Приміщення для профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів
Приміщення для профілактичного обслуговування та ремонту транспортних засобів повинні забезпечувати безпечне виконання усіх технологічних операцій.
Повітря робочої зони, шум, вібрація, освітлення тощо на робочих місцях виробничих приміщень повинні відповідати вимогам діючих нормативних актів. При розміщенні в загальному виробничому приміщенні дільниць (робочих місць), на яких згідно з технологічним процесом виділяються шкідливі речовини (гази, пил, аерозолі тощо), тепло, створюється шум, вони повинні розташовуватися в окремих приміщеннях, ізольованих від інших стінами до стелі.
Висота виробничих приміщень постів профілактичного обслуговування та ремонту автомобілів повинна бути такою, щоб відстань від верху автомобіля, що знаходиться на підйомнику, або від верху піднятого кузова автомобіля-самоскида, який стоїть на підлозі, до низу конструкцій покриття або перекриття, або до низу частин вантажопідіймального обладнання, що виступають, була не менше 0,2 м. Найменша висота цих приміщень повинна бути не менш 3,0 м.
В приміщеннях фарбувальних, фарбоприготувальних і акумуляторних дільниць, виконання протикорозійних робіт та ремонту паливної апаратури, а також ацетиленових генераторів підлога повинна бути виконана з матеріалів, які не дають іскри при ударі по них.
Для регулювання приладів газової системи живлення безпосередньо на автомобілі виділяється окреме від інших приміщення.
Дільниці, пости, площадки мийки автомобілів повинні мати ухил не менше 2% в бік приймальних колодязів і лотків, розташування яких виключає попадання стічної води (від миття автомобілів) на територію (в приміщення) підприємства. Пости миття автомобілів відокремлюються від інших приміщень (постів) глухими стінками з пароізоляцією і водотривким покриттям.
Входи у приміщення виконання акумуляторних робіт і ремонту паливної апаратури необхідно відокремлювати від інших суміжних приміщень, коридорів і сходових клітей тамбур-шлюзами. Двері цих приміщень повинні відчинятися назовні. Для виконання робіт з кислотними і лужними акумуляторами необхідно передбачати окремі приміщення, в кожному з яких повинні бути три поєднані між собою відділення, ізольовані від інших виробництв: одне – для ремонту, друге – для зарядки, третє – для зберігання кислоти (лугу) і приготування електроліту.
Для виконання фарбувальних робіт слід передбачати два приміщення: одне – для приготування фарби, друге – для постів фарбування і сушки.
Якщо фарбування здійснюється поза фарбувальними камерами або в камерах з відкритим отвором, то прорізи воріт у фарбувальне приміщення (із суміжного) повинні бути обладнані тамбур-шлюзом довжиною рівною половині ширини воріт, збільшеної на 0,2 м.
Оглядові канави і естакади
Розташування оглядових канав і естакад на території підприємства або в приміщеннях повинно забезпечувати безпечний заїзд та з’їзд з них транспортних засобів.
Розміри оглядових канав і естакад визначаються у залежності від типу автомобілів, технологічного устаткування, що застосовується. Довжина робочої зони оглядової канави і естакади повинна бути не менше габаритної довжини транспортних засобів. Довжина робочої зони тупикової оглядової канави повинна бути такою, щоб транспортний засіб міг повністю установлюватися на канаву, не закриваючи вхідні сходи і запасний вихід. Ширина оглядової канави і естакади повинна встановлюватися виходячи із розмірів колії транспортного засобу з урахуванням обладнання зовнішніх або внутрішніх реборд. Глибина оглядових канав і висота естакад повинні забезпечувати вільний доступ до деталей, вузлів і агрегатів, розташованих знизу транспортних засобів.
При паралельному розташуванні проїзних оглядових канав вхід і вихід з них здійснюється через тунель. Дозволяється застосування пересувної драбини з площадкою, яка є одночасно і перехідним містком.
Траншеї і виходи з них та тунелів, сходи і площадки естакад повинні мати огородження металевими перилами висотою не менше 0,9 м. Входи (виходи) оглядових канав, траншей і тунелів не повинні розташовуватися під автомобілями і на шляхах їх руху. Вихід (вхід) із однопостової тупикової оглядової канави в приміщення по ступінчастих сходах повинен бути з боку, протилежного заїзду автомобіля. При наявності одного виходу канаву додатково обладнують скобами, закріпленими в її стіні, для запасного виходу. Для безпечного виходу водія із транспортного засобу і посадки в нього естакади повинні обладнуватися площадками шириною, рівною ширині дверей транспортних засобів плюс 0,3 м, але не менше 1,2 м.
