Роз”єднувачі для зовнішньої установки. Вони повинні володіти відповідною ізоляцією і надійно виконувати свої функції при несправедливих умовах навколишнього середовища. Широке розповсюдження одержали горизонтально-поворотні роз”єднувачі типу РЛНД. В теперішній час замінюється сучасною конструкцією РНД — з заземлюючими ножами. Контакти і пружини утворюють необхідний тиск у контактах.
Монтаж комплексних розпридільних пристроїв
Комплексні розподільні пристрої встановлюють у приміщеннях, де повністю Закінчені основні та оздоблювальні будівельні роботи. При встановленні шаф КРП у приміщенні ширина проходу з фасадної сторони для однорядного встановлення має дорівнювати довжині викочувального візка плюс 0,8 м, для дворядної — довжині викочувального візка плюс 1м. Відстань від шаф до бокових стін приміщення при одностороньому встановленні потрібна не менше ніж 0,1 м.
Камери КСО і КПР починають монтувати з крайнього корпусу і встановлення наступного можливе лише після перевірки правильності положення за вертикаллю і горизонталлю попереднього корпусу. На закінчення встановлення корпусу з’єднують болтами: починаючи є крайнього, у першу чергу затягують нижні болти, потім верхні. Після цього перевіряють шнурком прямолінійність верхньої частини камер і в разі необхідності регулюють їх положення стальними підкладами. Вкочуючи візок, перевіряють правильність установлення шаф КРП, при цьому рухомі і нерухомі частини мають збігатися. Корпус КРП установлений правильно і може остаточно заліплюватися, якщо корпус і візок не коливаються, нижня рама корпусу розміщується горизонтально; рухомі і нерухомі частини роз'єднувальних контактів первинних і вторинних кіл збігаються; пази скоб збігаються з віссю роликів, зазори між віссю кріплення коромисел шторок і роликами візка майже однакові;
контрольні отвори суміжних корпусів збігаються; зазор між стінками суміжних корпусів не перевищує 1 мм: дверцята в закритому стані знаходяться в одній вертикальній площині.
Остаточно вивірені шафи КРП і КСО нерухомо прикріплюють електрозварюванням.
Потім монтують шини, встановлюють прилади і апарати і приєднують їх до первинних і вторинних кіл згідно зі схемами.Після встановлення збірних шин всієї секції затягують болти в контактних з’єднаннях, а потім прокладають магістральні шинки вторинних кіл. Монтовані шафи, комори або блоки ретельно чистять від пороху і бруду і приступають до ревізії обладнання. Всі елементи оглядають, підтягують кріпильні болтові з’єднання, а також гвинти в затискачах, допоміжних контактах та інших пристроях вторинних кіл. Оглядають вимикачі і приводи. Вимикачі мають бути залиті чистим сухим трансформаторним маслом. У всіх тертьових частин механізмів перевіряють наявність мастила і в разі необхідності добавляють. Потім перевіряють мегомметром опір ізоляції вторинних обмоток трансформаторів струму, регулюють масляні вимикачі і приводи при ручному вмиканні, допоміжні контакти КСА і КСУ блокування і викочування візка КРП, а також роботу роз’єднувальних та інших контактів за заводською інструкцією. Потім за кресленнями проекту приєднанні відхідні і живильні кабелі і кабелі вторинних кіл.
По закінченні встановлення КРП і КСО всі металеві конструкції на яких вони встановлені, приєднують до мережі заземлення. Заземленню підлягають все обладнання КРП, що не має металевого з’єднання із заземленим копрусом камери. Приклади і обладнання, що встановленні на заземлених металевих конструкціях, спеціально заземлювати не слід. Заземлення КРП здійснюють приварюванням нижніх ран корпусів камер до магістралі заземлення до закладних частин, приєднаних до магістралі заземлення до закладних частин, приєднаних до магістралі заземлення не менше ніж у двох місцях. Для здавання в експлуатацію виконують необхідні роботи з перевірки і налагодження релейного захисту, сигналізації і проводять випробування в обсязі, передбаченому ПУЕ.
Монтаж трансформаторів
Перш ніж встановити трансформатор, потрібно його оглянути і зробити ревізію. Трансформатори, що пройшли необхідну перевірку, ревізію і при необхідності сушіння, привозять складеними і залитими маслом до нормального рівня на місце встановлення автомобілем.
Піднімають трансформатор и за допомогою гаків, приварених до стінки бака. Пересування трансформаторів по похилій площині провадять з уклоном не більше 15°. Щоб при встановленні трансформатора на місце не виникали повітряні мішки під кришкою бака, трансформатор встановлюють так, що б кришка трансформатора мала похил в бік розширника 1 % при встановленні розширника па вузькому боці трансформатора і 1,5% - на широкому боці. Котки трансформатора укріплюють упорами. Корпус трансформатора приєднують до мережі заземлення.
