Потенціал локальних цивілізацій

Цивілізації	Кількість держав	Населення, млн. чол.	ВВП, млрд. дол.	Площа, млн. км2	На одну людину
ВВП, дол./рік	Території, км2
Конфуціанська частка До світу, %	1 0,5	1203 21,1	671,1 2,4	9,6 7,2	558 11	0,005 21
Ісламська частка До світу, %	46 22,1	1100,2 19,4	1252,4 4,4	30,7 22,9	1138 23	0,028 117
Індуістська частка До світу, %	3 1,4	951,1 16,7	1710,9 60,8	3,4 2,5	350 7	0,004 17
Західна частка До світу, %	38 18,3	850,2 14,9	17110,9 60,6	35,7 26,6	20119 405	0,042 175
Латиноамериканська частка До світу, %	23 11,1	455,3 8,0	1586,1 5,6	19,1 14,3	3484 70	0,042 175
Африканська частка До світу, %	23 11,1	308,4 5,4	205,1 0,7	10,7 8,0	665 13	0,035 146
Буддійська частка До світу, %	11 5,3	306,7 5,4	1115,5 3,9	3,9 2,9	3637 73	0,013 54
Православна частка До світу, %	14 6,7	283,5 5,0	587,6 2,1	18,7 13,9	2073 42	0,066 275
Сінтоїстська частка До світу, %	1 0,5	125,2 2,2	5110,5 18,1	0,4 0,3	40721 820	0,003 12
Індуїстська частка До світу, %	1 0,5	5,6 0,1	87,2 0,3	0,014 —	15571 314	0,003 12
Усього по цивілізаціях Частка до світу, %	161 77,4	5589,8 98,2	28058 99,3	132,2 98,5	5020 101	0,024 100
Світ в цілому		5690,0	28243,4	28243,4		0,024

Таблиця 4.3.2

Частка цивілізацій та окремих країн у ВВП світу,

в цінах і за ПКС 1995 р., %

Таким чином, першість у світовій економіці належить західним цивілізаці­ям. Проте їх сукупна питома вага у світовому ВВП, що була розрахована за пари­тетом купівельної спроможності валют, знизилася з 54,5 у 1950 р. до 44,6 у 2000 р., а в перспективі до 2015 р. очікується зниження до 37,5 %. На протилеж­ному полюсі зростає вплив трьох східних цивілізацій – японської, китайської і індійської: з 9,3 в середині XX ст. до 22,5 наприкінці цього періоду і 25,5 % в 2015 р. Якщо додати до них мусульманські і буддійські країни, то зсув на ко­ристь цивілізацій стане ще більш очевидним: відповідно 12,3, 36,0, 39,3 %. На цьому фоні не дуже оптимістично виглядають частки євразійської і східноєвро­пейської цивілізацій. Питома вага постсоціалістичних країн у світовому ВВП досягла максимуму в 1960 р. – 21,4, а в 1990 р. знизилася до 13,6, у 2000 р. – 7,8 %, хоча у 2015 р. ймовірним є незначне зростання частки – до 8,8 %. Особли­во помітним є падіння частки СНД – з 13,8 % у 1960 р. до 8,8 % у 1990 р. і 4,1 % у 2000 р.

Отже, на початку XXI ст. у глобальному економічному просторі серед класичних цивілізаційних груп IV покоління можна виділити:

Ø авангардні цивілізації, що реалізують постіндустріальну економічну програму, яка ґрунтується на високотехнологічній основі і узгоджує ринкові механізми з регулюючою функцією держави. Вони є лідерами глобальної еко­номіки і забезпечують високий рівень багатства і прибутків населення як за рахунок ефективності відтворення, так і в результаті нееквівалентного обміну і привласнення значної частки світової ренти і квазіренти. Їх представляють Пів­нічна Америка, Західна Європа, Японія, а також нові індустріальні країни;

Ø цивілізації із середньосвітовим рівнем розвитку, які мають значний по­тенціал зростання, але недостатньо його використовують (латиноамериканська і частково мусульманська цивілізації, а також країни Східної Європи);

Ø цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку, що перебувають у стадії застою, – африканська цивілізація (на південь від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;

Ø китайська цивілізація, яка поки що має низький рівень економічного розвитку, але стрімко наближається до названих вище груп і робить претензійні заяви на першість у частці світового ВВП до 30-х років XXI ст.; а також індій­ська цивілізація, яка також набирає обертів власного розвитку;

Ø євразійська цивілізація, що втрачає позиції в світовій економіці і стає об’єктом економічної експлуатації з боку розвинутих цивілізацій.

ТЕМА 5

СУПЕРЕЧНОСТІ Й ДУАЛІЗМ

СУЧАСНОГО ЕТАПУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Суперечності та амбівалентні імпульси дуалістичного характеру глобалізації

Глобалізація має суперечливий характер. Про це свідчить неоднозначність трактування самого поняття «глобалізація», під яким розумі­ють іноді при­нципо­во різні речі: загальний хід історичного дослідження, процес гомогенізації сві­ту, зрос­таючу взаємозалежність, поглиблення соціальних зв’язків тощо. Навіть у кількісній оцінці цього явища не простежується одностайності. Американський економіст А. Керні на основі досліджень (табл. 6.1.1) стверджує, що на початку XXI століття найбільш глобалізованими стали такі країни, як Сінгапур, Нідерланди, Швеція, Швейцарія. А США посіли в «шкалі глобалізації» лише 12 місце, тоді як Китай – 53.

Таблиця 5.1.1