони не є унікальними. q Організація має раутер, оснащений NAT. Цей раутер має блок унікальних IP-адрес, зареєстрованих IANA. q Станція у домені-відгалуженні потребує з’єднатися зі станцією зовні мережі організації, наприклад, з віддаленим Web-сервером. q Раутер приймає пакет від станції в домені-відгалуженні. q Раутер зберігає немаршрутовану IP-адресу станції-надавача в таблиці трансляції IP-адрес і замінює цю адресу першою наявною IP-адресою з блоку унікальних IP-адрес. Таблиця трансляції адрес тепер відображає немаршрутовану IP-адресу на узгоджену унікальну IP-адресу. q Коли пакет-відповідь повертається від станції-призначення, раутер перевіряє адресу призначення в пакеті та контролює наявність такої адреси в таблиці трансляції адрес, щоб встановити, чи пакет адресований до станції в домені-відгалуженні. Далі раутер замінює адресу призначення в пакеті на відповідну адресу, яка зберігається в цій таблиці, і висилає пакет до станції. Якщо адреса призначення відсутня в таблиці, то пакет знищується. Динамічна NAT більш складна, бо стани повинні обслуговуватися і сполучення повинне були вилучене, коли пул вичерпано і вільних адрес немає. Але, на відміну від статичної NAT, динамічна NAT дозволяє повторне використання адрес, зменшуючи потребу в легально зареєстрованих публічних адресах. Впровадження динамічної NAT автоматично створює “пожежну стінку” (firewall) між внутрішньоюмережею організації та зовнішніми мережами. NAT дозволяє тільки сполучення, ініційовані зсередини домену-відгалуження. Це означає, що станція зі зовнішньої мережі не може з’єднатися зі станцією у внутрішній мережі якщо остання не зініціювала сполучення. Користувачі з домену-відгалуження можуть мати доступ до зовнішніх Web-серверів і отрмувати файли, наприклад, з допомогою FTP, однак будь-хто зовні не може отримати IP-адресу станції з домену-відгалуження і використати її для сполучення. |
|
