Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Обґрунтування стратегії виходу на міжнародні ринки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет геотехнологій та управління виробництвом

Кафедра „Управління виробництвом”

 

 

Методичні вказівки

щодо виконання розділу дипломної роботи

„План міжнародного маркетингу”

 

Донецьк — 2005

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет геотехнологій та управління виробництвом

Кафедра „Управління виробництвом”

 

 

Методичні вказівки

щодо виконання розділу дипломної роботи

„План міжнародного маркетингу”

(для студентів спеціальності 7.050206 – „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”)

 

 

Затверджено на засіданні кафедри „Управління виробництвом”, протокол № 8 від 08 лютого 2005 р.

 

Рекомендовано на засіданні на засіданні навчально-видавничої ради ДонНТУ, протокол № ___ від ____________ 2005 р.

 

Донецьк — 2005

УДК 339.138

ББК 65.58

Г 58

Гомаль І.І., Худолей О.Г.

Методичні вказівки щодо виконання розділу дипломної роботи „План міжнародного маркетингу” студентами спеціальності 7.050206 – „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”. – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – 27с.

 

 

Методичні вказівки містять перелік обов’язкових підрозділів, що вміщує розділ дипломної роботи „План міжнародного маркетингу”. Викладена методика виконання підрозділів та відповідні приклади.

 

 

Автори: проф. І.І.Гомаль,

доц. О.Г.Худолей

 

 

Відповідальний за випуск проф. І.І.Гомаль

Технічний редактор доц. І.С.Костюк

 

© Кафедра управління виробництвом ДонНТУ, 2005



ЗМІСТ

 

Обґрунтування стратегії виходу на міжнародні ринки............................................................................................................
Цільові показники інвестиційного проекту........................
2.1 Визначення планових виробничих витрат при розробці виробничої стратегії............................................................................................................
2.2 Побудова функції сукупних виробничих витрат.........................................
2.3 Визначення витрат на збагачення вугілля й обсягу виходу концентрату після збагачення (для вугледобувних підприємств)...................................
2.4 Складання бюджету маркетингу...................................................................
2.5 Визначення критичного обсягу продажів....................................................

 

 

Обґрунтування стратегії виходу на міжнародні ринки

Термін " міжнародний маркетинг " відноситься до діяльності фірм, сфера виробничої і комерційної діяльності яких поширюється на закордонні країни. Міжнародний маркетинг спирається на принципи національного маркетингу і має схожу з ним структуру. Разом з тим він є надто специфічний, тому що має справу з зовнішньоторговельними і валютними операціями, іноземним і міжнародним законодавством.

Стимулами міжнародного бізнесу служать порівняльні переваги, обумовлені поділом і спеціалізацією економік держав, розходженням їхньої економічної і географічної умов.

Значення міжнародного маркетингу необхідно розглядати не тільки з позиції ринкових представлень, але й у більшій мері з позиції інтернаціоналізації національних економік. Інтернаціоналізація економічних процесів стає в даний час самостійною силою, маючи яскраво виражену тенденцію до зростання. В економічному змісті інтернаціоналізація виробництва веде до поглиблення поділу праці, росту його продуктивності, розширенню сфери додатка капіталу, розвитку техніки і методів розрахунків.

Вибираючи стратегію виходу на зовнішній ринок (особливо якщо це експорт, фірма може використовувати різні ознаки сегментації і їхньої комбінації.

При здійсненні сегментації закордонних ринків враховується цілий комплекс факторів, основними з який є:

1) економіко-географічні фактори;

2) структурно-демографічні фактори;

3) культурно-історичні фактори;

4) політичні фактори;

5) психологічні фактори;

6) фактори індивідуального статку;

7) фактори потреби (прихильності);

8) фактори відносної імовірності;

9) фактори якості продукції;

10) конкурентні фактори.

Серед критеріїв привабливості міжнародного ринку розглядаються:

1) Обсяг (ємність) ринку—обсяг збуту продукції (у натуральному чи грошовому вимірі) протягом визначеного періоду часу в даній країні.

2) Зріст ринку країни—визначається індексом росту обсягу ринку (обсягу збуту) за визначений період.

