Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

ОФОРМЛЕННЯ ЗМІСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

 

Зміст подають після титульної сторінки дипломної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок її структурних частин, зокрема: вступу, розділів, підрозділів основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків (якщо вони є).

Розподіл розділів, підрозділів в основній частині дослідження повинен забезпечити взаємозв'язок і послідовність у розкритті теми, умотивований перехід автора до розгляду тих або інших питань. Зра-зок побудови "Змісту" подано в додатку В.

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

 

У тексті дипломної роботи можуть застосовуватися загально-прийняті скорочення без внесення їх у перелік умовних позначень. Наприклад, при посиланні: див. – дивись, при позначенні цифрами століть і років: ст. – століття, р. – рік, рр. – роки; після перерахування в кінці речення: та ін. – та інше, і т.д. – і так далі, і т.п. – тому подібне; при географічних найменуваннях: м. – місто, мм. – міста, обл. – область; при посиланнях: на таблиці – табл. 3.2, малюнок – мал. 5.4, розділ – розд. 2, том – т.

Водночас, якщо автор використовує спеціальні скорочення, специфічну термінологію, їх перелік подають як окремий список і роз-міщують перед "Вступом". Цей перелік друкується двома колонками. Зліва за абеткою розміщують скорочення, а справа подають їх розшифрування. Зразок оформлення переліку умовних скорочень подано в додатку Г.

ВСТУП

 

У вступі розкривається актуальність і сутність, доцільність і засоби проведення практичної роботи. Для цього студент формує науковий апарат дослідження: обґрунтування актуальності теми із зазначенням стану розробленості проблеми, об'єкта й предмета дослідження, мети та завдань дипломної роботи, методології дослідження, його практичної значимості.



Кожен із цих елементів необхідно виділяти в тексті дипломної роботи жирним шрифтом і дотримуватись певних вимог до їх змістового наповнення.

Обґрунтування актуальності темиповинно бути стислим. Достатньо кількома абзацами розкрити причини вибору теми, виявити її зв'язок із сучасністю, пояснити важливість та доцільність постановки даного видовища.

Мета дослідження чітко та стисло окреслює результат, який сподівається отримати автор дослідження.

Мета дипломної роботи визначає загальну стратегію наукового дослідження та конкретний напрям творчого пошуку щодо втілення практичної роботи.

Для цього застосовують такі поняття: "встановити", "довести", "обґрунтувати", "розробити" тощо.

Формулювання мети супроводжується визначенням конкретних завдань, які передбачається вирішити відповідно до поставленої мети.

Завдання дослідження – це послідовні та взаємопов'язані "кроки" режисера-дослідника, спрямовані на досягнення мети. Наприклад, для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: визначити .., узагальнити .., проаналізувати .., вивчити .., розглянути .., охарактеризувати .., порівняти .., з'ясувати.., розробити… тощо.

У зв’язку з тим, що дипломна робота ґрунтується на практичній постановці, обов’язковими є завдання, що відображають написання сценарію та підготовку театралізованого видовища.

Завдання обумовлюють логіку дослідження, назви його розділів, підрозділів основної частини.

Об'єкт дослідження – це процес (явище), що породжує проблему.

Предмет дослідження встановлює межі наукового пошуку в об'єкті, на нього спрямована основна увага режисера-дослідника. Він конкретизує аспект обраної для вивчення проблеми, визначає тему дипломної роботи.

Методи теоретичного дослідження – це наукові методи, якими проводиться дослідження, й принципи, тобто вихідні наукові положення, на яких воно ґрунтується. Їхній вибір зумовлюється визначеною метою, завданнями, предметом дослідження. Методи дослідження поділяються на загальнонаукові (аналіз/синтез; індукція/дедукція; порівняльний аналіз; описання та вимірювання; історичний і логічний та ін.) і спеціальні.

Практична значимість дослідження розкривається через рекомендації (пропозиції) автора щодо сфери застосування результатів дослідження, сценарію, повторного показу театралізованого видовища або відомостей про наслідки їх безпосереднього використання (що може підтверджуватися довідкою відповідного змісту, виданою закладом, установою культури та мистецтв, театрально-видовищним підприємством, іншою організацією).

Вступ завершується відомостями про структуру дипломної роботи, її обсяг, кількість використаних джерел, додатків.

Приклад послідовності розташування та змістового наповнення елементів вступу подано в додатку Д.


ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

Основна частина формується відповідно до визначених мети, завдань дослідження та складається з 3-х розділів, кожен із яких може містити кілька підрозділів і пунктів. Їхні назви не повинні повністю збігатися із заголовком дипломної роботи, формулюванням предмета або мети дослідження.

Перший розділ– теоретичні передумови до виконання режисерсько-постановочного проекту – складається з 2-х обов’язкових підрозділів. В залежності від тематики та завдань дипломної роботи, кількість підрозділів може бути більшою.

Перший підрозділ присвячений історії розвитку театралізованого видовища на прикладі обраного студентом жанру (концерту, тематичного вечора, шоу-програми, корпоративної вечірки, дитячого свята тощо). В цьому підрозділі розкриваються особливості форми, специфіка написання сценарію та постановки, роль і значення в загальному процесі становлення культури і мистецтва. Для цього необхідно здійснити огляд опублікованих і неопублікованих джерел (монографій, статей, збірок наукових (науково-методичних) праць, матеріалів конференцій, авторефератів дисертацій, Інтернет-ресурсів тощо), окреслити питання, проблеми, які підіймали (досліджували) вітчизняні та зарубіжні автори в різні періоди історії щодо даного жанру театралізованого видовища.

У другому підрозділі необхідно розглянути особливості режисури театралізованого видовища за обраною тематикою. За допомогою залучення широкого кола джерел необхідно отримати інформацію про сучасний стан театрально-видовищної діяльності; навести приклади з досвіду режисерів-практиків та власного досвіду роботи, звернувши увагу на проблеми, що виникають у діяльності закладів культури і мистецтв тощо. Підрозділ містить в собі особливості проведення обраного театралізованого видовища або свята на сучасному етапі. Також в ньому зазначаються основні етапи та особливості виконання практичної роботи студента, в контексті актуальних потреб сьогодення.

В другому розділінадається літературний сценарій театралізованого видовища, або свята, яке потім студент організовує як режисер-постановник. Сценарій – це детальна літературна розробка змісту театралізованого дійства, у якій в логічній послідовності викладаються окремі елементи дії, розкривається тема, показані авторські переходи від однієї до іншої частини дії, проводиться орієнтовне спрямування публіцистичних виступів, вносяться використані художні твори чи уривки з них, сценічне оформлення та спеціальне обладнання. Студентам, які писатимуть власний сценарій для практичної постановки своєї дипломної роботи, необхідно знати, що сценарій сучасного театралізованого видовища відрізняється від інших видів мистецтва тим, що в ньому робота сценариста і режисера взаємопов’язана, тісно переплітається і її дуже важко розділити. Тим більше, на практиці сьогодні більшість режисерів є водночас і сценаристами.

Теми для сценаріїв визначаються самими студентами. Орієнтовні напрямки написання сучасних сценаріїв для захисту дипломних робіт є такими :

1) тематика відзначення основних історичних подій (день Незалежності України, день Конституції, день Києва та ін.);

2) відзначення традиційних дат народного календаря (Новий рік, Різдво, Водохреща, Проводи Зими, Пасха, Покрова та ін.);

3) ознаменування дат і поточних свят професійного календаря (день працівників культури, день освіти, день театру, день молоді, день студента та ін.);

4) відзначення урочистих подій для певної людини чи групи людей (весілля, ювілей, хрестини, зустріч однокурсників, корпоративна вечірка та ін.).

Третій розділ вміщує режисерсько-постановочний план.

Студент повинен викласти постановочний план видовища як створений режисером проект майбутньої роботи за власним сценарієм, як упорядкування, доведення до відповідної образної й логічної послідовності всіх думок і уявлень режисера про видовище, як надання режисеру вагомої основи для роботи з постановочним колективом.

Режисерсько-постановочний план повинен містити три основні підрозділи: 1)режисерський аналіз сценарію; 2)режисерський задум;

3) втілення задуму,вивіреного й визначеного режисером у процесі роботи над сценарієм.

Режисерський аналіз сценарію – обов'язкова і необхідна умова в роботі режисера над задумом театралізованого видовища. Аналіз (від гр. άνάλυοι – розчленування) – складний творчий процес розгляду сценарію, його змісту й форми, ідейного спрямування, конфлікту, головних подій, жанру, композиції, характерів дійових осіб.

1.Режисерський аналіз здійснюється в такій послідовності: визначення теми, ідеї, конфлікту, формулювання сюжету, поділ сценарію на режисерські епізоди, на композиційні елементи.

Тема – це коло життєвих питань, явищ, характерів, проблем і подій, відібраних автором у житті і висвітлених у творі.

