Тема 5. Статистика зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД як об’єкт статистичного вивчення.

Основні показники платіжного балансу.

Статистичне вивчення зовнішньоторговельного обороту країни.

1. ЗЕД як об’єкт статистичного вивчення.

Зовнішньоекономічна діяльність ви­значається як сфера економічної діяльності підприємств, фірм, компаній і країни, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, іноземни­ми кредитами й інвестиціями, здійсненням спільних проектів з ін­шими країнами.

Відповідно до закону України про ЗЕД розрізняють такі види зовнішньоекономічної діяльності:

ü експорт та імпорт товарів, послуг, робіт, прав;

ü міжнародні фінансові операції та операції з цінними папе­рами;

ü кредитні та розрахункові операції;

ü товарообмінні (бартерні) операції;

ü орендні, зокрема лізингові, операції;

ü операції з придбання й обміну валюти тощо.

Статистичний облік зовнішньоторговельних операцій полягає у спостереженні за рухом товарних потоків через державний кор­дон. Залежно від напряму руху товарів виокремлюють два об'єк­ти статистичного спостереження:

Þ статистика експорту — спостереження за товарами, що ви­возяться з країни;

Þ статистика імпорту — спостереження за товарами, що над­ходять до країни.

2. Основні показники платіжного балансу.

Платіжний баланс— це статистичний звіт про еко­номічний розвиток держави та її фінансовий стан. Він відображає зовнішньоекономічні відносини однієї країни з іншими країнами за певний період, а саме: розвиток зовнішньої торгівлі, залучення іноземних інвестицій, інвестиції за кордон, своєчасність пога­шення зовнішнього боргу, зміну резервів Національного банку.

Складовими платіжного балансу є рахунок поточних операцій і баланс руху капіталів.

Þ Рахунок поточних операцій(зовнішньоторговельний баланс за товарами і послугами) — це різниця між фактичними надхо­дженнями доходів у країну й витратами з експортно-імпортних операцій (без вартості товарів, проданих у кредит). Іншою складовою зовнішньоторговельного балансу є баланс за «невидимими операціями» — це різниця між доходами від експорту послуг і витратами на їх імпорт.

Þ Рахунки операцій з капіталом і фінансовими активами й зобо­в'язаннями пов'язані з інвестиційною діяльністю. Баланс руху капіталів— це різниця між увезенням і вивезенням приватних і державних капіталів (інвестицій), одержанням і наданням міжна­родних позик і кредитів. Рух капіталу й міжнародний кредит ха­рактеризують об'єктивну тенденцію перерозподілу капіталів між країнами, задоволення потреб у цьому факторі виробництва через світовий ринок. Вивезення капіталу здійснюється у формі держав­них позик, кредитів міжнародних фінансових організацій. Основ­не призначення балансу руху капіталів — виявити можливості покриття дефіциту балансу поточних операцій. Позитивне сальдо балансу руху капіталів спостерігається у країн-інвесторів, від'єм­не — у країн-боржників.

Þ При одержанні кредитів у країни виникають боргові зо­бов'язанняперед іншими країнами (кредиторами), а якщо країна надає кредити — боргові вимогидо інших країн. Боргові вимоги, включені в баланс, показують, на яку суму країна надала кредит і зробила інвестиції за кордон. Боргові зобов'язання характеризу­ють суму кредитів чи інвестицій, отриманих країною.

Þ Звітний баланс,складений за певний період, характеризує ди­наміку заборгованості та вимог країни до інших держав. Розрахун­ковий балансна певну дату показує співвідношення грошових ви­мог і зобов'язань країни незалежно від того, коли вони виникли.

Активи й зобов'язання в платіжному балансі класифікують за функціональним призначенням: прямі інвестиції, портфельні ін­вестиції (акції, цінні папери, облігації тощо), інші інвестиції (кредити, готівка, депозити) та резерви.

Для усунення платіжних дисбалансів у зовнішньоекономічно­му секторі використовують резервні активи.Складовими резер­вів є ліквідні іноземні активи та монетарне золото, які належать або контролюються органами грошово-кредитного регулювання. Скорочення резервів у платіжному балансі відображається зна­ком «+», зростання — знаком «—».

Платіжний баланс буває активним (додатним), коли надхо­дження в країну перевищують її платежі, і пасивним (від'єм­ним), коли платежі перевищують надходження. За пасивного платіжного балансу зростає зовнішній борг країни, падає курс її національної валюти, виснажуються валютні та золоті запа­си. Тому врівноваженість платіжного балансу — основа стало­сті валютно-фінансового стану країни.

Рівень державного зовнішнього боргу (К) визначається від­ношенням суми державного зовнішнього боргу (ЗБ) до ВВП. Застосовується також інший метод його визначення — відно­шенням суми державного зовнішнього боргу до експорту країни. За рівнем цього показника країни поділяють на три групи: з високим, помірним і низьким рівнем зовнішнього бо­ргу:

Виплата зовнішнього боргу та процентів за ним становить су­му щорічного обслуговування зовнішнього боргу. Норма обслу­говування зовнішнього боргу (N)— це відношення суми виплат зовнішнього боргу (С) до суми валютних надходжень (VP): N = С / VP (або до експорту країни). Норма обслуговування зов­нішнього боргу розраховується за відповідний рік, і вважається, що вона не повинна перевищувати 25 %.

