Основні поняття, терміни та визначення теми.

На території України є більш ніж 1500 промислових підприємств, що виробляють, зберігають і використовують більш 280 тис. тонн різноманітних СДОР. У зонах цих об’єктів мешкають 22 млн. чоловік.

У світі нараховується до 6 млн. хімічних речо­вин; 90% з них — це органічні сполуки, більшість яких токсичні.

За характером впливу на організм людини хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) поділяються на:

¨ загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму або впливають на окремі системи людського організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

¨ подразнювальні, що викликають подразнення слизових оболо­нок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірко­водень, озон);

¨ сенсибілізувальні, які діють як алергени (альдегіди, розчинники й лаки на основі нітросполук);

¨ канцерогенні, що викликають ракові захворювання (аміносполуки, азбест, нікель, хром);

¨ мутагенні, які впливають на генетичному рівні та викликають зміни спадкової інформації (свинець, формальдегід, бензол, марганець, нікотин, радіоактивні речовини тощо).

До групи СДОР відносить тільки ті, що заражають повітря в небез­печних концентраціях, здатних викликати масові ура­ження людей, тварин і рослин.

Класифікація СДОР різноманітна і залежить від хімічної структури, ступеня токсичності, тривалості дії, клінічних проявів й ін. чинників:

За токсичної дії на організм і клінічному прояву:

¨ задушливої дії:

хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген;

¨ загальноотруйної дії:

оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид;

¨ задушливої та загальноотруйної дії: сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид та ін.;

¨ нейротропні отрути, тобто нервово-паралізуючої дії,що порушують функції нервової системи:

ФОР — зарин, зоман, V-гази, хлорофос, фосфорорганічні інсектициди (ФОІ) і ін.;

¨ задушливої і нейротропної дії:

аміак;

¨ метаболічні отрути:

етиленоксид, метилхлорид;

¨ отрути, що порушують обмін речовин і структуру клітини: диоксин.

За фізичними властивостями:

¨ тверді леткі речовини:

солі синильної кислоти, гра­нозан, етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорид, меркуран;

¨ рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском:

у підгрупі А — аміак, окис вуглецю; у під­групі Б — хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил;

¨ рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску:

у підгрупі А — нітро- й аміносполуки арома­тичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б — нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин;

¨ димучі кислоти :

сірчана, азотна, соляна, плавико­ва, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.

Основні характеристики найпоширені­ших сильнодіючих отруйних речовин:

Хлор— зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря. Накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди. Точка кипіння -34,5°С, отже, навіть зимою хлор знаходиться в газоподібному стані. Легко зріджується. За тиску 5-7 атм. перетворюється в рідину. Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.

1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів.

Поріг сприйняття — 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору);

Вражаюча концентрація — 0,01 мг/л;

Смертельна токсодоза — 0,1-0,2 мг/л;

Клінічні ознаки:

¨ подразнення слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів,

¨ опік слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів

¨ сухий кашель, біль за грудиною, задишка,

¨ порушення координації

¨ різі в очах, сльозотеча.

¨ За 2-4 години розвивиток токсичного набряку легенів — синюшність, ядуха, смерть.

Перша медична допомога при ураженні хлором:

¨ негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки “У” або “М” і евакуація постраждалого із осередку ураження;

¨ звільнити грудну клітину, шию;

¨ дати кисень, штучне дихання при необхідності;

¨ слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;

¨ в очі — краплі альбуциду;

¨ спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;

Аміак — безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить. Вибухонебезпечний! (у зоні осередку не курити!). Температура кипіння -33,5°С. Димить при виході з балонів, цистерн, холодильних агрегатів. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах.

Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення:

поріг сприйняття — 0,035 мг/л;

подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;

подразнення очей — 0,5 мг/л;

подразнення шкіри — 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);

кашель задушливий — 1,25 мг/л;

токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);

концентрація — 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.

Клінічні ознаки:

¨ подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів;

¨ задушливий кашель, нежить, утруднення дихання;

¨ різі в очах, сльозотеча;

¨ пульс частий, серцебиття.

¨ впливаючи на ЦНС викликає збудження, судоми

Перша медична допомога:

¨ при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців; при болях закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% —1-2 краплі.

¨ при інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери,

застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки “ДО” або “М” або ізолюючих протигазів (ІП-4).

¨ поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів,

гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини — тепле молоко із содою.

¨ шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.

¨ при попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту;

¨ дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;

¨ давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.

Сірководень — безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння — 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум’ям.

Клінічні ознаки:

¨ подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів;

¨ судоми, утрата свідомості;

¨ смерть від припинення дихання або паралічу серця;

¨ при малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.

Перша медична допомога:

¨ винести із зараженої атмосфери;

¨ спокій, тепло,

¨ вдихання кисню, штучне дихання.

Оксид вуглецю (СО)— це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.

Концентрація СО у повітрі:

1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу;

4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.

Клінічні ознаки:

Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.