Ідея – головна думка художнього твору, заради якої він створюється.

Конфлікт – зіткнення протилежних ідей та поглядів, загострення суперечностей, яке має форму драматичної боротьби. Конфлікт може виражатися не тільки в протиставленні та боротьбі окремих дійових осіб, якихось людських гуртів чи таборів, а в протиставленні документів, справжніх фактів та подій, різних шарів інформації у відповідності із специфікою конфліктної сценарної ситуації.

Сюжет – поступовий ряд подій, що пов’язані поміж собою та складають зміст твору.

Епізод – композиційно завершена частина сценарію, що має самостійне значення. В дипломній роботі подаються літературно-художні назви епізодів, на які поділяється сценарій.

Композиція (від латинського слова „компо” – склад) : це послідовність і відповідність частин, об’єднаних в єдине ціле. Основними елементами композиції для режисера масових свят та шоу-програм є експозиція, зав’язка, розвиток дії, предкульмінаційний момент, кульмінація, розв’язка, фінал. Також можуть бути наявні додаткові елементи: пролог та епілог.

2. Режисерський задум виявляється у визначенні надзавдання та наскрізної дії, пошуку художнього образу, сценарно-режисерського ходу заходу, визначенні атмосфери, темпоритму видовища, розробці мізансцен.

Надзавдання – головна мета, заради якої створюється театралізоване видовище, тобто основна ціль режисера в даній постановці.

Наскрізна дія – головна дія видовища, що веде до розкриття надзавдання. Це викликане режисерськими засобами виразності, тобто внутрішнім особистим прагненням кожного учасника заходу до загальної духовної мети.

Художній образ – ідея, думка, втілена в конкретну чуттєву форму.

Сценарно-режисерський хід – прийом з'єднання епізодів, номерів, частин засобами виразності в єдину композицію, який допомагає розкрити основну тему.

Атмосфера – це емоційне забарвлення кожної сцени, дії та заходу в цілому. Атмосфера визначається в кожному епізоді.

Темпоритм – це синтез темпу і ритму видовища; наростання чи спад, прискорення чи уповільнення, бурхливий або повільний розвиток. Темпоритм визначається в кожному епізоді.

Мізансцена – це режисерський прийом зовнішнього розташування акторів та предметів на сцені в той чи інший момент театралізованого заходу. Через систему мізансцен режисер надає видовищу певну пластичну форму. Мізансцени в дипломній роботі подаються у вигляді схематичного зображення розташування дійових осіб на сцені.

 

 

3. Втілення режисерського задуму.

Послідовність роботи над втіленням режисерського задуму полягає в роботі з художником; звукорежисером (композитором, музичним редактором); з художником зі світла; з виконавцями та ін.

Робота з художником відображається в описі художнього оформлення видовища (декорації костюми, реквізит, афіші), з визначенням засобів виразності відповідно до обраного художнього задуму. Ескізи декорацій, костюмів та афіші виносяться в додатки до дипломної роботи.

Робота зі звукорежисером та світлорежисером відображається в таблицях музично-шумового, світлового оформлення. (Додаток Ж).

В монтажному листі поєднується робота всіх служб задіяних в постановці заходу. (Додаток З).

Графік випуску в хронологічній послідовності розкриває поетапну роботу режисера над театралізованим видовищем. (Додаток К).

 

ВИСНОВКИ

Висновки подаються у формі лаконічних тверджень без аналізу, доказів, цитат, посилань на літературні джерела тощо. Їх особливість – узгоджуваність із завданнями дослідження. Тому висновки будують послідовно, відповідно до визначених завдань дослідження. Вони повинні дати чітку відповідь на питання: чи досягнуто поставленої мети дослідження? Для цього автор стисло розкриває його теоретичні та практичні результати, надає рекомендації, де і як вони можуть бути використані.

Є кілька способів побудови висновків: кожен із них можна представити у формі тез з нумерацією, або без неї; виділити кілька узагальнених висновків з їх подальшою деталізацією у вигляді рубрик (кожна рубрика починається з нового рядка, біля неї проставляється цифра або буква). Висновки є логічним завершенням дипломної роботи, а їх остання сторінка завершує обсяг дослідження.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

У списку використаних джерел подають перелік наукових та навчально-методичних праць, літературно-художніх творів, документальних матеріалів. Їх обсяг свідчить про те, наскільки глибоко й всебічно студент опрацював тему дослідження, про його самостійність у розв'язанні поставлених завдань. На джерела, представлені в бібліографічному списку, обов'язково мають бути посилання в тексті роботи.

