Трактування понять «реабілітація», «соціальна реабілітація», «психологічна реабілітація» у сучасній науковій літературі.

Поняття реабілітації використовується в різних галузях науки і практики і включає ряд аспектів: правовий, медичний, психологічний, професійний, соціальний. Наприклад, правовий аспект реабілітації означає зняття звинувачення і повне відновлення в правах у суді. Чисто медичне розуміння реабілітації – це «відновлення здоров’я постраждалого внаслідок хвороби, нещасного випадку до можливого оптимуму в фізичному, духовному та професійному відношенні.»

За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) реабілітація – це відновлення здоров’я осіб з обмеженими фізичними і психічними можливостями з метою досягнення максимальної повноцінності їх з фізичної, психічної, соціальної і професійної точки зору.

Згідно К. Реннеру і Р. Юмашеву, реабілітація – це суспільно необхідне функціональне і соціально – трудове відновлення хворих та інвалідів (дітей і дорослих), що здійснюється комплексним застосуванням державних, громадських, медичних, психологічних, педагогічних, юридичних та інших заходів [[7][1]].

У Словнику-довіднику з соціальної роботи Гуліної М. реабілітація (від лат. rehabilitation – «відновлення») трактується як «…дії спрямовані на відновлення фізичних, психічних і соціальних можливостей… Це загальний термін, який застосовується до осіб з тимчасовою чи стійкою непрацездатністю, а також до інвалідів дитинства.» [[8][2], С. 279.].

Соціальна-реабілітація – це вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об’єднань громадян та інших соціальних інституцій, спрямованої на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав та свобод дітей та молоді.

Соціальна реабілітація в цілому – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини у правах, соціальному статусі, здоров’ї, дієздатності. Виділяються різні рівні соціально – реабілітаційної діяльності: медико – соціальний, професійно – трудовий, соціально – психологічний, соціально – рольовий, соціально – побутовий, соціально – правовий.

Сутність реабілітації може бути глибше зрозуміла позицій системного підходу. З точки зору даного підходу, реабілітація представляє одночасно і мета (відновлення і збереження статусу особистості) і процес (що має биопсихологические та соціальні механізми) і метод підходу до людини, що потребує реабілітації. Реабілітація – це система відносин «людина – середовище», де людина виступає як організм і особистість, як відкрита система, а середовище як єдність біологічних і соціальних факторів.

Реабілітація, як система включає комплекс окремих підсистем та їх взаємозв’язок:

- клініко-біологічна (рішення проблем гомеостазу, адаптації, компенсації);

- соціально – психологічна (аналіз проблем спілкування, відносини, взаємини тощо);

- етична (аналіз взаємовідносин соціального працівника з клієнтом на основі принципу партнерства);

- соціально – економічна (аналіз вартості відповідних витрат, економічної рентабельності реабілітаційних заходів);

- юридична (розробка правових норм і т. д.).

Отже, загальний зміст реабілітації, зокрема, щодо хворих та інвалідів, полягає в наступному:

1. Функціональне відновлення здібностей хворих та інвалідів тощо; в тому числі:

а) повне відновлення (реституція);

б) компенсація

в) відновлення (наприклад, при нездатності працювати правою кистю руки внаслідок її травми пристосування до роботи лівою рукою);

2. Пристосування до праці (трудотерапія);

3. Безпосередня соціально – психологічна реабілітація – прилучення особистості до повсякденної життєдіяльності, включення в соціальні відносини на основі відновлення психічних функцій і комунікативних здібностей. У 1960р. Створено Міжнародне товариство з реабілітації інвалідів, яке регулярно проводить конгреси, допомагає реабілітації людей в різних країнах.

Об’єктами соціальної та соціально-психологічної реабілітації є поряд з хворими та інвалідами наступні групи людей: пенсіонери та літні; бомжі; безпритульні та бездомні діти і підлітки; безробітні; мігранти і біженці; люди, що опинилися у критичних екстремальних ситуаціях; засуджені і колишні засуджені; алкоголіки, наркомани та ін

У цілому в якості об’єктів психології соціальної роботи виступають три загальних групи населення:

1. соціально малозахищені групи (сироти, інваліди та ін);

2. маргінали (бродяги, «бомжі» та ін.)

3. особи з відхиленою (девіантною) поведінкою (засуджені, алкоголіки, наркомани та ін.).

