IV. Вивчити автоматичні засоби для виявлення, повідомлення і гасіння пожеж.

Для своєчасного автоматичного виявлення джерела загорання і повідомлення пожежній частини про місце пожежі використовують пристрої пожежного зв'язку і сигналізації. До них відносяться теле- і радіозв'язок, пристрої пожежної сигналізації з автоматичним і ручним пуском, електричні сирени, дзвони і гудки транспортних засобів.

На пожеженебезпечних об'єктах категорій А, Б, В встановлюють пожежні сповісники (датчики) які при виникненні пожежі по проводам і без них подають сигнали до прийомних апаратів. Пожежні оповісники бувають ручної і автоматичної дії. Ручні поділяються на кнопкові і кодові. Оповісники встановлюються всередині приміщень в коридорах, на драбинах і стінах, колонках на рівні 1,5 м від підлоги так, щоб до них був забезпечений вільний доступ. Автоматичні оповісники, в залежності від застосування датчиківбувають теплові, світлові, ультразвукові, димові та інші. Теплові оповісники спрацьовують від дії теплоти; наприклад, коли температура навколишнього повітря досягає критичного значення (на 20°С вище робочої температури захисною об'єкта) або коли температура в приміщенні наростає від 5 до 10°С за 1 хв. Світлові оповісники діють на основі перетворення ультрафіолетового випромінювання в електричну енергію, можуть виявити навіть невеликі ознаки полум'я, наприклад горіння сірника, практично миттєво.

Димові оповісники реагують на наявність в повітрі приміщення продуктів згорання. При попаданні диму від пожежі в іонізаційну камеру, яка знаходиться в оповіснику, він спрацьовує.

Теплові оповісники можуть контролювати приміщення з розрахунку один сповісник на 10-25 м² площі, димові - в залежності від місця їх встановлення -від 30 до 10 м² і світлові - 400-600 м².

Автоматичні оповісники кріплять переважно на стелі або підвішують на значній висоті від підлоги. При ремонті приміщення на них одягають захисні чохли. Коли роботи закінчені, чохли необхідно зняти.

Крім оповісників, всі об'єкти повинні мати внутрішній і зовнішній телефонний зв'язок. Біля телефонною апарату повинна бути табличка з червоним написом на білому фоні "При пожежі дзвонити 101".

Для гасіння пожеж в приміщеннях, які відносяться до категорій виробництв А, Б, В - особливо небезпечних в пожежному відношенні, застосовують стаціонарні обладнання. В таких приміщеннях монтують спринклерні установки для автоматичного гасіння пожежі розпиленою водою. Вони представляють собою мережу водопровідних труб, розміщених під стелею приміщення. В труби вмонтовані зрошувальні головки (спринклери). Отвір в головці закритий легкоплавким замком (температура плавлення 72, 93, 141, 182 °С). При підвищенні температури цей замок плавиться і викидається, вода надходить в головку, вдаряється в розетку і розпилюється. Один спринклер може зрошувати площу 9-12 м². Спринклерна система забезпечує подачу води безпосередньо в джерело пожежі. Як тільки при пожежірозкривається хоча б один спринклер, спеціальний контрольно-сигнальний клапан подає звуковий і світловий сигнал тривоги про пожежу.

Для подачі води відразу на всю площу приміщення використовують дренчерні установки групової дії. В них встановлені дренчери - відкриті зрошувальні головки без замків. Вода в трубопровід подається після відкриття спеціального клапану. Клапан відкривається автоматично або вручну, при цьому також подається сигнал небезпеки.

Приклади вибору типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для деяких об'єктів.

Приклад 1.Склад ЛЗР; площа 30 м². Категорія приміщення складу ЛЗР-А, клас можливої пожежі - В. Враховуючи наявність невеликої кількості ЛЗР, а, отже незначні розміри осередку можливої пожежі, доцільно встановити у даному приміщенні один переносний повітряно-пінний вогнегасник ВГГП -10. При цьому не порушується вимога до того, що відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 30м.

Приклад 2.Деревообробні майстерні; площа 300 м². В приміщенні знаходиться твердий горючий матеріал (деревина). Категорія приміщення - В, клас можливої пожежі - А. Для захисту майстерень необхідно два пінних вогнегасники місткістю 10 л. Рівноцінний захист забезпечується також двома порошковими вогнегасниками місткістю 5 л. Відстань між вогнегасниками та місцем можливого займання не повинна перевищувати 40 м.