Приклад

У Таблиці 1 необхідно заповнити пропущені рядки:

Таблиця 1

Платіжний баланс України за 2012 рік

Розв’язання:

Таблиця 1

Платіжний баланс України за 2012 рік

Приклад

1. У 2014 році загальний державний борг країни становив 69,81 млрд дол США, з них 55,6% - зовнішні зобов’язання. Оцініть рівень зовнішнього боргу України відносно експорту та ВВП, а також норму обслуговування, якщо експорт становить 68,485 млрд дол США, ВВП – 132,528 млрд дол. США, а витрати на обслуговування зовнішнього боргу – 4,44 млрд дол США.

Розв’язання:

§ Зовнішній державний борг = 69,81*0,556 = 38,814 млрд $

§ Рівень зовнішнього державного боргу відносно ВВП = (38,814/132,528)*100% = 29,29%

Україна має низький рівень зовнішнього боргу щодо ВВП (до 60%)

§ Рівень зовнішнього державного боргу відносно експорту = (38,814/68,485)*100% = 56,68%

Рівень зовнішнього боргу щодо експорту теж є незначним (до 60%)

§ Норма обслуговування державного зовнішнього боргу = (4,44/68,485)*100% = 6,48%

Норма обслуговування державного зовнішнього боргу не перевищує граничного значення у 25%, а отже є незначною.

3. Статистичне вивчення зовнішньоторговельного обороту країни.

Сутністю зовнішньої торгівлі є економічний обмін із закордонними країнами, вивезення товарів та послуг із країни (експорт) та їх увезення у країну (імпорт). Зовнішня торгівля ак­тивно впливає на економіку країни.

У зовнішньоторговельних операціях обліковуються окремо товари, послуги, кредити. Оборот зовнішньої торгівлі окремої країни та оборот світової торгівлі визначаються за календарний період в натуральному і вартісному виразі у національній валюті та в доларах США.

У практиці міжнародної торгівлі використовуються групуван­нязовнішньоекономічних операцій між країнами-контрагентами:

ü за видами операцій — купівля-продаж товарів, торгівля по­слугами, надання кредитів;

ü групами товарів (машини, устаткування, мінеральні продук­ти тощо) і видами послуг (транспортні, туристичні, послуги зв'язку, будівельні, страхові, фінансові і т. ін.);

ü ступенем технологічного оброблення товару — сировина, напівфабрикати, готові вироби;

ü видами товарообмінних операцій — комерційні операції, бартер, операції з давальницькою сировиною.

Групування слугують основою аналізу структури експорту (імпорту) і структурних зрушень. На основі розподілу експорту за видами операцій, групами товарів і видами послуг визначають найвагоміші експортні товари (послуги), для імпорту — товари критичного імпорту. Для характеристики виробничо-технологічного потенціалу країни особливо важливе значення має структу­ра за ступенем технологічного оброблення товарів, зокрема:

ü частка сировини в загальному обсязі експорту;

ü частка готових виробів у загальному обсязі імпорту;

ü співвідношення експорту (імпорту) промислових виробів і продукції агропромислового комплексу.

Структура обороту зовнішньої торгівлі досліджується ста­тистикою у двох напрямах:

ü з погляду географічного розподілу імпорту й експорту, тоб­то визначення частки експорту (імпорту) окремої країни (групи країн) у загальному експорті (імпорті) своєї країни;

ü з погляду їхньої товарної структури (частка окремих товар­них груп в експорті (імпорті).

Приклад

2. За даними Таблиці 2 визначити показники рівня розвитку і збалансованості зовнішньої торгівлі України за 2014 рік:

Таблиця 2

Обсяги ВВП, експорту та імпорту товарів та послуг в Україні за 2014 рік

Розв’язання:

§ Зовнішньоторговельний оборот = Е+І = 68485+73768 = 142253 млн. $

§ Сальдо зовнішньої торгівлі = Е-І = 68485-73768 = -5283 млн. $

§ Коефіцієнт покриття імпорту експортом = = (68485/73768)*100 = 92,84%

§ Експортна квота = = (68485/132528)*100% = 51,68%

§ Імпортна квота = = (73768/132528)*100% = 55,66%

§ Зовнішньоторговельна квота = = (142253/132528)*100% = 107,34%

Висновки. Сальдо руху товарів та послуг у 2014 році є від’ємним, що вказує на перевищення імпортом експорту. Коефіцієнт покриття вказує на незбалансованість зовнішньої торгівлі. У 2014 році, 7,16% імпорту не покривається експортними надходженнями. Значення експортної квоти є більшими від 35%, що свідчить про значну відкритість економіки України. Імпортна квота або коефіцієнт імпортної залежності значно перевищує безпечну для економіки межу у 15% Зовнішньоторговельний оборот перевищує ВВП на 7,34%.

В цілому показники зовнішньоекономічної діяльності країни свідчать про значну відкритість економіки та занадто небезпечне зростання її залежності від імпорту та неможливість покриття витрат на нього за допомогою експортних надходжень.