Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Правове забезпечення судового розгляду адміністративно-правових спорів

Статтею 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і власне КАС. Перелік наведених актів, у даній статті, на перший погляд, вважається вичерпним, хоча в самому КАС зазначено випадки, коли питання адміністративного судочинства можуть розв’язуватися відповідно до положень інших законів. Так, наприклад, у ч. 1 ст. 99 КАС зафіксовано, що адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого іншим законом. Таким чином, законодавець допускає, що в окремих випадках при вирішенні питання про строк звернення до суду перевагу матиме не норма КАС, а положення закону, яким, власне, враховано особливості певного правового конфлікту [1].

Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10-ти днів з дня її винесення. Як вбачається з цього положення, КУпАП визначено відмінний від загального строк для звернення до адміністративного суду [31]. Саме це його застосування дозволено правилами ст. 99 КАС [1].

Особливу роль КАС у регламентації відносин, пов’язаних з відправленням правосуддя в адміністративно-правових спорах, можна помітити на прикладі застосування судової практики. Так,у постанові від 7 жовтня 2008 р. Верховний Суд України дійшов висновку, що положення КАС завжди матимуть перевагу над нормами непроцесуальниих законів незалежно від того, коли останні набули чинності. Суд зазначив, що в ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» [32] закріплено право заявника, відповідача і третьої особи оскаржувати рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду. Але, у той же час, наявний Закон не є процесуальним і після прийняття КАС не може визначати юрисдикцію судів щодо вирішення публічно-правових спорів. Виходячи з вищезазначеного, суд підкреслив, що саме адміністративним судам підвідомчі всі спори щодо рішень, дій або бездіяльності Антимонопольного комітету України та його органів як суб’єктів владних повноважень [33].



Необхідно звернути увагу на те, що КАС майже вичерпно регулює відносини, зумовлені вирішенням судами адміністративно-правових спорів. Іншими законодавчими актами можуть розв’язуватися питання адміністративного судочинства лише за умови, якщо в КАС міститься пряма вказівка на необхідність звернення до положень цих нормативно-правових актів.

Зазначимо, що провадження адміністративного процесу послідовно здійс­нюються через сукупність стадій, які залежно від волевияв­лення сторін адміністративної справи та процесуальних дій, що виконуються у межах кожної із них, поділяються на два основні види: обов’язкові (конститутивні) та необов’язкові (фа­культативні) стадії.

Обов’язкові (конститутивні) стадії адміністративного процесу – це невід’ємні частини такого процесу, без них його виникнення, існування та розвиток виявляється неможливим. Сутність такої групи стадій адміністративного процесу полягає у тому, що вони здійснюються по кожній адміністративній справі, яка закінчується остаточним юридичним вирішенням і тому мають розглядатись як обов’язкові, за винятком випадків, коли справа припиняється в попередній стадії.

Необов’язкові (факультативні) стадії адміністративного процесу, на відміну від обов’язкових, виникають виключно за волевиявленням учасників такого процесу й за відсутності такого волевиявлення взагалі можуть бути відсутніми. Такі стадії здійснюються лише у випадках необхідності, яку вбачають сторони провадження та обумовлені обставинами конкретної адміністративної справи.

Таким чином, стадіями адміністративного процесу є:

1) порушення адміністративної справи в адміністративному суді (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі);

2) підготовка адміністративної справи до судового розгляду (від ефективності діяльності суду з розгляду та вирішення адміністративних справ і можливість максимального виконання завдань правосуддя значною мірою залежить від якості підготовчого провадження) [34, с. 53];

3) судовий розгляд адміністративної справи.

Перелічені три стадії адміністративного процесу є обов’язковими (конститутивними), оскільки після звернення фізичної або юридичної особи до адміністративного суду адміністративна справа неминуче проходить усі ці стадії. Їх виникнення після подання адміністративного позову, з якого власне і розпочинається адміністративний процес, вже не залежить від волі заявника чи інших учасників такого процесу [35, с. 62].