Перильне огородження на тупикових естакадах улаштовується з трьох сторін, а на прямоточних – з двох. Для підіймання на естакаду і спускання з неї необхідно улаштовувати сходи.
Оглядові канави і естакади, за винятком канав обладнаних стрічковими конвеєрами, повинні мати направляючі реборди на всю їх довжину для попередження падіння автомобіля у канаву або з естакади під час його руху. Висота реборди повинна складати: для автомобілів І категорії не менше 0,1 м, а для автомобілів II і III категорії не менше 0,15 м. На в’їзній частині оглядової канави слід передбачати розсікач висотою 0,15–0,20 м. Тупикові оглядові канави повинні бути обладнані стаціонарними колесовідбійними пристроями для коліс автомобіля.
Контрольно-технічні пункти
Контрольно-технічний пункт (КТП) повинен мати:
– приміщення для контролера (механіка) технічного стану транспортних засобів;
– приміщення (навіс) і оглядові канави або естакади для огляду транспортних засобів.
Вхід в оглядову канаву і вихід з неї повинен бути розташований збоку від проїздів.
Ухил при заїзді та з’їзді з контрольно-технічного пункту не повинен перевищувати 5%.
При в’їзді на контрольно-технічний пункт повинні бути вивішені:
– дорожні знаки: “Проїзд без зупинки заборонено”, “Обмеження максимальної швидкості” – 10 км/год;
– знак безпеки – “Вхід (прохід) через ворота КТП заборонено”.
Площадка для перевірки гальм повинна бути рівною з твердим покриттям, без вибоїн і ухилів. Розташування і розміри площадки повинні виключати наїзд автотранспорту на людей, будівлі тощо.
В’їзди і виїзди
Ворота основного в’їзду на територію підприємства слід розташовувати на відстані не менше найбільшої довжини автомобілів, що експлуатуються на підприємстві, включаючи автопоїзди, від основного проїзду вулиці, дороги.
Ширину в’їзних воріт на територію підприємства необхідно приймати по найбільшій ширині автомобілів, що використовуються, плюс 1,5 м. але не менше 4,5 м.
Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відкриватися назовні, а для в’їзду на територію підприємства і виїзду з неї усередину.
Ворота повинні бути обладнані пристроями, що виключають їх самовільне закриття або відкриття. Підйомні ворота повинні бути обладнані уловлювачами (фіксаторами), які забезпечують утримання воріт в піднятому положенні при обриві тросів або несправності механізму підйому і спуску.
При наявності у виробничих приміщеннях профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів конвеєрів, управління зовнішніми воротами, через які передбачається виїзд і в’їзд автомобілів, повинно бути зблоковано з роботою конвеєрів і управлінням тепловими завісами.
В’їзди у виробничі приміщення не повинні мати порогів і виступів, а в’їзний ухил повинен бути не більше 5%.
Електробезпека
Безпека електроустановок
Електроустановки повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів та іншим чинним нормативним актам.
В приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних відносно ураження людей електрострумом при встановленні світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання і газорозрядними лампами на висоті менше 2,5 м необхідно застосовувати світильники, конструкція яких виключає доступ до ламп без застосування інструменту. Електропроводка, що підводиться до світильників, повинна бути в металевих трубах, металорукавах або захисних оболонках.
Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напруга: в приміщеннях без підвищеної небезпеки – не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних – не вище 42 В. Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127–220 В допускається застосовувати для місцевого освітлення при умові недоступності їх струмопровідних частин для випадкового дотику. В приміщеннях сирих, особливо сирих, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.
Електричне управління агрегатами мийної установки повинно бути низьковольтним (не вище 42В).
У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних – мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.
Для живлення переносних світильників у приміщеннях із підвищеною небезпекою і особливо небезпечних використовують напругу не вище 42 В. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із заземленими поверхнями (робота в котлах, ємностях тощо), для живлення переносних світильників використовується напруга не вище 12 В.
Переносні світильники, що застосовуються в оглядових канавах, зонах профілактичного обслуговування та ремонту транспортних засобів, інших пожежонебезпечних зонах, повинні мати захисний скляний ковпак із захисною металевою сіткою.
Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати надійне захисне заземлення або занулення. Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих пристроїв, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюючими елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, які вказані в Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів.
