Види надзвичайних ситуацій та їх класифікація.

ВУкраїні щороку виникають тисячі тяжких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині в бага­тьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аварі­ями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна.

Як свідчить практика, для роботи в районі надзвичайної ситуації потрі­бне залучення значної кількості людських, матеріальних і технічних ресурсів.

15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положен­ня про класифікацію надзвичайних ситуацій».

За характером походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняються надзвичайні си­туації:

- техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, не-спровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небез­печних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове зруйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпе­чення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах, тощо.

- природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідроло­гічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні по­жежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей,

сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рос­лин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери, то­що.

- соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями теро­ристичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна за­гроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важли­вих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомуніка­ції, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухо­вих пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів, тощо.

- воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектри­чних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відхо­дів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій, тощо.

Крім того, необхідно знати, що, відповідно до територіального поши­рення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості лю­дей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:

I. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайна ситу­ація, що розвивається на території двох та більше областей або загрожує
транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні
матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості
окремої області.

II. Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація,
що розвивається на території двох або більше адміністративних районів або
загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли
для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що пере­
вищують власні можливості окремого району.

III. Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, що виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пунк­ти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матері­альні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості не­безпечного об'єкта. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситу­ації, що виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, які не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів.

IV. Надзвичайна ситуація об'єктного рівня - це надзвичайна ситуація, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не ви­ходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Подальша класифікація як природних, так і техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена за такими ознаками: загальна причина виник­нення, вид прояву, сфера, наслідки, терміни та масштаб прояву.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих про­мислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення тех­ногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднен­ня (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техноген­но-небезпечних виробництвах. До них належать у першу чергу хімічно не­безпечні об'єкти, радіаційно-небезпечні об'єкти, вибухо- та пожежонебезпеч-ні об'єкти, а також гідродинамічно небезпечні об'єкти. Останні роки значно зросла також небезпека від аварій та катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру класифікуються за таки­ми основними ознаками:

- за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загаль­нодержавного рівня);

- за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації - у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території об'єкти особливого природо­охоронного значення; у водоймах; матеріальних об'єктах - об'єктах інфра­структури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та населення - персонал підприємств та установ, мешканці житлових будин­ків, пасажири транспортних засобів, тощо).

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

Природні небезпеки.

Небезпечне природне явище - подія природного походження або ре­зультат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масшта­бом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, ура­гани, снігові заноси, лісові пожежі. Лише за останні 20 років вони забрали життя понад трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнали шкоди від стихійних лих.

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найча­стіше трапляються:

- геологічно небезпечні явища: зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та інше;

- метеорологічні небезпечні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, си­льний град, ожеледь;

- гідрологічно-небезпечні явища: паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та інше;

- природні пожежі лісових та хлібних масивів;

- масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Територія України характеризується дуже складними умовами, що ви­значає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономі­рності їх прояву в різних географічних зонах і районах.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідроло­гічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища, як правило, виникають в комплексі, що значною мі­рою посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища в основному визначаються проявом трьох головних груп чинників - ендогенних, екзоген­них та гідрометеорологічних процесів.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості - що одним елементом, наприклад сильний вітер, зсув або земле­трус, та складні, з кількома одночасно діючими процесами однієї групи або кількох груп, наприклад негативних атмосферних та геодинамічних екзоген­них процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Аварії природного характеру класифікуються за такими основними ознаками: масштабами наслідків відповідно до територіального поширення; розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат; кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

5.3. Загальні положення охорони праці та техніки безпеки при ви­конанні будівельно-монтажних робіт.

Будь-яке будівництво здійснюється на основі проекту провадження ро­біт, у якому згідно СНіП ІІІ-4-80* «Техніка безпеки в будівництві» містяться положення по безпеці праці. При проектуванні безпечних методів особливо велике значення мають перевірочні розрахунки, що забезпечують міцність і стійкість конструкцій, будівельних машин і механізмів для їхнього монтажу, у тому числі й тимчасових. Питання охорони праці розробляються в основ­них розділах проекту. Основні заходи, які знаходять висвітлення в проектній документації, підрозділяються на дві групи: організаційні й технологічні.

При розробці безпечних методів на будмайданчику важливе значення мають правильне визначення розмірів небезпечних зон (дії піднімальних кранів, ліній електропередачі, зберігання горючих, вибухових, шкідливих ма­теріалів), зон інтенсивного руху й безпечного, раціонального розташування різних об'єктів і ділянок робіт. Так само необхідно не тільки передбачити мі­ри безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт, але й заходи щодо попередження впливу на робітників небезпечних і шкідливих факторів, які можуть виникнути при провадженні робіт.

Основна мета проектування охорони праці полягає в розробці конкрет­них заходів щодо питань безпеки й нешкідливості праці для того, щоб інже­нерно-технічні працівники проводили їх у життя при виконанні будівельно-монтажних робіт.

Перш ніж розпочати зведення об'єкта, будівельний майданчик необхід­но підготувати для безпечного виконання всіх наступних робіт, передбачених проектом. Цей період називається підготовчим. Далі в процесі підготовчих робіт будівельний майданчик звільняють від всього що заважає будівництву об'єкта: будинків, споруджень, дерев, виконують роботи із планування, бу­дують тимчасові дороги, укладають підкранові колії, улаштовують водовід­води, тимчасове освітлення, виконують розбивку та інше.

Одним з перших заходів підготовчого періоду є огородження території будівництва. Інвентарні огородження будівельних майданчиків повинні від­повідати ГОСТ 23407-78. Конструкція огородження і його розташування вка­зуються в проекті.

Для запобігання руйнування існуючих або нових споруд виконують пониження рівня ґрунтових вод та водовідводи. Особлива увага приділяється захисту від затоплення котлованів і траншей. При водовідводі повинні до­тримуватися нахили у канавах, улаштовуватися дренажі та інші заходи.

Необхідно постійно здійснювати контроль за змістом шкідливих і не­безпечних речовин у повітрі робочої зони, за освітленістю, вібрацією, шу­мом, температурою, вологістю, швидкістю руху повітря. Якщо будуть уста­новлені граничні значення зазначених параметрів, то роботи варто призупи­нити та розробити відповідні міри профілактики.

Всі люди, що перебувають на будівельному майданчику, зобов'язані носити захисні каски. У робітників колір захисної каски може бути жовтий або помаранчевий; у майстрів, виконробів - червоний колір; у керівного складу організацій, підприємств, начальників ділянок, цехів, громадських ін­спекторів по охороні праці, працівників служби техніки безпеки - білий ко­лір.