Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Служба охорони праці на підприємстві

Охорона праці жінок

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки — робота в суспільному виробництві і материнство — є важливими.

Держава намагається не допускати застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.

Забороняється залучати жінок до робіт, які пов'язані з постійним, протягом робочої зміни, переміщенням вантажів масою понад 7 кг.
Дозволяється виконання робіт з підйому, переміщення вантажів масою, яка перевищує 7 кг, але не більше 10 кг.
Відповідно до Кодексу законів про трудеУкраіни вагітні жінки відповідно до медичного висновку повинні бути переведені на більш легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
Вагітних жінок не слід залучати до:
-Робіт на висоті, робіт, які пов'язані зі статичною напругою м'язів ніг чи черевного преса, робіт, пов'язаних з незручною робочою позою.
Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років, не допускаються до робіт у нічний час, до свехурочним робіт і робіт у вихідні дні. Не допускається також направлення їх у відрядження, без їх згоди.
Жінки (крім вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років) можуть залучатися до нічних робіт у тих галузях народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Не заборонена робота жінок у нічний час на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.
Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років, не допускаються до роботи у вихідні дні.
Жінки, які мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Вагітні жінки, матері, які мають дітей у віці до 12 років, не повинні залучатися до чергувань на підприємствах, в установах та організаціях після робочого дня, в нічний час, у вихідні та святкові дні.
Жінки, які мають дітей у віці до 3 років, в разі неможливості виконання ними попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною трирічного віку.
Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше, ніж через 3 години, а їх тривалість не може бути менше 30 хв. кожен. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше однієї години.
Час і порядок надання перерв установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації і з врахуванням побажання матері. Перерва для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
Забороняється відмовляти жінці у прийнятті на роботу і знижувати їй заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям - у зв'язку з наявністю дитини віком до 14 років або дитину-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена в судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років (до 6 років, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитину-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Жінкам надаються відпустки по вагітності та пологахтривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років з виплатою за ці періоди допомоги по державномусоціальному страхуванню.
Крім зазначених відпусток, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці, за її заявою, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.
Підприємства та організації можуть надавати жінкам за рахунок власних коштів частково оплачувану відпустку та відпустку більшої тривалості без збереження заробітної плати для догляду за дитиною.
При наданні жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за їх заявою приєднати до нього щорічну відпустку незалежно від тривалості роботи жінки на даному підприємстві.
10. Охорони праці неповнолітніх



Неповнолітні, тобто особи, котрі не досягли віку 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у справах до повнолітніх. Нарівні з цим для них встановлено додаткові пільги і гарантії трудових прав.

1. Підлітків забороняється призначати на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей.

3. До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються.

4. Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів.

5. Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для підлітків 14-15 років та 36 год. - для підлітків 16-17 років. Обов'язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п'яти- або шестиденного робочого тижня.

6. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.

7. Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати граничних норм,

Які є пільгові умови щодо охорони праці неповнолітніх?

Підлітків до 18 років приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду з подальшим щорічним проходженням медичного огляду до досягнення ними 21 року. Неповнолітні приймаються на роботу, як правило, після досягнення ними 16 років. Однак у виняткових випадках за згодою батьків можуть прийматися на роботу особи, яким виповнилося 15 років

Забороняється використовувати працю неповнолітніх на важких роботах та на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на підземних роботах або залучати їх до нічних та надурочних робіт, а також у вихідні дні. Згідно із списком неповнолітні не допускаються до робіт більше, ніж на 200 виробництвах за майже 3000 спеціальностями та професіями Обмежується використання праці підлітків на роботах по перенесенню вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми. Неповнолітні віком до 16 років взагалі не допускаються до робіт по перенесенню й пересуванню вантажів.

Чинним законодавством передбачається для підлітків скорочена тривалість щоденної роботи. При цьому заробітна плата виплачується у такому розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Щорічні відпустки підліткам надаються тривалістю в один календарний місяць (ЗО днів) у літній період або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року.

Законодавчо встановлено гарантії від незаконного звільнення підлітків з роботи. Звільнення допускається лише у виключних випадках за згодою комісії у справах неповнолітніх.

 

11. Аналіз виробничого травматизму .Показники частоти та важкості травматизму.

