Вимоги безпеки до навчальних приміщень до обладнання.

Вимоги безпеки праці в навчальних майстернях.

Загальні вимоги.

2.1.1. Майстерні навчального закладу використовуються під час проведення занять з трудового навчання і поділяються на:

• навчальні майстерні для трудового навчання молодших шко­лярів віком 6—10 років (1—4 класи);

• навчально-виробничі майстерні, у яких здійснюється трудо­ве, допрофільне навчання і допрофесійна підготовка учнів 5—-9 класів;

• навчально-виробничі майстерні загальноосвітніх, поза­шкільних та інших навчальних закладів системи загаль­ної середньої освіти для трудового і виробничого навчання та профільної, допрофесійної і професійної підготовки учнів 10—12 класів.

2.1.2. Приміщення майстерень навчальних закладів, розмі­щання в них обладнання і механізмів повинні відповідати вимо­гам:

• ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»;

• Державних санітарних правил і норм влаштування, утри­мання загальноосвітніх навчальних закладів та організа­ції навчально-виховного процесу, затвердженим постано­вою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63 (далі — ДСанШН 5.5.2.008-01);

• Правил безпечної експлуатації електроустановок спожива­чів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 №4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції Украї­ни 10.02.98 за №93/2533 (далі — Правила безпечної експлу­атації електроустановок споживачів).

2.1.3. Приміщення для трудового навчання необхідно ізолю-ічі і и від основних навчальних приміщень і розміщувати на пер­шому поверсі в окремих блоках, відсіках будівлі або в окремих

^I ці в лях із гардеробом і туалетом в них.

2.1.4. Не дозволяється організація майстерень у підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

2.1.5. Відповідно до ДСанШН 5.5.2-008-01 майстерні пови­тиіїути розраховані на 13—15 робочих місць, обладнаних вер-

ii іграми, станками та іншим обладнанням.

2.1.6. Усі роботи, що проводяться в майстернях навчально-пі ,іл кладу, повинні бути організовані таким чином, щоб повніе-(ііі унеможливити утворення вибухонебезпечних концентрацій Яво, паро- і пилоповітряних сумішей в об'ємі всього приміщення і» - окремих робочих зонах.

2.1.7. Температура поверхні обладнання і технологічних і ' її 'Проводів, до яких існує можливість доторкання учнів під ■І и роведення навчання, не повинна перевищувати 45 °С. За умо-»ч перевищення такої температури, слід поверхні обладнання ■ і рубопроводи закривати теплоізоляцією або розміщувати в не-

і унних місцях (на висоті, поза робочою зоною тощо).

И.1.8. Елементи обладнання і апаратури майстерні, які мо-и оути джерелом небезпеки, мають бути позначені сигнальними

кольорами, а в небезпечних зонах приміщення майстерні встанои лені знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальш.іги знаки безопасности».

2.1.9. У зв'язку з особливостями педагогічного процесу і не ликою фізичною активністю учнів під час роботи площа робочого місця на одного учня має бути збільшена на 25—40% порівняно

3 нормою площі робочого місця дорослого робітника.

Так, для навчання за професією токар площа на одногв учня повинна становити 6 кв. м, фрезерувальник і шліфувал» ник — 9—12 кв. м, електрозварник — 7,5 кв. м, для слюсарі н інструментальників, складальників, ремонтників та інших

4 кв.м.

2.1.10. Вимоги безпеки праці під час роботи з електрифім» ваним інструментом визначаються Правилами безпечної експлу атації електроустановок споживачів.

2.1.11. Розміщення та обладнання інструментальних кім нат і складів повинні бути найбільш зручними для обслуговунлн ня навчально-виробничого процесу і транспортування інструмсп та, пристроїв, матеріалів і готової продукції.

2.1.12. Учні забезпечуються обладнанням та інструментами відповідно до Переліку допоміжних засобів навчання та шкіл» ного обладнання, рекомендованого Міністерством освіти і науки України (додаток 1).

^г Нестандартне саморобне обладнання, яке не зазначене у цьому Переліку, має відповідати вимогам безпеки праці, а саме:

• принцип дії, конструктивні схеми, елементи конструкції поЗ» винні забезпечувати електро- і пожежну безпеку,

• у разі необхідності мати захисні огорожі,

• застосовувати засоби захисту в конструкції,

• монтаж і експлуатація, ремонт обладнання повинні забезпечувати безпеку праці.

