Поведінка людини в аварійних ситуаціях

В аварійних ситуаціях емоційний стан людини характеризується підвищеною напруженістю (стресом), що супроводжується зниженням працездатності, порушенням координації рухів і стійкості психологічних функцій. Поведінка людини в цих випадках підпорядковується певним фазовим закономірностям:

- гіпермобілізація (при зустрічі з небезпекою в людини наступає мобілізація сил, коли всі органи почуттів перебувають у напруженому стані);

- втрата орієнтації (невірна оцінка інформації, перекручування процесу контролю й оцінки дійсних помилок);

- порушення співвідношення між основними й другорядними діями (при зіткненні із труднощами в людини знижується увага до головного в даній ситуації завдання, і вона починає займатися дріб'язками);

- розпад структури операцій (посилення помилок попередньої фази);

- загострення оборонних реакцій і відмова (людина починає більше уваги приділяти пошукам виправдань, обвинуваченню інших учасників; при тривалому або інтенсивному процесі подолання труднощів можлива відмова, коли мобілізація сил змінюється апатією).

Поведінка людини в екстремальних умовах діяльності є проявом і результатом психологічної готовності до діяльності. Розрізняють психологічну готовність завчасну, загальну (тривалу) і тимчасову, ситуаційну (стан готовності). Завчасна готовність представляє собою раніше придбані установки, знання, навички, уміння, мотиви діяльності. Тимчасовий стан готовності – це актуалізація, пристосування всіх сил, створення психологічних можливостей для успішних дій у цей момент.

Готовність людини до успішних дій в аварійній ситуації складається з її особистісних особливостей, рівня підготовленості, повноти інформації про те, що трапилося, наявності часу й засобів для ліквідації аварійної ситуації, наявності інформації про ефективність мір, що вживають. Аналіз поведінки людини показує, що найбільш сильним подразником, що приводить до помилкових дій, є неповнота інформації. Потрібна попередня й досить висока психологічна готовність, що дозволила б компенсувати недолік інформації. Для цього необхідні тренування, що розвивають швидкість мислення, підказують, як використати колишній досвід для успішних дій в умовах неповноти інформації, формують здатність перемикання з однієї установки на іншу й здатність до прогнозування.

У кожної людини є свій набір прийомів виходу з важкої ситуації. Але самоврядування завжди припускає вміння вводити в поле свідомості потрібні в цей момент думки, подання, враження й блокувати або обмежувати з їхньою допомогою негативні впливи й переживання. Можливості самоврядування збільшуються, якщо фахівець внутрішньо й зовні активний у критичній ситуації. У цьому випадку в нього підвищується здатність володіти собою, переборювати напруженість, більш правильно використовувати свої знання, уміння й навички.

Способами самомобілізації й регуляції свого стану є: самонаказ, самопідбадьорення, самоаналіз, відволікання свідомості за допомогою "розумової дії" (концентрація уваги не на закінченні справи, а на техніці вирішення завдання, технічних прийомах), усунення зовнішніх ознак емоційної напруженості.

Профвідбір

Профвідбір – спеціально організоване дослідження, засноване на чітких якісних і кількісних оцінках за допомогою ранжирування, що дозволяє не тільки виявити, але й виміряти властиві людині властивості для того, щоб зіставити їх з нормативами, що визначають придатність до даної професії. Його завдання – визначення придатності людини до даної роботи. При цьому варто розрізняти готовність і придатність до роботі за тією або іншою професією. Професійна готовність визначається виходячи з рівня освіти, досвіду й підготовки виконавця. Професійна придатність визначається з урахуванням ступеня відповідності індивідуальних психофізіологічних якостей даної людини конкретному виду діяльності.

Для вивчення професійно важливих якостей людини використовують стихійний, медичний, конкурсний, інженерно-психологічний, анкетний, апаратурний і тестовий методи.

Анкетний метод полягає в тому, що за допомогою певним чином сформульованих і згрупованих питань одержують інформацію про професійні інтереси й деякі властивості людини. Анкети можуть бути анкетами самооцінювання й зовнішнього оцінювання.

Апаратурний метод полягає в тому, що окремі психофізіологічні фактори виявляють й оцінюють за допомогою спеціально сконструйованих приборів й апаратури. Поряд із приладами на підприємствах конструюються установки, що імітують той або інший трудовий процес. Вони служать для визначення наявності у випробуваного якостей, потрібних для даної роботи, а також як тренажери при навчанні відповідній професії.

Тестовий метод має у своєму розпорядженні набори тестів, пропонованих випробуваному, у процесі рішення яких виявляються ті або інші психофізіологічні якості. Тести поділяються на наступні групи:

- тести визначення здатностей, що служать для встановлення загального рівня інтелекту, просторової уяви, точності сприйняття, психомоторних здатностей;

- тести для перевірки зору й слуху;

- особистісні тести, що ставлять за ціль оцінити такі якості, як імпульсивність, активність, почуття відповідальності, врівноваженість, обережність, упевненість у собі, оригінальність мислення;

- тести визначення рівня кваліфікації, що застосовують для перевірки професійних навичок.

Вихідним матеріалом для проведення роботи із професійного відбору є професіограми, які складаються на відповідні професії на основі всебічного вивчення трудового процесу, проведення необхідних досліджень, опитування самих працівників, використання літературних джерел.

За своїми психофізіологічними властивостями люди розрізняються, й ці відмінності необхідно враховувати. Причому більшість властивостей в силу масштабності людского організму розвивається й у процесі індивідуального життя. Виховання й навчання дає позитивний ефект, однак ступінь його може бути неоднакова, тому що є відносні обмеження мінливості психофізіологічних властивостей людини, таких, як пороги відчуття, обсяг оперативної пам'яті. Тому професійний психологічний відбір ставить задачу виявити людей, у яких процес навчання дає максимальний ефект при мінімальному часі.

3.13 Контрольні питання

1 На які групи можна поділити діяльність людини за характером виконуваних нею функцій?

2 Які психологічні й психофізичні характеристики людини визначають безпечний стан системи "людина – середовище перебування"?

3 Охарактеризуйте основні аналізатори людини.

4 Що таке психічні функції й процеси? Яка їхня роль у діяльності людини?

5 Як змінюється працездатність людини в часі й від яких факторів вона залежить?

6 Що таке психологія безпеки діяльності?

7 Охарактеризуйте виробничі психічні стани.

8 Перелічіть причини створення небезпечних ситуацій і виробничих травм.

9 Якими факторами визначається поведінка людини в аварійних ситуаціях?

10 Профвідбір, його завдання й методи проведення.