Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Правові засади залучення державних органів, суспільних об’єднань та громадян до охорони громадського порядку.

Національна академія внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

 

 

Дипломна робота на тему:

«Тактика організації охорони громадського порядку органами внутрішніх справ в сучасних умовах»

Підготував:

слухач ФПФПС ННІПФПСКМ

лейтенант міліції

Красножон Т. В.

 

Науковий керівник:

начальник кафедри

тактико-спеціальної підготовки

кандидат психологічних наук

полковник міліції

Каверін О.В.

 

Київ-2014

Зміст

Вступ___________________________________________________________ст. 3;

І. Взаємодія органів внутрішніх справ України з державними органами і суспільними об’єднаннями під час організації охорони громадського порядку________________________________________________________ст. 6;

1.1. Правові засади залучення державних органів, суспільних об’єднань та громадян до охорони громадського порядку___________________________ст.6;

1.2 Форми взаємодії органів внутрішніх справ з державними органами та громадськістю, щодо охорони громадського порядку__________________ст.16.

ІІ. Зміст та поняття організації охорони громадського порядку. Завдання органів внутрішніх справ України з організації охорони громадського порядку в сучасних умовах __________________________________________________ст;

2.1 Елементи організації охорони громадського порядку: аналіз оперативної обстановки та види рішень, що приймаються________________________ст;

2.2 Форми організації охорони громадського порядку. Сили ОВС, які залучаються до охорони громадського порядку та засоби, шо використовуться силами органів внутрішніх справ під час охорони громадського порядку_________________________________________________________ст;



ІІІ. Умови ефективного виконання функцій з охорони громадського порядку___________________________________________________________ст;

3.1 Діяльність міліції під час підготовки до проведення охорони громадського порядку___________________________________________________________ст.;

3.2 Фактори та шляхи підвищення ефективності, що впливають на охорону громадського порядку в сучасних умовах_______________________________ст;

Висновок__________________________________________________________ст;

Список використаних джерел_________________________________________ст;

Додатки___________________________________________________________ст

 

 

ВСТУП

Актуальність теми.В умовах розбудови України як демократичної, правової держави важливе місце належить створенню системи гармонійних та ефективних політико-правових відносин між органами внутрішніх справ, органами публічного управління різного рівня, громадськими формуваннями та населенням. Процеси реформування, які сьогодні відбуваються в українському суспільстві, особливо гостро розкрили проблему відсутності науково обгрунтованого дієвого механізму співпраці владних структур з правоохоронними органами, громадськими формуваннями у сфері забезпечення охорони громадського порядку, що в свою чергу призводить до непорозумінь та перешкод в діяльності один одного.

З точки зору практики, на даний час спостерігається недостатня ефективність роботи правоохоронних органів у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, причиною чого може бути неузгодженість їх діяльності з іншими суб’єктами, що беруть участь в забезпечення громадського порядку. У зв’язку з цим потребують теоретичного осмислення елементи та форми організації охорони громадського порядку, а також фактори та шляхи підвищення ефективності, що впливають на охорону громадського порядку в сучасних умовах.

Вищевказаними проблемами дослідження в юридичній літературі на даний час вже приділена значна увага. Так, окремі питання зазначеної проблематики досліджували: С.М. Алфьоров, В.Б. Авер’янов, О.М Бандурка, Ю.П. Битяк, А.В. Загорний, Г.Г. Зуйков, О.Г. Кальман, О.М. Клюєв, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузніченко, О.М. Музичук, В.М. Плішкін, М.О. Потебенько, І.В. Пшеничний, І.В. Сервецький, та ін., у працях яких простежуються також окремі питання, щодо взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами публічного управління. Проте згадані питання стосовно забезпечення громадської безпеки та громадського порядку досліджено недостатньо.

Таким чином, необхідність підвищення ефективності забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, теоретичне визначення умов ефективного виконання функцій з охорони громадського порядку та шляхів підвищення ефективності, що впливають на охорону громадського порядку на сучасному етапі обумовлюють актуальність дослідження даної теми роботи.

