КОРОТКИЙ СЛОВНИК ЛІНГВІСТИЧНИХ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТЕРМІНІВ

Абревіатура - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, назв початкових літер чи початкових частин слів, на основі яких твориться скорочення. До абревіатури може входити й ціле слово (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.7).

Абзац- частина друкованого або рукописного тексту від одного відступу до іншого, що складається з одного чи кількох речень і характеризується єдністю і відносною закінченістю змісту (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.7)

Абсолютна конструкція - зворот, зв'язаний з іншою частиною речення лексично і особливим видом контактного положення: англ. The weather being cold, we stayed indoors; фр. Eux repus, tout s'endort ...; Je ne pouvais pas, cet hôtel des Bains, partir à sa recherche (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.205)

Адекватний переклад - відтворення єдності змісту і форми оригіналу засобами іншої мови. [ ... ] Деякі автори пропонують використовувати замість терміна "адекватний переклад" термін "повноцінний переклад", маючи на увазі вичерпну передачу смислового змісту оригіналу і повноцінне функціональну-стилістичну відповідність йому (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Аналог -результат перекладу по аналогії шляхом вибору одного або декількох можливих синонімів (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Антоніми - слова з протилежним значенням (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.17).

Антонімічний переклад - прийом перекладу, що полягає у заміні поняття, вираженого в оригіналі, протилежним поняттям (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Антропонім - будь-яке власне ім'я людини (особисте ім'я, по-батькові, прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім, кличка) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.18).

Атрибутивний - який стосується означення, вживається як означення, має властивості означення, означальний (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.22).

Афікс - загальна назва всіх морфем, крім кореня; службова морфема, частина слова, що змінює лексичне або граматичне значення кореня (основи) слова, виражає відношення між словами в словосполученні і реченні (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.23)

Біблеїзм- біблейське слово або вираз, яке увійшло в загальну мову (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.66)

Буквалізм - перекладацька помилка, що є результатом відповідності формальних або семантичних компонентів двох мов. Створення помилкових мовних зв’язків між двома мовами на основі формальних або семантичних зв’язків. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188)

Ввідне слово- слово, яке не зв'язане формально-граматично з іншими словами в реченні, не є членом речення і виражає, наприклад, відношення мовця до висловлювання, відношення даної думки до попередньої або наступної або вказує на те, що мовець вважає висловлену думку чужою (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.72)

Віддієслівні іменники- іменники, які утворені від дієслівних основ і означають опредмечену дію (опредмечений стан, процес), а також конкретні предмети або особи:збирання, ходіння, журба, заплав, гуркіт, лічильник, приймач, водій, продавець (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.37)

Відмінок - форма іменника, прикметника (дієприкметника), числівника або займенника, яка виражає його відношення до інших слів у словосполученні чи в в реченні. [ ... ] Називний відмінок є прямою, незалежною формою відмінюваного слова, цій формі протиставляються всі інші відмінювані форми, які називаються непрямими відмінками (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.33).

Відповідник - один із варіантів перекладу одиниці вихідного тексту. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.200)

Генералізація понять- прийом перекладу, який полягає в переході від видового поняття до родового, наприклад "синиця" перекладається як "пташка", "виноград" як "фрукти" (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.189)

Герундій - вид віддієслівного іменника в латинській і англійській мовах (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.47)

Граматичне значення - абстрагований мовний зміст граматичної одиниці, який відносить її до того чи іншого класу або підкласу і служить засобом вираження відношень між словами. Граматичне значення є додатковим (супровідним) щодо лексичного. Лексичне та граматичне значення співіснують, взаємодіють в одному слові, відображаючи в ньому і світ реальних предметів, явищ і відношення між ними (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.87)

Граматичний підмет, граматичний суб'єкт - підмет у власному значенні цього слова на відміну від логічного і психологічного підмета (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.329)

Граматична форма слова - мовні засоби вираження граматичних значень слова. Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.53-54)

Десемантизація- втрата словом власного лексичного значення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.60)

Диференціація - семантичне і стилістичне розмежування лексики і значень окремих слів (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.63)