2.1.13. Склад для зберігання довгомірних пиломатері О і металів, фанери та інших матеріалів треба розміщувати пори ііз приміщенням, де виконуються роботи з деревиною, у ТОріИ'ПМічастині будівлі з одним виходом безпосередньо назовні та другим — у майстерню, що прилягає.

2.1.14. Проїзди й проходи всередині майстерні повинні ми і

чітко визначені габарити, окреслені білими лініями або покиплю Сзнаками, що їх замінюють. Не дозволяється захаращувати проходи,сходи й коридори.

- 2.1.15. Гардеробні для зберігання верхнього одягу маютібути влаштовані окремо від гардеробних для зберігання домлій .»5*нього одягу та спецодягу.

2.1.16. Підлога у приміщеннях майстерень (дерев'яна, п инолеуму тощо) має бути теплою, гладенькою, неслизькою, зруї

ною для очищення, а також задовольняти експлуатаційні вимоги іи до приміщення.

2.1.17. Усі матеріали, які використовуються при будімництві, реконструкції та оздобленні приміщень майстергіо

настилу підлоги, повинні мати позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

2.1.18. У приміщеннях, де виконується робота з кислотами і лугами, а також з іншими агресивними речовинами (солями, на­фтопродуктами тощо), підлога має бути стійкою проти хімічної дії і не допускати адсорбції зазначених речовин.

2.1.19. Стіни мають бути покритими фарбами світлих тонів жовтого, блакитного, бежевого, зеленого кольорів; стелі, двері, Віконні рами — білі. При цьому використовуються фарби, що створюють матову поверхню.

2.1.20. У майстернях мають бути встановлені умивальники ігарячим водопостачанням та індивідуальними змішувачами, щітками, милом і рушником або пристроями, що їх замінюють.

2.1.21. Майстерні, обладнані поза територією навчального .іакладу, необхідно забезпечувати доброякісною питною водою иідповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-01. Температура питної води повинна бути не нижчою як 8°С і не вищою як 20°С. Обов'язкова установка питних фонтанчиків або закритих баків з насадками. Воду в баках треба міняти щоденно. Біля питних баків необхід­ний пристрій для стікання води.

2.1.22. У майстерні слід мати аптечку (додаток 2), а також інструкцію з надання першої (долікарської) допомоги, де вказати адресу і телефон найближчої лікувально-профілактичної уста­нови, що може надати медичну допомогу. Ця інструкція розро-оляється завідувачем майстерні відповідно до Правил надання першої (долікарської) допомоги (додаток 3). Учні мають бути обі-інані з Правилами надання першої (долікарської) допомоги.

2.2. Вимоги до освітлення, опалення і вентиляції

2.2.1. Відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-01 температура по-нітря в майстернях з обробки металу та деревини має бути 16— 18 °С, інших майстернях — 17—20 °С, відносна вологість пові­тря — 40—60%.

2.2.2. Природне й штучне освітлення приміщень майстерень має задовольняти вимоги, передбачені вимогами СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение» та ДБН В.2.5-28-2006 • Природне і штучне освітлення».

2.2.3. Направленість основного світлового потоку в навчаль­них приміщеннях повинна бути з лівого боку від учня, а на робо­чих місцях у навчально-виробничих приміщеннях — відповідно до технологічних вимог.

2.2.4. Найменша освітленість горизонтальних поверхонь на рівні 0,8 м від підлоги в приміщеннях повинна бути:

• у майстерні з обробки металу і деревини:

• при люмінесцентних лампах — 300 лк, при лампах розжа­рювання — 150 лк;

• у швейній майстерні: при люмінесцентних лампах — не менш як 400 лк, нри лампах розжарювання 200 лк;

• у проходах майстерень — відповідно не менш як 100 і 50 лк (на підлозі).

2.2.5. Над світловимиотворами в майстернях із південною, західною і нівденно-західною орієнтацією вікон потрібні сонцеза-в хисні пристрої (жалюзі, козирки).

2.2.6. Шибки у вікнах треба очищати від пилу й бруду не рід­ше як два рази на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу, кіптяви — у міру їх забруднення, але не менш як чо« 4тири рази на рік.

2.2.7. Штучне освітлення допускається загальне або ком­біноване (загальне плюс місцеве). Застосовувати тільки місцево освітлення не дозволяється.

2.2.8. Світильники місцевого освітлення (з будь-якими лам­пами) для приміщень майстерень повинні мати відбивачі, які ви-1 готовлені з матеріалу, що не просвічується, із захисним кутом, не меншим як 30 ^е.

