Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Загальна характеристика культових споруд

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика культових споруд

2. Культові споруди Острожчини

2.1. Православні храми Острога та його околиць

2.2. Католицькі споруди Острожчини

2.3. Протестантські громади

3. Культові споруди інших віросповідань

3.1. Єврейська синагога

3.2. Мусульмани на теренах Острожчини

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

 

Вступ

Острог і Острожчина мають багату і своєрідну історичну та культурну спадщину. Одними із найцікавіших історичних пам’яток, які приваблюють як туристів, так і науковців, є середньовічні замки, церкви та монастирі.

Наявність замків свідчить про приналежність регіону до Європи в історичному вимірі, оскільки на теренах Азії замків феодали н будували.

Цікавим явищем української архітектури стали монастирі-фортеці, що з’явилися на території нинішньої Острожчини у XV ст. Свої культові споруди мають більшість релігій світу. Історично зведення культових споруд йшло паралельно, а нерідко й було поштовхом до розвитку мистецтва, культури, духовних і розкладних знань того чи іншого народу, регіону, світу або людства вцілому.

Архітектура священних місць, споруд та дійств (обрядів) разом становлять сакральну архітектуру. У всіх релігіях храм вважався священним місцем, де Бог являє собою присутність людям. Він не перебуває у світі земному, але завдяки храмові людина входить у зв’язки зі світом Бога. У храмі людина заходить душевний спокій, надію на краще життя, віру в перемогу добра над злом. Особливо це характерно для сьогодення нашої країни, якій зовнішній ворог в особі сусідньої держави загрожує самому факту її існування. Тому з кожним днем зростає роль церкви в житті як суспільства, так і окремо взятої людини. Помітно це і в тому, що до духовних цінностей активно долучається і молодь.



В цих умовах актуальними стають питання вивчення, еволюції і сучасного формування культових споруд.

Багато народів витворили власні стилі архітектури культових споруд. Так в Україні так зване модерністське (козацьке, українське) бароко ХVІІІ ст. виявилося, здебільшого в будівництві соборів і церков.

Протягом багатовікової історії існування культових споруд вироблено відповідні принципи їх спорудження. Разом з тим час вносить певні корективи у зовнішній вигляд споруд, умови та способи їх зведення.

У будівництві культових споруд існують два основні напрямки – слідування консервативним зразкам минулого, «шаблонна» архітектура та застосування найбільш модерних і сучасних тенденцій будівельного і технічного мистецтва.

В наш час мало наукових робіт присвячених питанням архітектурно-планувального формування культових споруд. Повністю відсутні роботи, присвячені особливостям історичного формування і сучасним тенденціям в будівництві храмів нашого регіону України. Відповідь на деякі з цих питань становлять наукову новизну даного дослідження.

В роботі є намагання дослідити невивчений пласт практичних і наукових знань, які становлять беззаперечну цінність, оскільки підсумком дослідження є конкретні рекомендації для проектування і будівництва нових церков та реконструкції і практичного використання деяких давніх напівзруйнованих будов.

Хронологічні рамки дослідження – з XV ст. по наш час.

Об’єктом дослідження єрелігійне життя та процес розвитку різних релігійних течій у м. Острог на Волині.

Предметом дослідження є культові споруди – храми, дзвіниці, каплиці, монастирі, хрести та фігури, меморіальні місця та місця об’явлень.

Актуальністьданої роботи обумовлена тим, що релігійна ситуація в місті постійно змінюється: виникають нові громади, інші – втрачають своє значення, окрім того робота охоплює і недавній період часу, який недостатньо висвітлений в історіографії.

Метою роботи є дослідження релігійних течій, які діяли та продовжують діяти на території Острозького району, а також представлених цими течіями культових споруд.