Приклад 3. Механічні майстерні, в яких встановлені металорізальні верстати, займають площу 320 м². В приміщенні здійснюється механічне оброблення металів у холодному стані. Категорія приміщення Д, клас можливої пожежі Е (можливе займання електродвигунів верстатів). У майстернях необхідно встановити 2 порошкових або 2 вуглекислотних вогнегасників місткістю 5 л. В зв'язку з тим, що осередками можливої пожежі с електродвигуни верстатів, вибираємо 2 вуглекислотнівогнегасники типу ВВ-5. Відстань між вогнегасниками та місцем можливого займання становить не більше 70 м.

Приклад 4.Комп'ютерне приміщення; площа 250 м². В приміщенні знаходиться твердий горючий матеріал (папір). Категорія приміщення - В, клас можливої пожежі - А. Рекомендується оснастити дане приміщення двома пінними вогнегасниками місткістю 10 л, або порошковими місткістю 5 л. Бажано для захисту приміщення встановити два вуглекислотних вогнегасники типу ВВ-5 в зв'язку з тим, що в ньому знаходяться матеріальні цінності (комп'ютери).

Завдання 1.Вибрати тип і визначити необхідну кількість вогнегасників та інших первинних засобів пожежегасіння для об'єкта, заданого викладачем.

Таблиця 6. 1

Завдання 2. Визначити вогнегасні засоби для об'єкта, заданого викладачем

. Таблиця 6.2

Питання для контролю та самоконтролю

1. Назвати і дати характеристику вогнегасних речовин.

2. Якими способами можна досягнути припинення горіння?

3. Які горючі речовини не можна гасити водою?

4. Пояснити принцип пригнічення горіння інертними газами.

5. На якому явищі засновано гасіння речовин порошками?

6. Привести класифікацію вогнегасників і області їх застосування.

7. Пояснити будову, принцип дії і область застосування вогнегасників ВХП-10, ВХПП-10.

8. Розповісти про повітряно-пінні вогнегасники ВПП-5, ВПП-10. В чому перевага і недоліки гасіння пожежі пінними вогнегасниками?

9. Пояснити будову, принцип роботи і область застосування вуглекислотних вогнегасників.

10. Розповісти про порошкові вогнегасники ВП-1 ("Момент, "Момент- 2П).

11. Які вогнегасники найбільш ефективні для гасіння горючих і легкозаймистих рідин, нафтопродуктів? Чому?

12. Розповісти про інші первинні засоби пожежогасіння.

13. Розповісти про автоматичні засоби виявлення, повідомлення і гасіння пожеж.

Практична робота №7

Тема: Евакуація людей на випадок пожежі

Мета:Навчитися розрахувати час евакуації людей у разі виникнення пожежі

План підготовки до вивчення теми і виконання роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Вивчити методику проведення розрахунку часу евакуації.

Загальні відомості

Основні показники

Вогнестійкість конструкції – це її здатність зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.

Ступінь вогнестійкості – це нормована характеристика конструкцій, яка залежить від меж вогнестійкості та меж поширення вогню.

Межа вогнестійкості конструкції – це час від початку вогневого випробовування за стандартного температурного режиму до втрати конструкцією несучої або теплоізолювальної здатності.

Межа поширення вогню по конструкції – це розмір зони пошкодження зразка (см) в площині конструкції від області нагрівання перпендикулярно до найвіддаленішої точки пошкодження.

За вогнестійкістю будівлі поділяються на 8 ступенів – I, II, III, IIIа, IIIб, IV, IVа, V (СНіП 2.01.02-85). Регламентуються також мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні межі поширення вогню.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій залежить від товщини або площі поперечного перерізу та фізико - хімічних властивостей матеріалів. Наприклад, стіни з червоної цегли товщиною 38 см мають межу вогнестійкості 11 год., перегородка із червоної та силікатної цегли товщиною 12 см – 2,5 год., гіпсова перегородка товщиною 10 см – 1,7 год., дерев’яна товщиною 15 см, поштукатурена з обох сторін (2 см) – 0,75 год.