3) Структура споживачів—показник, обумовлений через обсяги придбання даного виду продукції так називаними великими, середніми, малими споживачами на ринку країни, а також часткою тієї чи іншої споживчої групи.

4) Діапазон цін—співвідношення верхніх і нижніх меж цін на порівнянну продукцію, що існували на даному ринку в минулому чи можуть бути встановлені в майбутньому, при різних співвідношеннях питомих цін на порівнянну продукцію власної асортиментної програми підприємства.

5) Купівельна спроможність споживачів—здатність потенційних покупців чи кінцевих споживачів здобувати на ринку товари чи послуги за рахунок власних доходів чи прибутку.

6) Приступність ринку—залежить від існування на них протекціоністських мір уряду, різних національних норм, встановлення однобічних переваг місцевим підприємствам і щодо високих витрат, пов'язаних з виходом на даний ринок.

7) Політичні й економічні ризики ринків—залежать від політичної й економічної нестабільності, слабкої правової бази, бюрократизації, високого рівня інфляції, загального незадовільного ділового клімату.

Організація міжнародної діяльності фірми передбачає вибір стратегій виходу на закордонні ринки. Розробка подібних стратегій, пов'язана зі способом виходу на ринок визначеної країни і з вибором каналу збуту. Ці стратегії розрізняються в залежності від того, чи експортує фірма продукцію, виготовлену нею на своєму ринку, чи створює виробничий підрозділ на закордонному ринку.

При виробництві товарів у своїй країні існують наступні варіанти виходу на міжнародні ринки:

а) непрямий (непрямий) експорт:

1) нерегулярний експорт;

2) експорт через торгові компанії;

3) експорт через експортно-імпортні компанії;

4) експорт за допомогою межфірмової кооперації.

б) прямий експорт:

1) експорт через закордонних представників;

2) експорт через місцевих агентів;

3) експорт через місцевих дистриб’юторів;

4) експорт через власні торгові філії.

При створенні виробничого відділення за рубежем вихід на міжнародні ринки здійснюється шляхом:

- організації складальних заводів;

- шляхом розміщення контракту на виробництво;

- за допомогою ліцензійних договорів;

- створенні спільних підприємств;

- за допомогою прямого інвестування.

Розробка ринкової стратегії є найважливішим напрямком маркетингової діяльності виробничого відділення. Усі засоби і методи маркетингової діяльності спрямовані на максимально обґрунтоване визначення прибутковості виробництва кожного конкретного виробу і виробничого відділення в цілому.

У залежності від поставлених цілей і засобів їхнього досягнення можна виділити кілька видів ринкових стратегій, застосовуваних у діяльності виробничих підприємств при роботі на міжнародних ринках.

Стратегія закріплення на ринку—найбільш простий і економічний варіант—припускає, що підприємство не виділяє конкретні сегменти ринку як цільові, а орієнтується на ринок у цілому, на широке коло покупців чи споживачів своєї продукції. Підприємство використовує однаковий комплекс маркетингу у всіх сферах ринку: однакова продукція, однакова ціна, реклама, канали збуту і однакові методи стимулювання. Підприємство не змінює раніше поставлених цілей. Його задача—зростання обсягу продажів і прибутку на своєму сегменті ринку.

Стратегія розширення сегментів ринку—виходить з того, що екстенсивний шлях себе вичерпав. Потрібно виходити на нові ринки або розробляти модифікації існуючого товару. Ця стратегія вимагає додаткових витрат на вивчення нових ринків, рекламу, організацію доставки і продаж на них продукції. Ці витрати повинні окупатися прибутком від додаткового обсягу продажів.

Ця стратегія доцільна тільки тоді, коли діючий ринок насичений товаром, а резерви виробничої потужності і конкурентноздатність продукції дозволяють збільшити обсяг її виробництва і продажів.

Стратегія інтеграції—припускає забезпечення підвищених доходів на основі об'єднання з іншими підприємствами з використанням їхнього досвіду і ресурсного потенціалу (консорціуми, асоціації і т.п. ).

Стратегія диверсифікованості—означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні області виробництва.

Стратегія завоювання частки ринку чи її розширення до визначених показників здійснюється:

- шляхом випуску і впровадження на ринок нової продукції,

- формування нових запитів у споживачів,

- проникнення в нові сфери застосування продукції.