2.2.9. У приміщеннях майстерень, коридорах улаштовують аварійне освітлення, що має створювати освітленість, не меншу як 0,3 лк, на підлозі вздовж лінії основних проходів і на сходах.

2.2.10. Електрична частина освітлювальних установок по­винна відповідати вимогам правил улаштування електроуста­новок, що затверджуються в установленому чинним законодав­ством порядку.

2.2.11. Приміщення майстерень мають бути обладнані опа­ленням та вентиляцією.

2.2.12. Опалення повинне забезпечувати рівномірну темпе ратуру, можливість регулювання ступеня нагріву приміщення і незалежного вмикання і вимикання опалювальних секцій.

2.2.13. Ворота і вхідні двері в капітальних стінах повинні бути утеплені. Біля воріт і дверей, через які відбувається тран­спортування матеріалів і виробів, мають бути опалювані тамбури.

Двері повинні мати пристрої для примусового закривання (пружини, пневматичні затвори і т. д.). У воротах для проходу людей повинні бути хвіртки.

2.2.14. У приміщеннях майстерень улаштовують змішану вентиляцію (природну й механічну), яка забезпечує повітрооб­мін, температуру й стан повітряного середовища, передбачені нормами ДСанПШ 5.5.2.008-01.

2.2.15. Гранично допустима концентрація шкідливих речо­вин в повітрі робочої зони майстерні не повинна перевищувати значень, указаних в ГОСТ 12.1.005—88 « ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

2.2.16. Незалежно від наявності вентиляційних пристрої и у віконних отворах мають бути фрамуги, що відчиняються, або інші пристрої для провітрювання: для відчинення і регулювання фрамуг вікон слід мати зручні пристрої, якими керують з підлоги.

2.2.17. У майстернях з обробки металу і деревини вентиля­ція повинна забезпечувати повітрообмін 20 куб. м/год на одну особу.

Виробничі процеси, що супроводжуються виділенням пилу, обладнують пристроями для його уловлювання і видалення.

2.2.18. Місцеві відсмоктувачі повинні забезпечувати пові­трообмін 250 куб. м/год. Повітрообмін місцевої витяжки від кле-' парки повинен становити 350 куб. м/год.

2.2.19. Вентиляційні пристрої повинні бути завжди справ­ними і перебувати під постійним наглядом осіб, які відповідають ііпроботу вентиляції.

Вентиляційні установки повинні проходити планово-іл побіжний ремонт, періодичне технічне і санїтарно-гігієнічне и и пробування.

Результати випробувань заносять до спеціального журналу. 2.3. Вимоги з безпеки праці до обладнання

2.3.1. Усе обладнання майстерень має бути справним і надій­но закріпленим.

2.3.2. Обладнання й механізми повинні мати всі необхідні надійно закріплені обмежувачі.

2.3.3. Розміщення обладнання (верстатів, машин, механіз­мів, верстаків тощо) мас відповідати навчально-виробничому процесу, нормам розстановки обладнання й умовам його роботи, а також забезпечувати безпечні умови навчання та праці учнів.

2.3.4. Складування матеріалів і деталей треба виконувати на спеціальних місцях так, щоб вони не захаращували проходів і не заважали вільному обслуговуванню. • Висота складування матеріалів, заготовок пе повинна бути більшою 1 м. При складу-ианні потрібно забезпечувати стійкість складених предметів і за­побігати падінню заготовок, деталей або матеріалів. Для цього за­стосовують спеціальні пристрої, стояки, прокладки, підкладки, підпори тощо.

2.3.5. Обладнання майстерень (установка для фарбування розпиленням, апарат точкового зварювання тощо), робочі місця для лиття металів і термообробки треба встановлювати в окремо­му приміщенні з обов'язковим влаштуванням місцевих витяж­них відсмоктувачів. Фарбувати розпилюванням необхідно тільки у витяжній шафі.

2.3.6. Передачі (пасові, канатні, ланцюгові, фрикційні, зуб­часті тощо) повинні бути забезпечені надійними і зручними в екс­плуатації запобіжними захисними засобами і бути пофарбовани­ми в сигнальні кольори відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. І (вета сигнальньїе и знаки безопасности».

2.3.7. Передачі, розміщені всередині обладнання і агрегатів, повинні бути закритими з усіх боків. Доступ до них має здійсню-иатися тільки за допомогою пристроїв, що відчиняються (криш­ка, дверці тощо).