Струмоведучі частини пускорегулюючих і захисних апаратів повинні бути .захищені від випадкових дотиків. У спеціальних приміщеннях (електромашинних, щитових, станцій керування тощо) допускається відкрита (без захисних кожухів) установка апаратів.
Дверці розподільних пристроїв повинні запиратися на ключ. На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення“включено” та “відключено”. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
Забороняється:
– встановлювати або замінювати лампи в світильниках, що знаходяться під напругою;
– навішувати на електропроводку і інше електрообладнання будь-які предмети, обгортати електролампи папером або тканиною;
– улаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тимчасову електропроводку, за винятком випадків ремонту приміщень і реконструкції електромережі. Тимчасова електропроводка повинна монтуватися згідно з діючими правилами і нормами;
– включати освітлення і будь-які інші електротехнічні установки за допомогою з’єднання оголених кінців проводів.
ОПАЛЕННЯ I ВЕНТИЛЯЦІЯ
Виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ВСН 01-90 і забезпечувати стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих показників мікроклімату повинно застосовуватися повітряне, парове або водне опалення. Система опалення, незалежно від виду, повинна забезпечувати рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях, можливість місцевого регулювання і вимикання, зручність в експлуатації, а також доступ при ремонті.
Опалення виробничих приміщень, в яких на одного працюючого є більше 50 м2 площі підлоги, повинно забезпечувати нормативну температуру повітря на постійних робочих місцях. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температури повітря не нижче +5 °С, використовуючи основні опалювальні системи. У холодний період року в приміщеннях зберігання, профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не використовуються в неробочий час, температура повітря повинна бути не нижче +5 С. Відновлення нормованої температури повинно забезпечуватися до початку використання приміщення або до початку роботи.
Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави (в т. ч. канави контрольно-технічного пункту), а також приямки, траншеї і тунелі оглядових канав в холодний період року, повинна бути не нижче +16 °С і не вище +25 °С.
Відкриття і закриття воріт повинно бути зблоковане з включенням (виключенням) повітряно-теплових завіс.
Вхідні двері виробничих приміщень повинні мати справні механічні пристрої для примусового закриття.
Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинна перевищувати встановлених норм. При тривалості роботи в середовищі, яке містить оксид вуглецю, не більше 1 години, гранично допустима концентрація оксиду вуглецю може бути підвищена до 50 мг/м3, при тривалості роботи не більше 30 хв – до 100 мг/м3, при тривалості роботи не більше 15 хв – 200 мг/м3. Повторні роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервами не менше як на 2 години. Для забезпечення потрібних умов повітряного середовища приміщення зберігання, профілактичного обслуговування та ремонту транспортних засобів, інші виробничі приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічною спонукою з урахуванням режиму роботи підприємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкідливих речовин, що виділяються.
В приміщеннях для виконання шиномонтажних, зварних, фарбувальних, оббивальних та деревообробних робіт подачу припливного повітря слід передбачати із верхньої зони струменем, направленим зверху вниз, а видалення повітря – із нижньої зони. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбування, зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної апаратури не допускається об’єднувати між собою і з системами витяжної вентиляції інших приміщень. Дільниці (робочі місця) для безкамерного фарбування транспортних засобів повинні бути обладнані пристроями (гідрофільтрами) для уловлювання аерозолів фарби. Приміщення для ацетиленового генератора повинно мати механічну припливну вентиляцію у вибухозахисному виконанні і природну витяжну вентиляцію. В приміщеннях для ацетиленового генератора потужністю до 20 м3/год газоподібного ацетилену допускається улаштування природної припливно-витяжної вентиляції.
Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно підлягати очищенню до надходження його у вентилятори.
Аварійна вентиляція повинна забезпечувати кратність повітрообміну не нижче загальнообмінної вентиляції.
Забороняється:
– працювати у виробничих .приміщеннях, де виділяються шкідливі речовини, при несправній або не включеній вентиляції;
– рециркуляція повітря у виробничих приміщеннях, де виділяються пари, гази або може мати місце різке збільшення концентрації шкідливих і вибухонебезпечних речовин, газу.
Викиди в атмосферу із систем вентиляції слід розміщувати на відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше 10 м по горизонталі або 6 м по вертикалі при горизонтальній відстані менше 10 м; при цьому викиди із систем місцевих відсмоктувачів слід розміщувати на висоті не менше 2 м над найвищою точкою покрівлі, для систем аварійної вентиляції – на висоті не менше З м від рівня землі.
|