Оцінки фінансового стану підприємства

Фінансовий стан визначається на підставі використання системи показників, які відбивають наявність, використання, рух ресурсів підприємства в грошовому виразі. Він формується під впливом різноманітних організаційно-технічних та виробничо-господарських чинників.

До основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства відносяться :

- аналіз динаміки складу і структури майна підприємства;

- оцінка руху джерел фінансування;

- аналіз стану запасів та витрат;

- аналіз фінансових коефіцієнтів.

Розпочнемо аналіз фінансового стану з вивчення складу та структури майна за даними активу балансу (див. табл. 3.1 ). Як видно з наведеної таблиці іммобілізовані засоби складали 62,6 % у загальній сумі активу підприємства у 2000 році та становлять 44,6% у 2001 . В свою чергу мобілізовані – 31,6 % та 46,7 % відповідно у 2000 та 2001 роках. Витрати майбутніх періодів хоча і зросли на 348,1 тис. грн. у структурі активу балансу залишаються майже сталими – 5,8% та 5,7% відповідно у 2000 та 2001 роках.

Можна зробити висновок, що підприємство збільшило мобільність своїх засобів, так як оборотні засоби можуть бути використані в якості засобу платежу, що є досить актуальним в умовах ринкової економіки

Другим етапом аналізу фінансового стану було проведено оцінка руху джерел фінансування за даними пасиву балансу (див. табл. 3.2). Як видно з таблиці власні джерела ЗАТ “Вінниціяпобутхім” у 2000 році складали - 62,5%, а позикові –37,5 % в загальній сумі пасиву балансу підприємства, а у 2001 році - власні джерела складають - 46,3 %, а позикові –53,7 % . Що є досить негативним явищем в діяльності підприємства, адже свідчить про його цілковиту залежність від позикового капіталу. Але слід зазначити, що вартість власних джерел не змінилась, просто для розширення виробництва з¢явилась потреба збільшити обігові кошти, що було реалізовано за рахунок кредитів.

Дуже важливим моментом є наступний етап аналізу фінансового стану підприємства – це аналіз стану запасів та витрат (див. табл. 3.3). Як видно з таблиці фактичні залишки на кінець 2001 року значно відрізняються від аналогічних у 2000 р. Поясненням цього є розширення обсягів виробництва, відповідно збільшення суми матеріалів. Негативним є зростання суми готової продукції (на 3849,3 тис. грн.), яка з одного боку являє собою запас готової продукції, а з іншого уповільнює обіговість мобільних засобів. Позитивним є ситуація із зменшенням дебіторської заборгованості та товарів на кінець року.

Таблиця 3.3. – Оцінка стану запасів та витрат.

Заключним етапом у аналізі фінансового стану підприємства є аналіз фінансових коефіцієнтів, які являють собою відносні показники фінансового стану (див. табл. 3.4).

Коефіцієнт автономій (Ка) – являє собою одну із важливіших характеристик сталості фінансового стану, його незалежністю від позикових коштів. Він дорівнює відношенню власного капіталу до загального підсумку балансу. Так Ка у 2000 році дорівнював 0,62 , а у 2001 становить Ка=0,46, це свідчить про зменшення фінансової незалежності підприємства, тобто дає змогу зробити висновок, що підприємство не може покрити всі зобов¢язання власними коштами по даним 2001року .

Таблиця 3.4 – Аналіз показників фінансової сталості.

Значення даного показника підкріплюється коефіцієнтом співвідношення позикових та власних коштів (Кпв), який дорівнює 0,6 та 1,16 відповідно у 2000 та 2001 роках. Значення Кпв у 2001 році свідчить про те, що значне перевищення позикових засобів над власними, що є негативним для діяльності будь-якої організації.

При збереженні мінімальної фінансової сталості підприємства Кпв обмежується зверху значенням відношення вартості мобільних засобів підприємства до вартості його іммобілізованих засобів (Км/і) Значення цього показника свідчать про значне перевищення у 2001 році мобільних над іммобільними засобами (1,11), що є позитивним для підприємства.

Досить суттєвою характеристикою сталості фінансового стану є коефіцієнт маневреності (Км), який дорівнює відношенню власних обігових засобів підприємства до загальної величини джерел власних засобів. Цей показник становить –0,001 та 0,04 відповідно у 2000 та 2001 роках, що свідчить що досить мала частина власних засобів ( а у 2000 році взагалі відсутня) знаходиться в мобільній формі, що не дозволяє вільно маневрувати цими засобами.