Завдання бакалаврської роботи:

· встановити загальні тенденції будівництва храмів на Рівненщині;

· висвітлити діяльність релігійних течій на території Острожчини;

· дослідити найбільш старовинні храми району;

· розглянути причини будівництва оборонно-сакральних споруд;

· показати процес проникнення католицизму на Волинь на прикладі Острожчини;

· дослідити розвиток протестантизму в районі;

· розглянути діяльність іудеїв в Острозі;

· розкрити причину побудови у місті мусульманської мечеті;

· з’ясувати стан пам’яток сакральної архітектури.

Структура бакалаврської роботи:складається зі вступу, трьох розділів,висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі визначається тема, мета, предмет та об’єкт роботи, наукова новизна та практичне значення, вказуються завдання та актуальність.

У першому розділі «Загальна характеристика культових споруд» подаються відомості про зразки культового зодчества міста Острог та його околиць. Їх поділ на сакральні та оборонно-сакральні, наведено приклади таких. Також вказується короткий перелік найбільш давніх храмів району.

Другий розділ – «Культові споруди Острожчини» містить інформацію про християнські храми.

Значну увагу приділено православним церквам, які мають преважну більшість у цій місцевості. А також католицьким костелам, які будувалися тут багато століть тому і збереглися до сьогодні.

Також цей розділ містить дані про протестантські громади, які почали з’являтися на Рівненщині наприкінці ХХ ст.

Розділ третій – «Культові споруди інших віросповідань» розкриває усю багатоманітність релігійних течій Острожчини. Окрім уже зазначених у місті функціонувала досить значна іудейська громада, про що свідчить достатньо велика за площею синагога.

Також на території Острога знаходилася мусульманська мечеть. Цю релігію принесли на Волинь татари, що служили у Василя-Костянтина Острозького.

Культові споруди Острожчини привертали до себе увагу багатьох істориків, серед яких можна назвати М. Теодоровича, С.Кардашевича, В. Лущкевича.

Зокрема Лущкевич дає детальний аналіз архітектурних особливостей руїн Богоявленського храму.

Одним із перших дослідників Острога був Станіслав Кардашевич у праці «Давня історія міста Острога» описав архітектуру міста, зосередивши свою увагу на храмах, зокрема тих, які мають складну історію боротьби між православними та католиками.

Серед когорти краєзнавців-дослідників Острога є Яким Перлштейн. Як відмітила українська дослідниця О. В. Тодійчук, автор «описує Острог початку XVII ст. – князівський замок і фортецю, церкви, вулиці і тому подібне. Він не тільки прямо відтворює вигляд міста на початку XVII ст., але посилаючись на свідчення старожилів, розповідає про Остріг початку ХІХ ст.».

Особливе місце серед істориків – представників офіційної православної церкви другої половини ХІХ ст. займає ім’я М. І. Теодоровича. У «Волынских епархиальных ведомостях» він дає опис церков і парафій нашого краю, зокрема у другому томі «Историко-статистического описания церквей и приходов Волынской епархии».

Важливим джерелом вивчення культових споруд Острога є монографія митрополита Іларіона «Князь Костянтин Острозький і його культурна праця», в якій він дає опис Богоявленського собору міста.

 

Загальна характеристика культових споруд

Культова споруда – споруда або комплекс споруд для культових, релігійних потреб (відправ, служб, читання молитов і звернень до Бога), служіння Богу [1, с.31].

Розташування України на перетині торговельних шляхів, на своєрідному перехресті культурних впливів Заходу та Сходу сприяло обміну ідеями й досягненнями у галузі мистецтва та архітектури, відображено в монументальному будівництві європейських стилів – романського й готичного. Їх поєднання з традиціями регіональних художніх шкіл, що походили від давньоруського зодчества, зумовило створення низки видатних храмів.

Об’єктами сакральної архітектури є храми, монастирі, цвинтарі, каплиці, дзвіниці, хрести, тощо. Таких об’єктів на Острожчині нараховується близько 450.

В нашому краї культові споруди є оборонно-сакральні та сакральні. До оборонно-сакральних відносяться:

· Мажиріцький монастир;

· Троїцька церква с. Межиріч;

· Богоявленська церква м. Острог;

· Синагаога у м. Острог;

· Каплиця у с. Новомалин;

· Покровська церква у с. Країв.