Монтаж роз’єднувачів.
Роз'єднувач зовнішнього встановлення РЛНД-10 розміщують на дерев'яній або залізобетонній траверсі і кріплять хомутом. Для кріплення хомута до .рами роз'єднувача приварюють стальну пластинку розмірами 360x80x10 мм і зварюють електродом Э-42 з висотою катета 5 мм.
На дерев'яній траверсі роблять місцеві стісування. Привод роз'єднувача укріплюють на поперечці.
Роз'єднувач і привод внутрішнього встановлення розміщують на опорній конструкції або кріпильній деталі, передбаченій для них.
Роз'єднувач і привод вивіряють таким чином, щоб їх осі збігалися з осями симетрії. Допуск ±2-о мм.
Важелі на валах тимчасово закріплюють стопорними гвинтами і регулюють привод та роз'єднувач. При цьому неодночасне вмикання ножів триполюсних роз'єднувачів повинно бути не більше 3 мм. Ножі роз'єднувачів при повному вмиканні не повинні доходити до упору на 3^-5 мм, повинні входити їв нерухомі контакти по центру без ударів і перекосів; кут повороту ножів повинен бути в межах норми, холостий хід рукоятки в момент стикання контактів не перебільшувати 5°. Після регулювання в валах просвердлюють конічні отвори і закріплюють важелі конічними шплінтами.
Контактні поверхні ножів і нерухомих контактів роз'єднувачів зачищають до блиску і змащують тонким шаром чистого вазеліну. Щільність контактів перевіряють щупом товщиною 0,05 і шириною 10 мм. Щуп не повинен входити більше як на 5 мм. Тертьові частини зовнішніх роз'єднувачів зимою змащують мастилом, що не замерзає.
Металеву раму приєднують до заземлення. Блокування роз'єднувача із складаною драбиною, або дверима шафи високовольтних запобіжників (на КТП) чіт дверима огорожі регулюють так, щоб при ввімкненому роз'єднувачі не можна було вішплп'и драбину або двері.
Монтаж запобіжників
Запобіжник ПК монтують так, щоб осі ізоляторів однієї фази збігалися по вертикалі з поздовжньою віссю патрона і контактних губок з допуском ±0,5 ммю патрони запобіжника встановлюють таким чином, щоб покажчики спрацювання були повернуті вниз. Цоколь або основну раму запобіжника заземлюють.
Запобіжники серії ПКТ для захисту трансформаторів напруги на відміну відПК мають тугоплавку константанову вставку, у них відсутні показник спрацювання і перегоряння вставки.
Запобіжники понад 1000 В відрізняються по величині номінальної напруги, номінального струму запобіжника і номінального струму плавкої вставки. Під номінальним струмом запобіжника,є струм, на який розраховуються його струмопровідні частини і контакти, а під номінальним струмом плавкої вставки - струм, на який розрахована лише плавка вставка.
При перегорянні плавкої вставки, наповнювач ( кварцовий пісок ) відбиає частину тепла і тим самим сприяє прискоренню гашення електричної дуги. При відключенні струмів короткого замикання опір дуги швидко наростає, запобіжник обмежує струму короткого замикання. Тому вважають, що запобіжники з кварцовим наповненням володіють струмообмежуючими властивостями. Гранична потужність короткого замикання, яку можуть відключити запобіжники типу ПК з кварцовим наповненням складають 200 МВА.
Монтаж розрядників
Низьковольтні розрядники типу РВН-0,5 кріплять на кронштейні, встановленому на корпусі трансформатора. Напруга до верхньої частини розрядника подається від виводів трансформатора по алюмінієвій шині 35x4 мм. Від розрядників до заземлення заземлюючий провідник повинен пройти найкоротшим шляхом Вентильні розрядники РС-10 кріплять до траверси опори стальною смугою. Розрядник встановлюють вертикально по схилу. До верхньої частини підводять напругу голим поводом. Заземлюючий провід приєднується з заземленням.
Монтаж розрядників зовнішньої установки проводиться на залізобетонні стояки або фундаменти; внутрішньої - в комірки, або до металоконструкції Перед монтажем розрядники треба ретельно оглянути, впевнитись, що на фарфоровій кришці немає відколів і тріщин стан внутрішніх частин розрядника легким струсом під час повороту на 20-30° від вертикалі. Якщо при цьому відсутні шум або подзвонювання - це означає, що розрядник справний.
Розрядники зовнішньої установки монтують в такій послідовності:
- за допомогою засобів великої механізації здійснюється підйом і кріплення до закладний деталей стояків або фундаментів;
- розрядники підєднують до контура заземлення.
|