РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИН ЯК ПІДСТАВА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИН ЯК ПІДСТАВА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 8

1.1. Поняття та види міжнародних злочинів. 8

1.2. Концепції міжнародно-правового злочину. 20

РОЗДІЛ 2. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ ЗЛОЧИНИ І ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА КРИМІНАЛІЗАЦІЯ.. 32

2.1. Транснаціональний злочин і транснаціональне кримінальне право. 32

2.2. Міжнародні стандарти криміналізації окремих злочинів. 43

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ: НАПРЯМИ, ФОРМИ, СУБ’ЄКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ.. 59

3.1. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю як пріоритетний напрямок зовнішньої політики держави. 59

3.2. Роль і функції спеціалізованих установ ООН щодо попередження злочинності, щодо боротьби зі злочинністю та поводження з правопорушниками. 71

3.3. Інтерпол і його роль у боротьбі зі злочинністю.. 80

ВИСНОВКИ.. 93

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 100

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Світові інтеграційні процеси в області економіки, політики, права, соціальних відносин, що відбуваються в рамках глобалізації, мають не тільки позитивний характер, але і супроводжуються негативними наслідками. Одним з них є інтернаціоналізація злочинності, структура і зміст якої визначають пріоритетні напрями діяльності суб'єктів, що беруть участь в міжнародному співробітництві в боротьбі зі злочинністю. Так, на перший план в останні роки все більше висуваються завдання спільної боротьби з загально-кримінальними транснаціональними злочинами, що зачіпають інтереси багатьох держав, в силу їх суспільної небезпеки і значною поширеністю. Дані процеси та проблеми спільної протидії транснаціональній злочинності актуалізують необхідність цього дослідження.

У цьому зв'язку цілком зрозуміло, що Організація Об'єднаних Націй, її органи та установи, інші міжнародні організації на глобальному та регіональному рівнях, держави та представляють їх правоохоронні відомства приділяють велику увагу проблемам співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Підтвердженням є рішення і рекомендації практично всіх конгресів ООН з попередження злочинності і поводженню з правопорушниками.

Реалізація співпраці можлива при погодженні не тільки основних напрямків міжнародної боротьби зі злочинністю, але й самої стратегії цієї діяльності. В даному випадку мова йде про розгляд міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю як важливого напряму кримінальної політики. Причому така політика розробляється і здійснюється на різних рівнях: світовому (в рамках ООН, її органів, установ та організацій), регіональному (в масштабах Європейського Союзу, Ради Європи, Співдружності Незалежних Держав, Шанхайської організації співробітництва тощо), національному (в рамках окремих держав). Головне при цьому полягає в узгодженні спільних дій різних держав за окремими напрямами або всеосяжної інтеграції політики в сфері боротьби з міжнародними та загально-кримінальними транснаціональними злочинами.

Необхідність узгодження національних інтересів держав, регіональних об'єднань та міжнародного співтовариства при розробці та реалізації цілей і завдань, засобів, форм і методів спільної боротьби з злочинністю тягне за собою тривалість і складність цих процесів, дипломатичність формулювань міжнародно-правових документів у сфері боротьби зі злочинністю, декларативність рішень, розбіжність пріоритетів у даній діяльності та інші проблемні.

Міжнародна злочинність – це глобальна проблема, яка обумовлює необхідність глобальної реакції. Співробітництво держав у боротьбі з нею здійснюється як на основі міжнародних угод, так і в рамках складного і різнобічного інституціонального механізму. Відбувається «інтернаціоналізація» заходів запобігання і припинення злочинності, розробка й узгодження яких піднімається до міжнародно-правового рівня. Міжнародно-правової регламентації, у числі інших, набувають питання гармонізації кримінально-правової заборони, оптимізації систем кримінального правосуддя, координації превентивних антикримінальних зусиль держав.

Існування міжнародної злочинності не є специфічною рисою сучасності. Цей феномен виявляв себе за різних часів і є властивим різним культурам і суспільствам, має всілякі політичні, економічні, історичні та культурні корені. Сучасна концепція міжнародного злочину значною мірною базується на положеннях, розроблених у XIX ст.

