Витрати на отримання результату

Таким чином, про ефективність управління економікою варто вести судження за показниками економічної ефективності керованих об’єктів і процесів. [53; с.89]

Тепер, коли поняття ефективності управління визначено, розглянемо і охарактеризуємо ступінь впливу основних факторів, які визначають ефективність управління керівника с.-г. підприємства. Ефективність рішення визначається не тільки співвідношенням величин корисності успіху чи тяжкості невдач, але і співвідношенням шансів на успіх чи невдачу. Зручну інтерпретацію представляє проста графічна модель зв’язків між основними факторами, яки мають вплив на ефективність управлінських рішень, зображена на рис. 1.7

„Успіх”

„Невдача”

Рис. 1.7. Модель зв’язків між основними факторами, які впливають на ефективність управлінських рішень на сільськогосподарських підприємствах

В першу групу – „Об’єктивні фактори” – включені такі важливі компоненти, як власні економічні і технічні можливості керівника, обставини, які визначають ступінь сприятливості для керівника економічної, політичної і місцевої ситуації, наявність корисних партнерів.

Друга група, умовно названа „Суб’єктивні фактори”, складається з характеристик особистості керівника як управлінця. Розуміння поняття ефективність як співвідношення витрат і результатів при оцінці ефективності управління має той недолік, що не вирішені методологічні проблеми кількісного виміру результатів і витрат управлінської діяльності, виникає множинність підходів до такої оцінки. Підхід з цих позицій до ефективності не задовольняє оцінці результативності керівництва за низкою причин, не враховує ступінь досягнення цілей, тоді як ефективність управління залежить від ступеня реалізації поставлених цілей: щоб такий підхід до визначення ефективності дав практичну користь, необхідні еталонні показники для порівняння, які відображають стан об’єкту порівняння в часі, просторі, за ресурсними характеристиками [ 46; с. 203].

Оцінка ефективності управління с.-г. підприємствами є по суті малодослідженою і досить проблематичною сферою наукового пізнання економічної діяльності. Спираючись на проведений аналіз діяльності керівного складу с.-г. підприємств можна сформувати принципи, які дозволять, на наш погляд, визначити як спільну ефективність роботи колективу, так і ефективність роботи його керівництва. До числа таких принципів можна віднести:

- результати роботи колективу, що відбивають ефект роботи керівника;

- розмежування відповідальності керівника, з однієї сторони, за стадіями виробничої діяльності і по спеціальним функціям управління, а з іншої, по ієрархічним рівням управління (бригада – підрозділ –підприємство);

- розподіл відповідальності між управлінцями по спільним функціям управління;

- підпорядкування і взаємозв’язок показників продуктивності підприємства.

Саме ефективність управління с.-г. підприємством може бути оцінена з різних позицій. Всі показники роботи управлінського персоналу можна розподілити на чотири групи: економічні, організаційні, соціально-психологічні та змішані. Особливість підходу до аналізу оцінки ефективності управління с.-г. підприємств полягає в тому, що він має носити комплексний характер, виключеннями можуть бути невеликі вузькоспеціалізовані підприємства. В залежності від такої класифікації і розглянемо методи оцінки окреслених груп показників.

Економічні методи оцінки можна визначити за наступними коефіцієнтами:

1. коефіцієнт економічної ефективності управління ( ):

, (1.3)

де - прибуток; - чисельність апарату управління.

- коефіцієнт економічної результативності управлінської діяльності ( ):

, (1.4)

де Д – доход від с.-г. діяльності; - загальна сума витрат на виробництво та реалізацію продукції.

- коефіцієнт результативності управління виробництвом та реалізації продукції ( ):

, (1.5)

де РП – обсяг реалізації продукції; - чисельність апарату управління.

- інтегральний показник рівня конкурентоспроможності працівника (К):

, (1.6)

де , - коефіцієнти вагомості біографічних характеристик та якісних параметрів; , - груповий показник конкурентоспроможності працівника за біографічними даними;

- показник продуктивності управлінської діяльності (W):

, W [0;1 ] (1.7)

де - експертні оцінки обсягу, якості, вчасності виконання і-ої профільної роботи; n – число видів профільних робіт.

- коефіцієнт професійно-кваліфікаційного рівня робітника ( ):

, (1.8)

де O - оцінка освіти; S – оцінка стажу роботи за спеціальністю; R – оцінка раціоналізаторської, винахідницької, публіцистичної і т. ін. діяльності (підприємницький талант).

- Коефіцієнт , який характеризує рівень організації виробництва:

, (1.9)

де - тривалість виробничого циклу; - тривалість одного оберту оборотних коштів.