Дієприкметник - форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника: виражає ознаку предмета за дією і виступає в реченні в ролі означення або частини присудка: оновлюючі життя люди; пожовкле листя клена; написаний поетом вірш; бетонований робітниками міст (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.66)

Дієприслівник - невідмінювана дієслівна форма, що поєднує в собі ознаки дієслова і прислівника: означає додаткову дію і має обставинно-означальне значення. У реченні виступає (самостійно чи разом з залежними від нього словами) в ролі обставини чи другорядного присудка (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.67)

Додаток - другорядний член речення, що означає об'єкт дії, стану чи ознаки і відповідає на запитання непрямих відмінків (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.69).

Домінанта - один із членів синонімічного ряду, навколо якого групуються всі інші слова-синоніми цього ряду; стрижневе слово. Домінантою, чи стрижневим словом синонімічного ряду , є слово, найбільш загальне за лексичним значенням і здебільшого нейтральне в експресивному і стилістичному відношенні (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.70).

Дослівний переклад - відтворення у тексті, що перекладається формальних і/або семантичних зв'язків (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.188).

Еквіваленти- у перекладі так називають міжмовні синоніми. У теорії закономірних відповідників Я.І.Рецкер еквівалентами називає постійні рівнозначні відповідники між одиницями вихідного і перекладного тексту, які не залежать від контексту (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.202)

Еліптичний - який ґрунтується на пропусканні в реченні слів, що легко домислюються; неповний (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.75)

Емфаза - напруженість мови, посилення її емоційної виразності, виділення якогось елемента за допомогою інтонації, повторення, звертань, запитань тощо (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.75)

Епітет - один з основних тропів, художнє, образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.76).

Етимологія - 1. Розділ науки про мову, що вивчає походження і історію окремих слів і морфем. 2. Походження та історія слів і морфем (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.77).

Загальна теорія перекладу - наукова концепція про суть і особливості будь-якої двомовної комунікації (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.:Московский лицей, 1996. С.195)

Знаковий спосіб перекладу - одна з об’єктивно існуючих закономірностей переходу від однієї мови до іншої, яка виражається в перекладацьких операціях на формально-знаковому рівні. Знаковий спосіб перекладу використовується переважно в синхронному перекладу. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.190).

Ідіома - стійкий неподільний зворот мови, що виражає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.89).

Інваріантом перекладу називають те, що повинне залишатися незмінним в результаті процесу перекладу, а саме повідомлення, під яким розуміють інформацію, призначену для передачі. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.191).

Інтернаціоналізми або інтернаціональні слова - це слова або вислови, які належать до спільного за виникненням фонду ряду мов, близьких за походженням або подібних за своїм культурним розвитком (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.96).

Інфінітив - початкова форма дієслова, що виражає дію або стан безвідносно до діючої особи, числа, часу і способу (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.97-98).

Інформаційний запас - об’єм інформації, який асоціюється комунікантом з мовним знаком або позначеним ним об’єктом дійсності. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.191)

Калька - слово або вираз, скопійовані засобами рідної мови з іншої мови, тобто кожна значуща частина оригіналу буквально перекладається і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.101)

Каузативний- який має значення причини (приводу) для дії (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.103)

Керування - від підрядного зв'язку між словами у словосполученні, при якому залежне слово (іменник, займенник чи субстантивоване слово) ставиться в певній відмінковій формі (з прийменником чи без прийменника), зумовленій лексико-граматичним значенням підпорядковуючого слова чи змістом висловлення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.104).

Кліше - мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних умовах і подібних контекстах (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.107).

Компенсація втрат при перекладі -прийом перекладу, який полягає у вираженні смислових та стилістичних особливостей тексту в перекладі не там, де вони виражені в оригіналі. Цей прийом застосовується у тих випадках, коли немає можливості передати смислові та стилістичні відтінки оригіналу у зв'язку з відсутністю відповідників.