Всі інші споруди мають сакральний характер.

Найдавнішим храмом Острожчини є …………

 

Культові споруди є як дерев’яними, так і кам’яними. Так відомими дерев’яними будівлями є Миколаївська церква в селі Бродів (1785 р.), церква Різдва Богородиці в селі Стадники (1880 р.), церква Різдва Богородиці в селі Плоске (1876 р.), Свято-Успенська церква в селі Точивики (1857 р.), церква Святої Трійці в селі Білашів (1767 р.).

Всі інші храми кам’яні або цегляні.

Зростання ролі релігії як прапора національного самовизначення, особливо після Люблінської унії, зумовило розмах будівництва храмів і монастирських комплексів. Поряд з православ’ям на теренах України були поширені католицизм та іудаїзм. Храмові споруди XVI-XVII ст. – церкви, костели, синагоги, мечеті – окрім релігійного виховання, виконували значну просвітницьку роботу через створені при них школи. Провідними осередками освіти й культури надалі залишалися монастирі.

Цікавим явищем української архітектури стали монастирі-фортеці, що з’явилися на теренах нинішньої Острожчини у ХV ст. Загалом композиційні принципи вітчизняних монастирів склалися ще за часів Київської Русі. домінантою забудови монастирського подвір’я був головний храм, навколо якого на різній відстані по периметру території, обмеженої природними кордонами, огорожею чи оборонним муром, групувалися келії, трапезна, будинок настоятеля та господарські будинки [2, с. 133]. Прикладами таких монастирів-фортець на Острожчині є Межиріцький чоловічий монастир, неіснуючі на даний час єзуїтський монастир та монастир капуцинів в Острозі.

У XIV – XV ст. на південно-західних і західних українських землях після загарбання їх Угорщиною, Литвою та Польщею створилися передумови запровадження католицизму. Природно що на ці землі в процесі покатоличення місцевого населення разом з будівництвом католицьких храмів перенесено сформовані в епоху середньовіччя апробовані схеми об’ємно-просторової композиції й конструктивні особливості та архітектурні форми готики [3, с. 138].

Відображаючи соціальні умови, потреби та економічні можливості цивільних і церковних замовників, в Україні споруджувалися різні за розмірами та архітектурними рішеннями костели. Одночасно будувалися коштом городян і селян невеликі, прості за оздобленням парафіяльні храми , а на замовлення можновладців або багатих чернечих орденів – складніші за об’ємно-просторовою структурою кафедральні й монастирські костели.

Католицькі храми зберігали в Україні готичні традиції, які визначали просторову організацію більшості споруд. Стилістичні особливості проявлялися в застосуванні ордера та ренесансного декору [3, с. 142]. Європейському архітектурному процесу найповніше відповідали ранньобарокові споруди першої половини ХVІІ ст., побудовані архітекторами-єзуїтами. Муровані костели, як і церкви, часто пристосовували до оборони, встановлюючи башти-дзвіниці або влаштовували верхні бойові яруси.

1569 р. активізувалося будівництво кляшторів. Особливо активними були монахи-єзуїти, які за підтримки державної влади і місцевих магнатів закладали костели зі школами й колегіумами.

Композиційно православні монастирі й католицькі кляштори відрізнялися один від одного. Головним об’ємним акцентом монастирів був собор у центрі подвір’я, розрахований на всебічний огляд. Інші споруди – келії, трапезні, дзвіниці тощо – будували окремо, формуючи підходи до собору. У кляшторах, як правило, костел був розрахований на фронтальне сприйняття й об’єднувався келіями, що прилягали до нього збоку або з тилу.

