Терміни та скорочення, вжиті у Методичних рекомендаціях та зразках письмових процесуальних документів

Терміни та скорочення, що їх вжито у цих Методичних рекомендаціях та зразках письмових процесуальних документів, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:

КК України – Кримінальний кодекс України;

КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України;

ПК України – Податковий кодекс України;

ст. – стаття Конституції України, КК України, КПК України та/чи ПК України;

ч. – частина статті КК України, КПК України та/чи ПК України;

п. (пп.)– пункт (підпункт) відповідної частини статті чи статті КК України, КПК України та/чи ПК України;

ДСТУ–державний стандарт України;

ЄС – європейський стандарт

ДФС України – Державна фіскальна служба України;

СУ ФР ДФС України – Слідче управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України;

Податкові злочини – злочини, підслідні слідчим органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 3 ст. 216 КПК України);

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України);

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України);

Документ – діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, є доказом чого-небудь [9, с. 236];

Реквізити документа – окремі обов’язкові елементи документа;

Формуляр документа – сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності на бланку;

Бланк документа – це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію [5];

Бланк установи– це бланк документа, що дає змогу визначити установу-створювача документа [5]. КПК України (ч. 6 ст. 110 КПК України) бланк установи називає офіційним бланком;

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1 ст. 99 КПК України);

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України (ч. 2 ст. 98 КПК України);

Письмовий документ – текстовий документ, змiст якого зафiксовано за допомогою письмових знакiв [5];

Рукописний документ – письмовий документ, письмовi знаки змiсту якого особа написала власноручно чи iншим безпосереднiм способом [5];

Надрукований документ – письмовий документ, знаки змiсту якого зафiксовано друкувальними пристроями [5];

Фонодокумент – документ, змiст якого зафiксовано будь-якою системою звукозаписування [5];

Вiдеодокумент – документ, змiст якого зафiксовано засобами вiдеозаписування [5];

Електронний документ – документ, який створюють та використовують тiльки в межах комп’ютерної системи [5];

Письмові процесуальні документи досудового розслідування – текстові документи, які за допомогою письмових знаків відображають прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення, перебіг, хід і результати проведених процесуальних дій чи сукупність послідовних дій, спрямованих на збирання доказів (фактичних даних) у кримінальному провадженні;

ДКУД – Державний класифікатор управлінської документації (ДК 010-98), затверджений наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 р. N 1024 (із змінами і доповненнями);

УФД – Уніфікована форма документа – сукупність реквізитів, установлених відповідно до завдань, що підлягають вирішенню у певній сфері діяльності і розташованих у визначеному порядку на носії інформації (п. 2.18 Наказу Держстандарту України від 31 грудня 1998 р. N 1024 (із змінами і доповненнями));

Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України);

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК України);

Показання– це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України);

Процес– сукупність послідовних дій, засобів, спрямованих на досягнення певного наслідку; визначений законом порядок діяльності слідчих і судових органів [9, с. 997];

Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 110 КПК України);

Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК України (ч. 2 ст. 110 КПК України);

Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України);

Досудове слідство – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів (п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) – документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 317 КПК України);

Обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Учасники кримінального провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Керівник органу прокуратури – Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень(п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Прокурор – прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Слідчий – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень; (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Слідчі підрозділів фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України– службові особи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Суд першої інстанції – районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження (п. 22 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Суд апеляційної інстанції – Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення (п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Суддя – голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжний (п. 23 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Судове провадження – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України);

Розмір мінімальної заробітної плати – грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія (п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України).