Конкретизація понять - прийом перекладу, який полягає в переході від родового поняття до видового (наприклад, "учащийся" перекладається в залежності від контексту як "студент" або "слушатель") (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.193)

Контекст - 1.Лінгвістичне оточення даної мовної одиниці; умови, особливості вживання даного елементу в мовленні. 2. Завершений в смисловому відношенні відрізок письмового мовлення який дає можливість встановити значення слова або фрази, що входять в нього.
Контекст ситуації (обстановка мовлення)- умови, в яких здійснюється даний акт мовлення з точки зору їх впливу на зміст останнього, його детермінованості особливостями даної культурної спільноти (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.207)

Контекстуальна заміна - це така лексична перекладацька трансформація, внаслідок якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що не є словниковим відповідником і що підібрано із врахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається, його контексту вживання та мовленнєвих норм і традицій мови перекладу (Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. Київ-Кременчук, 1999. Ч.ІІ, с.26)

Лексикологія -розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.119).

Лексичне значення -реальний, предметно-речовий зміст слова, який визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям(Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.88).

Логічний розвиток понять- прийом перекладу, який полягає в заміні одного поняття іншим, пов'язаним один з другим як причина і наслідок, частина і ціле, інструменті виконавець (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.193)

Логічний суб'єкт, логічний підмет- 1) Реальне джерело дії як позалінгвістична основа висловлювання. 2) Те, про що йде мова, про що говориться у висловлюванні (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.330)

Метафора - вид тропа, що побудований на основі вживання слів або виразів у переносному значенні за подібністю, аналогією тощо і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. [...] Розрізняють метафори прості, побудовані на зближенні предметів чи явищ за однією якоюсь ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між предметами і явищами (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.125).

Метод "чорної скриньки" - один з методів дослідження процесу перекладу, який полягає у вимірюванні і порівнянні даних вихідного тексту з даними перекладного тексту (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.194)

Морфема - найменша неподільна значуща одиниця мови, яка виступає як носій певного лексичного чи граматичного значення слова і регулярно відтворюється відповідно до моделей цієї мови (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.137).

Морфологічний - який належить до внутрішньої будови слова (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.138).

Неологізм- слово або мовний зворот, створені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття. Кожне нове слово, що постає у мові, спочатку являє собою неологізм, а набувши широкого вжитку, входить в активний словниковий склад мови, перестає бути неологізмом (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.151)

Неозначено-особові речення - односкладні речення, головний член яких виражається дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу або формою множини минулого часу. Виконувач дії, виражений головним членом неозначено-особовим речення, мислиться неозначено, він невідомий, або автор висловлення не вважає за потрібне його називати, зосереджуючи основну увагу на самій дії, а не на її творцеві: Мені вже нагадували про це (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.151)

Неособові форми дієслова - дієслівні утворення, які не мають форм особи: інфінітив, дієприкметник і дієприслівник (в українській мові); інфінітив, дієприкметник і герундій (в англійській мові)

Неперехідні дієслова - дієслова, що означають стан, становлення і дію, яка не спрямована, не переходить і не може безпосередньо переходити на об'єкт. Тому такі дієслова не можуть мати при собі прямого додатка. Неперехідними є дієслова, що означають рух і положення у просторі (летіти, сидіти, ходити), фізичний і психічний стан (радіти, хворіти, сумувати, плакати), становлення ознаки і зміни стану (біліти, рости, в'янути, мокнути), сферу діяльності, заняття (учителювати, партизанити). Неперехідними є всі дієслова з афіксом -ся (-сь) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.152-153).

Непрямий додаток - додаток, що означає предмет, який пов'язаний з дією лише частково, неповно, тимчасово, хоч при перехідному дієслові і може означати предмет, на який спрямована дія, залежить від перехідних і неперехідних дієслів

Номенклатура - сукупність назв, уживаних у якій-небудь галузі науки, техніки, виробництва тощо для позначення об’єктів (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.155-156).

Норма [мовна] - закріплені в практиці зразкового використання мовні варіанти (в галузі вимови, слововживання, граматичних та інших мовних засобів), які найкраще і найповніше з числа співіснуючих виконують свою суспільну роль (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.156).

Нульова інформація – відсутність будь-яких даних.
Повторна інформація – дані, які наводяться в певному тексті не вперше (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.192)

Об'єкт дії - предмет, який підпадає дії. Граматичним вираженням об'єкта в українській мові є додаток. У пасивних зворотах, при дієсловах пасивного стану, фактичний об'єкт дії виражається називним відмінком іменника, що виступає в ролі підмета: робітники будують міст і міст будується робітниками (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.158).

Обставина- другорядний член речення, який пояснює слово із значенням дії чи ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи ознаки, умови, при яких відбувається дія, або спосіб, міру, ступінь виявлення дії чи ознаки [ ... ] За значенням розрізняють такі види обставин:

· обставини способу дії,

· обставини міри і ступеня,

· обставини місця,

· обставини часу,

· обставини причини,

· обставини мети,

· обставини умови,

· обставини уступки (допустовості)

(Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.158-159)

Односкладні речення - речення, граматичну основу яких становить один головний член із залежними від нього словами чи без них, і для вияву повноти й своєрідного характеру свого змісту вони не потребують другого головного члена (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.163)

Означення - другорядний член речення, який відноситься в реченні до іменника ... і виражає ознаку, якість чи властивість предмета (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.164).

Одиниця перекладу - одиниця мови, що вимагає самостійного рішення на переклад. В якості постійних (готових) одиниць перекладу виступають штампи, ситуаційні кліше, терміни, прислів’я і образні вирази. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей,1996. С.190)

Омоніми - слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням. Наприклад: балка - улоговина і балка - дерев'яний або залізний брус; пара - газоподібний стан води і пара - два предмети як одне ціле або комплект (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.166)

Описовий прийом -прийом перекладу, який полягає в описі засобами іншої мови позначуваного поняття. До цього прийому вдаються, якщо в мові перекладу немає відповідної номінації або ж вона невідома перекладачеві (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.195)

Особові форми дієслова - форми дієслова, відмінювані за особами, числами і способами, які виступають у реченні в ролі присудка (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.175)

Пасивний стан означає, що дія спрямована на об'єкт, який у реченні має форму називного відмінка і виступає підметом, у той час як реальне джерело дії виражене орудним відмінком і виконує роль додатка (стадіон споруджується студентами) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.287)

Перехідні дієслова - називають дію, яка спрямована на об'єкт, виражений знахідним відмінком іменника без прийменника або іншими частинами мови, вжитими в значенні іменника: помити підлогу, засклити вікно, посадити дерево. До перехідних дієслів належать також дієслова мислення і мовлення, переживання, почуттєвих сприймань, відношення тощо: говорити правду, розповісти сон, почути пісню, відчувати радість, терпіти біль, любити людину, ненавидіти ворога (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.184).

Період- значно поширене просте або багаточленне складне речення, що характеризується єдністю теми, вичерпною повнотою змісту і гармонійністю синтаксичноїструктури. За своєю будовою період не становить окремого структурного типу речення, це лише різновид простого або складного речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.185).

Підмет - головний член двоскладного речення, що виражає предмет думки, ознака якого розкривається присудком. Підмет перебуває з присудком у двобічному (предикативному) зв'язку і пов'язується способом координації. Морфологізованою формою вираження підмета є називний відмінок іменника. Підмет виражається також: 1) займенниками; 2) кількісними, збірними і порядковими числівниками; 3) субстантивованими словами з різних частин мови; 4) інфінітивом (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.188).

Підрядне речення- синтаксично залежна предикативна частина складнопідрядного речення, яка повністю або тільки частково зберігає структурні ознаки простого речення і граматично підпорядковується головному реченню (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.189).

Плеоназм - багатослів'я, стилістичний зворот мови, який містить у собі слова з однаковими чи близькими значеннями і служить засобом надання більшої виразності і переконливості. Плеоназм як багатослів'я - дефект мовлення, якщо вживання близьких за змістом слів зайве (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.200).

