Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права,

яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання

Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови:

страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

При укладенні договорів у зовнішньоторговельній практиці широко використовуються типові контракти. Типовий контракт це примірний договір або ряд уніфікованих правил, викладених у письмовій формі, сформульованих раніше з врахуванням торгової практики і звичаїв та прийняті сторонами, що домовляються, після узгодження відповідно до вимог конкретної угоди.

Найпростіший контракт купівлі-продажу містить такі основні умови, як предмет та обсяг поставки (найменування та кількість товару), строк та місце поставки, базисні умови поставки, ціна та загальна вартість поставки, умови платежу, порядок здачі-приймання товару, умови про гарантії та санкції, про арбітраж, форс-мажор, транспортні умови, юридичні адреси сторін, підписи продавця та покупця. Сторони договору купівлі-продажу продавець та покупець беруть на себе конкретні обов’язки, які містяться у всіх умовах договору. Основними для продавця є: поставити товар, передати належні до нього документи і передати право власності на товар; для покупця оплатити вартість товару і прийняти поставку. В контракт, як правило, вносяться також положення, спільні для обов’язків продавця та покупця, зокрема з таких важливих питань, як:

- поняття та порядок розрахунку збитків, відшкодування яких може вимагатися внаслідок порушення обов’язків

- однією із сторін;

. право на отримання процентів при прострочці платежу;

- принцип звільнення від відповідальності, наслідки розірвання договору;

- право на призупинення виконання договору;

- обов’язок по зберіганню товару, що належить іншій стороні, та інші.

Перед тим, як укладати зовнішньоекономічний договір, необхідно вибрати спосіб встановлення контакту з потенційними партнерами.

Експортер може використовувати такі способи встановлення контактів з контрагентами:

1. направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному або кільком іноземним покупцям (замовникам);

2. прийняти та підтвердити замовлення покупця;

3. направити пропозицію у відповідь на запит із зазначенням конкретних умов майбутнього контракту або з проформою контракту;

4. взяти участь у торгах, подавши тендер організаторам торгів;

5. взяти участь у торгово-промислових виставках та ярмарках. Імпортер може скористатися одним з таких способів:

6. направити потенційному або вже відомому продавцю (постачальнику) замовлення;

7. направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;

8. оголосити торги з запрошенням до участі підприємств, які можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;

9. направити можливому виробнику комерційний лист про наміри вступити у переговори у відповідь на його пропозицію;

10. направити експортеру безумовний акцепт його пропозиції.

Ініціативу встановлення контакту може виявити як покупець (замовник), так і продавець (виконавець).

Правила ІНКОТЕРМС.

Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і дуже широко застосовуються в практиці міжнародної торгівлі. ІНКОТЕРМС скорочене від англійського Іпїегпаіїопаі Соттегсіаі Тегтз (Міжнародні торгові терміни), повна їх назва Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (часто їх називають ще базисні умови постачання). Видаються вони Міжнародною торговельною палатою і вперше були опубліковані в 1936 р. Надалі в них вносилися зміни і доповнення в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 р. За своєю суттю Правила ІНКОТЕРМС є систематизованим зводом ряду міжнародних торговельних порядків.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС дозволяє суб’єктам господарювання (продавцю і покупцю) із різних країн, що можуть мати різне внутрішнє законодавство, різну практику здійснення торгових операцій і т.д досягти однакового розуміння своїх зобов’язань по постачанню товару, уникнути непотрібної витрати часу на узгодження і детальний опис у договорі купівлі-продажу умов постачання товару, звести до мінімуму можливі суперечки в зв’язку з неправильним розумінням, тлумаченням умов постачання товару і запобігти в зв’язку з цим збоям у постачанні.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС українськими господарюючими суб’єктами у взаємовідносинах із їх іноземними контрагентами спрощує укладання й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі різниці між законодавством України і законодавством країни контрагента українського суб’єкта господарювання.

В Україні застосування ІНКОТЕРМС є обов’язковим згідно з Указом Президента України Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів від 4 жовтня 1994 р. із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 1 липня 1995 р.

Чим же відрізняються ІНКОТЕРМС-2000 від ІНКОТЕРМС-1990 Чому виникнула необхідність видання нової редакції

Як вказує у своїх офіційних коментарях до ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародна торговельна палата, вони пропонують більш просте і ясне уявлення 13 термінів (визначень), кожний із яких був переглянутий, а також враховують широке поширення зон вільної (безмитної) торгівлі, збільшення використання електронних засобів зв’язку при вчиненні торгових угод і зміни в практиці транспортування товарів.

Правила ІНКОТЕРМС за своєю суттю є систематизованим зводом торговельних порядків, які носять рекомендаційний характер. Прийняття нової редакції Правил 2000 р. не означає, що сторони договору купівлі-продажу не можуть с цього моменту робити посилання в договорі на попередню редакцію Правил 1990 р.

Завдання та запитання:

1. Ознайомтесь з законами України Про зовнішньоекономічну діяльність, Про режим іноземного інвестування: