Вантажопотоки, їх види та формування.

Вантажообіг –кіль­кість корисного вантажу (в тоннах або м³), яка переміщується за одиницю часу (година, зміна, доба, рік і т.д.) по транспортній ділянці, шляху або кар’єру.

Вантажопотік – потік певного вантажу визначеної якості, що характеризується стійким у часі напрямком та визначеним об’ємом перевезень.

Кожен вантажопотік організаційно і технологічно зв'язує комплекс обслуговуючих його машин і механізмів від забоїв до відвалів або складів. Кар'єрні вантажопотоки формуються у забоях і далі розвиваються залежно від вигляду та кількості вантажів, пунктів призначення, техніки і організації їх переміщення. Відповідно до вантажопотоків визначаються кількість і положення транспортних комунікацій на уступах, в траншеях і на поверхні.

Головною відмітною ознакою самостійного кар'єрного вантажопотоку є спільність і нерозривність транспортних комунікацій від забоїв до пунктів розвантаження.

Технологічний потік –технологічно зв’язана сукупність гірни­чих машин і транспорту певної продуктивності, які незалежно ведуть розробку визначеної зони кар’єру з виконанням усіх технологічних процесів (від підготовки гірських порід до виймання до відвалування, складування або передачі корисної копалини спожи­вачеві).

Елементарний вантажопотік – потік однорідного вантажу, який переміщують з конкретного забою в конкретний пункт розвантаження.

Загальний вантажопотік кар’єру називають зосередженим, якщо всі вантажі переміщують з кар’єру на поверхню в одному напрямку по загальних транспортних комунікаціях; в іншому випадку його називають розосередженим.

Залежно від організації робіт у кар’єрі, вантажопотоки можуть бути:

А) об’єднаними – коли транспортні комунікації від кількох забоїв поєднуються в одному пункті прийому гірничої маси (складі або відвалі);

Б) розгалуженими – гірнича маса від одного забою направляється до різних пунктів прийому (наприклад при селективному вийманні);

В) складними – гірнича маса від кількох забоїв об’єднується внутрішньокар’єрним транспортом доставки, а на поверхні направляється у різні пункти прийому вантажів;

Г) комбінованими – елементарні вантажопотоки об’єднуються в потоки, які містять перевантажувальні і сортувальні пункти по ходу переміщення вантажів;

Д) окремими – коли кожен забій у кар’єрі пов’язаний транспортними комунікаціями з окремим відвалом (складом, бункером).

За видами вантажів, що входять у вантажопотоки, вони називаються однорідними (один вид порід) та різнорідними (два і більш різновиди порід).

Вантажопотоки також класифікують за залежністю:

а) незалежні вантажопотоки – робота комплексу устаткування, обслуговуючого даний вантажопотік, не залежить від інших вантажопотоків;

б) залежні вантажопотоки – періодично необхідний частковий перерозподіл устаткування по двох вантажопотоках для поліпшення використовування устаткування (це виконується диспетчерською службою);

в) жорстко залежний вантажопотік– диспетчерська служба постійно змінює спостерігає за графіком завантаження устаткування та здійснює його перерозподіл між вантажопотоками (наприклад, спрямовувати окремі автосамоскиди до конкретного екскаватору на конкретний горизонт).

Кар’єрний транспорт відіграє особливу роль у технологічному потоці. Шлях доставки гірничої маси в потоці включає наступні частини: маневри у забої; переміщення по горизонту; підйом на поверхню або по борту кар'єру; переміщення по поверхні до відвалу. Згідно з цим транспорт потоку можна поділити на ланки:

– забійна (тимчасові шляхи);

– внутрішньокар’єрна (стаціонарні або напівстаціонарні шляхи на бортах кар’єру);

– поверхнева корисної копалини (горизонтальні стаціонарні шляхи на поверхні);

– поверхнева розкривної породи (горизонтальні стаціонарні шляхи на поверхні та тимчасові шляхи на відвалах).

При застосуванні на глибоких та потужних кар’єрах комбінованого транспорту, рекомендується використовувати: автомобільний - в забійній ланці, конвеєрний - для видачі гірської маси з кар'єру і доставки на поверхні по стаціонарних крутих траншеях; залізничний – при великій відстані транспортування та стаціонарних шляхах на бортах кар’єру з невеликим поздовжнім похилом. В місцях перевантаження з одного виду на інший влаштовують акумулюючі ємкості (бункери, буферні склади), які є сполучною ланкою потоку, що дозволяє незалежність роботи транспорту в кожній ланці.

При формуванні вантажопотоків розкривні виробки можуть мати флангове, центральне та комбіноване розташування. При наявності однієї розкривної виробки в ній зосереджено порожняковий і вантажний вантажопотоки (схеми а, б). Такий фронт робіт називають тупиковим (човниковим, маятниковим). Парні траншеї дозволяють організувати наскрізний рух на уступі зосередженими вантажопотоками (схема в) або розосередити їх тупиковою організацією транспорту (схема г). Якщо провізна спроможність транспортних комунікацій не забезпечує вантажообіг кар'єра, застосовують комбіноване розташування виробок (схема д).

а б в

г д

Технологічний потік характеризується параметрами, які включають:

– властивості порід, що розробляються: міцність, густину, межу на стискання та розтягування, характеристики тріщинуватості масиву та ін.;

– параметри забою (ширину та висоту),

– параметри траси (відстань транспортування, поздовжній похил);

– параметри відвалу або приймального пункту корисної копалини.

Виробничі процеси у потоці виконуються комплексом основного та допоміжного обладнання, який включає до себе всі види машин, які взаємопов’язані за параметрами та надійно забезпечують потрібну продуктивність.

ЛЕКЦІЯ 13