Список використаних джерел повинен мати наскрізну нумерацію. Його слід розташовувати в такій послідовності: закони України (у хронологічному порядку), укази Президента України, постанови уряду, Верховної Ради України, міжнародні правові акти (декларації, конвенції, угоди, маніфести, резолюції, заяви тощо), директивні документи міністерств і державних комітетів України (накази, постанови колегій, інструкції, інші нормативні документи), документи місцевих органів надруковані російською, українською мовами, іншомовні видання, електронні документи.

Якщо в дипломній роботі використані архівні джерела, їх ви-діляють в окрему групу. Ними починають перелік використаних джерел.

Усі джерела подаються мовою оригіналу в абетковому (за прі-звищем першого автора або першою літерою назви публікації), абет-ково-хронологічному порядку або в послідовності їх згадування (посилання на них, цитування) у тексті дипломної роботи.

Зразки бібліографічного опису літератури та Інтернет-ресурсів наведені в додатку Л.

ДОДАТКИ

Додатки є продовженням дипломної роботи наводяться з метою глибшого розкриття теми. В додатки обов’язково виносяться фотодокументи та відео практичної роботи.

Кожен додаток розміщують на окремому аркуші. Він повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої вели­кої, і розташовуватися симетрично до тексту. У правому куті над за­головком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що його позначає (наприклад, Додаток Б). Для позначення додатків послідовно використовуються великі літери української абетки, за винятком таких: Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Якщо додаток використовують як документ, що має самостійне значення (закон, указ, програма, план, статут, сценарій тощо), його вкладають у дипломну роботу без змін в оригіналі. На титульному листі цього документа в правому верхньому куті друкують слово "Додаток" і проставляють велику літеру, а сторінки, які він обіймає, включають у загальну нумерацію. Якщо додаток розміщено на кіль­кох сторінках, то на наступних після першої в правому верхньому куті вказують: "Продовження додатка А", "Закінчення додатка А".

Кожен додаток має відповідати тексту роботи, а текст – додатку. Зв'язок основного тексту з ними здійснюється через посилання в дуж­ках, наприклад (додаток В).

 

ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

 

Загальні положення. Робота виконується державною мовою. Друкується за допомогою комп'ютера, кеглем 14 (гарнітурою Times New Roman), із міжрядковим інтервалом 1,5. Розміщувати текст необхідно на білому папері стандартного формату А4 (210x297 мм) з одного боку аркуша, дотримуючись таких розмірів полів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє і нижнє – 20 мм. Кількість рядків на аркуші не повинна перевищувати 30. Текст друкується з абзацами 1,5 см.

Кожну структурну частину дипломної роботи (зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділ, висновки, список використаних джерел, додатки) треба починати з нової сторінки. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Його друкують великими літерами симетрично до тексту, без підкреслення.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці назви заголовка не ставлять.

Відстань між назвою підрозділу та подальшим чи попереднім текстом повинна становити не менш ніж два рядки. Відстань між назвою розділу та підрозділу має бути не менш ніж один рядок.

Вимоги до оформлення літературного сценарію. Текст літературного сценарію починається з переліку дійових осіб, до яких можуть входити персонажі, ведучі, виконавці номерів, колективи, реальні люди та ін. В переліку дійових осіб може подаватися їх характеристика та зовнішній вигляд. На початку сценарію пишеться розширена ремарка, що описує місце дії.

Основний текст сценарію поділяється на ремарки (стисла характеристика обставин дії, зовнішності, поведінки дійових осіб) та репліки, або монологи дійових осіб. Ім’я дійової особи перед реплікою виділяється жирним шрифтом, після нього ставиться крапка; в ремарках пишеться обов’язково з великої літери (жирним шрифтом не виділяється). Всі ремарки пишуться курсивом. Розширені ремарки оформлюються з абзацу та не беруться у дужки. Ремарка, що йде після імені дійової особи береться в дужки, крапка ставиться за дужкою. Ремарка що пишеться в тексті дійової особи береться в дужки, крапка ставиться в середині дужок. Назви номерів, епізодів, ігор, вітальних виступів тощо виділяються жирним курсивом.

Рекомендований обсяг першого розділу 15-20 сторінок, другого розділу – 15-30 сторінок, третього – 10-15 сторінок.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, таблиць. Нумерування сторінок здійснюється арабськими цифрами без знака №. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша без крапки.

