НОВІТНЯ ІСТОРІЯ країн ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ. 1918-1945 рр.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ.

1918-1945.

Чернігів

Анотація

курсу “Новітня історія країн Європи та Америки”

Навчальний курс “Новітня історія країн Європи та Америки” охоплює тривалий період історичного часу. За початкову його межу більшість дослідників визначає 1918 рік, пов‘язуючи це із завершенням І світової війни. Верхня межа новітньої історії є рухомою і визначається терміном “сучасний період”. Хронологічно курс Новітньої історії поділяється на два періоди: 1918-1945 рр. та 1945 – сьогодення. Територіально курс охоплює країни Європи (окрім слов’янських держав), а також Північної та Південної Америки.

При вивченні курсу застосовуються країнознавчий, регіональний та проблемний підходи. Зокрема країнознавчий принцип використовується для вивчення особливостей історичного розвитку розвинених країн Західної Європи та Америки (США, Канада, Велика Британія, Франція тощо). Регіональний підхід застосовується при аналізі особливостей суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку країн Північно-Західної, Центральної, Південної Європи та Латинської Америки. Проблемний підхід обумовлений необхідністю акцентування уваги на глобальних, якісно нових чи то своєрідних явищах суспільно-політичного, соціально-економічного розвитку або культурного життя. У рамках курсу знайшли відображення такі проблеми як «Тоталітаризм як суспільно-політичне явище у Новітній історії країн Європи», «Міжнародні відносини у міжвоєнний період», «Друга світова війна», «Світова економічна криза 1929-1933 рр.» тощо.

При вивченні історії окремих країн Західного світу головна увага приділяється особливостям та еволюції державно-правового устрою, політичній історії, моделям, головним принципам та рівню економічного розвитку, особливостям соціальної політики, зовнішньополітичній стратегії та її реалізації. При цьому значна увага приділяється ролі суб‘єктивного фактора у Новітній історії країн Європи та Америки.

Проблеми, пов‘язані із особливостями та розвитком духовної культури окремих країн та Західної цивілізації в цілому, особливості зовнішньої політики окремих країн, загальні тенденції розвитку країн Латинської Америки тощо виносяться на самостійну роботу студентів.

Курс Новітньої історії є інтегрованим, його проблеми переплітаються з іншими навчальними курсами, зокрема «Новітня історія країн Азії та Африки», а також із суспільствознавчими дисциплінами.

Навчальний курс “Новітня історія країн Європи та Америки” розрахований на студентів вищих навчальних закладів історичних спеціальностей з урахуванням базового рівня знань (середньої освіти), які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалавра. Курс викладається у VII – VIII семестрах і передбачає по 30 лекційних, 16 практичних та 35 годин самостійної роботи у кожному семестрі.

Пояснювальна записка

Пропонований навчально-методичний посібник розроблено для І періоду новітньої історії (1918-1945 рр.) із урахуванням вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджено з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS). І період курсу “Новітня історія країн Європи та Америки ” розділено на 2 модулі. Перший модуль – це аудиторна робота студентів, котра включає і результат оцінки самостійної роботи, другий модуль – суто екзамен.Формою підсумкового контролю якості знань, навичок, вмінь студентів є екзамен у VІІ-му семестрі.

Матеріал курсу розділено на три тематичних блоки. Зміст першого блоку складає матеріал тем, присвячених історії становлення та особливостям розвитку недемократичних режимів на теренах Західної Європи. Територіально він охоплює Італію, Німеччину, Іспанію, Португацію та Грецію. Підсумовується матеріал проблемою тоталітаризму, як своєрідного феномена суспільно-політичного розвитку першої половини ХХ ст. Значна увага також приділяється вивченню впливу І світової війни на історичний процес, становленню Версальсько-Вашингтонської системи договорів та формуванню зовнішньополітичної статегії великих країн у міжвоєнний період.

Другий тематичний блок охоплює пробематику, котра стосується особливостей історичного розвитку провідних країн Європи та Північної Америки, а також регіону Північно-Західної Європи та ряду країн Центральної та Східної Європи. Головна увага акцентується на моделях суспільно-політичного та економічного розвитку. Разом з тим, значна увага приділяється зовнішній політиці у контексті функціонування Версальсько-Вашингтонської системи договорів та формуванню нових рис соціальної політики.

Третій тематичний блок включає проблеми, які розкривають особливості історичного розвитку країн Латинської Америки з акцентом на провідних країнах регіону, зокрема більш детально аналізується політичний та економічний розвиток Мексики. Також у цьому блоці знайшли відображення характерні риси розвитку міжнародних відносин у 20-30-х рр. ХХ ст., особливості суспільних рухів у країнах Західної Європи та Америки. Особлива увага приділяється подіям ІІ світової війни.

В процесі викладання матеріалу актуалізуються набуті студентами знання, навички, вміння, життєвий досвід, вивчається творча спадщина багатьох вітчизняних і зарубіжних істориків.

Формою контролю якості знань, вмінь та навичок, здобутих у ході опрацювання матеріалу, може бути система завдань, яка будуватиметься на основі поступового підвищення їх складності та вимагатиме оперування основними прийомами розумової діяльності, передбачатиме збільшення ступеня активності і самостійності студента в навчальній діяльності.

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ навчального КУРСУ

“НОВІТНЯ Історія країн ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ. 1918-1945 рр.”

(за вимогами ECTS)

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ країн ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ. 1918-1945 рр.

МЕТА:

- ознайомлення з основними завданнями, проблемами, джерелами та літературою курсу “Новітня історія країн Європи та Америки. 1918-1945 рр.”;

- закріплення та поглиблення у студентів здобутих ними в середніх навчальних закладах знань про історичний розвиток країн Європи та Америки у міжвоєнний період;

- оволодіння студентами практичних навичок роботи із джерелами та науковою літературою;

- розвиток аналітичного мислення та критичного підходу до джерел та літератури;

- вироблення вміння формулювати, висловлювати та документально підтверджувати власну думку;

- формувати вміння відстежувати головні тенденції історичного розвитку як окремих країн, так і великих регіонів;

- вироблення наукового бачення суспільних явищ, подій, тенденцій минулого та сучасного;

- виховання національної і громадської свідомості, формування толерантного, неупередженого ставлення до інших народів, утвердження ідеалів гуманізму у майбутніх фахівців.

СЛОВНИК

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (тема, самостійна робота, лабораторна робота, тест).

Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові (дорівнює 27 годин загального навчального часу). Повноцінне оволодіння кожним змістовним модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань на лекційних заняттях, практичних завдань і відбувається під час аудиторної та самостійної роботи згідно з навчальним планом або за індивідуальним графіком роботи студента.

Поточний контроль – оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів, що здійснюється у ході навчального процесу шляхом проведення усного опитування, контрольної роботи, тестування, колоквіуму тощо.

Модульний контроль – форма контролю, у якому підводиться підсумок роботи студента впродовж модуля. Результатом модульного контролю є модульна оцінка.

Модульна оцінка – бальна оцінка (абсолютна), яку отримав студент у результаті контролю за виконанням усіх видів робіт (теоретичних, практичних, самостійних), віднесених до відповідного модуля.

Екзамен (залік) - форма підсумкового контролю, засвоєння студентом навчального матеріалу з окремої дисципліни за певний період відповідно до навчального плану.

Лекція –основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться лекторами – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Семінарське заняття –форма навчального заняття., при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, курсові роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.

Самостійна робота студента – основний засіб роботи студента по оволодінню навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.