Психолого – педагогічні основи навчально – пізнавальної діяльності учнів . (Засвоєння знань в процесі навчання)

Ефективність навчально-пізнавальної діяльності залежить від особистих якостей учня: його активності, самостійності, ініціативності, а також бажання вчитися (наявності стійкої мотивації). Основний смисл такої навчально-пізнавальної діяльності, її результат - це зміни в інтелектуальному, моральному, особистісному розвитку учнів, а її предметом е процес і результат формування механізмів самоорганізації.Кожний віковий період має свій провідний вид діяльності: у дошкільному віці - гра, в молодшому шкільному - учіння, в середньому шкільному - суспільно корисна діяльність у всіх її варіантах (навчальна, трудова, художня, спортивна), у старшому шкільному віці - особлива форма навчальної діяльності, яка має профорієнтаційний характер.Передумовами навчальної діяльності учня є наявність мети, фізіологічна і психологічна готовність до навчання, бажання вчитися, зосередження уваги на навчальній діяльності та належний рівень розвитку.Існують два основні варіанти навчальної діяльності учнів: під керівництвом учителя і самостійна.

Під керівництвом учителя учні працюють на уроці і здійснюють такі дії:

- прийняття навчальних завдань і плану дій, запропонованих учителем;

- здійснення навчальних дій і операцій для розв'язання завдання;

- регулювання навчальної діяльності (під впливом учителя і шляхом самоконтролю);

- аналіз результатів навчальної діяльності (під керівництвом учителя).

До самостійної навчальної діяльності належать такі дії:

- планування чи конкретизація завдань своєї навчальної діяльності;

- планування методів, засобів і форм навчальної діяльності;

- самоорганізація навчальної діяльності;

- самоконтроль;

- саморегулювання учіння;

- самоаналіз результатів навчальної діяльності.

Одночасно з процесом викладання й учіння відбувається внутрішній процес засвоєння знань і способів діяльності.Засвоєння - пізнавальна активність особистості, внаслідок якої формуються знання, уміння та навички.Засвоєння знань відбувається поетапно і передбачає кілька процесів: сприймання, осмислення і розуміння, узагальнення, закріплення, застосування.

1. Сприймання (первинне ознайомлення з новим матеріалом). 2. Осмислення і розуміння. 3. Узагальнення. 4. Закріплення.5. Застосування. Це перевірка дієвості знань за допомогою лабораторних робіт, трудової діяльності.

Для дидактичної теорії важливим є питання визначення тих елементів у структурі особистості учня, які впливають на його активність :потреби, мотиви, пізнавальний інтерес, ціннісні орієнтації, суб'єктивні позиції у процесі здійснення навчальної діяльності), зумовлюють внутрішню роботу, спрямовану на співвіднесення себе, можливостей свого Я з вимогами педагогічних обставин.Основу мотивації становлять потреби, інтереси, бажання, емоції, установки та ідеали особистості.Мотивація учіння - комплекс мотивів, які спонукають і спрямовують пізнавальну діяльність учнів, визначають її успішність.Навчальна діяльність завжди полівмотивована. У цій системі взаємодіють дві основні групи мотивів.

1. Мотиви діяльності:

а) мотиви, пов'язані із сенсом діяльності: прагнення пізнати нові факти, оволодіти знаннями, способами дій, вникнути в суть явищ та ін.;

б) мотиви, пов'язані із самим процесом діяльності: прагнення проявити інтелектуальну активність, міркувати, долати перешкоди в процесі розв'язування завдань.

2. Мотиви, що не належать до сфери навчальної діяльності:

а) соціальні мотиви: обов'язку і відповідальності перед собою, учнями, учителями, батьками, суспільством; самовдосконалення (усвідомлення значення професійних знань, розвитку активності);

б) вузькоособистісні мотиви: прагнення одержати схвалення, моральну чи матеріальну винагороду; бажання бути "першим", мати високий професійний рейтинг;

в) негативні мотиви: прагнення уникнути покарання чи неприємностей від керівництва школи, учителів, батьків, товариств.

Мотиваційна сфера учнів часто потребує збагачення і корекції з метою підвищення ефективності навчальної діяльності. Для цього необхідно ретельно вивчити мотиви конкретного школяра і сформувати нові за певним алгоритмом.

Алгоритм вивчення і формування мотивів учіння:

1. Визначення та уточнення цілей навчання.

2. Виявлення вікових можливостей мотивації.

