Тема: Країни Малайського архіпелагу та Філіппін за нових часів.

(2 год.)

План:

1. Особливості розвитку Малайї та Філіппін у ХVІІ – ХІХ ст.

2. Індонезія початку нового часу.

3. Колоніальне поневолення західними державами країн Малайського архіпелагу.

4. Встановлення голландського панування в Індонезії. Англо-голландські та іспано-англійські суперечки в регіоні.

5. Політика колоніальних урядів, система «примусових культур».

6. Індонезія на початку XX ст.: економіка та суспільно-політичний розвиток. Зародження національно-визвольного руху на Яві та його характерні риси. Робітничий рух.

Основні дати:

1762 – 1764 рр. ‒британське вторгнення на територію Філіппін.

1896 – 1897 рр. ‒ Філіппінська революція.

1898 р. ‒ іспано-американська війна.

12 червня 1898 р. ‒ проголошення незалежності Філіппін від Іспанії.

1899 – 1901 рр. ‒ Перша республіка Філіппін.

1899 – 1902 рр. ‒ Філіппіно-американська війна.

Завдання: 1. В окремий зошит законспектувати хронологічну таблицю на тему:«Країни Малайського архіпелагу та Філіппін у Новий час».

Скласти термінологічний словник до теми.

Рекомендована література:

1. Рубель В. Нова історія Азії та Африки. Постсередньовічний Схід. - К., 2007.

2. Васильев Л. История Востока. – В 2-х т. – М., 1998.

3. Тюрин В. Колониализм и традиционное общество: яванский вариант. // Восток. – 1993. ‒ № 1.

4. Історія світової культури. Культурні райони. – К., 1997.

5. Урляпов В.Ф. Малайзия и проблема юга Филиппин // Юго-Восточная Азия: актуальные проблемы развития. – 2010. – Т. 14.

6. Кириченко В.П. Нова історія країн Азії, Африки та Латинської Америки: Навч. посібник . ‒ К.: Либідь, 2002.

7. Новая история стран Азии и Африки: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. А.М. Родригеса: В 3 ч., Ч. 1 – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 400 с.

Семінарські заняття № 8.

Теми: Арабські країни у другій половині XVII ‒ XIX ст. Європейська колонізація Африканського континету.

(4 год.)

План:

1. Арабські країни у складі Османської імперії. Внутрішнє та зовнішнє становище Єгипту у XIX ст., перетворення його на напівколонію.

2. Розвиток Сірії, Лівану, Іраку у XVII ‒ XIX ст. Втручання європейських країн у внутрішні події цих країн.

3. Країни Магрібу (Марокко, Алжир, Туніс, Лівія), їх соціальне-економічне становище. Початок колоніального поневолення країн Магрібу європейцями.

4. Тропічна і Південна Африка у другій пол. XVII ‒ XIX ст. Колоніальні війни на континенті.

Основні дати:

1517 р. – султан Селім завоював Єгипет і приєднав його до Османської імперії.

1517 ‒ 1914 рр. ‒ Єгипет у складі імперії Османа. Їм правлять намісники — паші.

1798 ‒ 1799 рр. ‒ вторгнення французів на чолі з Наполеоном.

1801 р. ‒ вторгнення англійців.

1805 р. ‒ прихід до влади паші Мухаммада Алі, за національністю албанця, фактично незалежного від Стамбулу.

1811 р. ‒ боротьба з мамлюками.

1811 ‒ 1818 рр. ‒ війна проти аравійських ваххабітв, розгром ваххабітів арміями Мухаммада Алі.

1823 р. ‒ завоювання Судану.

1863 ‒ 1879 рр. ‒ правління Ісмаїл-паші.

1858 ‒ 1869 рр. ‒ завершення будівництва сучасного суецького каналу під керівництвом француза Фердинанда де Лессепса.

1881 р. ‒ антиєгипетський заколот махдистів в Судані.

1881 ‒ 1882 рр. ‒ повстання Ахмада Ораби-паші.

1882 р. ‒ англійська окупація при формальному збереженні прав Туреччини на цю територію.

1914 ‒ 1922 рр. ‒ Єгипет ‒ протекторат Великобританії.

1830 р. – висадка французьких військ в Алжирі.

14 червня 1830 р. – французькі війська під командуванням генерала де Бурмона висадилися у містечку Сіді-Фарруш 5 липня 1830 р. – алжирський дей проголосив капітуляцію.

1848 р. – Алжир був проголошений французькою територією, три його провінції перетворилися у департаменти на чолі з префектами, що здійснювали адміністративні функції.

1858 – 1860 рр. – Алжир перебував під безпосереднім управлінням міністра у справах колоній у Парижі, після цього був переданий військовій адміністрації.

1574 р. – перехід Тунісу під владу Османської Імперії.