2.3.8. Подавальні валики й інші подібні пристрої повинні (>ути забезпечені пристосуваннями, що запобігають захопленню одягу і пальців працівника.

2.3.9. Устаткування, пристрої та інструменти протягом усього періоду експлуатації повинні відповідати вимогам безпе­ки ГОСТ 12.2.003—91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасно

Обладнання і механізми майстерень повинні мати тільки ін­дивідуальні приводи. Передавання руху до обладнання трансмі сіями в майстернях не дозволяється.

2.3.10.Оброблювані, рухомі або обертові деталі, вироби, що виступають за габарити обладнання, повинні бути огороджені і мати стійкі підтримувальні пристрої.

2.3.11.Усе верстатне обладнання, призначене для обробки крихких металів, повинно мати захисні пристрої. Під час оброй ки матеріалів з утворенням зливної стружки верстати повинні бути обладнані стружколамами. Фрезерні верстати для захисту від стружки повинні мати надійні щитки й ширми. Стругальні верстати мають забезпечуватися стружкозбирачами.

2.3.12.Обладнання треба фарбувати світлими тонами одно-го кольору. Місця, що підлягають захисту, фарбують червоним кольором, який різко виділяється після зняття захисного засобу.

2.3.13.Справність і стан обладнання та його захисних засо­бів повинні перевірятися до початку роботи майстром, інструкто­ром виробничого навчання або вчителем, викладачем.

2.3.14.Пуск і зупинка обладнання і механізмів повинні бути цілком безпечними, а пускові пристрої — зручними для ко­ристування.

2.3.15.Пускові пристрої мають забезпечувати швидкість . і плавність вмикання з робочого місця і повинні бути позбавлені

можливості самовільно вмикатися. Наявність кількох місць пуо-Ш ку не дозволяється.

•С 2.3.16.Поблизу робочого місця вчителя, викладача, май-

стра, інструктора виробничого навчання має бути рубильник w (кнопка «Стоп») вимикання всього обладнання майстерні.

'g 2.3.17.Розміщення органів керування (рукояток, махович-

ків, кнопок) повинно бути зручним, безпечним для користування,

2.3.18.Кнопки вмикання будь-якого обладнання мають у») бути заглиблені на 3—5мм, а кнопки вимикання повинні висту-

Опати над панеллю не менш як на 3мм і мати добре видимий напис Ц««Стоп».

Колір кнопок вимикання — червоний.

2.3.19.Пусковий педальний пристрій, якщо він є, повинен мати захисний засіб, що запобігає випадковому вмиканню (від

падіння предмета на педаль, несподіваного натискання тощо). tZ 2.3.20.Прибирати стружки, обрізки, пил і бруд з обладнан-

ня слід тільки за допомогою крючків, щіток тощо після того, як \0 вимкнено обладнання. Без використання зазначених пристроїі rtj прибирати не дозволяється.

;Застосовувати стиснене повітря для здування ошурок і стру-

жок не дозволяється.

Ф 2.3.21.Змащувати частини обладнання треба ретельно і систематично згідно з відповідною інструкцією. Система змащуван

W1 ня забезпечується пристроями, що запобігають розбризкування і розливанню мастил (щітками, збирачами, листами, піддонами), і повинна бути безпечною в обслуговуванні.

2.3.22.Ремонтувати обладнання під час його роботи заборо ияється.

2.3.23.Перед ремонтом обладнання треба його вимкнути .іелектромережі і привести до такого стану, при якому жодна Ного частина або вузол не могли б самостійно рухатися. Приводні паси треба зняти з шківів, під пускові педалі потрібно підставити підкладки (колодки).

Біля пускових пристроїв і рубильників, що підводять струм, иивішують попереджувальні плакати, де зазначають, що облад­нання ремонтується і пуск його заборонений.

Знімні частини розміщують на заздалегідь підготовлених місцях, міцно і стійко укладають із використанням підкладок, круглі деталі — із застосуванням підпор.

Для виконання ремонтних робіт між знятими деталями І біля обладнання, що ремонтується, залишають вільні проходи і робочі площі.

2.3.24.Перед пуском ббладнання після ремонту або налаго­дження всі захисні засоби, а також пристрої слід поставити на міс­ці!, міцно й правильно закріпити. Працівників, які є поблизу, по-нідомляють про початок роботи на відремонтованому обладнанні.