Об'єкти соціальної реабілітації:

o індивіди або групи, які потребують відновлення втрачених або не набутих в процесі соціалізації навичок і вмінь взаємодіяти в системі соціальних відносин і виконувати соціальні ролі;

o інваліди всіх віків, ступенів інвалідності і видів; колишні в'язні; випускники інтернатних установ; літні і старі самотні й самотньо проживають, асоціальні сім'ї; бездомні; бездоглядні діти і т. д.

Суб'єкти соціальної реабілітації:

o професіонали соціальної сфери - бакалаври і магістри соціальної роботи;

o соціальні педагоги;

o реабілітологи, психологи, які володіють технологіями та мають навички практичної роботи з відновлення втрачених або не набутих навичок виконання соціальних функцій, ролей.

Середовищем соціальної реабілітації виступає: середовище проживання і функціонування, соціального обслуговування, трудової діяльності, відпочинку, навчання, заняття творчістю, отримання інформації.

Інститутами соціальної реабілітації є: державна служба медико-соціальної експертизи, установи і служби соціального обслуговування, соціальний притулок, центр допомоги сім'ї та дітям, центр постінтернатної адаптації, соціальний готель, центр соціального обслуговування тощо, а також:

o установи освіти та виховання:

- дитячий садок;

- школа;

- ВНЗ;

o установи додаткової освіти та виховання:

- центри розвитку потенціалу людини;

- центри професійної орієнтації і підготовки;

- прийомна сім'я;

- патронатна сім'я;

- трудовий колектив.

Соціальна реабілітація передбачає втілення в життя таких напрямів соціальної роботи:

- реконструкція соціокультурного оточення (з різними категоріями молоді), допомога у спілкуванні та навчанні, цілеспрямована соціально-психологічна робота з близькими та родичами;

- допомога у професійному самовизначенні, направленні на роботу;

- організація дозвілля, спілкування;

- виявлення творчих здібностей;

- охорона прав молоді;

- медичний, педагогічний, психологічний патронаж;

- створення позитивної громадської думки про багатоаспектність проблем молоді.

До напрямів соціальної реабілітації належать виконання державних програм соціальної адаптації сиріт, які повернулися з місць позбавлення волі; соціалізації дівчат-підлітків, які залишилися без піклування батьків; соціальної та психологічної адаптації сиріт-інвалідів; соціально-педагогічного захисту учасників навчально-виховного процесу в контексті Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття).

Існують такі види й форми соціальної реабілітації:

• розробка правових та організаційних основ системи обстеження та лікування;

• превентивна робота з проблем пияцтва, алкоголізму, вживання тютюну серед молоді;

• пропагандистські заходи до міжнародних свят, Всесвітніх днів без тютюну (програма ВООЗ), алкоголю, наркотиків;

• соціальна реабілітація й адаптація безробітних, емігрантів, людей, які змушені змінити своє місце проживання (сприяння в отриманні пільг, постійного житла, працевлаштування, перекваліфікація та влаштування на роботу за новою спеціальністю), допомога інвалідам, пенсіонерам, жінкам-одиначкам, які мають дітей, підліткам — усім тим, хто прагне брати участь у виробничій праці (сприяння у створенні кооперативів, малих підприємств, в укладенні трудових угод про роботу вдома), сім'ям, які мають несприятливі соціально-правові умови, колишнім вихованцям дитячих будинків і шкіл-інтернатів, які не мають батьків або залишилися без їхньої опіки, на початковому етапі самостійного життя і до досягнення матеріальної незалежності (сприяння в отриманні матеріальної допомоги, житла, майна у спадщину, у працевлаштуванні або продовженні навчання); організація роботи відділень соціальної реабілітації. [[9][3]]

Соціальна реабілітація, спрямована на відновлення порушених соціальних зв'язків за допомогою мобілізації насамперед внутрішніх ресурсів, творчого потенціалу особистості, використання її природної активності; збереження, захист нормального рівня життя і здоров'я молоді.

Шахрай В. М. Соціальну реабілітацію визначає як: комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини в правах, соціальному статусі, на покращення її здоров’я, дієздатності. Цей процес спрямований також і на зміну соціального середовища, умов життєдіяльності, порушених або обмежених з певних причин.

Здійснення соціальної реабілітації значною мірою залежить від дотримання її основних принципів: етапності, диференційованості, комплексності, спадковості, послідовності, безперервності у проведенні реабілітаційних заходів, доступності і переважної безоплатності для тих, хто її найбільше потребує (інваліди, пенсіонери, біженці та ін.).