Першою є титульна сторінка, на якій номер не вказують, але додають до загальної нумерації сторінок дипломної роботи. Усі інші сторінки роботи підлягають наскрізній нумерації.

Розділи та підрозділи основної частини нумерують арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова "Розділ" без крапки в кінці. Із нового рядка друкують його заголовок.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Їх номер складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між якими і в кінці ставлять крапку (наприклад, 1.2. – другий підрозділ першого розділу).

Схеми мізансцен, ескізи костюмів, декорацій, фотографії та інший ілюстративний матеріал, що є складовою основної частини дипломної роботи, позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу арабськими цифрами. Їх номер складається з номера розділу та порядкового номера ілюстративного матеріалу. Наприклад, рис. 3.1. (перший рисунок третього розділу). Назву вказують під рисунком після номера. Наприклад, Рис. 3.1. Ескіз художньо-декора-тивного оформлення ювілейного концерту.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 2.2 (друга таблиця другого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву. Матеріал, представлений у вигляді таблиць, оформлюють так: слово "Таблиця 2.2" розташовують у правому верхньому куті аркуша, а її назву – під таблицею симетрично до тексту, починаючи з великої літери.

Літературне оформлення. Дипломна робота повинна бути написана державною мовою, без орфографічних, стилістичних, пунктуаційних помилок, з правильно використаною термінологією (звіреною за тлумачними словниками).

Стилістика наукової мови має характерні особливості: по-перше, безособовий монолог, який здійснюється від третьої особи; по-друге, використання в тексті дипломної роботи займенника "ми" замість "я" і його похідних: на нашу думку, на наш погляд.

Побудова тексту дипломної роботи вимагає точності, стислості, логічності висловлювань автора. Приміром, для логічності викладу думок окремі речення пов'язують між собою за допомогою складених сполучників підрядності (тому що; з огляду на те, що; унаслідок того, що; завдяки тому, що; у той час, як; замість того, щоб; після того, як) або похідних прийменників (відповідно до, у результаті, на відміну від, поряд з, у зв'язку з).

Для підтвердження наведених аргументів, критичного аналізу певного положення або посилання на авторитетну думку в тексті дипломної роботи наводять цитати. Необхідно точно відтворювати цитований текст, аби не викривити смисл, який було вкладено його автором.

Основні вимоги при цитуванні:

цитування повинно бути виправдано змістом дипломної роботи, а не виступати самостійним фрагментом, мало пов'язаним із текстом;

– цитати потрібно робити із першоджерела, а не переписувати "цитату з цитати". Якщо в студента немає можливості знайти першоджерело, необхідно зробити посилання на джерело, з якого взято цитату та вміщено в список використаних джерел. Наприклад: цит. за [5, 10], тобто цитується за статтею під № 5 на сторінці 10;

– текст цитати починається та закінчується лапками, наводиться в тій граматичній формі, у якій його подано в першоджерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

– цитування повинно бути повним, без довільних скорочень і викривлення думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців, що позначається трьома крапками;

– при непрямому цитуванні, тобто викладі думок автора своїми словами, слід бути максимально точним в їхньому тлумаченні й давати відповідні посилання на джерело;

– при згадуванні в тексті дипломної роботи прізвищ авторів, їхні ініціали ставляться перед прізвищем. Наприклад: "У статті Г.І. Іваненко", а не "... Іваненко Г.І.";

– у посиланнях на опубліковану працю необхідно вказувати її порядковий номер у списку використаних джерел і номер сторінки (сторінок), звідки запозичена цитата або думка автора (наприклад: [28, 95]);

– посилання в тексті дипломної роботи одночасно на кілька джерел слід позначати порядковими номерами в тому порядку, в якому вони розташовані в списку використаних джерел. Наприклад: "У збірках наукових праць викладачів НАКККіМ [5–6]....".

Правильно зроблені посилання на джерела, з яких запозичені цитати, результати досліджень, ідеї, висновки, цифровий матеріал тощо свідчать: по-перше, про дотримання студентом наукової етики і його добросовісне ставлення до науково-практичної роботи; по-друге, дають змогу науковому керівнику, а потім і рецензенту перевірити, в разі потреби, правильність цитування, достовірність викладеної думки, наведеної статистичної інформації тощо.

Використання запозиченого матеріалу без посилання на джерело, автора публікації є підставою для недопущення дипломної роботи до захисту перед ДЕК.

 

ПОРЯДОК І ПРОЦЕДУРА ЗАХИСТУ

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.