Наступні п’ять стадій адміністративного процесу прийнято іменувати необов’язковими (факультативними), оскільки їх виникнення в адміністративному процесі повною мірою залежить від волевиявлення учасників цього процесу.

У випадку, якщо ці особи не порушили питання про необхідність перегляду адміністративної справи чи про примусове виконання рішення адміністративного суду, адміністративний процес завершується судовим розглядом адміністративної справи.

До необов’язкових (факультативних) стадій адміністративного процесу належать:

4) апеляційне оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції (апеляційне провадження).

5) касаційне оскарження рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції.

6) провадження за винятковими обставинами.

7) провадження за нововиявленими обставинами.

8) виконавче провадження (виконання судових рішень в адміністративних справах).

Слід відзначити, що кожна стадія здійснюється виключно однією відповідною судовою інстанцією або органом державної влади [36, с. 56-62].

Проаналізувавши деякі положенні КАС маємо наступні твердження:

1. Судами першої інстанції у справах адміністративної юрисдикції можуть бути місцеві загальні суди, окружні й апеляційні адміністративні суди, а також Вищий адміністративний суд України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС місцевим загальним судам (як адміністративним) підсудні: а) справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова або службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; б) спори з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; в) справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень стосовно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання різних виплат (пенсійних, соціальних непрацездатним громадянам, за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, дітям війни тощо); г) спори з приводу виконання представниками державної виконавчої служби рішень у справах, розглянутих місцевими загальними судам як судами адміністративними.

Місцевим загальним судам (як адміністративним) зокрема підсудні окремі справи щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (ч. 2 ст. 172, ч. 2. ст. 173, ч. 3 ст. 174 та ч. 3 ст. 175 КАС). Для розгляду справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади позивач має змогу обрати суд місцевий загальний або окружний адміністративний як суд першої інстанції (ч. 3 ст. 18 КАС). Частиною 2 ст. 18 КАС встановлено, що окружними адміністративними судами вирішуються конфлікти, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, а також крім суперечок з приводу рішень, дій чи бездіяльності згаданих представників влади у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як судам адміністративним.

Відповідно до ч. 3 ст. 172, ч. 7 ст. 176 КАС Київський апеляційний адміністративний суд розглядає по першій інстанції справи щодо оскарження: 1) рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, конкретного її члена, крім справ щодо встановлення комісією результатів виборів чи всеукраїнського референдуму; 2) дій кандидатів на пост Президента України та їх довірених осіб.

Як приклад, наведемо Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» КАС доповнено ст. 1831, відповідно до якої справи про примусове відчуження земельних ділянок, інших розміщених на них об’єктів вирішуються по першій інстанції апеляційними адміністративними судами за місцем розташування даного майна [37].

Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо: а) встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму; б) справ про дострокове припинення повноважень народного депутата України; в) оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. 18 КАС).

2. Судами апеляційної інстанції у справах адміністративної юрисдикції є апеляційні адміністративні суди й Вищий адміністративний суд України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС апеляційні адміністративні суди в апеляційному порядку переглядають рішення місцевих загальних судів як судів адміністративних та окружних адміністративних, які знаходяться в межах їх територіальної юрисдикції.

В свою чергу, Вищий адміністративний суд України як суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду (ч. 3 ст. 20 КАС). Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 1831 КАС цей Суд є судом апеляційної інстанції у справах по примусовому відчуженню земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Вищий адміністративний суд України відповідно до ч. 3 ст. 20 КАС переглядає рішення місцевих загальних, окружних адміністративних та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

4. Верховний Суд України згідно зі статтями 235 і 237 КАС переглядає судові рішення в адміністративних справах з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що викликало ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом [1].

Варто зауважити, що справа в суді відповідно до ст. 122 КАС має бути розглянута протягом розумного строку, але не більше одного місяця від дня відкриття провадження. Що стосується спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження чи звільнення з неї, то вони розглядаються й вирішуються протягом розумного строку, але не більше 20 днів з дня відкриття провадження по справі.