Розширення частки ринку традиційної продукції в умовах, коли всі товарні ринки так чи інакше поділені, можливо, лише:

- за рахунок відходу з ринку конкурента,

- придбання у конкурента його частки чи його частини ринку,

- зниження під впливом конкуренції частки конкуруючої фірми,

- руйнування конкурента й усунення його з ринку.

Це досягається шляхом модифікації і впровадження на ринок нових моделей, застосування як прямих, так і схованих методів конкурентної боротьби.

Стратегія інновації пропонує створення виробів, що не мають аналогів на ринку. До таких виробів відносяться, насамперед, принципово нові продукти, орієнтовані на нові потреби.

Стратегія інноваційної імітації припускає можливість копіювання нововведень, розроблених конкурентами, і, насамперед , принципово нових ідей, закладених у новій продукції. Таку стратегію проводять фірми, що володіють значними ресурсами і виробничими потужностями, необхідними для швидкого освоєння і масового випуску скопійованого виробу і збуту його на тих ринках, що ще не завойовані "піонерною" компанією.

Стратегія диференціації продукції припускає модифікацію й удосконалення традиційних виробів, що випускаються міжнародною фірмою за рахунок реалізації в продукції нових технічних принципів, внесення у виріб таких змін, що можуть викликати нові потреби чи створити нові сфери використання товару. Ефективність диференціації продукції безпосередньо пов'язана з відносно невисокими витратами. Але тільки унікальність продукту може забезпечити великий обсяг продажів.

Стратегія зниження витрат виробництва вимагає:

- масового впровадження економічного устаткування і технологій;

- установлення контролю над прямими і накладними витратами;

- зниження витрат на рекламу, обслуговування;

- контролю над відносно високою часткою ринку чи в кращому випадку забезпечення лідерства на ринку;

- створення сприятливих умов доступу до сировинних ресурсів;

- орієнтації системи збуту на широкі групи споживачів на багатьох національних ринках.

Стратегія виживання використовується, коли тенденції розвитку кон'юнктури і споживчого попиту невизначені. У цих випадках велика фірма воліє утримуватися від упровадження продукту на ринок і вивчити дії конкурентів. При виникненні стійкого попиту на новий товар велика фірма, що має необхідні ресурси, у короткий термін розвиває масове виробництво і збут і „придушує” фірму-новатора.

Стратегія індивідуалізації споживача особливо широко застосовується виробниками устаткування виробничого призначення, орієнтованими на індивідуальні замовлення покупців і розроблені унікальні проекти і специфікації. У цьому випадку постачальник виступає в ролі виконавця замовлення, а при виконанні складних і унікальних проектів частина їхнього фінансування здійснюється замовником.

Стратегія контрольної крапки—полягає в досягненні цільового прибутку при заданих обсягах збуту при заданій ціні товару. Обсяг, що дозволяє досягти цільового прибутку при встановленій ціні, називається контрольною крапкою (крапкою беззбитковості). Як ціновий орієнтир при реалізації стратегії контрольної крапки можна використовувати ціни конкурентів на аналогічні товари.

Стратегія зняття вершків—полягає в послідовному залученні різних сегментів ринку. Суть стратегії—максимізувати короткостроковий прибуток в умовах низької конкуренції, коли інші фірми не можуть запропонувати аналогічний товар.

Стратегія впровадження товару на ринок—полягає у встановленні фірмою гранично низької ціни на товар, іноді нижче собівартості, при виході на ринок з метою завоювати значну його частку і знизити собівартість товару за рахунок реалізації ефекту масштабу виробництва.

Стратегія, заснована на сприйманій цінності товару—спирається на знанні і розумінні кінцевого користувача товару і сприйняття його споживачем. Головна ідея стратегії—покупець порівнює витрати на товар не з економічної точки зору, а із суб'єктивною цінністю даного товару і ціна при цьому повинна забезпечувати найкраще співвідношення достоїнств товару і витрат даного споживача на нього.

Стратегія реалізації групи товарів (реалізація товарного асортименту)—принципово можна виділити два типи стратегій:

- продаж взаємозамінних товарів;

- продаж взаємодоповнюючих товарів.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.