Одним з головних відносних показників сталості фінансового стану є коефіцієнт забезпеченні запасів і витрат власними джерелами формування (Кз). Його реальні значення на підприємства свідчать про не забезпеченість обігових засобів власними джерелами (Кз = -0,004 та 0,055).

Структуру засобів підприємства характеризує коефіцієнт майна виробничого призначення (Квм), який дорівнює відношенню суми вартостей основних засобів, капітальних вкладень, обладнання, виробничих запасів та незавершеного виробництва бо підсумку балансу. Значення коефіцієнта по рокам становить 0,78 та 0,73, що свідчить про відсутність необхідності залучати довгострокових позикових кошт.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Кк), який виражає частку короткострокових зобов¢язань підприємства в загальній сумі зобов¢язань складає 0,84 та 0,97 відповідно у 2000 та 2001 році. Це свідчить про те, що короткострокові зобов¢язання підприємства складають вирішальну частку у загальній сумі зобов¢язань та мають тенденцію до збільшення.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості та інших пасивів (Кк.з) виражає частку кредиторської заборгованості та інших пасивів в загальній сумі зобов¢язань підприємства і становить 0,21та 0,1 відповідно у 2000 та 2001 році. Що свідчить про зменшення заборгованості підприємства по продукції та розрахунках.

Значення коефіцієнту прогнозу банкрутства (Кпб) , тобто його зростання у 2001 році ( 0,24 та 0,44 відповідно у 2000 та 2001 році.), свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства.

3.2. Аналіз фінансових результатів діяльності ЗАТ “Вінницяпобутхім”

В системі показників фінансових результатів отримують закінчену грошову оцінку різні сторони виробничої, збутової та фінансової діяльності підприємства.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування складає:

ФР = ВП(З) +П(З)од + П(З)зд­ (3.2),

Де ВП(З) – валовий прибуток (збиток) , який складає виручка від реалізації продукції за мінусом ПДВ та собівартості реалізованої продукції;

П(Зод –прибуток (збиток) від операційної діяльності , які включає інші доходи та витрати операційної діяльності;

П(З)зд­ – прибуток (збиток) від звичайної діяльності, які включає інші доходи та витрати звичайної діяльності (див. табл.3.5).

Таблиця 3. 5– Оцінка рівня та динаміки показників фінансових результатів.

Як видно з таблиці валовий прибуток зріс у 2001 році порівняно з 2000 р. на 675,3 тис. грн. або на 25,82% ((675,3 / 2615,3)* 100), що обумовлене зростанням обсягів продажу, тобто виручки від реалізації на 3589,1 тис. грн. або 24,32% у 2001 році порівняно з 2000 р. На величину цього показника також вплинули зміна структури виробництва, а через зміну собівартості реалізованої продукції (2913,9 тис. грн.) й зміна цін на сировину та матеріали, рівень мат реальних та трудових витрат. Слід зазначити, що збиток від операційної діяльності зменшився на 1049,5 тис. грн. або на 54,93%, а збиток від звичайної діяльності зріс на 1328,4 тис. грн. або на 200,24%.

Ці зміни призвели до збільшення показника фінансового результату до оподаткування на 396,3 тис. грн. або на 957, 25 %, що є дуже позитивним в діяльності підприємства, хоча загалом витрати від операційної та звичайної діяльності перевищують доходи по цим статтям, а це в свою чергу потребує уваги з боку керівництва організації.

Наступним етапом аналізу фінансових результатів діяльності підприємства було проведено аналіз рівнів рентабельності. Було використано показник загальної рентабельності виробництва, який розраховується як відношення фінансового результату до оподаткування до середньорічної вартості основних виробничих фондів, запасів і витрат. До факторів, які в основному впливають на рентабельність виробництва, відносяться :

- прибуток на 1 грн. реалізованої продукції;

- коефіцієнт фондомісткості продукції;

- коефіцієнт закріплення обігових засобів ( див. табл. 3.6)

Таблиця 3. 6- Аналіз рівня рентабельності виробництва.