Зацікавленість до вивчення міжнародних злочинів активно проявилася наприкінці 60 – на початку 70-х років минулого століття, коли тероризм, незаконний обіг наркотиків і зброї, торгівля людьми та інші види міжнародної злочинності посіли помітне місце у суспільній свідомості як серйозні правові, соціальні та політичні проблеми, які мають інтернаціональний характер. У минулому столітті у роботах багатьох авторитетних радянських юристів, зокрема, Барсегова Ю.Г., Бастрикіна О.І., Блищенка І.П., Бородіна С.В., Василенко В.А., Жданова М.В., Звирбуля В.К., Змієвського О.В, Іванової І.М, Карпеця І.І., Колосова Ю.М., Кудрявцева В.М., Куріса П.М., Лазарєва М.І., Левіна Д.Б., Лунєєва В.В., Ляхова Є.Г., Моджорян Л.А., Наумова А.В., Панова В.П., Петровського Ю.В., Полторака А.І., Полянського М.М., Рагинського М.Ю., Ромашкіна П.С., Тункіна Г.І., Ушакова М.О., Фисенка І.В., Черниченка С.В., Шаргородського М.Д., Шупілова В.П., інтенсивно розроблялася концепція міжнародного злочину. Але слід зазначити, що в цей період дослідження міжнародної злочинності значною мірою знаходилось під впливом ідеологічного протистояння «холодної війни».

Стан розробленості теми. У сучасній Україні окремим науковим і прикладним питанням міжнародної протидії злочинності приділяється значна увага. Вони розглядаються у дисертаційних дослідженнях, монографіях, відповідних розділах підручників і навчальних посібників, наукових статтях. У вітчизняній юриспруденції до них зверталися, зокрема, Антипенко В.Ф., Висоцький О.Ф., Борисов В.І., Баймуратов М.О., Буроменський М.В., Буткевич В.Г., Василенко В.А., Виноградова О.І., Вихрист С.М., Глущенко В.Б., Гнатовський М.М., Грищук В.К., Голубєв В.А., Заблоцька Л.Г., Закалюк А.П., Іванов Ю.А., Касинюк О.В., Ємельянов В.П., Костенко О.М., Кравчук C.Ф., Мацько А.С., , Навроцький В.О., Пашковський М.І., Попович В.М., Свистуленко М.П., Скомороха В.Є., Стрельцов Є.Л., Столярський О.В., Сироїд Т.Л., Тимченко Л.Д., Тихий В.П., Точиловський В.М. та багато інших вчених.

Об’єктом дослідження є сукупність норм міжнародного права, які регламентують міжнародне співробітництво у протидії злочинності, а також правовідносини, які складаються у процесі міжнародного реагування на злочинність.

Предмет дослідження – поняття «міжнародний злочин» як категорія міжнародного права, його юридична природа, зміст та види; міжнародно-правові стандарти криміналізації правопорушень; існуюча практика, тенденції та перспективи міжнародної протидії злочинності.

Мета та завдання. Мета дослідження полягає в теоретичному вивченні проблеми, що виявляється у створенні цілісної міжнародно-правової концепції співпраці для боротьби із злочинністю. Завдання:

- Визначити зміст поняття «міжнародний злочин» та «транснаціональний злочин» та їх характерні риси

- З’ясувати основні концепції розуміння міжнародного злочину як підстави кримінальної відповідальності;

- Розглянути специфіку міжнародних злочинів та міжнародні стандарти криміналізації окремих злочинів;

- Проаналізувати особливості міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, в тому числі і місце спеціалізованих установ ООН;

- Визначити роль Інтерполу на шляху боротьби зі злочинністю.

Методологічні основи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Методологічне підґрунтя склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Широко використано діалектичний метод, який, будучи загальним методом пізнання, вимагає враховувати загальний взаємозв’язок і постійний розвиток явищ. Цей метод знаходить відображення у конкретних законах діалектики: єдності та боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, заперечення , а також в категоріях діалектики – поняттях, які відображають всезагальні зв’язки буття (сутність і явище, зміст і форма, можливість і дійсність, одиничне, особливе і загальне).

Дослідження базується на методі історизму: його об’єкти розглядаються із врахуванням їх історичного розвитку. Вивчення контексту формування правових категорій дозволяє краще зрозуміти їхній зміст, витоки та перспективи розвитку. Конкретно-історичний метод було використано, зокрема, при вивченні еволюції міжнародних злочинів, розвитку доктрини міжнародного кримінального права і практики міжнародного антикримінального співробітництва. Дослідження побудовано на принципові методологічного плюралізму (застосування численних методів при вивченні кожного окремого явища); принципові об’єктивності та конкретності (дослідження спирається на факти реальної дійсності і підтверджується практикою, що дозволяє забезпечити його об’єктивність); принципові єдності предмета і методу вивчення.

Структура магістерської роботи складається зі вступу, трьох розділів, які поділено на сім підрозділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИН ЯК ПІДСТАВА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