Постпозиція - постановка одного з двох мовних елементів, які взаємопов'язані між собою, після іншого (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.208)

Пояснення - від синтаксичних відношень між членами речення або предикативними одиницями, які відносяться до одного і того ж об'єкту дійсності, а між собою перебувають у зв'язках пояснювального й пояснюючого. Формальним вираженням пояснення є сполучники тобто, а саме, як-от, але, інтонація і словопорядок: пояснюючий член стоїть після пояснюваного: Лось, або лісова корова, водиться здебільшого по лісових просторах Батьківщини нашої (Остап Вишня). Розрізняють три види пояснювальних відношень: власне пояснення, включення і уточнення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.210)

Прецизійні слова - одномовні, але на відміну від термінів загальновживані слова, які, як правило, не викликають конкретних асоціацій. При усному перекладі викликають певні труднощі. До прецизійних слів відносяться власні імена, назви днів тижня і місяців, числівники. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.197)

Приєднувальний - особливий вид синтаксичного зв'язку, характерний здебільшого для розмовного мовлення, який полягає в тому, що граматично пов'язані з реченням окремі його частини (члени речення або частини складного речення) подаються в інтонаційно-смисловому і позиційному відділенні від основного висловлення як додаткові повідомлення, зауваження чи пояснення. Приєднувальний зв'язок здійснюється сполучниками та й, ще й, також, причому, притому,сполученнями при цьому, сурядними сполучниками і, та, а, вжитими у значенні приєднувальних, частками теж, також, засобами інтонації, зокрема пониженням тону і значною паузою перед приєднувальною частиною: Добриня був добрий воєвода, сміливо стояв на стіні, умів вести за собою людей, та й люди вірили йому (С.Скляренко) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.216).

Прийом перекладу - конкретна дія або конкретні операції, викликані труднощами, що виникли в процесі перекладу (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.197).

Присудок - головний член двоскладного речення, що означає дію, стан, якість, властивість (активну чи пасивну ознаку) предмета думки, вираженого підметом. Присудок з підметом синтаксично пов'язуються предикативним зв'язком і разом становлять граматичну основу, предикативне ядро двоскладного речення. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному. Це уподібнення головних членів речення називається координацією (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.224)

Прийменниковий додаток (посередній) - який виражений іменником з прийменником (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.70)

Прямий додаток - додаток, що означає об'єкт, на який безпосередньо переходить дія, або предмет, який виникає як наслідок відповідної дії чи конкретизує значення пояснюваного дієслова [ ... ] і виражається знахідним відмінком без прийменника, а також родовим при перехідних дієсловах із запереченням не: косити траву, будувати міст, слухати відповідь, не бачити товариша, не видно берега, випити молоко, відрізати хліба (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.70)

Психологічний підмет - представлення, що є першим по порядку виникнення у свідомості і психологічній значимості(вазі): Перекладається текст; У Києві весна(Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.330)

Реалії -речі, предмети, що існують матеріально і служать основою для номінативного значення слова (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.232).

Семантика - 1. Розділ науки про мову, який вивчає значення слів і виразів та зміну цих значень. 2. Значення мовних одиниць - окремих слів, словосполучень, фразеологічних одиниць, а також граматичних форм (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.246).

Синоніми- слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.249).

Синоніми абсолютні - слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням: кавалерія, кіннота; чорногуз, лелека, бусол; майдан, площа (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синоніми граматичні - слова з синонімічними граматичними показниками; рівнозначні граматичні конструкції: книга батька - батькова книга (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.407)

Синоніми смислові (ідеографічні, понятійні, семантичні) - це стилістично нейтральні слова, які які відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, обсягомсемантики: бажання, хотіння, охота, жадання, жадоба, жага (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синоніми контекстуальні - це слова, які зближуються за своїм значення і вступають в синонімічні зв'язки лише в умовах певного контексту. Поза контекстом словаповний і мертвий, глибокий і німий не усвідомлюються як слова-синоніми, але вони синонімізуються, коли вживаються як означення до іменника тиша (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синоніми стилістичні -це тотожні за значенням слова, але різні за експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови. В одних рядах стилістичних синонімів стрижневе слово нейтральне, а решта - емоційно забарвлені, в інших - усі слова мають емоційно-експресивне забарвлення: єднати, возз'єднувати, ріднити, братати; летіти, линути (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.250).