Як видно з таблиці, фактори, які в основному впливають на рентабельність виробництва, суттєво змінились у 2001 році порівняно з 2000 р. Так позитивним є зменшення фондомісткості продукції у 2001 році на 0,17 (0,55 – 0,72) та зростання прибутку на 1 грн. реалізованої продукції з 0,3 коп. на 2,4 коп. у 2001 році порівняно з 2000 р. Також є позитивною і зміна коефіцієнта закріплення обігових засобів, який зріс на 0,22 (0,40 – 0,18) . Зважаючи на це, відбулося зростання рівня рентабельності виробництва з 0,31% до 2,5% у 2001 році порівняно з 2000 р. Але слід зазначити, що даний рівень рентабельності є досить низьким для галузі виробництва побутової хімії, для якої є нормальним рентабельність 15 – 20 %.

Аналіз беззбитковості.

Кожний підприємець зацікавлений в тому, щоб вижити в конкурентній боротьбі та завжди прагне отримати максимум прибутку, який має бути обґрунтований відповідними аналітичними розрахунками.

Важливим управлінським рішенням, зокрема в маркетинговій діяльності, є правильне визначення, при яких обсягах випуску продукції виробництво буде рентабельним, а при яких воно не буде давати прибутку. Це рішення, поряд з попитом, є обґрунтуванням виробничої потужності підприємства.

Тому проведемо розрахунок наступними етапами:

1. визначення беззбиткового обсягу продажу, при якому забезпечується повне відшкодування постійних видатків фірми;

2. визначення обсягу продажу, який гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

3. визначення зони безпеки (запасу фінансової сталості) підприємства.

Для визначення цих показників скористаємось аналітичним та графічним способами. В теоретичній частині наведено залежність між обсягами збуту продукції, витратами виробництва та прибутком (див. рис.1.3). За цим графіком можна визначити при якому обсязі реалізації підприємство матиме прибуток, а при якому ні. За допомогою графіка можна визначити точку , яка називається точкою беззбиткового обсягу реалізації (поріг рентабельності), в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації.

Аналітичний спосіб розрахунку беззбиткового обсягу продажу та зони беззбитковості підприємства більш зручний в порівнянні з графічним. Він орієнтований на маржинальний дохід (прибуток в сумі з постійними витратами підприємства) та зводиться до ряду наступних формул:

MR = П + FC ( 3.3),

Де MR – маржинальний дохід ( загальна сума);

П – прибуток;

FC – постійні витрати.

Або MR = ТW – VC (3.4)

Де ТW – виручка від реалізації;

VC – змінні витрати.

РВ = (3.5),

Або

РВ = (3.6) ,

Де РВ – точка беззбиткового обсягу реалізації продукції у грошовому виразі,

- питома вага маржинального доходу у виручці від реалізації продукції.

(3.7),

де - точка беззбиткового обсягу реалізації продукції у натуральних одиницях,

Q – кількість проданої продукції в натуральних одиницях.

Для визначення обсягу реалізації продукції, при якому підприємство отримує певну суму прибутку, використовується наступна формула:

, (3.8),

де р- ціна одиниці продукції;

AVC – питомі змінні витрати.

При багато номенклатурному виробництві використовують таку формулу:

, (3.9),

Для визначення зони безпеки використовуються наступна формула:

, (3.10)

Так як ми не маємо достатньої інформації для розрахунку беззбиткового рівня виробництва в цілому по підприємству, в даній курсовій роботі буде проведено розрахунок беззбиткового рівня виробництва СМЗ “Лотос М”, дані для якого було взято з калькуляції цього порошку , яку наведено в додатку 2.

По-перше, визначимо суму постійних та змінних витрат. Так, в якості постійних приймаємо наступні статті витрат :

- зарплата основних робітників (виробництво повністю автоматизоване, і кількість робітників не залежить від обсягу виробництва)

- відрахування на соціальне страхування;

- загально виробничі витрати;

- адміністративні витрати;

- позавиробничі витрати;

- відрахування в інноваційний фонд.

Сума по цих статтях дорівнює 137,9 грн. на калькуляційну одиницю (1 тонна). Зважаючи на те, що нам відомий обсяг виробництва СМЗ “Лотос М” у 2001 році , ми можемо розрахувати загальну суму постійних витрат підприємства:

FC = 137,9грн. * 1220т = 168,2 тис.грн.

Відповідно середні змінні витрати складають різницю між витратами на виробництво одиниця продукції та постійними витратами:

AVC = АТС - FC = 2 357,54 – 137,9 = 2 219,64 грн, а VC = 2 219,64 грн.* 1220т = 2 708,0 тис.грн.

