Основи екскурсійної методики Вступ
Екскурсійний продукт являється важливою складовою туристичного обслуговування. На сьогоднішній день розвиток туризму неможливий без існування екскурсійної справи. Подорожуючи різними країнами й містами, люди бажають дізнатись щось нове, цікаве. Саме екскурсійне обслуговування дозволяє донести до споживача комплекс знань з історії, культури, географії. Як відомо, за останні роки попит до подорожей почав зростати. Щоб це зростання відбувалось і надалі, підтримкою в цьому можуть стати екскурсійні розробки, бо як відомо, якісний екскурсійний продукт є своєрідною рекламою, яка здатна пожвавити інтерес до подорожування і відвідання різних місць.
Об’єктом курсової роботи є екскурсійний процес.
Предметом курсової роботи виступає методика розробки та проведення нової екскурсії.
Метою написання курсової роботи є закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь й навичок з дисципліни «Організація екскурсійних послуг» шляхом розробки індивідуального варіанта інноваційного екскурсійного продукту.
Актуальність теми полягає у тому, щоб чітко окреслити методику організації створення і проведення екскурсії за обраним напрямом. А також розробити інноваційний екскурсійний продукт для відвідувачів міста. Також слід систематизувати етапи розробки екскурсійного продукту для подальшого спрощення виготовлення екскурсій для різнорідного контингенту споживачів.
Під час написання курсової роботи автор поставила мету й завдання до визначення курсової роботи.
Завдання:
1. Виявити теоретико-методичні основи екскурсознавства;
2. Провести аналіз відвіданої екскурсій;
3. Розробити індивідуальний варіант екскурсії.
Структура роботи: Робота включає короткий огляд використовуваних джерел. Під час підготовки використовувалися матеріали: навчальні посібники для вузів, енциклопедії, матеріали у пресі, сайти Інтернету.
Розділ I: Теоретико-методичні основи екскурсознавства
1.1.Теорія екскурсійної справи
Слово «теорія» в перекладі згрецької мови означає спостереження, розгляд, дослідження. Цей термін має декілька значень:
1) логічне узагальнення досвіду, практики, в якому відбиваються об'єктивні закономірності природи і суспільства;
2) сукупність узагальнених положень, що утворюють певну науку або один з її розділів;
3) система ідей в тій чи іншій галузі знань;
4) найвища і найбільш розвинена форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності зв'язків, що існують у певній області.
Екскурсія - це наочний процес пізнання людиною навколишнього світу. Цей процес будується на заздалегідь відібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядковується завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного з даним об'єктом. Своїми поясненнями він підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, набуваючи, таким чином, потрібну ефективність реалізації відповідних функцій екскурсії.
Теорія екскурсійної справи — це сума наукових положень, що лежать в основі управлінсько-організаційних заходів і виробничо-обслуговуючої діяльності з формування, просування, продажу і надання послуг: організаційного, інформаційно-методичного і сервісного забезпечення задоволення потреб населення в екскурсійному обслуговуванні екскурсійної діяльності.
Теоретико-методологічне підґрунтя виробничо-обслуговуючої діяльності в екскурсійній справі формує екскурсознавство — галузь теоретичних знань, яка вивчає функціонально-діяльнісну сутність, методи моделювання, підготовки й проведення екскурсій; досліджує головні напрямки і зміст розвитку екскурсійної діяльності у конкретних просторово-часових умовах; визначає змістовно-методологічну сутність підготовки спеціалістів з екскурсійного обслуговування (екскурсоводів, методистів екскурсійної справи).
Розгляд питань екскурсійної теорії, її розвиток мають на меті:
а) моделювання того, якою має бути екскурсія в ідеалі;
б) визначення механізму впливу екскурсії на свідомість людини;
в) усвідомлення і використання основних закономірностей і особливостей екскурсії;
г) визначення критеріїв якості екскурсій, засобів підвищення її ефективності;
д) формування теоретичних основ екскурсійної діяльності.
Вирішальну роль у забезпеченні обгрунтованості управлінсько-організаційних заходів щодо екскурсійної діяльності, напрямів розвитку екскурсійної справи на різних рівнях практичного господарювання — від рівня окремого підприємства до рівня національного,світового господарства — визначає відповідна прикладна інтерпретація теоретичних засад маркетингу і менеджменту туризму та сфери обслуговування.