Синонімічний ряд- це група слів, об'єднаних спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, які належать до однієї частини мови. Відхилення пояснюється можливостями вживання однієї частини мови в значенні іншої: багато, чимало, безліч, сила, сила-силенна, маса, тьма, тьма-тьмуща, хмара. Якщо слово багатозначне, то кожне його окреме значення входить у різні синонімічні ряди: тихий, неголосний, приглушений (спів, гомін); тихий, повільний, неквапливий (течія, їзда); тихий, безтурботний, спокійний (життя, радість). [ ... ] Синонімічні слова групуються в синонімічний ряд навколострижневого слова, або домінанти (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.251).

Синонімія - збіг за основним значенням морфем, слів, фразеологічних зворотів і синтаксичних конструкцій при наявності в них різних змістових відтінків і стилістичного забарвлення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.251).

Синтаксична конструкція- поєднання слів, яке становить собою закінчене висловлювання (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.255).

Синтаксичні відношення- відношення, що встановлюються між окремими повнозначними словами чи їх фразеологічними еквівалентами в складі словосполучення, і відношення між членами речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.255).

Спосіб перекладу - одна з основних категорій науки про переклад. Спосіб перекладу визначається як об’єктивно існуюча закономірність переходу від однієї мови до іншої в перекладацькій діяльності. Відомі два способи перекладу – знаковий і смисловий. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.200)

Стиль -функціональний різновид літературної мови, який визначається сферою її функціонування і характеризується особливостями у виборі, поєднанні й організації системи мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетичних та ін.) у зв'язку з метою і змістом спілкування (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.291-292).

Стилістична фігура, стилістичний зворот - мовний зворот, особлива синтаксична побудова, що вживається для підсилення виразності висловлення. [ ... ] Це особливі синтаксичні побудови, які мають оригінальну форму образного вираження думок і почуттів людини. Термін "стилістична фігура" використовується також і в широкому розумінні: будь-який мовний засіб ..., що надає мовленню образності і виразності (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.291)

Суб'єкт дії - предмет судження, логічний підмет (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.296)

Субстантивація - перехід слід з інших частин мови до класу іменників (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.297)

Сурядність (сурядний зв'язок) - граматичний зв'язок, який встановлюється між синтаксично рівноправними, незалежними один від одного компонентами - словами, членами речення або складовими частинами складного речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.299)

Термін - слово, яке має якість позначати наукове поняття, що складає разом з іншими поняттями даної галузі науки або техніки одну семантичну систему. В тексті, призначеному для перекладу, термін завжди вимагає окремого рішення на перекладу, тобто виступає як одиниця перекладу. (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.200)

Термінативний - що позначає дію, яка передбачає певну границю, спрямоване на досягнення певного результату (ламати, писати, відкривати) (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.474)

Транскрипція -особлива система письма, яка застосовується для точного відтворення звукового складу слів і текстів якої-небудь мови або діалекту. Транскрипція практична - запис засобами національного алфавіту іншомовних імен, термінів тощо, які не перекладаються рідною мовою, передаються найближчими за звучанням. Наприклад: парашут (фр. parachute), Нью-Йорк (New York), Шауляй (Siauliai) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.311-312)

Транслітерація- передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи, тобто передача однієї писемності літерами іншої (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.312)

Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів при збереженні інформації, призначеної для передачі (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. С.201)

Троп -мовний зворот, у якому слово або словосполучення вжиті в переносному значенні і служать засобом досягнення естетичного ефекту виразності в мові художньої літератури, в публіцистиці, в ораторському стилі тощо (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.313)

Універсалії лінгвістичні– мовні явища (особливості, характеристики), які виявляються у всіх мовах, характерні для всіх мов (Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., изд-во «Советская энциклопедия», 1966. С.485)

Фонема - найменша неподільна звукова одиниця мови, яка служить для творення морфем, слів і словоформ та їх диференціації (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.321)

Фонетичний - який пов'язаний із звуками чи звуковою системою мови; звуковий (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.322)

Фразеологічна одиниця (фразеологізм) - лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі й структурі, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. С.324)