Сума валових витрат на 1220 т. СМЗ “Лотос М” : ТС = 2 357,54грн * 1220т = 2 876,2

Виручка від продажу 1220т СМЗ “Лотос М”: ТW= 3 307, 66 тис. грн., а прибуток складає :

П = 3 307,66 – 2 357,54 = 431,46 тис.грн

Таким чином, маржинальний прибуток по формулам 3.3 та 3.4 складає :

MR = 431,46 + 168,2 = 599,66 тис.грн або MR= 3 307,66 – 2708,0 = 599,66 тис. грн.

Точка беззбиткового обсягу реалізації в грошовому виразі за формулами 3.5 та 3.6:

РВ = (3307,66 * 168,2)/ 599,66 = 927,77 тис. грн або

РВ = 168,2 / ( 599,66 / 3307,66)= 927,77 тис. грн

Точка беззбиткового обсягу реалізації продукції у натуральних одиницях за формулою 3.7:

= 1220 * 168,2 / 599,66 = 342,2 тонни.

Підприємство прагне отримувати прибуток в сумі 600 тис. грн. Визначимо обсяг продажу, який гарантує отриманню цієї суми прибутку на основі формули 3.8 :

q = (168,2 + 600,0) / (2,71 – 2,22) = 1567,76 тис.грн

Зона безпеки за формулою 3.9 :

ЗБ = (3307,66 – 927,77)/ 3307,66 = 0,72

На рис 3.1 наведено графічний розрахунок беззбиткового рівня продажу СМЗ “Лотос М” для ЗАТ “Вінницяпобутхім”. Наведений графік та аналітичні розрахунки показують, що беззбитковий обсяг продажу та зона безпеки залежать від суми постійних та змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію.

Велике значення має співставлення беззбиткового обсягу продажу з величиною попиту на продукцію підприємства. Так попит на СМЗ “Лотос М” (1390,8 тонн) значно перевищує поріг збитковості (342,2 тонни), тому виробництво даної продукції є доцільним та перспективним.

4. Маркетинг-план підприємства

Розділ 1 “Загальна та маркетингова стратегія підприємства”.

Основною ціллю підприємства “Вінницяпобутхім” є досягнення по можливості найвищого рівня споживання продукції власного виробництва, що в свою чергу створює умови для максимального збагачення та досягнення максимального спроживчого задоволення.

Загальна стратегія підприємства – це розширення обсягів виробництва продукції з метою закріплення власних позицій. В зв¢язку з цим маркетингова стратегія ЗАТ “Вінницяпобутхім” заключається у збільшенні власної частки на ринку та витіснення з нього конкурентів.

В основі зростання фірми лежить інтенсивне зростання, яке передбачає глибоке проникнення на ринок та вдосконалення товарів. Практика показує, що ця стратегія приносить успіх у 60-80% випадків. В свою чергу, глибоке проникнення пов¢язане з постійним пошуком шляхів підвищення збуту існуючих товарів на існуючих ринках з використанням більш агресивних маркетингових зусиль. Вдосконалення товару для ЗАТ “Вінницяпобутхім” означає збільшення збуту за рахунок вдосконалення вже існуючих, а також створення нових товарів на вже завойованих ринках.

Співвідношення сильних та слабких сторін підприємства потребує стратегій концентрації зусиль.

За матрицею Бостонської Консалтингової Групи (БКГ) для досягнення поставлених цілей ЗАТ “Вінницяпобутхім” повинна дотримуватись стратегій “Зірка”, яка передбачає інтенсифікацію маркетингових зусиль для підтримки та примноження частки ринку.

За багатокрительною матрицею Мак Кінсі дане підприємство є досить конкурентноздатним та працює на ринку середньої привабливості. Тому фірма має достатньо стійкі позиції та має спрямовувати свої ресурси на пошук сегментів, які при найменших витратах забезпечили прибуток з найменшим ризиком.

За темпами росту ринкового сегменту та долею ринку фірми ЗАТ “Вінницяпобутхім” займає стратегію фірми-послідовника, адже вона працює стабільно, але їй не належить більша частка ринку, тому для досягнення поставлених цілей фірма повинна наслідувати сильних конкурентів.

Для досягнення підприємство проводить стратегію широкого проникнення, тобто зниження ціни при зростанні витрат на стимулювання збуту.

