Головні та другорядні члени речення

Головні члени речення — це підмет і присудок.

Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихізорі (М. Коцюбинський)), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лишборотись— значить жить! (І. Франко). «Три»у щоденнику виглядає не дуже симпатично).

Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Лісдрімаву ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчийскарб (Нар. тв.)).

Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.

Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їстикашу. З’їливсе, що булов буфеті).

Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кублозмії,русалчиневолосся Писав на склі мороз-поет (В. Свідзінський)).

Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко,легко: вітер дув(як?) збоку, а несупроти (Гр. Тютюнник)).

ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ РЕЧЕНЬ

У мовознавчій традиції виробився поділ простих речень за різними принципами (за метою висловлювання, за складом головних членів, за наявністю членів речення).

За структурними ознаками граматичні основи речення поділяються на:

– д в о с к л а д н і, у яких наявні обидва головні члени (Ранок настав);

– о д н о с к л а д н і, граматична основа яких складається з одного головного члена (Світає);

– с и н т а к с и ч н о н е ч л е н о в а н і, в яких основа не виділяється (Геть!).

За кількістю граматичних основ речення поділяються на:

– п р о с т і, які мають один предикативний центр (По холодах настали теплі дні);

– с к л а д н і, які мають два і більше предикативних центрів (Бруньки на яблунях розкривались, і настала мить яблуневого цвіту).

За наявністю чи відсутністю другорядних членів речення поділяються на:?

– н е п о ш и р е н і, які складаються лише з предикативного центру (Настала ніч);

– п о ш и р е н і, у складі яких є головні і другорядні члени речення (Срібний іній заполонив землю).

За наявністю чи відсутністю обов’язкових членів речення поділяються на:

– п о в н і, у яких наявні всі члени, необхідні для певної структури (Нарешті ми дочекалися весни);

– н е п о в н і, в яких немає певного члена речення, але він легко виявляється з контексту або підказується мовленнєвою ситуацією (Тут росте явір і калина, а десь, можливо, – береза і сосна).

За наявністю чи відсутністю засобів ускладнення речення поділяються на:

– у с к л а д н е н і, у яких є однорідні чи відокремлені члени, звертання чи вставні і вставлені конструкції (Цвіте іній, осяяний місяцем);

– н е у с к л а д н е н і, у яких відсутні засоби ускладнення (При в’їзді в село росте тополя).

За характером вираження ставлення до дійсності речення поділяються на:

– с т в е р д ж у в а л ь н і, у яких підтверджується зв’язок між предметами та їх ознаками в реальній дійсності (Він постійно бачив сни);

– з а п е р е ч н і, у яких такий зв’язок заперечується (І від них не втекти, не сховатись).

23.

Координація форм підмета і присудка зумовлюється різними причинами. На граматичну форму присудка насамперед може впливати граматична форма підмета (рід, число), характер лексичних значень іменників-підметів (істота / неістота), позиція присудка щодо підмета (особливо при однорідних підметах) тощо. Особливості узгодження підмета з присудком:
1. підмет, виражений іменником + числівником:
• якщо числівник, закінчується на одиницю (31, 151 і т.д.), то форма присудка виражається в однині (Двадцять один комп’ютер придбав банк);
• якщо числівник закінчується на два, три, чотири, то форма присудка виражається у множині (однина – у безособовому реченні): Чотири студенти пропустили заняття, Чотири студенти було відзначено на святі;
• якщо підмет виражений збірним числівником, то форма присудка може бути або в однині, або в множині: Семеро студентів з’явилося (або з’явилися) на консультації;
• якщо підмет виражений іншими числівниками, то присудок – в однині або в множині: Сімнадцять агрегатів списали (або списано) у зв’язку з їхньою якістю.
2. якщо підмет виражений словами більшість, меншість, багато, мало, ряд, частина, кілька, декілька + іменник, то присудок має форму однини (Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію та забезпечення гуртожитком) або у множині, коли головні члени речення розділені підрядним реченням, коли головні члени є однорідними (Ряд питань, які внесені до іспиту, будуть поставлені в письмовій формі);
3. якщо підмет виражений займенниками хто, дехто, ніхто, ніщо та ін., то форма присудка – в однині: Усі, хто прийшов реєстрацію, повинні з’явитися вчасно;
4. якщо підмет виражений іменник + прикладка:
• виставка-продаж, музей-садиба, де підмет – родове поняття, ширше, а прикладка – видове, вужче, то присудок узгоджується із підметом, а не з прикладкою: Школа-інтернат має всі зручності;
• родова назва + символічна назва (фабрика «Боженківець», кінотеатр «Україна» і под.), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Об’єднання «Світило» уклало угоду на постачу друкарського паперу;
5. якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками не – а, не лише – а й, то присудок виражається в однині: Не лише економічного, а й юридичного обґрунтування потребує ця проблема;
6. однорідні підмети із значенням, наприклад значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума, присудок – в однині: Значна частина верстатів і механізмів відповідає сучасним вимогам деревообробки;
7. якщо підмет виражений абревіатурою, то присудок узгоджується у роді, числі, що й головне слово у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: УАН (Українська академія наук) була заснована в 1918 році.
Отже, координація форм простого присудка і підмета, вираженого називним відмінком іменника (субстантивованого слова), позбавлена варіантності у формі числа. При підметах, виражених словосполученням, та при однорідних підметах координація форм присудка з підметами зумовлюється кількома як граматичними, так і смисловими факторами, тому й допускаються варіативність числової форми присудка.

Словосполучення