3. Вивчення вихідного рівня мотивації.

4. Вивчення домінантних мотивів.

5. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації.

6. Аналіз причин змін (пониження, стабільності, підвищення) мотивації.

7. Формування необхідних мотивів.

8. Оцінювання досягнень і планування подальших дій.

Важливим компонентом мотивації є інтереси.

БІЛЕТ 9

Принципи навчання їх характеристика.

Закономірності навчання – обєктивні, суттєві, стійкі та повторювальні зв’язки між складовими компонентами цього процесу, що сприяють ефективній реалізації його функцій.

Закономірності

Зовнішні Внутрішні

- протікання і результати навчання - єдність викладання і учіння

залежать від потреб суспільства і - взаємозалежність процесів

особистості; навчання, виховання і

- зміст навчання залежить від суспільних розвитку;

потреб і і цілей навчання, темпів - взаємозалежність навчання і

суспільного і науково –технічного реальних навчальних

прогресу, рівня розвитку теорії та можливостей учнів;

практики навчання матеріально- - єдність дій вчителя та

технічних і економічних можливостей учнів;

закладів освіти. – взаємозалежність завдань,

змісту, методів і форм

навчання.

Часткові ( конкретні) закономірності стосуються окремих компонентів навчального процесу та проявляються в них. Це:

· дидактичні (змістово-процесуальні закономірності);

· гносеологічні закономірності навчання;

· психологічні закономірності навчання;

· кібернетичні закономірності навчального процесу;

· соціологічні закономірності;

· організаційні закономірності.

Знання цих закономірностей та їх вимог сприяє цілеспрямованості, систематичності, організованості, всебічній забезпеченості, ефективності й оптимальності дидактичного процесу.

Закономірності навчання знаходять свій вияв у принципах навчання.

Принципи навчання

«Принцип» (від лат.principim-початок, основа), означає сьогодні основу, на яку треба спиратись і якою необхідно керуватись.

Принципи навчання – основні положення, що визначають зміст. Організаційні форми та методи навчальної роботи школи (М.М.Фіцула).

Під принципами навчання розуміють визначену систему вихідних основних дидактичних вимог до навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність (В.С.Лозниця).

Принципи навчання – категорія дидактики, яка характеризує способи використання законів навчання відповідно до мети виховання і освіти…Принципи навчання визначають зміст, методи і організацію навчання і разом з правилами навчання є для педагогів надійним керівництвом до дії (М.О.Данилов).

Дидактичні принципи:

визначають діяльність вчителя і пізнавальну діяльність учнів;

відображають внутрішню суть діяльності вчителя та учнів;

базуються на закономірностях навчання;

є системою вимог до визначення змісту, ворм і методів навчання;

є системою основних положень, на які опирається теорія і практика навчання;

визначають цілеспрямованість навчального процесу і діяльності вчителя;

є основними положеннями, на які опираються при викладанні навчальних предметів;

положення, якими керуються учні.

Я.А.Коменський прагнув створити систему дидактичних принципів («основоположень»), виходячи із провідного принципу природо відповідності навчання. Визначав такі принципи навчання: наочність, свідомість, систематичність, послідовність, доступність. міцність засвоєних знань

К.Д.Ушинський, виокремлював такі принципи навчання: свідомості і активності учнів, наочності, послідовності, міцності знань, умінь та навичок.Виділяв вимоги до викладання:

- своєчасність;

- поступовість;

- органічність;

- постійність;

- міцність засвоєння;

- ясність;

- самодіяльність учнів;

- відсутність надмірних складностей і надмірної легкості;

- правильність.

Ф.А.В.Дістервег намагаючись розкрити більш конкретно дидактичні принципи і правила розглядав їх у вигляді вимог до:а) змісту навчання; б) вчителя; в) учнів.

Система традиційних принципів навчання:

· виховуючий характер навчання;

· науковості;

· активності і свідомості учнів;

· наочності;

· систематичності і послідовності навчання;

· доступності;

· врахування вікових та індивідуальних особливостей;

· міцності знань, умінь та навичок.

+

Нетрадиційні принципи навчання:

- демократизації навчання;

- виховання здорової дитини;

- диференціації навчального процесу;

- оптимізації навчально-виховного процесу;

- ґрунтовності;

- емоційності;

- зв’язку теорії з практикою;

- мотиваційного забезпечення навчального процесу;

- співробітництва;

- принцип не традиційності системи навчання.

БІЛЕТ 10