Розділ 2 “Аналіз ринків збуту та попиту”

Ринок збуту продукції ЗАТ “Вінницяпобутхім” є ринком кінцевих споживачів, тобто ринок, де окремі особи та домашні господарства купують товари та користуються послугами для особистого або сімейного споживання чи використання. Індивідуальні споживачі відрізняються один від одного за багатьма критеріями, тому сегментація ринків збуту має важливе значення.

За географічною ознакою ринком збуту ЗАТ “Вінницяпобутхім” є територія України загалом та Центральний район зокрема.

За статевою ознакою діяльність підприємства націлена на жінок віком 18 – 65 років, так як зважаючи на традицій та менталітет, саме цей прошарок населення є користувачем продукції виробників пральних засобів.

За рівнем доходів організація в якості “своїх” сегментів називає споживачів з низькими та середніми доходами. Споживачі з високими доходами надають перевагу порошкам іноземного виробництва таким як “Аріель”, “Тайд”, “Е” та інші.

Для розрахунку ємності даного ринку скористаємось тим, що потреба населення в пральних засобах покривається повністю (як вітчизняними, так і закордонними СМЗ), тому ємність ринку дорівнює платоспроможній потребі в цій продукції.

В Україні на 1 людину припадає 1,22 кг прального порошку на рік. Якщо чисельність населення 49 млн. чол., то

Е = 1,22 * 49 000 000 = 59,78 тис. тонн.

У 2001 році ЗАТ “Вінницяпобутхім” реалізувало 14 тис. тонн пральних засобів. Таким чином, частка ринку ЗАТ “Вінницяпобутхім” становить %, що є досить вагомим показником діяльності підприємства.

На ступінь еластичності впливає багато факторів. Зважаючи на те, що пральні засоби мають замінників, товар не є товаром першої необхідності, ціна середня та не витрачається багато часу на прийняття рішення про купівля – товар має середній ступінь еластичності.

Витрати на сегментування ринку склали 10% від загальних витрат на збут та становлять у 2001 році – 0,1 * 643,9 = 64,39 тис. грн.

Розділ 3 “Товарна політика підприємства”

Проведемо класифікацію продукції ЗАТ “”Вінниціпобутхім :

1. за призначенням : товар кінцевого споживання;

2. за терміном використання : предмет короткочасного використання;

3. за характером споживання і ступенем обробки : готовий виріб;

4. за призначенням товару та ціною : товар повсякденного попиту;

5. за способом виготовлення : стандартна продукція.

В даний час підприємство “Вінницяпобутхім” випускає пральні порошки 10-ти марок. Це такі відомі порошки, як “Лотос”:

- Лотос –М,

- Лотос Лимон,

- Лотос Біо+,

- Лотос Яблуко,

- Лотос Супер,

- Лотос Вайт;

“Біо-М” та нова торгова марка “МАКС” :

- Макс - універсал;

- Макс - автомат;

- Макс Біо+

Порошки розфасовуються в упаковки 0,45, 0,5 та 0,6 кг.

Основна продукція знаходиться на стадії зрілості життєвого циклу товару, адже темпи зростання збуту гальмуються, а конкуренція загострюється.

Тому підприємство аби підтримати високий рівень продажу використовує наступні заходи:

1. Якість пральних засобів знаходиться на рівні світових стандартів завдяки ретельно розробленим рецептурам. Планується й надалі удосконалювати склад та якість своєї продукції

2. Введення нових пральних порошків (весною 2001р), які мають кольорові включення для захисту їх від підробок.

3. Періодична зміна підприємством упаковки порошку “Лотос”, про що попереджує своїх покупців.

4. Новий вид маркування з нанесенням дати виготовлення та номера технологічної зміни : Якщо у покупця все ж виникають сумніви щодо якості “Лотоса”, він може звернутись безпосередньо на підприємство, де фахівці проведуть дослідження його вмісту.

5. Планується введення нових економічних пакетів масою 1,8 кг, які будуть більші за вагою, але дешевші за ціною.

Розділ 4 “Цінова політика ЗАТ “Вінницяпобутхім”

Підприємство ставить перед собою наступне завдання - завоювання лідерства за показниками частки ринку, тому формування ціни (максимально можливе зниження) здійснюється з метою заволодіння більшої частки ринку з розрахунком на довгостроковий прибуток.

Політика цін фірми гнучка, адже одних покупців можуть привернути товари дешеві, інших – навпаки, бо дешеві не всиляють довіри щодо їхніх якісних характеристик.