Фундаментом забезпечення активного впливу на уявлення, сприйняття, емоції, свідомість та підсвідомість людей при проведенні екскурсій є основи екскурсійної теорії. Насамперед — це сукупність понять:
- функції екскурсії, її основні ознаки і аспекти;
- особливості показу і розповіді;
- екскурсійний метод;
- класифікація екскурсій;
- диференційований підхід до екскурсійного обслуговування;
- методологія і методика;
- елементи екскурсійної педагогіки і логіки;
- основи професійної майстерності екскурсовода.
Важливою складовою екскурсійної теорії є питання екскурсійного методу, методології екскурсійної справи і методики. Поняття метод, методологія і методика взаємопов'язані і обумовлені.
Основи екскурсійної методики,що розглядають прийоми, які використовуються при підготовці і проведенні екскурсій, їх роль в реалізації функціонального і діяльнісного змісту екскурсій як типу рекреаційної діяльності, є невід'ємною складовою екскурсійної теорії.
Основи екскурсійної методики
Екскурсійна методика розглядається в декількох аспектах: як основа професійної майстерності екскурсоводів; як механізм, який удосконалює «подачу» матеріалу; як процес упорядкування діяльності екскурсовода. Методика допомагає екскурсантам побачити, запам'ятати і зрозуміти значно більше, ніж на лекції, розкриває ту ж тему. Так відбувається тому, що методика лектора в значній своїй частині заснована на різного роду повідомленнях і описах, лекційний розповідь ведеться у відриві від об'єктів опису.
Екскурсійна методика складається з кількох самостійних, пов'язаних один з одним частин:
- Методики розробки нової для даного бюро теми;
- Методики розробки екскурсоводом нової для нього теми, але вже розробленої в даному бюро;
- Методики підготовки екскурсовода до проведення чергової екскурсії;
- Методики проведення екскурсії;
- Методики послеекскурсіонной роботи.
Аспекти екскурсійної методики: основа професійної майстерності екскурсовода, механізм подачі матеріалу, процес упорядкування діяльності екскурсовода в ході підготовки і проведення екскурсії.
Екскурсійна методика пов'язана з такими поняттями як розповідь і показ. На питання про співвідношення показу і розповіді в екскурсії методика дає однозначну відповідь: від показу до розповіді. Починати слід з показу, зі зорових чи інших (дотикових, нюхових) вражень, а потім вже вводити розповідь. Методика враховує здатність об'єкта привертати увагу, використовує різні засоби посилення уваги екскурсантів.
Ще одне завдання методики - підказати найбільш ефективне використання методичних прийомів ведення екскурсії. Екскурсійна методика враховує питання емоційного впливу на екскурсантів.
Предметом екскурсійної методики є цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання, роз'яснення і застосування на практиці засобів і методів виховання і навчання, а також методичних прийомів, за допомогою яких працівники екскурсійних установ здійснюють свою діяльність. Екскурсійна методика узагальнює досвід проведення екскурсій, розробляє і пропонує такі методичні прийоми, які виправдали себе на практиці і забезпечують найвищу ефективність розкриття і сприйняття теми.
Методика виходить з того, що зміст і форма – це нерозривно пов'язані один з одним поняття. Зміст розкриває те, що повинне бути показане і сказане в екскурсії, форма – як це повинно бути сказано.
Методичний прийом – спосіб викладу змісту. Практично в кожній екскурсії певний зміст виражається в конкретній формі і за допомогою методичних прийомів доноситься до екскурсантів.
Засвоєння методичних прийомів є засвоєнням суми навичок, тобто відпрацьованих практикою дій екскурсовода, що через звичку здійснюються їм автоматично. Спочатку вироблення навичок не більш як повторення певної дії по одній і тій же схемі (спрямованість, послідовність, витрата часу). Засвоєння практичних навичок дозволяє екскурсоводу використовувати не тільки все різноманіття прийомів показу і розповіді, але і різні варіанти майже кожного методичного прийому. На основі взаємодії навичок екскурсовод проводить комплексне використання методичних прийомів: у показі – прийомів реконструкції і локалізації, в розповіді – прийомів новизни матеріалу і порівняння і т.п.
Процес вдосконалення навичок екскурсовода не припиняється після засвоєння їм методичних прийомів, а продовжується безперервно. Поступово усувається зайве в показі і розповіді. Точнішими і осмисленими роблячи жести екскурсовода, заглиблюється методика показу об'єкту, більш образною стає розповідь. Кожна конкретна екскурсія тільки тоді удосконалюватиметься, коли ведеться робота по "доведенню" методики її проведення. Використовуючи методичний прийом, екскурсовод поволі спостерігає, як він сприймається екскурсантами, наскільки ефективно даний прийом допомагає йому донести матеріал до аудиторії. Якщо ж прийом "не спрацьовує", в екскурсію вводиться інший методичний прийом, здатний успішніше виконати відведену йому роль. Рівень ефективності екскурсії залежить від наступних умов:
• По-перше, від авторів екскурсій, методистів і екскурсоводів залежить те, що запам'ятає людина з повідомлених йому знань. Завдання їх – допомогти людині зрозуміти і зберегти в своїй пам'яті те, що є головним в екскурсії. Це досягається методичними прийомами.