1704 р. – Туніс став відносно незалежною васальною державою.

1705 р. – початок правління династії Хусайнідов; правила Тунісом аж до 1957 р.

1861 р. – Туніс приймає першу в арабському світі конституцію.

1878 р. – Берлінський конгрес вирішує передати Туніс Франції.

1881 р. – 1956 р. – Туніс знаходився під протекторатом Франції; він мав власний герб, гімн, державні гроші і поштові марки.

12 квітня 1881 р. – Франція вводить в Туніс свої війська (30-ти тисячну армію).

30 березня 1912 р. – марокканський султан Мулай Хафіз підписав у Фесі договір про протекторат Франції над Марокко.

1517 – 1577 рр. – Лівія була завойована імперією Османа і до 1711р. знаходилася під управлінням намісників із Стамбулу.

1711 – 1835 рр. – в Лівії затвердилась місцева династія Караманли, що номінально зберігала вірність султанові.

1835 р. – Лівія перейшла під пряме правління Османської імперії. Султан особисто призначав валу, який володів всією повнотою влади в Лівії, перетвореній на вілайєт (провінцію).

5 листопада 1911 р. – Італія оголосила анексію Тріполітанії (Лівії).

Опорні поняття і терміни:

Мамлюк‒ воїн рабського походження, навернений до ісламу; підлеглий царя (маліка) в деяких ісламських країнах, зокрема, в мусульманському Єгипті. Схоже піхотне військо, сформоване XIV ст. у Османській імперії, звалось яничари.

Аббасідський халіфат ‒ феодальна держава, яке називають за правлячою династією халіфів Аббасідів. Аббасідський халіфат називають також Багдадським халіфатом за назвою його столиці. До складу Аббасідського халіфату входили території сучасних арабських країн Азії, Іран (до початку ІХ ст.), південна частина Середньої Азії, Єгипет, а також Північна Африка (до ІХ ст.).

Суецький канал ‒ судноплавний канал в Єгипті, що з'єднує Середземне та Червоне моря, дозволяючи торгове сполучення між Європою і Азією по короткому шляху, замість обходу Африки або перевезення вантажів сушею. Канал було відкрито в листопаді 1869 року. Найбільша глибина каналу біля 20 м.

Фердинанд Марі де Лессепс (1805 – 1894) ‒ французький дипломат і підприємець, віконт, автор проекту і керівник будівництва Суецького каналу.

Альмо ‒ берберська династія (1130 – 1269), заснована пророком Мухамадом ібн Тумартом (1080 – 1130) (інша версія: заснована Абд-ен-Муменом (1101 – 1163) після перемоги народного повстання проти Альморавідів).

Танжерська криза ‒ (Перша марокканська криза), гострий міжнародний конфлікт, що продовжувався з березня 1905 по травня 1906 р. Виник на ґрунті суперечки Франції з Німеччиною щодо контролю над султанатом Марокко.

Агадірська криза – (Друга марокканська криза) — загострення міжнародних відносин напередодні Першої світової війни, викликане окупацією французами марокканського міста Фес в квітні 1911 року.

Завдання: 1. В окремий зошит законспектувати хронологічну таблицю на тему:«Арабські країни за нових часів».

2. Дайте письмову відповідь на питання:«У чому полягала специфіка колоніального поневолення народів Африки».

Рекомендована література:

1. Тупалев Б.М. Натиск на Африку: германская колониальная зксплуатация // Вопросы истории. ‒ 1993 ‒ № 5.

2. Жантиев Д.Р. От анархии к централизации: османский опыт военно-административных реформ в Сирии середины XIX в. // Восток. ‒ 1995. ‒ № 3. ‒ С.27-40.

3. Історія світової культури. Культурні райони. ‒ К., 1997.

4. Полікарпов В. Лекції з історії світової культури. ‒К., 1990.

5. Киселев К. Египет и государство ваххабитов: «война в пустыне» (1811-1818 гг.) // ННИ. – 2003. ‒ № 4. – С. 173-183.

6. Кириченко В.П. Нова історія країн Азії, Африки та Латинської Америки. – К.: Либідь, 2002. – 168 с. – С. 146 – 155.

7. Новая история стран Азии и Африки: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. А.М. Родригеса: В 3 ч., ч. 3. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 400 с. – С. 5 – 280.

8. Нова історія Азії та Африки: колоніальний Схід (кінець ХІХ – друга третина ХХ ст..): навч. посіб. / В.І. Головченко, В.А. Рубель. – К.: Либідь, 2010. – 520 с. – С. 156 – 159, 373 – 375.

9. Поп Ю.І. Нова історія країн Азії та Африки (XVI – поч. XX ст.) : підручник / Ю.І. Поп. – К. : ВЦ «Академія», 2012. – 376 с.