За місцем розташування монастирі і кляштори поділялися на міські та позаміські. Міські були оточені огорожами господарського значення, а позаміські – завжди укріплені, що надавало їм характеру фортець. Як і в замковому будівництві, у розплануванні монастирів і кляшторів простежується посилення регулярності тяжіння до геометрично правильних обрисів. Іноді через топографічні умови монастирі набували нерегулярної форми у плані. Позаміські монастирі часто розташовувались на узвишшях і пагорбах, рідше – на низинах.

Однією з найвизначніших течій у культовому будівництві XV – початку XVI ст. було поєднання давньоруських будівельних традицій з елементами готичної архітектури. Пошуки зодчих Волині в цьому напрямі найповніше відображені в архітектурі Богоявленської замкової церкви в Острозі та в Троїцькій церкві Троїцького – монастиря-фортеці в с. Межиріч.

Про продовження давньоруських традицій свідчить план та об’ємно-просторова структура цих триапсидних п’ятиверхих храмів. Інші Волинські храми цього періоду значно скромніші: це дводільні безбаневі споруди зального типу з півциркульною у плані апсидою [3, с. 168].

Будівництво культових споруд протестантського напрямку, що активно розгорнулось на території північно-західної України в останнє десятиліття XX століття, не можна не помітити. Своїми об’ємами воно перевищує аналогічне будівництво на цих землях за весь час існування протестантизму як напрямку християнства.

У межах північно-західної України, тобто історичної Волині (Волинська та Рівненська області, північ Львівської, Тернопільської, Хмельницької, захід Житомирської) відсоток протестантських релігійних організаціях від їх загальної кількості в регіоні становить не менше чверті, а місцями перевищує третину [4, с. 444].

За цей період запроектовано, будується та збудовано десятки та сотні церков, будинків молитви, протестантських культових комплексів. На фоні майже повного застою капітального будівництва та перенесення центру ваги в архітектурній діяльності на реконструкцію, будівництві легких тимчасових споруд та опорядження існуючих об’єктів ці об’єми вражають.

Лише в Рівненській та Волинській областях, за даними основних протестантських місій та церков кількість протестантських культових споруд сягає п’яти сотень.

Це пов’язано з організаційною та економічною допомогою протестантським громадам України протестантськими церквами, що базуються, в основному, в індустріально розвинених державах: Німеччині, Сполучених Штатах, скандинавських країнах, країнах Британської Співдружності та інших.

Сучасне протестантське будівництво в північно-західній Україні опирається в основному на зарубіжний досвід. Проте цей досвід догматично не нав’язується. Це дозволяє пристосувати структуру сучасного протестантського храму, церкви, будинку молитви до місцевих будівельних умов, формотворчих традицій.

Творчо опрацьована місцевими архітекторами структура культових споруд породила нове явище в архітектурі північно-західної України – її протестантську лінію.

Проекти протестантських будівель містять по периметру стін вікна та кафедру. Ці схеми не акцентують увагу на використанні верхнього світла. Тому вся первісна архітектура протестантського храму немовби заперечує якусь особливу роль світла. Скоріше ставляться утилітарні вимоги хорошої освітленості, хорошої видимості в межах храму, концентрації уваги на спільній молитві, співанні псалмів. Такий підхід надає світлу іншої ролі ніж у храмах православних чи католицьких.

Якщо для традиційних католицьких та православних храмів велику роль грає асоціативна роль світла, що виявляється в зміні освітленості по вертикалі (світло лине зверху, від Бога), гра складних архітектурних форм в природному та штучному освітлення і (таємничість арочних склепінь, ніш), мерехтливість штучного світла (свічки перед іконами в окладах), виділення світлом особливих місць в храмі (вівтар, іконостас, амвон), орієнтація храму, то в протестантському храмі в цьому потреба відпадає [5, с. 148].

Відсутність, згідно з основними догматами, ікон, фресок, церковних регалій, особливої літургії в протестантському храмі дозволяє концентрувати увагу віруючих на своєму внутрішньому стані, зв’язку з Богом, на молитві і співі, на проповіднику і хорі, на своєрідній духовній чистоті і відкритості, в світлих, майже чистих, стінах храму чи молитовному будинку.