Цінова політика ЗАТ “Вінницяпобутхім” визначається й типом ринку, де вона реалізується. Так вона спричинена ринок монопольної конкуренції, де існує широкий діапазон цін та широкий вибір товарів як за якістю так і за зовнішнім оформленням.

Тому цінова політика підприємства формується з орієнтації на ціни конкурентів. В структурі ціни більше 50 % складають витрати на сировину. При середньому рівні рентабельності вітчизняної пральної продукції 10% підприємство має надбавку 8 %, що дозволяє йому утримувати нижчу ціну, ніж у конкурентів при тому ж або навіть вищому рівні якості.

Підприємство намагається зберегти низький рівень цін, тому проводить пошук шляхів зниження собівартості продукції.

Проведемо розрахунок оптимального рівня виробництва на прикладі СМЗ “Лотос М”.

Розрахунок для різних обсягів виробництва СМЗ “Лотос М” загальних змінних, загальних постійних та загальних валових видатків, середніх змінних, постійних та валових витрат приведено у табл. 4.1, на основі даних якої побудовано графіки кривих цих витрат (див. рис. 4.1). Як видно з графіків на загальні постійні видатки діє ефект концентрації виробництва, тобто чим більшим є обсяг виробництва, тим меншою є сума постійних витрат на одиницю продукції, тобто тим менша величина середніх постійних витрат. А змінні витрати ведуть себе згідно закону спадної віддачі. Свідченням цього є криві середніх змінних , середніх валових та граничних витрат. Ці криві показують, що збільшення обсягу виробництва до певного рівня призводить до зменшення змінних, а відповідно і валових витрат на одиницю продукції, тобто діє позитивна віддача. Але з певного обсягу віддача набуває негативного характеру, тобто із подальшим збільшенням обсягів виробництва середні валові витрати починають зростати, що в результаті зменшує прибуток підприємства від реалізації даної продукції. Як видно з графіків, мінімальні середні валові витрати виробництва будуть досягнуті при обсязі 1300 тонн, тобто він є буде оптимальним рівнем виробництва СМЗ “Лотос М”. Подальше збільшення виробництва буде не приносити менший прибуток на одиницю продукцію .

Розділ 5 “Організація збуту продукції ЗАТ “Внницяпобутхім”

Мета підприємства – досягнення максимального доступу до продукції в усіх регіонах України та створення ефективного розподілу та збуту.

Тому пральні порошки постачаються в усі регіони України та за її межі. Підприємство користується послугами посередницьких фірм-оптовиків. Так на внутрішньому ринку ЗАТ “Вінницяпобутхім” має більше 30 регіональних ділерів, з яким працює на умовах консигнації.

Головною функцією, що виконує цей канал товароруху є стимулювання збуту з метою посилення реакції споживачів на товари, що пропонуються підприємством. Товарорух проходить за схемою:

Де В – виробник;

Д – дистриб¢ютор або ділер;

К – клієнт, (підприємство роздрібної торгівлі чи кінцевий споживач)

ЗАТ “Вінницяпобутхім” обрало саме цей канал товароруху тому, що:

1. ринок горизонтальний та вимагає розгалуженої збутової мережі;

2. ринок розпорошено географічно;

3. часто виникає потреба у термінових поставках незначних партій товару;

4. можна значно заощадити на транспортних витратат, до того ж доставка продукції здійснюється переважно за рахунок постачальника.

Слід зазначити, що підприємство не має власних фірмових магазинів. Переважна частка його продукції реалізується не через магазини роздрібної торгівлі, а на базарах та у місцях стихійного продажу.

Структура товароруху ЗАТ “Вінницяпобутхім” подана на діаграмі 4.1. Загальні витрат на товарорух складають 456,4 тис. грн., розподіл витрат по складовим проводиться за аналогічною структурою, так на транспортуванні за межі району відводиться : 0.46* 456,4 = 209,9 тис. грн; на складування : 0,26 * 56,4 =118,6 тис. грн; на підтримування товарно-матеріальних запасів : 45,6 тис. грн; на одержання та відвантаження продукції : 27,4 тис. грн; на упакування 22,8 тис. грн; на адміністративні витрати та опрацювання замовлень відповідно 18,2 та 13,7 тис. грн.