Для оцінки та аналізу виробничого травматизму і професійних захворювань з метою з'ясування та ліквідації їх причин застосовуються кілька методів, основні з яких такі: статистичний, топографічних, монографічних, груповий, економічний і ін Статистичний метод базується на вивченні травм за актами Н-1 за певний період часу. Цей метод, який набув найбільшого поширення, дозволяє здійснити порівняльну динаміку травматизму по окремих підприємствах, цехах, дільницях. Для оцінки рівня травматизму цим методом користуються відносними статистичними показниками: коефіцієнтом частоти і тяжкості травматизму, а також коефіцієнтом виробничих втрат Кч = 1000 Н / Р; Кт = С / Н; Кп.в = 1000 Д / Р де Кч - коефіцієнт частоти, який визначає число нещасних випадків, які припадають на 1000 робітників; Н - число нещасних випадків (травм); Р-середньооблікова кількість працюючих; Кт - коефіцієнт тяжкості, який характеризує середню тривалість непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок ; С - сумарне число діб непрацездатності по всіх нещасних випадків; Кп.в - коефіцієнт виробничих втрат, який являє собою добуток коефіцієнтів частоти та тяжкості. Статистичний метод дослідження дає можливість з'ясувати динаміку травматизму, виявити певні зв'язки і залежності. Топографічний метод здійснюється на місці події. Суть його полягає в тому, що нещасні випадки систематично наносять умовними значками на технологічні схеми виробничих ділянок, внаслідок чого видно найбільш травмонебезпечні робочі місця. Монографічний метод полягає в детальному вивченні комплексу умов, за яких стався нещасний випадок: трудовий і технологічні процеси, робоче місце, основне і допоміжне устаткування, індивідуальні засоби захисту тощо. Груповий методвивчення травматизму базується на повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкодження. Матеріал розслідування розподіляється за групами з метою виявлення нещасних випадків з однаковими обставинами та умовами, при яких вони сталися, а також повторюваних щодо характеру пошкоджень. Цей метод дозволяє визначити професії та види робіт, на які припадає найбільша кількість травм, і з'ясувати дефекти обладнання, через які сталися нещасні випадки. Економічний метод передбачає визначення втрат, викликаних травматизмом, а також оцінку соціально-економічної ефективності заходів щодо попередження нещасть. Повна оцінка травматизму визначається на підставі вивчення кількох показників, здобутих різними методами одночасно, тому аналітичний висновок закономірностей травматизму, який розглядається як явище, буде можливий тільки з використанням математичної статистики та планування експерименту.  

Показник частоти ( ) характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

, (1)

де Т – загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік) по закритих лікарняних листках;

П – середня кількість працюючих за той же період часу.

Показник важкості травматизму ( ) характеризує загальну тяжкість травм, що показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму і визначається за формулою: , (2)

де D- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму ( ) обчислюють за формулою:

, (3)

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Аналізуючи показники виробничого травматизму протягом відповідного періоду часу, можна зробити висновок про їх динаміку на різних видах господарської діяльності, у різних галузях промисловості та в цілому у державі.

 

Служба охорони праці на підприємстві

Згідно з Законом України „Про охорону праці” служба охорони праці

створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в

установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх

діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних,

санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних

заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним

захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці вирішує завдання:
" забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
" забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
" професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;
" вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працівників;
" професійного добору виконавців для визначених видів робіт.
Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації, як одна з основних виробничо-технічних служб.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.
Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.
Служба охорони праці комплектуються спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосується: щодо виробничого стажу - осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці; за рівнем освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.
Перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків та періодично, один раз на три роки.
Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.
Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.
Служба охорони праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше чоловік.
В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці.
В установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних закладах власниками також створюються служби охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства.
За своїм посадовим становищем та умови оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.
Такий принцип зберігається при визначенні посадового становища та окладів і інших працівників служби охорони праці.

 

13. Органи Державного управління охороною праці в Україні
Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці в складі Міністерства праці та соціальної політики України (Держнаглядохоронпраці);
на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування;
на галузевому рівні — міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Державне управління охороною праці здійснюється шляхом сукупності скоординованих дій органів державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участю об’єднань роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів з реалізації основних напрямів соціальної політики в галузі охорони праці, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці.

 

14.Органи державного нагляду за охороною праці
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: — Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд-охоронпраці); — Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; — органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; — органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України . Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань. Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.  

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2020 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.