• По-друге, ефективність кожної конкретної екскурсії залежить від того, яка частина екскурсії може бути представлена її учасниками зорово. Словесний матеріал повинен бути побудований і поданий так, щоб він за допомогою спостережуваних об'єктів і наочної допомоги "портфеля екскурсовода" перетворився в свідомості екскурсантів в зорові враження. Це повинно бути методично продумано, спланерувало і здійснене в ході підготовки екскурсії. Успіх справи забезпечують і глибокий зміст матеріалу, і образну мову, і методичні прийоми, що дозволяють зорово донести екскурсійний матеріал до учасників екскурсії.
• По-третє, методика не повинна обмежуватися показом об'єктів і зоровим сприйняттям. Методику слід орієнтувати на активну участь в процесі сприйняття органів чуття. За прикладом природознавчих і вечірніх міських екскурсій підставою для сприйняття можуть бути дотик і нюх екскурсантів. Необхідно розширити дієвість звукової наочності, наприклад, звуків природи (шум лісу, дзюрчання струмка), за допомогою яких людина здійснює свої зв'язки з навколишнім бенкетом [9].
Екскурсійні установи України використовують різні шляхи підвищення якості методичної роботи:
Перший шлях – систематичне поповнення і оновлення знань методистами і екскурсоводами, їх навчання у вищих учбових закладах, на курсах, участь в теоретичних, методичних і науково-практичних конференціях, семінарах і т.д.
Другий шлях – розробка такої методичної документації (контрольного тексту, методичної розробки, "портфеля екскурсовода"), яка з'явиться основою для високої якості ведення екскурсій.
Третій шлях – детальна розробка технології використання методичних прийомів показу і розповіді з урахуванням особливостей різних екскурсійних тем і диференціації груп екскурсантів.
Четвертий шлях – практичне засвоєння методичних прийомів проведення екскурсій екскурсоводами, ефективне використання рекомендованих прийомів на маршрутах, в процесі конкретної екскурсії.
П'ятий шлях – чіткий відробіток техніки ведення екскурсій.
І, нарешті, шостий шлях – засвоєння і збереження контактів між екскурсоводом і екскурсійною групою; володіння, основами таких наук, як психологія і логіка.
Таким чином, методика проведення екскурсій в широкому плані є системою завдань і вимог, способів і прийомів показу і розповіді в ході вивчення тим екскурсій, інших різних по своїх цілях. Методика проведення конкретної екскурсії є програмою дії екскурсовода по демонстрації об'єктів, організації їх спостереження екскурсантами, використання певних методичних прийомів показу і розповіді. З одного боку, методика близька до наукової дисципліни, а з іншою – вона є реалізацією вимог цієї дисципліни на практиці.
Екскурсійна методика є наукою про способи і прийоми проведення екскурсій. У ряді екскурсійних установ сфера діяльності екскурсійної методики розглядається лише як сума методичних прийомів. При підготовці і проведенні екскурсії не враховуються вимоги екскурсійної методики і необхідність правильного співвідношення трьох основних частин – методики показу, методики розповіді і методики організації екскурсійного процесу. Це робить істотний вплив на якість екскурсії і на ефективність її проведення.
Головним для екскурсовода є розуміння суті методики, її призначення і механізму дії при розкритті теми екскурсії. Це розуміння повинне поєднуватися з певними знаннями і навичками, які дають можливість приводити в дію механізми методики.
Методика охоплює ряд проблем, пов'язаних з розробкою нової теми екскурсії, зокрема відбір об'єктів для спостереження, структура екскурсії, співвідношення показу і розповіді, взаємозумовленість методики і техніки ведення, зв'язок методики з психологією і педагогікою. Постійне вдосконалення екскурсійної методики є найважливішим завданням екскурсійних організацій всіх рівнів. Необхідно забезпечити участь в цій роботі всіх екскурсоводів. Екскурсовод як виконавець не повинен обмежуватися роллю споживача кимсь розробленої методики. Він повинен бути одним з її творців.
|