Власне для визначення тривалості розв’язання судами конфліктів, що виникають з публічно-правових відносин, законодавець пропонує вживати поняття «розумний строк», яке на сьогоднішній час широко застосовується в міжнародних нормативно-правових актах. Ця закономірність прослідковується у пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., у якій задекларовано, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом [38].

Однак, зазначена Конвенція не містить інформації щодо тлумачення досліджуваного поняття. Проведений аналіз практики Європейського суду з прав людини дає змогу дійти висновку, що критерій «розумний строк» є суб’єктивним і може «зумовлюватися складністю справи, поведінкою заявника й відповідних органів влади, а також залежати від значущості для заявника питання, що розглядається судом» [39].

Видами судових рішень по справах адміністративної юрисдикції згідно зі ст. 158 КАС є постанова й ухвала. Постановою, що приймається по закінченні розгляду справи, суд вирішує спір по суті; в той час, як ухвалою зупиняється або закривається провадження, позовна заява залишається без розгляду, розв’язується будь-яке процесуальне питання. Повністю або частково постановою суд може задовольнити адміністративний позов чи відмовити в його задоволенні.

За загальним правилом, рішення суду першої інстанції може бути переглянуто в апеляційному порядку.

Згідно зі статтями 185 і 211 КАС правом на апеляційне й касаційне оскарження наділені сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Прийнято вважати, що оскаржити судові рішення можуть також особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права, свободи, ін- тереси або обов’язки. Такі особи обмежуються в реалізації означеного права лише в разі оскарження рішень по справах щодо законності нормативно-правових актів. Так, статтею 171 КАС запроваджено обов’язкове повідомлення в офіційному виданні про відкриття провадження по даних справах, з тим щоб кожен бажаючий зміг взяти участь у їх розгляді. Але, якщо особи не виявили такого бажання, їх скарги залишаються без розгляду незалежно від того, стосуються чи ні судові рішення їх прав, свобод, інтересів чи обов’язків (ч. 6 ст. 171 КАС).

Підставами для касаційного оскарження відповідно до ч. 3 ст. 211 КАС є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Так, у ст. 220 КАС закріплено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність оперування нижчими судами нормами матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин по справі й не вправі досліджувати нові докази, встановлювати й визнавати доведеними нові обставини, а також вирішувати питання про їх достовірність. Отож, суд касаційної інстанції покликаний забезпечити виправлення помилок нижчих судів лише в питаннях права.

Підстави апеляційного оскарження закон прямо не визначає. Відповідно ст. 195 КАС випливає, що ними є як порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, так і неправильна оцінка доказів чи встановлення обставин по справі.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10-ти днів після проголошення постанови або отримання її копії і протягом 5-ти днів від проголошення ухвали чи отримання її копії (ст. 186 КАС). Відповідно до ст. 212 КАС, касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Строки оскарження відповідно до статей 189 і 214 КАС можуть бути поновлені рішенням суду, ухваленим за результатами розгляду заяви особи, яка має право на скаргу.

Заява про перегляд Верховним Судом України рішення по адміністративній справі за статтями 2391 та 2392 КАС подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України. Вищий адміністративний суд України перевіряє її на відповідність установленим нормам та колегією у складі 5-ти суддів ухвалює рішення про допуск до провадження справи у Верховному Суді України чи про відмову в такому допуску [40]. Таким чином, провадження з перегляду Верховним Судом України рішень у досліджуваних справах представлено діяльністю 2-х судових установ – вищого спеціалізованого суду, який допускає справу до провадження, і найвищого судового органу, який уповноважений на розгляд цієї справи.

Резюмуючи вище сказане дійдемо висновку, що суди кожної ланки судової системи мають реалізовувати свої процесуальну діяльність відповідно до закону та у межах певного, лише ними здійснюваного провадження. Потрібно також зазначити, що оскільки судова система України побудована ієрархічно, вбачається неприпустимим будь-яке втручання суду нижчої інстанції в діяльність, яка знаходиться в компетенції вищого суду.

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2020 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.