Об’єкти соціально-педагогічної діяльності.

Об'єкти соціально-педагогічної діяльності - окремі особи або соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.

Зважаючи на те, що кожна людина в певний період свого життя потребує більш повного задоволення своїх потреб та інтересів, стикається з окремими труднощами та проблемами, можна говорити про те, що всі люди є потенційними об’єктами соціально-педагогічної діяльності. Тому недоцільно характеризувати їх лише за однією ознакою. Нині у теорії та практиці соціально-педагогічної роботи розрізняють об’єкти соціально-педагогічного впливу за кількісними, віковими, статево-рольовими параметрами та змістом проблем, які є найбільш поширеними у практиці соціально-педагогічної діяльності.

Разом з поняттям «об’єкт» в теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вживається термін "клієнт". Це досить близькі за змістом, але не тотожні поняття. Клієнт - особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами.

Так, наприклад, коли соціальний педагог проводить бесіду про переваги здорового способу життя, учні класу є об’єктами соціально-педагогічної діяльності. Якщо після бесіди хтось з них в конфіденційній обстановці просить соціального педагога допомоги у позбавленні від певного виду хімічної залежності і спеціаліст починає індивідуальну роботу з підлітком, то в цій ситуації учень є клієнтом соціального педагога. Таким чином, можна розглядати об'єкти соціально-педагогічної діяльності і як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.

На думку багатьох вчених, те, що людина опиняється в становищі клієнта, можна пояснити такими найбільш типовими причинами:

· відсутність своєчасної соціальної підтримки;

· інфантилізм чи втрата надії на можливість зміни ситуації;

· обмежений адаптаційний потенціал індивіда;

· недостатній досвід у вирішенні певних питань.

Об'єкти соціально-педагогічної діяльності класифікують з урахуванням «універсальних» та «специфічних» ознак. До «універсальних» ознак належать такі, що притаманні всім клієнтам: стать, вік, соціальний статус тощо. За статтю клієнтів поділяють на чоловіків і жінок, за віком — на дітей, молодь, осіб зрілого віку, людей похилого віку. За ступенем добровільності є клієнти, які приходять за власною ініціативою, а є такі, яких приводять рідні чи направляють працівники соціальних служб. Більш узагальнену класифікацію здійснено за критерієм масш­табності об'єкта. У цьому розумінні об'єкти соціально-педагогічної роботи — це індивіди, сім'ї, групи та спільноти, які потребують створення відповідних соціокультурних умов для соціалізації чи перебувають у складній життєвій ситуації.

Як «специфічні» ознаки об'єкта/клієнта можна розглядати типові проблеми, які стають причиною психологічного та соціального дискомфорту особистості.

Проблеми зі здоров'ям, що ускладнюють або не дозволяють самостійно вирішувати життєві ситуації. Це такі групи населення: люди з обмеженими функціональними можливостями (як дорослі, так і діти); люди, що мають соматичні чи психічні захворювання або інвалідність; сім'ї, які мають дітей-інвалідів; дорослі та діти, що відчувають психологічні стреси; ВІЛ-інфіковані люди та їхні родини, особи, які зазнали радіаційного впливу тощо.

Девіантна поведінка в Ті різних формах і видах. До цієї категорії належать: діти, що мають проблеми, пов'язані з навчанням у школі, та їхні родини; педагогічно занедбані діти та такі, що поводять себе зухвало, агресивно; діти та підлітки, схильні до правопорушень; діти, що відчувають жорстоке ставлення і насильство, які опинилися в умовах, що загрожують здоров'ю й розвитку;

неповнолітні засуджені та особи, що повернулися з місць позбавлення волі, спеціальних виправно-виховних установ; люди, які залежні від психоактивних речовин; родини, у яких є особи, що зловживають алкоголем та наркотиками; особи, схильні до суїцидальних спроб тощо.

Важке, неблагополучне становище різних категорій сімей. Представниками цієї групи населення можна вважати: прийомні сім'ї, батьків-вихователів та дітей у дитячих будинках сімейного типу; сім'ї, що мають на піклуванні дітей-сиріт і дітей, що зали­шилися без піклування батьків; родини з низьким рівнем доходів та які перебувають у важкому матеріальному становищі; багатодітні родини; неповні родини; родини, у яких батьки не досягли повноліття; родини, у яких дитину виховує лише один із батьків; молоді родини; родини, що розлучаються; подружні пари, що мають серйозні сімейні конфлікти; родини з несприятливим пси­хологічним мікрокліматом, конфліктними стосунками та агресією, педагогічною неспроможністю батьків.

Особливе становище дітей (діти, які з різних причин опинилися у складних, критичних ситуаціях чи відчувають відсутність батьківської турботи). На цій підставі доцільно виділити такі групи: випускники дитячих будинків і шкіл-інтернатів (до досягнення ними матеріальної незалежності і соціальної зрілості), які проживають самостійно; осиротілі діти чи діти, що залишилися без піклування батьків; бездоглядні діти та підлітки; діти, які дезінтегровані та дезадаптовані до норм соціального життя в колективі і, як наслідок, відчувають самітність і дефіцит спілкування тощо.

Насильство. До цієї категорії належать: діти та молодь, які стали жертвами фізичного, психічного та сексуального насильства; особи, яких змусили займатися проституцією; жертви торгівлі людьми.

Працевлаштування. До цієї групи належать безробітні, молоді люди — випускники навчальних закладів різних рівнів акредитації, які не в змозі знайти роботу за фахом; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі.

Ці групи не є вичерпними і сталими, їхній склад може змінюватись як під впливом соціально-економічних умов, так і під впливом змісту соціальної політики в державі, посилення соціально-профілактичної чи соціально-правової роботи з різними групами населення. Окрім того, якісні та кількісні зміни в названих групах залежать від того, наскільки продуктивно будуть працювати соціальні педагоги та працівники, щоб залучити якнайбільшу кількість клієнтів до груп самодопомоги, включити їх у реальну діяльність з метою поліпшення власного життя і більш са­мостійного вирішення власних проблем або проблем своєї сім'ї.

Об'єктом соціально-педагогічної діяльності можуть бути не лише клієнти, які становлять об'єкт соціально-педагогічної роботи, а й люди, які є її суб'єктами, а також інші люди, які можуть впливати на соціальну проблему, заради якої, наприклад, створені та чи інша соціальна служба чи соціально-виховний інститут, діє той чи інший проект або програма (наприклад, керівники й політики, що приймають рішення). Це означає, що в межах одного соціального проекту/програми можуть існувати кілька рівнозначних або нерівнозначних об'єктів: одна або кілька цільових груп клієнтів, які отримують допомогу; цільові групи соціальних педагогів або працівників, волонтерів, фахівців, яких потрібно навчити методиці надання допомоги; цільові групи людей, яких потрібно переконати сприяти паданню допомоги доступними їм засобами (відповідними рішеннями, якщо це керівники й політики, формуванням громадської думки, якщо це представники ЗМІ, фінансовою чи гуманітарною допомогою, якщо це спонсори чи благодійники тощо).

У практиці соціально-педагогічної роботи типологія клієнтів — це базис для визначення типу соціальної агенції чи громадської організації, змісту та напрямів їхньої діяльності, залучення фахівців певного профілю, переліку різновидів соціальної допомоги та соціальних послуг.

Тема 2. Теоретичні основи соціально-психологічної реабілітації.

1. Трактування понять «реабілітація», «соціальна реабілітація», «психологічна реабілітація» у сучасній науковій літературі.

2. Характеристика індивідуальної комплексної програми реабілітації

3. Технологічні аспекти реабілітаційної діяльності