Мета і завдання дослідження.Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, практики його реалізації та наукових досліджень попередників визначити завдання органів внутрішніх справ України з організації охорони громадського порядку в сучасних умовах, взаємодію органів внутрішніх справ України з державними органами і суспільними об’єднаннями громадян під час організації охорони громадського порядку, а також виробити шляхи, напрями, пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в даному дослідженні необхідно вирішити такі основні завдання:

1. Під час розгляду першого розділу:

- з’ясувати сутність та особливості взаємодії органів внутрішніх справ з державними органами влади, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями;

- визначити поняття та принципи взаємодії органів внутрішніх справ з державними органами влади, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями;

- проаналізувати нормативно-правову базу організації взаємодії ОВС із державними органами, суспільними та громадськими об’єднаннями;

- охарактеризувати правові засади взаємодії органів внутрішніх справ з державними органами влади, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями;

- визначити напрями взаємодії органів внутрішніх справ з вищезгаданими органами з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

- охарактеризувати форми взаємодії органів внутрішніх справ з вищевказаними органами з питань забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;

- сформулювати пропозиції, напрями та шляхи зміцнення взаємодії органів внутрішніх справ з державними органами влади, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають при розв’язанні питань щодо забезпечення охорони громадського порядку на сучасному етапі, форми та шляхи взаємодії органів внутрішніх справ з громадськими формуваннями та державними органами, задля забезпечення правопорядку та громадської безпеки.

Предмет дослідження становлять елементи охорони громадського порядку, умови ефективного виконання функцій для досягнення поставленої мети, а також форми взаємодії органів внутрішніх справ з органами державної влади та громадськістю задля ефективного забезпечення охорони громадського порядку.

 

 

РОЗДІЛ І

ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ З ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ І СУСПІЛЬНИМИ ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Правові засади залучення державних органів, суспільних об’єднань та громадян до охорони громадського порядку.

В умовах становлення та розвитку демократичної правової держави боротьба зі злочинністю розглядається як важлива сфера внутрішньої політики держави. Залучення державних органів, суспільних об’єднань і населення до охорони громадського порядку, а також профілактика правопорушень є одним з пріоритетних шляхів протидії злочинності, зменшення масштабів її розповсюдження, зміна показників криміногенної обстановки в позитивний напрям. Співпраця між вищевказаними органами є досить суттєвим резервом у сприянні роботі працівників органів внутрішніх справ щодо забезпечення правопорядку в країні та вимагає належного правового регулювання.

Дослідженням цього питання займались такі науковці як: О. Ф. Андрійко, Т.О. Коломоєць, В.І. Олефір, М.І. Ануфрієв, С.В. Ківалов, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, В.К. Шкарупа, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, С.Ф. Денисюк, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, О.Н. Ярмиш, В.В. Конопльов, О.В. Кузьменко, В.Я. Настюк, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, О.Ю. Синявська та інші.

Правові засади залучення та взаємодії органів внутрішніх справ з державними органами влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю становлять систему нормативно-правових актів, які є відправною точкою і механізмом управлінської діяльності щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави [автореф. Торкайло].

Правове регулювання взаємодії органів внутрішніх справ з громадськістю, державними органами та населенням нерозривно пов’язане з використанням історичного досвіду в сучасних умовах. Так, в 1928 році вказано на можливість ознайомлювати трудящих з усім, що виходить за рамки таємно-розшукової діяльності. Бажаним визнано було широке ознайомлення населення зі станом злочинності в місцевості проживання та окремих її видів, динамікою і безпосередніми причинами, що впливають на її рух, а також оголошення про окремих злочинців. З цією метою пропонувалося активніше використовувати можливості засобів масової інформації, публікувати в газетах прикмети розшукуваних злочинців, своєчасно попереджати громадян про сезонні злочини з описом профілактичних заходів [моногр.Комаров, с. 42-43].

Вже в 1962 році організаційно-правові засади діяльності міліції регулювалися приписами прийнятого «Положення про радянську міліцію», де наголошувалося на необхідності підтримання міліцією постійного зв'язку з широкими масами трудящих і громадськими організаціями та працювати «в тісній взаємодії з добровільними народними дружинами по охороні громадського порядку»[монографія Комаров, с. 43]

«Спасіння потопаючого - справа рук самого потопаючого». Десь приблизно так можна охарактеризувати в двох словах забезпечення та охорону громадського порядку за участю громадян на сучасному етапі. Основним законодавчим документом, яким керуються працівники ОВС у діяльності, щодо залучення суспільних об’єднань, громадськості та населення до охорони громадського порядку, а також профілактики правопорушень, є Конституція України, норми якої є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу. Згідно зі ст. 36 Основного Закону громадянам України надається право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. В той же час, у ст. 27 визначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Також, Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року передбачає, що міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність, а примусове залучення громадян до співробітництва з правоохоронними органами заборонено. Крім цього, оперативним підрозділам міліції законом надане право встановлювати конфіденційне співробітництво з громадянами на засадах добровільності та використовувати їх добровільну допомогу.

Стосовно участі громадськості та населення в боротьбі зі злочинністю та протиправними проявами, то дані дії регулюються Законом України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22 червня 2000 року. Саме цей нормативний документ визначає повноваження органів державної влади, у тому числі й органів внутрішніх справ щодо залучення населення до протидії правопорушенням, організації взаємодії між ними, порядку здійснення нагляду і контролю за діяльністю громадських формувань тощо. Закон визначає статус і роль громадських формувань, що виконують завдання у сфері охорони громадського порядку, механізм їх створення та реєстрації, форми й методи роботи таких формувань, регулює питання набуття громадянами членства в них, встановлює обов'язки і права членів цих об'єднань, а також визначає засади правових гарантій та соціального захисту осіб, залучених до охорони громадського порядку.

Наведені вище законодавчі норми є правовою основою для залучення громадян та громадських об’єднань до охорони громадського порядку, профілактики правопорушень, а також підставою для розроблення інших законодавчих норм та приведення в дію спеціальних програм і заходів, щодо такої діяльності.

Взаємодія ОВС з іншими правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями базується на принципах щодо забезпечення громадської безпеки та громадського порядку. Найбільш доцільною є класифікація принципів на загальні та спеціальні.

Загальні принципи становлять основоположні вимоги, що мають, так би мовити збірний, спільний характер, тобто вони пронизують усю систему державного управління і ставляться до будь-якого процесу чи явища (зокрема взаємодії), шо відбуваються у її середовищі. До загальних принципів взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади віднесено:

а) верховенство права;

б) законність;

в) гласність;

г) науковість;

д) об’єктивність, доцільність та комплексність;

е) ефективність та раціональність.

Спеціальні принципи стосуються більш конкретних проявів взаємодії, тому вони с вужчими, ніж загальні, за своєю сутністю та сферою розповсюдження, а також, порівняно із загальними, спеціальні принципи менш стабільні і більш схильні до змін та перетворень, обумовлених досягненнями наукового пізнання у відповідній сфері. Основними спеціальними принципами взаємодії органів внутрішніх справ та органів місцевої влади є:

а) спільність мети (спільність інтересів);

б) оперативність;

в) принцип рівності взаємодіючих сторін;

г) компетентність;

д) принцип забезпеченості (достатності). [автореф. Курило, с.8]

Однак, в той час, коли поняття «участь громадян в охороні громадського порядку» юридично закріплено в законодавстві саме як право, то у реальному та повсякденному житті наведене вище твердження можна розглядати як обов’язок громадян - охороняти свої законні права та інтереси, при цьому не виходити за межі встановлених рамок допустимості такої охорони та не порушувати права інших громадян. Тим більше, враховуючи останні події, які відбулись в нашій державі. Говорити про дане питання як про обов’язок можна виходячи з того, що громадський порядок залежить перш за все від самих громадян, від порядності, совісті та свідомості кожного окремого індивіда конкретно взятого суспільства. Доцільно вивести одне просте правило: якщо ви хочете жити в злагоді та порядку – то не порушуйте його. Тобто, простіше кажучи, громадський порядок буде існувати тоді, коли його ніхто не буде порушувати. Добро – це відсутність зла, зло – це відсутність добра. Але не все так просто, як би хотілось.

Законом визначено обсяг повноважень членів громадських формувань, органів виконавчої влади та органів внутрішніх справ, визначено основні функції, права та обов'язки громадян, які беруть участь в охороні громадського порядку в результаті чого встановлено конкретний порядок залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень. Так, згідно із зазначеним Законом громадські формування з охорони громадського порядку можуть створюватися на засадах громадської самодіяльності у вигляді:

- зведених загонів громадських формувань;

- спеціалізованих загонів (груп) сприяння міліції;

- асоціацій громадських формувань.

Об’єднання громадян з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень створюються за місцем проживання, роботи та інше. Проте, як свідчить практика, такі громадські формування створюються не лише за формально визначеними законом підставами, а й за спільністю інтересів їх членів. Створення відповідних громадських формувань оформляється рішенням громадян, прийнятим на їх зборах (конференціях). Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та органи внутрішніх справ повинні всіляко сприяти такій ініціативі громадян, підтримувати, заохочувати та надавати їм необхідну допомогу у створенні таких формувань. На етапі залучення громадян до участі в охороні громадського порядку та профілактиці правопорушень підтримка і допомога, яка надається з боку працівників органів внутрішніх справ полягає у:

- пропаганді необхідності боротьби з правопорушеннями;

- роз'ясненні переваг таких об'єднань на шляху досягнення поставленої мети;

- допомозі в оформленні необхідних статутних документів;

- визначенні спеціалізації діяльності формування, особливостей його функціонування, компетенції;

- визначенні перспектив діяльності створеного формування;

- висвітленні наявного досвіду роботи у боротьбі з правопорушеннями, організації навчання та підготовки громадян до належного виконання покладених на них завдань.

Під час залучення громадян до охорони громадського порядку і профілактики правопорушень працівники органів внутрішніх справ повинні дотримуватися вимог закону, яким визначено, що членами громадських формувань можуть бути повнолітні громадяни України, які добровільно виявили бажання брати участь в охороні громадського порядку та здатні за своїми діловими та моральними якостями і станом здоров’я виконувати покладені на них обов’язки. Членами громадських формувань не можуть бути особи, які порушують громадський порядок, особи, судимість яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку та раніше засуджені за умисні злочини, визнані у судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, ті, які зловживають спиртними напоями, наркозалежні та інші особи, визначені законодавством України як такі.

Основними завданнями громадських об’єднань, що мають на меті охорону громадського порядку є:

- надання допомоги органам і підрозділам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку;

- запобігання вчиненню адміністративних правопорушень;

- інформування органів внутрішніх справ про вчинені злочини або ті, що готуються;

- сприяння органам внутрішніх справ у виявленні та розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань;

- інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про місця концентрації злочинних угрупувань;

- участь у боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями, що вчиняються неповнолітніми;

- участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

Члени громадських сформувань можуть залучатися до патрулювання, виставлення постів на вулицях, скверах, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях розташування підприємств, установ і організацій, навчальних закладах.

Законодавством не визначений перелік правопорушень, у попередженні яких мають брати участь члени громадських формувань, але з огляду на складність виконуваних ними завдань, можна зрозуміти, що виконання тих завдань, які законодавчо визначені - застосування відповідних форм і методів роботи можливе лише під контролем працівників структурних підрозділів органів внутрішніх справ, зокрема: міліції громадської безпеки, карного розшуку, Державтоінспекції тощо. В такому порядку існує необхідність як у визначенні здібностей і можливостей кожного члена громадських формувань, так і у визначенні їх спеціалізації стосовно напрямів правоохоронної діяльності.

Законом надано право членам громадських формувань застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Враховуючи підвищену суспільну небезпеку, яка виникає під час застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, члени громадських формувань під керівництвом працівників органів внутрішніх справ попередньо мають пройти навчальний курс. У процесі навчання працівники міліції повинні роз’яснити членам громадського формування надані їм права та обов'язки, що виконуються з застосуванням заходів фізичного впливу та спеціальних засобів індивідуального захисту, які саме заходи і засоби і коли вони мають право застосовуватись, порядок їх застосування, а також наслідки та відповідальність за неправильне їх застосування. Під час залучення членів громадських формувань до безпосереднього виконання обов’язків з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень працівники органів внутрішніх справ повинні провести з ними інструктаж, наголошуючи на першочергових діях, а саме:

1) при застосуванні сили або спеціальних засобів члени громадських формувань мають попередити осіб, до яких вони мають намір їх застосувати (якщо дозволяють обставини). Без попередження зазначені засоби та заходи фізичного впливу застосовуються лише у разі виникнення безпосередньої загрози для життя або здоров'я члена громадського формування, іншого громадянина або працівника міліції;

2) не дозволяється застосувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, членів громадських формувань, працівників міліції;

3) перевищення повноважень із застосуванням сили, а також спеціальних засобів тягне за собою настання відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Під час інструктажу особливо слід наголошувати увагу на тому, що у разі неможливості уникнення застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів члени громадських формувань не можуть перевищувати міри, необхідної для припинення правопорушення, а також зобов'язані звести до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушника та інших громадян.

Закон дозволяє забороняє членам громадських формувань використовувати холодну та вогнепальну зброю, у тому числі мисливську, яка згідно з чинним законодавством перебуває в їх особистому користуванні, але дозволяє органам внутрішніх справ, у разі потреби, надавати членам громадських формувань на період чергування мобільні радіотехнічні та спеціальні засоби екіпіровки нарядів.

Станом на сьогоднішній день, найпопулярнішим громадським формуванням, яке має на меті охорону громадського порядку є Самооборона. Дане формування було утворено після силового розгону Євромайдану 30 листопада 2013 року з власної ініціативи протестувальників, з метою збереження суверенітету та єдності України, відстоювання європейського напрямку розвитку України, захисту прав і свобод громадян. Після повалення політичного режиму, який був на той час в державі, здавалося що необхідність в існуванні такої організації відпала, однак сьогодні учасники Самооборони займаються активною діяльністю за для забезпечення громадського порядку.

Залучення громадян до охорони громадського порядку є безпосереднім обов’язком органів державної влади і місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 15 попередньо зазначеного закону місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування спільно з органами внутрішніх справ організовують діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку шляхом залучення їх членів до проведення патрулювання та інших спільних заходів, надання відповідної інформації, залучення їх членів до правового навчання та ознайомлення з формами та методами боротьби з вчиненням правопорушень. Окрім зазначеної функції на органи державної влади покладено здійснення координації та контролю за діяльністю цих формувань. Стимулом залучення громадян до участі у правоохоронній діяльності є норми закону, якими членам громадських формувань надаються правові гарантії, забезпечується їх соціальний захист та встановлюються заходи заохочення. Зокрема, ст. 17 цього Закону гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна члена громадського формування та членів його сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій. У разі смерті чи каліцтва члена громадського формування Законом передбачено одноразову матеріальну допомогу його родині. Крім того, за членами громадських формувань, які потерпіли від злочинного діяння, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. Члени громадських формувань можуть бути застраховані за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів на випадок загибелі або смерті та в разі поранення, контузії, травм або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням обов'язків з охорони громадського порядку. Роз'яснення громадянам цієї норми сприятиме їх залученню до участі в охороні громадського порядку.

Кінцевою метою як громадської безпеки, так і громадського порядку є досягнення суспільного блага у вигляді забезпечення загального порядку, який полягає у створенні і підтримці безпечних та гармонійних умов існування суспільства і держави. Обидва явища тісно переплітаються та взаємодоповнюють одне одного: дотримання правил громадської безпеки не створює перешкод для громадського порядку, а, навпаки, підвищує його стабільність. Зміцнення ж громадського порядку, у свою чергу, гарантує підвищення якості та надійності забезпечення громадської і особистої безпеки. [автореф. Курило, с.10]

На завершення слід зауважити, що участь громадян в охороні громадського порядку є важливим аспектом у досягненні поставленої мети та відіграє значну роль у будівництві Української держави. На фоні останніх подій в нашій державі актуальність питання про участь громадян в охороні громадського порядку набрало досить важливого значення шляхом об’єднання в громадські формування. Конституцією України гарантується право громадян на створення громадських об’єднань. Такі об’єднання можуть створюватись з різною метою, однак на даний час цікавлять саме ті, які беруть участь в охороні громадського порядку шляхом сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2020 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.