Діаграма 4.1 Структура товароруху ЗАТ “Вінницяпобутхім”

Розділ 6 “Стимулювання збуту”

Для ЗАТ “Вінницяпобутхім” існує гостра потреба в стимулюванні збуту, адже на ринку панує гостра конкуренція, товар знаходиться на стадії зрілості та необхідним є подальше збільшення обсягів збуту.

В якості об’єктів стимулювання ЗАТ “Вінницяпобутхім” обрало покупців та посередників.

Так для стимулювання збуту щодо покупців фірмою використовуються наступні заходи:

- зміна упаковки;

- рекламні акції ;

- розповсюдження зразків через посередників.

Щодо посередників фірмою застосовується постачання товарів безкоштовно, знижки за виконання планів реалізації та своєчасне повернення грошей (умови консигнації).

Дані методи стимулювання збуту є “перевіреними часом” та виправданими з тоски зору їх економічної віддачі.

Сукупна сума витрат на стимулювання збуту складає 3 % від товарообігу та становить:

0.03 * 18345,6 = 150, 6 тис. грн. на рік.

Розділ 7 “Рекламна діяльність ЗАТ “Вінницяпобутхім”

Загострення конкуренції на ринку СМЗ, а також поява на ньому підробок вимагають від підприємства планування рекламної політики, спрямованої на формування позитивного іміджу своєї продукції.

Розробляючи програму рекламної діяльності, на ЗАТ “Вінницяпобутхім” було прийнято ряд важливих рішень, які мають пряме відношення до складання системи цілей, формування бюджету, вибору варіанту звернення, визначення засобів поширення інформації (охоплення, частковість, вплив, конкретні носії реклами), оцінки виконання програмних заходів (комунікативна та торгівельна ефективність).

Серед завдань поставлених перед рекламою підприємства були визначені наступні:

- поширення знань про підприємство;

- вплив на прийняття рішення про покупку;

- подолання упередженості стосовно рекламного продукту;

- підтримка добрих емоцій у покупців товару.

Було поставлено завдання розробити таку рекламу, яка мала б на меті не тільки зародження думки про потребу споживача в пральному засобі, а й викликати палке бажання купувати продукцію виробництва даного підприємства.

В якості факторів, які впливають на вибір засобів розповсюдження рекламного звертання було пророблено:

- вартість рекламного виходу на аудиторію;

- співвідношення корисної та некорисної аудиторії;

- частота рекламного виходу на покупця;

- ступінь впливу на покупця;

- наповненість інформаційного джерела іншою рекламою.

Після цього відділом реклами було прийнято рішення про канали розповсюдження реклами. Серед яких є телебачення (канал “1+1”), зовнішня реклама (плакати ( див. дод. 3), вітрини з товаром, пакети з рекламними зображеннями), реклама на місці продажу (вітрини магазинів, вивіски, знаки, упаковка, участь у ярмарках, представлення продукції на всіх виставках даного направлення), через пресу ( у газетах), пряма (поштою та інформаційні листи ( див. дод. 4)

Рішення про замовлення телевізійної реклами універсального прального порошку “МАКС” рекламному агентству зумовлене тим, що останнє має багатий досвід виконання різноманітних замовлень, а також тим, що тут працюють найкращі творчі та технічні спеціалісти. Головною метою замовленої реклами стало підняття попиту. Головним акцентом рекламного продукту стали гасла “Економічний у застосуванні, вигідний в ціні !” та “Чудовий результат та мінімум витрат !”. В основу звернення до споживачів було покладено “замальовку” з натури та використання свідчень про користь товару.

ЗАТ “Вінницяпобутхім” використовує широкий спектр рекламних засобів для здійснення впливу на коло споживачів з метою підвищення попиту на продукцію власного виготовлення та закріплення у покупців асоціації до неї, як до якісної продукції по розумній ціні.

Робота проведена підприємством у сфері рекламної діяльності дає змогу зробити висновок, що загалом підприємство усвідомлює її вирішальне значення на сучасному рівні розвитку ринку. При чому можна з впевненістю сказати, що це усвідомлення приносить свої результати. Про це свідчить наведений в одному з попередніх розділів аналіз економічних показників діяльності підприємства за 2000 – 2001 роки.

Витрати на рекламу у 2001 році склали 74,16 тис. грн.

Розділ 8 “Розрахунок бюджету маркетингу”

Загальний бюджет ЗАТ “Вінницяпобутхім” приведено до таблиці 4.2