- коефіцієнт відносної економії робочої сили, чол. ( ) [67 ]:

, (1.10)

де - умовна чисельність персоналу підприємства; - коефіцієнт чисельності робітників у промисловому персоналі; - плановий фонд робочого часу на одного робітника, дн. або год.; - те ж саме, але у базовому періоді.

Величину економічного ефекту управління , що викликаний змінами зовнішнього чи внутрішнього середовища, можна розрахувати за формулою:

, (1.11)

де - виручка від реалізації продукції; - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - капітальні витрати; - податки; - відсотки за кредит; - повні витрати.

До сфери управління інвестиційною діяльністю відноситься комплекс питань, пов’язаних з здійсненням інвестиційною діяльністю підприємства і прийняття управлінських рішень відносно процесу інвестування. Управління інвестиційною діяльністю як в масштабах держави і її територій, так і в рамках окремих сільськогосподарських підприємств, в цілях найбільш ефективного використання наявних і залучених інвестиційних ресурсів, виділились в нову галузь знань, що отримала назву „інвестиційний менеджмент”.

Будь-який процес, що відбувається в природі, суспільстві, науці та в інших сферах людської діяльності, характеризується ефективністю, критерієм якої є ступінь відповідності кінцевих результатів процесу заданій меті. Критерії, що використовуються в аналізі управління інвестиційною діяльністю, поділяються на дві групи: до першої групи відносяться такі критерії, що враховують часовий фактор - чистий приведений ефект, індекс рентабельності інвестицій, внутрішня норма прибутку, дисконтований термін окупності інвестицій, до другої – ті, що враховують фактор ризику.

Урахування фактору ризику при розрахунках оцінки ефективності управління інвестиційною діяльність с.-г. підприємств поки ще не знайшло належного обґрунтування. В зарубіжних методиках, на яких ми зупинимося, фактор ризику розглядається стосовно вибору інвестиційного портфелю та знаходження оптимального складу цінних паперів в інвестиційному портфелі інвестора. Тому, якщо методи розрахунку чистої приведеної вартості, індексу рентабельності інвестицій, внутрішньої норми прибутку та дисконтованого -терміну окупності інвестицій є загальновідомими і зупинятися детально на кожному з них було б недоцільним, то розрахунки факторів ризику та невизначеності вивчені не до кінця. Для інвестиційних рішень різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що ризик, пов’язаний із певним проектом, розглядається самостійно і не впливає на загальну невизначеність діяльності підприємства.

Водночас, ризик у сільському господарстві необхідно визначити і як невід’ємний елемент процесу функціонування с.-г. підприємства на ринку. На наш погляд, мають рацію автори, які розглядають прибуток як певну винагороду за вдало взятий на себе ризик. Рішення в агровиробництві приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:

- повна інформація;

- неповна інформація чи така, що швидко змінюється;

- повна невизначеність.

Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату. Невизначеність, що є більш реалістичним передбаченням, означає можливість здійснення кількох варіантів із різною ймовірністю.

В сучасному економічному середовищі існує нагальна потреба враховувати та моделювати економічний ризик, пов’язаний із прийняттям рішень в інвестиційній сфері сільськогосподарських підприємств. Можливість оцінки ступеня ризику, щодо здійснюваних заходів та проектів в сільському господарстві є одним із найголовніших критеріїв оцінки професіоналізму керівного складу с.-г. підприємства.

В умовах невизначеності ситуації необхідно розраховувати:

- очікуване значення;

- середнє квадратичне відхилення;

- коефіцієнт варіації.

Очікуване значення показника – середня зважена, де в якості ваги використовуються ймовірності відбуття подій, а в якості величин, що усереднюються, – значення показника при кожному з можливих варіантів. Середнє квадратичне відхилення розраховується як квадратний корінь із середньозваженого квадрату відхилень від очікуваного значення. Середнє квадратичне відхилення – це абсолютна міра ризику. Чим вище середнє квадратичне відхилення, тим вищий ризик. Коефіцієнт варіації є мірою відносного ступеня ризику.

При визначенні економічної ефективності управління інвестиційної діяльності сільськогосподарського підприємства, як один із варіантів може бути запропонована розроблена і широко застосовуєма методика оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, з врахуванням, що для сільськогосподарських підприємств України актуальні реальні інвестиції і основною формою, як правило є технічне переоснащення. Таким чином, використовуючи показники економічної ефективності інвестиційного проекту можна визначити ефективність управління інвестиційною діяльністю сільськогосподарського підприємства.