Так, в опорядженні переважно застосовуються світлі кольори стін та стелі: білі, кремові, жовтуваті, біло-блакитні.

Говорити про протестантську культову архітектуру за межами розуміння сутності протестантизму як релігійної ідеології, як певного світогляду, світобачення неможливо, як не можна відсторонитись від реальних історичних умов його виникнення та утвердження.

Західноукраїнські землі традиційно сприймаються як зосередження національної (а головне – націоналістичної) проукраїнської свідомості. Це й зрозуміло, адже в процесі дослідження нашого історичного коріння ми часто використовуємо стереотипні узагальнення, розглядаючи історичні факти крізь призму свідомо визначених концепцій розвитку й становлення національного духу. Саме тому, мабуть, «азіатський контекст» вітчизняної культури ми насамперед асоціюємо з півднем України, де тривалий час існувала сильна мусульманська держава, а місцеве населення в різний час перебувало під тюркським впливом. Проте, як свідчать різні історичні документи, «азіатські» включення в український етнос мали місце й на інших, більш «європейських» територіях, зокрема на Галичині й Волині. Слід зазначити, що ще в ХІХ столітті етнічний склад населення Західної України був вкрай різноманітним – якщо в цілому частка українців становила більш як 80 відсотків, то в окремих населених пунктах переважали представники інших національностей (євреї, поляки, румуни). Серед населення з іншою культурою певне місце займали й татари, історія перебування яких на західноукраїнських землях дотепер залишається чи не білою плямою нашої історичної науки. Як не дивно, поява мусульманських громад на території Волині пов'язана з відомою своїми православними симпатіями династією князів Острозьких. Насправді в цьому немає нічого парадоксального. По-перше, погляди на етнос, релігію й політику в XIV, XV або XVI столітті не були настільки вже однозначними й фанатичними, як це уявляють деякі історики й богослови. По-друге, династія Острозьких орієнтувалася на європейські цінності релігійної віротерпимості, що особливо характерно, наприклад, для Василя-Костянтина Острозького, одного з найбільш впливових політиків того часу. Більше того, незважаючи на постійні набіги на українські землі, війська Кримського Ханства часто поєднувалися, наприклад, з козацькими загонами, а тому, мабуть, варто оцінювати реальність цього періоду в контексті політики, а не протистояння релігій чи навіть цивілізацій. Перші відомості про відносини між Острозькими й татарами належать до часів розпаду Золотої Орди. Борючись разом із союзниками «опозиційного» до Тамерлана хана Тохтамиша, онук Острозького князя Данила, Іван, гине в битві на Ворсклі (1399). Ще раніше Тохтамиша підтримав Вітольд, великий князь литовський, з яким пов'язують заселення татарами сучасної Польщі, Литви, Білорусі й, частково, Західної України. Так, в XIV столітті татари вже жили у Львові, мали там немалочисельну громаду й навіть мечеть. У місті Лева проживали й інші мусульманські народи, які в середньовічних хроніках мали загальну назву «сарацини» (saracenorum) – араби, перси, турки.

Діяла на території Острога також і єврейська синагога.

Синагоги мали у своєму складі прямокутний або квадратний у плані молитовний зал, у центрі якого розміщувався амвон, а в східній стіні – ніша для сувоїв тори. Молитовний зал оточували низькі приміщення для жіноцтва та скарбця, вхідні тамбури, школи для хлопчиків.

Були дерев’яні та муровані синагоги. Муровані мали вигляд масивних об’ємів з низькими прибудовами та фасадами, прорізаними великими стрілчастими або арковими вікнами. На опорядженні споруд позначився стилістичний розвиток архітектури. Зокрема в останній чверті XVI ст. їх своєрідною ознакою стали ренесансно-маньєристичні аттики. Згідно з умовами часу, синагоги теж часто пристосовували до оборони [6].

 

Культові споруди Острожчини






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2024 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.